Ахметов створює університет: чи врятують корпоративні вузи українську освіту?

В Україні існує проблема кадрового голоду. Про це минулого року заявляв Президент Володимир Зеленський, посилаючись на те, що він не може знайти міністра культури, освіти, енергетики. Проте нестача професіоналів — проблема не лише в уряді. Вона має всеукраїнський масштаб та спричинена багатьма чинниками. 

Майже за рік після ремарки Зеленського стало відомо про те, що в Маріуполі з'явиться гірничо-металургійний університет "Метінвест Політехніка", заснований компанією "Метінвест", зо належить олігарху Рінату Ахметову. Університет являтиме собою науково-освітній комплекс, який надаватиме середню освіту з технічним ухилом.  Планується, що вступити в заклад можна буде після 10 класу середньої школи та отримати молодшого бакалавра,  вищу освіту (бакалавр і магістр), другу вищу освіту і підвищення кваліфікації. Це, зокрема, будуть фахівці з матеріалознавства, металургії, комп'ютерних наук, автоматизації виробничих процесів, економіці, екології, хімічних технологій та інженерії, архітектурі і цивільної інженерії, охорони праці та гірничого справі — перші студенти зможуть вступити до навчального закладу вже у 2022 році.

Нова будівля планується за проектом ахрітектурного бюро Хірокі Мацууро, що працює над проектами по всьому світу, і буде мати не тільки футуристичний вигляд зовні, а й таке ж футуристичне наповнення всередині: нові підходи до освіти, навчання та внутрішньо університетських процесів. 

Валерій Пекар, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи, підприємець, громадський діяч та письменник, в своїй колонці написав, що такий техунівер — це гарне рішення, яке покликане вирішити проблему із кадровим голодом в Україні, адже українська система освіти вже не спроможна розвивати вищу освіту на достатньому рівні, і відкриття університетів олігархами — це наслідок.

Ми вирішили копнути глибше та розібратись, чому така проблема існує в Україні та як вирішити її на глобальному рівні, і звернулись із цим питанням до пана Пекаря.

За словами Валерія Пекаря проблема нестачі кадрів в Україні розкладається на чотири складові, перша з них — демографічна проблема, спричинена низькою народжуваністю та короткою тривалістю життя: "Усе ХХ сторіччя український народ отримував суспільні травми. Ми дійшли до того, що народжуваність зараз найнижча в Європі, — пояснює викладач. —  До того ж, останні 50 років в Європі тривалість життя збільшувалась, а в Україні залишається стабільною. Це означає, що в нас дуже мало молоді приходить на робочі місця, порівняно з тим, як це в інших країнах Європи".

Другою складовою проблеми нестачі кадрів Валерій Пекар назвав проблему освіти: "У нас величезна кількість університетів. Половина з них випускає людей, які не здатні ні до якої роботи. Фактично, вони торгують дипломами, і як роботодавець з великим стажем можу сказати, що людина з таких вишів приходить непідготовленою, її треба навчати вже на робочому місці. В кращому випадку вона знає якісь теоретичні речі, але не має навичок ані колективної роботи, ані роботи над проектами, ані комунікації. Це базові речі, які необхідні для будь-якої інтелектуальної роботи". 

Третя — еміграція, пов'язана із низьким рівнем економічної свободи нашої держави. Підприємець пояснив, що від рівня економічної свободи залежить кількість інвестицій, від інвестицій — продуктивність праці, а вже від неї — рівень заробітних плат. Україна займає останнє місце в Європі за рівнем економічної свободи, 127 місце в світовому рейтингу: "Скажімо так: щоб наздогнати Гондурас, нам треба дуже і дуже сильно постаратися. Через це люди, які мають талант, шукають себе деінде. Еміграція є трудова — коли люди працюють руками, інтелектуальна — коли люди мігрують через те, що не можуть себе тут проявити, і підприємницька — коли бізнес переноситься в іншу країну через те, що в Україні його вести важко і небезпечно", — говорить Пекар.

Нарешті, четверта складова проблеми нестачі кадрів — це перенавчання. Викладач пояснює це так: "Я би назвав це подвійним безробіттям: з одного боку величезна кількість безробітних, з іншого — багато незайнятих вакансій. просто ті безробітні не підходять на ті робочі місця через те, що немає нормальної системи перепідготовки кадрів, а також через те, що ці люди не мають хисту до опанування нових професій, їхнє мислення недостатньо розвинене. Тому навіть якщо б була дуже хороша система перепідготовки кадрів, вони б не змогли нею скористатись".

Всі ці складові — демографічна проблема, застаріла система освіти та робота університетів на продаж дипломів, масова еміграція та подвійне безробіття, у комплексі утворюють ситуацію, у якій роботодавці не можуть знайти спеціалістів, а наймані працівники, що шукають вільну вакансію, не мають необхідних професійних навичок. 

Ми розглянемо вирішення проблеми нестачі кадрів з боку вирішення проблеми освіти в Україні. Раніше освіта, особливо технічна, дуже поціновувалася за кордоном. Зараз, на думку Валерія Пекаря, в Україні є приблизно з десяток університетів, які здатні випускати людей для сучасної української економіки. Це Український католицький університет і Києво-Могилянська академія, а також найкращі старі університети — наприклад, КНУ імені Тараса Шевченка, Харківський університет імені Каразіна, Львівський університет, Київська та Львівська політехніка, Чернівецький університет тощо. За якістю надаваної освіти слідкує Національна агенція з питань забезпечення якості вищої освіти. Інституція проводить перевірку якості навчальних університетських програм і, по суті, відділяє справжніх від несправжніх, якісних від неякісних і продавців дипломів від надавачів реальної освіти. 

"Це дуже велика робота і без неї шансів у нас немає. Вона фактично створює шанси на те, що в Україні буде якісна вища освіта", — ділиться викладач.

Проте у світовий рейтинг увійшло лише 4 українські вищі навчальні заклади. Глобальне аналітичне агентство в галузі вищої освіти та укладач найпопулярнішого рейтингу кращих університетів світу QS Quacquarelli Symonds оприлюднило рейтинги за спеціальностями кращих університетів світу 2021 року – QS World University Rankings by Subject 2021, у який увійшли 1452 виші світу, зокрема чотири вищі з України — КНУ Тараса Шевченка, Харківський університет Каразіна, Львівська політехніка та Київський політехнічний інститут.

"Найкраще, що можуть зробити слабкі й неспроможні університети для того, щоб покращити ситуацію з "робочими руками" — це померти. Ліквідуватися і перестати на себе приймати грошові потоки від держави й абітурієнтів для того, щоб ці гроші були направлені на створення нових, сучасних університетів. Я вірю в нові українські університети, й Український католицький університет та Києво-Могилянська академія, хоча вони й дуже різні, підтверджують, що є новостворені університети, які на голову вище, ніж будь-які, навіть найкращі, старі пострадянські університети. Тому мені здається, що і Харків, і Дніпро, й Одеса потребують нових університетів. Я думаю, що й міжнародні університети можна створити в Україні. Наприклад, велика українська протестантська громада могла би долучитися до створення Протестантського університету за допомогою діаспори, як це зробила греко-католицька громада", — вважає Валерій Пекар. 

Створити хороший університет на базі старого, на думку Пекаря, цілком можливо, але за умови, якщо університет буде мати автономію і команду, яка "поразгоняє носіїв старого мислення". 

"Для того, щоб переродитися, старі університети повинні пройти через певну смерть", — каже він.  

Нарешті, третє рішення, про яке згадав Валерій Пекар — це поява корпоративних університетів, коли великі корпорації вкладаються у приватні університети для того, щоб створювати для себе робочі руки. Таким закладом буде, до речі, і "Метінвест Політехніка". 

У світі практика корпоративних університетів уже доволі поширена: багато компаній створюють заклади освіти, аби готувати там фахівців для себе — це явище є трендовий ще з середини 90-х років. Так, корпоративні університети мають такі компанії як Walt Disney, Boeing, Motorola, Apple. Вже зараз існують внутрішньокорпоративні навчальні програми і заклади серед інших країн і в Україні:

"Той самий ДТЕК — там внутрішньокорпоративна система навчання включає в себе величезну кількість людей, які підвищують свою кваліфікацію і навчаються вже на робочих місцях", — згадує Пекар про Academy DTEK, яка у 2019 році стала переможцем конкурсу найкращих корпоративних академій світу — "Global CCU Awards 2019". Academy DTEK пропонує різні формати навчання, регулярно проводить міжнародні конференції з корпоративного навчання, майстер-класи, круглі столи і зарубіжні тури з обміну досвідом в галузі енергетики, видобутку, енергозбереження і HR. 

Ввеличезний досвід накопичено й у сфері інформаційних технологій. Кожна велика українська IT-корпорація має всередині себе навчальну програму, і, на думку Валерія Пекара, рано чи пізно, якщо українська ІТ галузь захоче зростати далі тими ж темпами, якими вона зростала дотепер, їй доведеться інвестувати в приватний університет нового типу, тому що фізично не буде тих людей, які необхідні для того, щоб зростати. 

Оскільки проблема дуже багатогранна, вона не має одного правильного рішення. Навпаки, є купа різноманітних рішень, які разом створять підґрунтя для розвитку. Валерій Пекар пояснює: сучасний університет за світовими стандартами — це університет, який поєднує в собі дослідження і навчання. Якщо ви навчаєтесь в американському, британському чи японському університеті,  вам викладають ті професори, які безпосередньо проводять дослідження. Не переказують чужі підручники, а є науковцями і освітянами одночасно. У нас це все розділено, і мало хто з освітян займається наукою. Тож, по-перше, потрібно поєднати дослідження і освіту, отримання нових знань і їх передачу. Друге, що важливо — це викладачі. Якщо раніше він викладав  історію КПСС, а тепер викладає менеджмент, то це буде такий менеджмент, як тоді була історія КПСС. Третє — налагодити контакти з практикою, з роботодавцями. 

Одним з прикладів університетів сучасної формації став проект архітектора Олега Дроздова в Харкові — Харківська Школа Архітектури, ХША. У 2021 році відкрилась вступна кампанія на бакалаврат та магістратуру, а також для післядипломної освіти, студенти з усієї України, а згодом, за словами пана Дроздова, будуть також приїжджати з Грузії, Азербайджану, Казахстану, Узбекістану та Арменії. ХША — це сучасний простір із майстернями та викладачами-практиками із України та Європи, що викладають посеместрово.