Підтримка, єдність, адаптація: де шукати духовну стійкість

Модерував розмову Денис Полтавець — директор програмного розвитку Аспен Інституту Київ. Спікерами та спікерками були:

• Віктор Комаренко, нейробіолог і військовий психолог. 
• Дарія Марчак, перша заступниця Міністра соціальної політики України. 
• Сергій Пролеєв, доктор філософських наук, завідувач відділу філософії культури, етики та естетики Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України. 
• Владика Федір, Архієрей Православної церкви України, архієпископ Полтавський і Кременчуцький. 

 "Рубрика" ділиться конспектом.

В умовах повномасштабної війни, постійного стресу та невизначеності усі ми перебуваємо у пошуках внутрішньої сили для життя та боротьби. При цьому немає чіткого розуміння, скільки ще психіка перебуватиме у таких умовах. Тому стійкість та продуктивність важливо зберігати на довгій дистанції. 

Духовна стійкість окремих людей може допомогти стати сильнішими спільнотам та суспільствам. До прикладу, єдність стала одним з факторів успішного опору українського суспільства на початку повномасштабного вторгнення. 

За словами Архієпископа Полтавського та Кременчуцького Владики Федора, з початку свого служіння він належав до Київського патріархату. Через москву ця спільнота була ізольованою від всього церковного світу і почувалася в меншості. Відповідно, громада, яка відстоює українську мову, культуру теж сприймалася маленькою. Тому на початку великої війни у Владики був острах, що люди, які готові захищати Україну, теж будуть у меншості. Але цей страх не виправдався. Навпаки — багато українців долучилися до протидії ворогу.

Крім того, важливою для збереження стійкості є підтримка одне одного. За словами Віктора Комаренка, нейробіолога та військового психолога, успішний підрозділ від неуспішного відрізняє своя культура. І один з її елементів — братерство. 

"80% проблем, пов'язаних з психічним станом воїна, вирішується в самому підрозділі без участі будь-якого спеціаліста з ментального здоров'я. Тому що підтримка «рівний — рівному» є надзвичайно потужним інструментом, який дозволяє знизити будь-які негативні прояви", — каже Віктор Комаренко. 

Дарія Марчак, перша заступниця міністра соціальної політики України, також наголосила на важливості взаємної підтримки не лише для військових, а і для цивільних. При цьому треба починати проактивно говорити про свій стан та запитувати про нього оточення: 

"Як і будь-яка людина в цій країні, я інколи ловлю себе на думці, що «не вивожу». Коли я зрозуміла, що при цьому ніхто не питає «ти як?», то подивилася у свою телефонну книжку: чия порада, чиє наставництво були б для мене важливими? Я почала сама телефонувати людям і пропонувати зустрітися. Після відповіді на моє питання «ти як?», я чую те саме питання у відповідь", — говорить Дарія Марчак. 

Значну увагу спікери та спікерки приділили стосункам між військовими та ветеранами і цивільною частиною суспільства. 

На думку Сергія Пролеєва, доктора філософських наук, завідувача відділу філософії культури та етики Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, важливо розуміти природу війни. Філософ вважає, що найстрашнішою її сутністю є розлюднення залучених людей: і на фронті, і в тилу. Це виклик для кожної особистості. При тому, що чинити ворогу опір та докладатися до перемоги важливо, треба зберігати самовладання. 

Владика Федір поділився своїм досвідом поїздок до військових разом з волонтерами Полтавського Батальйону Небайдужих. За його словами після того, як ти два дні побув біля лінії фронту, дискомфортно повертатися до мирного життя. Крім того, Владика розповів про відчуття після поїздки у Крим разом з іншими священниками на початку анексії. Метою цієї місії було спробувати зарадити конфлікту. 

"Я пережив дуже великий страх. Я переживав і за інших священників, коли ми проїжджали Чонгар в одну та іншу сторону. Було відчуття постійного слідкування на території Криму, незрозумілі люди. Коли я повернувся додому, втратив відчуття страху. Це стосувалося, наприклад, водіння. Я зупинив це у собі. Але нам усім треба розуміти подібні прояви у відносинах з захисниками", — розповідає Владика. 

Водночас на думку Віктора Комаренка, цивільним можна однаково швидко адаптуватися до війни і життя у мирному суспільстві. Така пластичність — це одна з особливостей мозку: 

"Будь-хто з цивільних через два тижні може комфортно почуватися в ролі військового. Зворотна адаптація — явище, яке пройдуть всі. І лише у невеликої кількості сьогоднішніх військових будуть ускладнення, пов'язані з невидимими психічними травмами. У більшості випадків на адаптацію знадобиться 2-6 тижнів, бо людина не може не змінитися, живучи у середовищі з іншими правилами", — пояснює Віктор Комаренко. 

Своєю чергою, Дарія Марчак вважає, що суспільство має швидко і масовано вчитися як поводитися з військовими, які повертаються з війни. Адже раніше ми не мали досвіду співжиття з такою кількістю людей, які мають бойовий досвід. 

• Духовна сила однієї людини може напряму впливати на духовну стійкість її спільноти та суспільства в цілому. 
• Важливо не думати імперативами, бути поблажливими до себе, дозволяти собі емоції й шукати взаємодії з людьми, які можуть надати психологічну підтримку.
• Суспільству треба бути готовими і до мілітаризації, і до повернення військових до мирного життя. Чим більше різних сценаріїв, які можна передбачити таким чином — тим стійкішим буде суспільство. 
• Єдність та розуміння, що ти не один — чи не найважливіший фактор успішного опору ворогам. 

Автор: Денис Старостін