Дана Павличко: про видавничий бізнес, культуру та ритм життя

Анастасія Візняк

Ми зустрілися у видавництві "Основи", яке заснувала у 1992 році її мама, літературознавець Соломія Павличко.

"У видавництві працюють 12 людей і завжди є 3 стажери: 1 – у відділі графічного дизайну, 1 – у редакторському відділі і стажер у відділі маркетингу і піару. У нас є програма оплачуваного стажування на 3 місяці. Для студентів – це класна можливість оцінити видавничу сферу, свої плани та бажання. Для нас це спосіб шукати майбутніх колег", – розповідає Дана.

– Розкажіть детальніше про видавничу сферу загалом у світі. Які зараз тренди у книговидавництві, як вони змінилися?

– Друковані книжки не здають своїх позицій, ринок друкованих книжок у світі росте. Особливо важливий зараз дизайн, оформлення книг. Класно, що у розвинених країнах є багато різних напрямків у книговидавництві: комікси, професійна література, мистецька, нішева тощо. Хочеться, щоб більше такого вибору було й в Україні.

– Здається, що в Україні попит на друковані книги також зростає, у книгарнях частіше з'являються нові видання. Чи дійсно це так і у якому стані книжкове видавництво в Україні?

– Дійсно, останні декілька років відбувається активний розвиток цієї галузі: відкриваються нові видавництва, з'являється більше перекладів іноземних книжок, українського контенту, краща якість книг: і тексти, і дизайн набагато цікавіші, жвавіші. З'являється конкуренція, після Майдану є більше піднесення, люди прагнуть читати більше українського контенту. Попри це, ситуація ще далеко не ідеальна. У нас дуже маленький книжковий ринок в Україні, тому є куди рости в порівнянні з сусідами, наприклад, з Польщею.

Після Майдану є більше піднесення, люди прагнуть читати більше українського контенту

– У своїх інтерв'ю Ви говорили про те, що держава не стимулює книговидавництво, хоча повинна більше сприяти його розвитку.  Чи змінила держава свої дії щодо цього за останні кілька років?

– Є зміни на краще. По-перше, вже другий рік активно працює Український культурний фонд. Він виділяє дуже багато коштів на культуру, зокрема, на проекти книговидання. Фонд працює дуже прозоро, у них зрозумілі правила подачі та відбору учасників. Звісно, є певні перепони і критика, потенційно не все ідеально у їхній роботі, але, загалом, це перемога для України.

Також трішки активізувався Український інститут книги, хоча все ще багато грошей виділяється на програму бібліотечних закупівель. Я вважаю, що це не дуже ефективно, коли люди в Києві приймають рішення, які книжки закуповувати бібліотекам в усій країні.

– Наразі відбувається зміна влади. Що, на Вашу думку, повинні зробити політики для покращення ситуації у культурній сфері, зокрема, у книговидавничій?

– Я би хотіла бачити у нового президента та майбутнього уряду культурну політику в пріоритеті. Культура – це один з найважливіших напрямків розвитку, фундамент успіху і щастя будь-якої країни. Культура – це наша історична пам'ять і зброя у війні з іноземними ворогами, спосіб комунікації у світі.

Хотілося б змін у діяльності Українського інституту книги, зокрема збільшення бюджетів та розширення програм. Хочу побачити розвиток бібліотек, книжкових магазинів в усій країні. Це стосується і місцевої влади. Книжкових магазинів має бути більше і для них повинні бути гарні умови, наприклад, низька вартість оренди. Бібліотеки повинні перестати бути радянським музеєм і ставати освітніми центрами, куди люди приходять проводити час, спілкуватися, читати і отримувати знання. Для цього потрібні досить великі інвестиції, візія, але, я сподіваюся, що це станеться і вже є пілотні проекти. Наприклад, завдяки проекту "Бібліотека майбутнього", яким займається Вероніка Селега, вдалося оновити бібліотеку ім. Валі Котика на Подолі й бібліотеку ім. Миколи Костомарова на Нивках.

Хочу побачити розвиток бібліотек, книжкових магазинів в усій країні

– Раніше Ви казали, що розглядаєте для себе політичну діяльність, однак, тоді партії Вас не кликали до себе. На останніх виборах Ви намагалися долучитися до тієї чи іншої партії?

– Зараз я однозначно сконцентрована на роботі видавництва, тому в політику найближчим часом не збираюся. Для мене дуже важливий розвиток "Основ", присутність наших книжок в усьому світі. Ми активно розвиваємо нашу серію книг "Awesome" про різні країни: зараз це "Awesome Kyrgyzstan", "Awesome Azerbaidjan", "Awesome Kazakhstan", "Awesome Armenia". Саме цим я буду зайнята найближі  декілька років. А в політику я хочу йти у зрілому віці, коли зрозумію, що це може бути моєю основною кар'єрою.

– Які виклики постають перед видавництвом "Основи" і як їх долаєте?

– Ми виклики долаємо щодня. Я дуже пишаюся нашим колективом. Ми дуже любимо свої проекти, бо робимо те, що важливо й унікально. Часто працюємо над ризикованими проектами, залучаємо українських ілюстраторів для експериментів.

Я веду бізнес, який працює з дуже нішевим інтелектуальним продуктом в країні, де дуже важко вести бізнес загалом, де дороге кредитування, низька маржинальність. Це перемога і успіх, що ми існуємо і працюємо. Нам непросто.

– Як у таких умовах Ви обираєте, над виданням якої книги будете працювати?

– У нас є редакторський план, який ми обираємо колективом. Ми з колегами розуміємо напрямок, у якому рухаємося. Зараз це англомовні видання про мистецтво, фотографію. Ці книги створюються не лише для продажу в Україні, а й на експорт.

– Ви очолюєте видавництво "Основи" з 2011 року. Які за цей час у Вас сформувалися персональні принципи у роботі?

– Любити свою роботу та отримувати від неї задоволення – це основне. Це потрібно для того, аби щодня приносити свій ентузіазм на роботу. Надалі я теж хочу відчувати щастя від того, що я займаюся саме цією справою. Для мене дуже важливо транслювати близькі мені цінності поваги, розмаїтого погляду на світ, діалогу.

– Минулого року Ви народили доньку, незважаючи на це, продовжуєте активно працювати. Як вдається зберігати баланс між роботою та особистим життям?

– Я не можу розділити роботу й особисте життя, бо дуже люблю те, чим займаюся. Я не практикую брати на себе забагато відповідальності і живу розмірено, не поспішаючи. Стараюся проводити вечір й вихідні вдома з дитиною та чоловіком. На роботі пропагую такий ритм, який дозволяє людям не вигорати. Життя – це марафон, а не спринт.

– Ви займаєтеся видавництвом книг, а як часто читаєте самі? Наприклад, яку книгу зараз читаєте?

– Зараз читаю "Wooden on Leadership: How to Create a Winning Organization". Це книга про лідерство. Я читаю щодня і завжди говорю про те, що читати треба постійно. Іноді люди про це забувають, хоча це навичка, яку треба тренувати. Наприклад, я читаю своїй доньці змалечку. В нас є класні книжки, наприклад,  "Поп-ап з віконцями. Раз, два, спи… Перша сонна лічилка" чи книжка "Немовля".

– Що для Вас означає свобода?

– Свобода – це слухати свій внутрішній голос, а не зовнішній шум. Не піддаватися тому, що соціум прагне нав'язати, а слухати виключно себе.

Матеріал підготовлено в рамках реалізації грантового конкурсу від ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Швеції та Internews (проект Audience understanding and digital support). Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора.