«День гніву» по-російськи: як відбувалося захоплення адмінустанов у 2014-му році

Навесні 2014 року дестабілізація України не обмежилась тільки анексією Автономної Республіки Крим. У березні-квітні відбулась серія акцій, відомих як «русская вєсна», яку зрежисирували і провели російські спецслужби у східних, центральних і південних регіонах України – передусім у таких містах, як Донецьк, Луганськ, Дніпропетровськ, Харків і Одеса. Згідно плану, апофеозом мали стати захвати адміністративних установ у цих містах 6 квітня. В деяких містах все пройшло шкереберть, але в Донецьку, Луганську і Харкові їм це вдалось.

У Луганську учасники протесту захопили обласне управління СБУ, де їм в руки потрапив величезний арсенал зброї – як власне зі збройової кімнати СБУ, так і зібраного з усіх районних відділів МВС: близько тисячі автоматів Калашникова, два кулемети, гранати та пістолети Макарова. Під тиском «вулиці» були звільнені також затримані днем ​​раніше в Луганську, Стаханові, Алчевську та Рубіжному диверсанти (в тому числі і один з ватажків бойовиків Олексій Карякін). Захоплену зброю пустили на озброєння загонів «народного ополчення», куди йшли всі, хто хотів «протистояти новій владі в Києві». Все це відбулося без єдиного пострілу з боку співробітників СБУ і МВС – навіть у повітря.

Так само без опору «силовиків» відбулося захоплення Донецької облдержадміністрації. Причому варто відзначити, що проросійські акції тут були найбільш масовими – в них взяли участь близько двох тисяч осіб.

У Харкові понад тисячу проросійських демонстрантів, включаючи добре організовані бойові групи, захопили будівлю облдержадміністрації, зім'явши після недовгого опору неозброєні кордони міліції і Нацгвардії. В ході сутичок один курсант академії НГУ був важко поранений вибуховим пакетом, який йому засунули просто під бронежилет. Групу беззбройних українських активістів побили і вигнали з будівлі ОДА. Наступного дня лідер протестуючих Антон Гур'янов (станом на 2015 рік був у Москві) заявив про створення "Харківської народної республіки".

Варто відзначити, що на відміну від Донецька, у Харкові в той день був і проукраїнський мітинг на захист цілісності України біля пам'ятника Шевченку. У центрі міста відбулося кілька сутичок.

В інших обласних центрах місцева влада і патріоти України зуміли не тільки зірвати спроби російських спецслужб захопити органи влади, а й не допустити зіткнень. Тут дії росіян повністю провалилися.

План росіян в Дніпропетровську був зламаний повністю. Мітинг під театром опери та балету, в якому брали участь 500-600 осіб, був досить агресивним і нетривалим. Зате основна група (приблизно 150-200 чоловік) пішли до будівлі облдержадміністрації. Їм назустріч вийшло близько 100 українських активістів "Правого сектора" і "Самооборони". Виникла вибухонебезпечна ситуація, і могли статися зіткнення: і тоді російська пропаганда могла отримати вигідну їм картинку зіткнень і хаосу. Прибулий до будівлі загін "Беркута" не став втручатися в те, що відбувається, а кілька міліціонерів навіть наділи георгіївські стрічки. Тільки завдяки участі керівництва області, зіткнень вдалося уникнути, обидві групи демонстрантів розійшлися, "Беркут" відправили на базу.

Також не вдалося реалізувати план в Запоріжжі. Мітинг проросійських сил (близько тисячі осіб) відбувся біля пам'ятника Леніну, а потім колона попрямувала на Алею Слави. На мітингу виявився ватажок якогось "Фронту Південного Сходу" Артем Тимченко (станом на серпень 2014 року перебував на підконтрольній бойовикам території, був живий у 2019 році), який оголосив антиукраїнські і проросійські гасла. На цьому і розійшлися.

6 квітня акція проросійських сил в Одесі була слабкою і символічною, ніяких захоплень не відбулося і не могло відбутися. Для "розгойдування" ситуації в цей день в місто прибув проросійський кандидат в президенти і народний депутат Олег Царьов, проте спровокувати заворушення противнику не вдалося. Царьов виступив в таборі проросійських сил на Куликовому полі, цим вся активність і обмежилася.

Також ніякого результату не приніс мітинг в Миколаєві. Кількасот учасників заявили про обрання "народного мера" Дмитра Ніконова, озвучили антидержавні і проросійські гасла, частина учасників мітингу попрямувала пікетувати СБУ, однак обійшлося без насильства і інцидентів.

Загалом 6 квітня 2014 року відбулися скоординовані і узгоджені з єдиного центру демонстрації в 7 обласних центрах південного сходу України, в 3 містах російським спецслужбам вдалося організувати захоплення адміністративних будівель і заявити про створення власних "органів влади". Ключову роль в силовому варіанті зіграли бойові групи і організатори – співробітники спецслужб РФ і громадяни РФ, частина з яких пізніше була захоплена українськими спецслужбами. Однак одиничні арешти не змогли зупинити масове закидання агентури, були потрібні куди більш широкі за масштабами затримання. Здача зброї і звільнення затриманих диверсантів мали вкрай важкі наслідки.

Саме 6 квітня в.о. президента Олександр Турчинов віддав розпорядження про створення штабів з проведення антитерористичних операцій і звільнення будівель в Харкові (відповідальний – міністр МВС Арсен Аваков), Донецьку (генпрокурор Віталій Ярема), Луганську (голова СБУ Валентин Наливайченко). У ці міста були спрямовані армійські підрозділи спецназу, а також спецпідрозділи СБУ, МВС і НГУ.

Таким чином, саме з 6 квітня 2014 року слід відраховувати початок окупації Донецької і Луганської областей. З цього дня кривавий маховик війни став розкручуватися, і скоро рахунок жертв пішов на десятки.