До Дня пам’яті кіборгів: рішення країни, що ніколи не здасться

16 січня — День пам'яті кіборгів, захисників України, що брали участь в боях за Донецький аеропорт у 2014-2015 роках. Ще один день, коли ми віддаємо шану тим, хто боронив і боронить наше право на свободу. Тож сьогодні "Рубрика" вкотре розповідає історії супротиву, що доводять — ця країна ніколи не здасться. 

У чому проблема?

Агресивні сусіди, а не братній народ

Попри те, що українцям багато років розповідали, що російський народ — це наші брати і сестри, Росія вкотре воює з нами. Коли у 2014-му після втечі президента Януковича Україна опинилася без повноцінного керівництва, Росія ввела свої війська в Крим, а згодом і на схід країни. 

Референдум за приєднання Криму до Росії, створення так званих Донецької та Луганської народних республік, заперечення присутності російських військ на території України, підтримка і спонсорування бойовиків та, звісно ж, ігнорування міжнародних домовленостей і як наслідок — постійні порушення режиму тиші. 

Якщо коротко, Україна має агресивного сусіда.

Яке рішення?

"Вогонь запеклих не пече"

Офіційним початком війни на сході України прийнято вважати квітень 2014-го. Спершу сепаратисти захопили Донецьку облдержадміністрацію, тоді "зелені чоловічки" з'явилися у Слов'янську, Краматорську, Артемівську… У численних розмовах українців з українцями та рештою світу ми всі ці роки чуємо — до останнього ніхто не вірив, що буде війна. 

Наша історія опору різношерста. Але згадаймо найбільш промовисті її фрагменти.

Кіборги вистояли, не вистояв бетон

Ця фраза після подій 2014-2015 років стала фактично крилатою. Стосується вона бійців, які з 26 травня 2014 по 22 січня 2015 захищали Донецький аеропорт — місце, що відігравало важливу роль у забезпеченні логістики ЗСУ. 

Оборона тривала 242 дні. За цей час українських військових обстрілювали з артилерії та скидали бомби на аеропорт. Загальну кількість українських кіборгів встановити важко, але точно відомо про 100 загиблих воїнів і 290-305 поранених бійців. 

Лише коли позиції українських захисників були повністю зруйновані, останні 16 військових здалися в полон. 22 лютого 2015 в рамках обміну 139 на 52 останні полонені кіборги повернулися додому.

Історія кіборгів стала символом героїзму української армії. І показала, що за своє наші воїни стоятимуть до кінця.

Перше звільнене місто на Луганщині

14 червня 2014 року українські військові звільнили перше місто в Луганській області — Щастя. Саме там знаходиться один із найважливіших стратегічних об'єктів регіону — теплоелектроцентраль. 

Спецоперацію українська армія готувала заздалегідь. Спершу була зібрана група з місцевих жителів, які виконували важливі розвідувальні завдання, завдяки чому військові змогли детально вивчити розміщення блокпостів сепаратистів. У ніч на 14 червня військові почали штурм, і зранку місто нарешті повернулося під контроль України. 

Наша сторона не зазнала у цьому бою жодних втрат. Не постраждали і мирні жителі. Натомість серед окупантів налічується близько 50 загиблих і близько сотні поранених. 

Перше звільнене місто Донеччини

Через п'ять днів після незаконного проголошення "ДНР" (12-го квітня) бойовики захопили міський відділок поліції у Лимані. Проте першу їхню атаку вдалося відбити силами правоохоронних органів та внаслідок переговорів, які взяв на себе міський голова Лиману. Але 30 квітня сепаратисти повернулись знову, цього разу увірвавшись на сесію міськради і взявши в заручники місцевих депутатів. Тоді ж бойовики встановили блокпости в місті. 

Майже відразу зреагувала й українська армія. Отож 11 травня операція наших військових перейшла у фінальну стадію, а 3 червня солдати почали зачистку міста від окупантів, заздалегідь попередивши мирних жителів. 

5 червня над Лиманською міською радою знову підняли український прапор.

Як це працює?

Війна триває, триває й опір

Незабаром виповниться 8 років від початку війни. Вона триває. Росія періодично "брязкає зброєю" на лінії розмежування, а загроза повномасштабного вторгнення постійно нависає над українцями. Тим не менш наша армія тримає оборону і не дозволяє агресору захоплювати нові міста й населені пункти.

Керівництво країни залучає до дипломатичних переговорів чи не весь світ, який у свою чергу тисне на Росію санкціями. Волонтери продовжують активно піклуватися про армію. А солдати продовжують свою і нашу спільну боротьбу.

Ще більше корисних рішень!

Оскільки Росія веде не тільки звичайну, а й інформаційну війну, особливо гостро постає питання збереження національної пам'яті і коректної фіксації подій. Відчуваєте потребу знати про них більше? Тоді радимо:

• фільм "Кіборги. Герої не вмирають";
• фільм "Погані дороги" за мотивами книги Наталки Ворожбит;
• книга "Інтернат" Сергія Жадана;
• книга "Сліди на дорозі" Валерія Маркуса.