Вирішили жити в цивільному шлюбі: як бути з майном, дітьми та медициною?

Цивільний шлюб — поширена форма взаємин в наш час. Весілля відходять на другий план, пари просто з'їжджаються і разом ведуть сімейний побут, купують майно, піклуються одне про одного і будують стосунки. Однак не всі розуміють таку форму взаємин. Це природно, адже ще якихось 30-40 років тому співжиття осуджувалося суспільством, а дітей, народжених в таких цивільних шлюбах, вважали незаконно народженими. Суспільний осуд — лише одна з причин. На боці противників цивільного шлюбу стоять також і ті, хто замислюється про можливий розрив стосунків і знає, що в такому випадку виникнуть питання про поділ спільно нажитого майна, про аліменти на дітей, про порядок їх проживання з батьками й так далі. 

Ми розповімо про те, яким чином регулюються ці питання українським законодавством, які переваги та недоліки бувають у цивільному шлюбі, і чи такий він страшний (або прекрасний), як його малюють. 

Перш за все потрібно визначити, що поняття «цивільний шлюб» в законодавстві не існує. Наталія Чацкіс, експертка з питань сімейного права і старша юристка юридичної фірми NAKAZ пояснює, що поняття «цивільний шлюб» в законодавстві не закріплено, але є поняття «проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу». Це і є цивільний шлюб, і якщо в суді вдасться встановити факт такого проживання, то і майно буде ділитися, як у законного подружжя. Крім того, виникає ряд інших прав і обов'язків, наприклад, право на спадок, право на утримання та інші. 

Суддя Апеляційного суду Чернігівської області Віктор Шевченко розповідає історію:

«Цивільний чоловік загинув. Дружина залишилася біля розбитого корита. Все майно після трагедії дісталося родичам загиблого. Проживали, наживали, розмовляли душевно. Але після смерті цивільного чоловіка набрав чинності жорсткий юридичний закон. Все нажите — родичам загиблого». 

Це, на жаль, часта історія. Вихід з неї є, навіть два, але в обох випадках потрібна завчасна підготовка «подружжя». Перший — обидва партнери склали заповіт або договір дарування. Тоді в разі смерті майно дістанеться другому, навіть якщо шлюб не був зареєстрований. Другий — партнер чи партнерка загиблого перебував або перебувала на утриманні померлого, наприклад, будучи людиною з інвалідністю — про право на утримання ми розповімо нижче.

Якщо ж ці умови не дотримані, чоловік/дружина все одно може розраховувати на спадок, але й тут є свої складності. Обов'язкова умова — спільне проживання сім'єю не менше 5 років — це доводиться в суді. Друга складність — черговість спадщини, адже «цивільний» чоловік/дружина отримує спадщину в четверту чергу, після родичів померлого — дітей, батьків, рідних братів і сестер, діда, бабусі, рідних дядьки й тітки. У будь-якому випадку частина отриманого майна цивільним чоловіком/дружиною буде менше тієї, що могла бути в разі оформлення шлюбу або завчасного складання заповіту. 

У разі, якщо пара проживала разом, але в шлюб не вступала, як правило, буває два основних камені спотикання. Перший — батьківство дітей, і в цьому випадку все досить просто, каже юрист. Стаття 142 Сімейного кодексу України говорить про те, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, і також мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою. Тому й аліментні зобов'язання про утримання дітей виникають аналогічним чином. 

У зареєстрованому шлюбі батьком дитини автоматично визнається чоловік жінки, але в цивільному шлюбі це правило не діє, і факт батьківства необхідно встановлювати. Щоб чоловіка визнали батьком дитини, необхідно піти в місцевий РАЦС і подати відповідну заяву — після цього дитину реєструють на батька. Якщо цивільний чоловік не згоден на це або батько дитини записаний тільки зі слів матері, при відсутності згоди фактичного батька цілком можливо, що батьківство доведеться доводити в судовому порядку. Для цього необхідно звернутися в суд і встановити батьківство за допомогою експертизи ДНК. 

Батьківство дитини встановлювати важливо і потрібно, оскільки саме цей факт стане підставою для того, щоб батько, наприклад, міг претендувати на проживання з дитиною в разі розриву, або ж мати — на аліменти від батька. 

Згідно зі статтею 91 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім'єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання. В цьому випадку до пари будуть застосовуватися ті ж норми закону, що і до подружжя. Але в разі відмови від утримання одним з «подружжя», другому необхідно буде в судовому порядку довести як наявність факту проживання однією сім'єю, так і тривалий період такого проживання. При цьому, який термін є тривалим, закон не визначає, залишаючи це на розсуд суду.

У разі придбання майна в зареєстрованому шлюбі, воно вважається спільно нажитим, і навіть якщо, наприклад, автомобіль або квартира зареєстровані на одного з членів шлюбу, під час розлучення воно «за замовчуванням» ділиться навпіл. Багато хто вважає, що чоловік і дружина в цивільному шлюбі не мають прав на спільно нажите майно. Однак це не так. 

Чоловік і жінка, які живуть у цивільному шлюбі, також мають права на спільно нажите майно, але в цьому випадку, як і в випадку з виникненням права на утримання, факт спільного проживання необхідно буде встановити через суд. Для цього необхідно подати позов про встановлення факту спільного проживання без реєстрації шлюбу і про розподіл майна. Обидві вимоги необхідно об'єднати й кожну з них довести перед судом. 

Майно, придбане за період спільного проживання, може бути визнано спільним тільки в тому випадку, якщо жоден з пари не був в офіційному шлюбі. Тобто якщо ви проживали в цивільному шлюбі з людиною, яка не розірвала свій попередній шлюб, а таке буває дуже часто, то навіть за наявності всіх перерахованих доказів, суд повинен вам відмовити. Єдиний шанс у такому випадку — визнати своє право на майно в порядку цивільного кодексу, а це вже зовсім інша історія. 

«Те, що ви разом живете 10 років, ще не гарантує позитивне вирішення спору, тому якщо ви не хочете узаконити ваші стосунки, то узаконьте свої права на майно — реєструйте його на двох», — радить Наталія Чацкіс. 

Перше, що необхідно довести — час початку цивільного шлюбу. Доказами можуть служити спільні фото із зазначеною датою, листування в соціальних мережах і месенджерах, штампи в паспортах про спільні поїздки за кордон. Період цивільного шлюбу важливо встановити, щоб визначити, чи купувалося в цей час майно.

Друге — ведення спільного господарства та побуту, наявність прав і обов'язків, властивих подружжю. Зазвичай для цього готують свідків і самостійно розповідають, яким було сімейне життя. Може, ви разом робили ремонт? Це хороший маркер. 

Третє — наявність спільного бюджету і факт придбання майна в результаті спільних фінансових і трудових вкладень, а також мета придбання такого майна. Тобто потрібно описати, що ви разом придбали для сім'ї, як розпоряджалися грошима, у кого які заробітки були. 

«Наприклад, нещодавно ми вели справу, де клієнтка вела всі переговори про купівлю квартири, займалася всіма ремонтними роботами. Ми надали суду договори між нею і компанією, яка робила ремонт, договори на купівлю меблів», — розповідає Наталя. Таким чином вдалося довести в суді, що майно — спільне, і дружина в рівній частині з чоловіком докладали зусилля для його придбання. 

Діти, спільне майно, право на спадщину — ці речі чомусь не заведено обговорювати в парах, які живуть разом. Перш за все, тому що це — незручна розмова, яка зазвичай не підіймається, якщо у партнерів все йде гладко. Але є один аргумент на користь шлюбу, важливість якого переоцінити неможна. Річ у тім, що за українським законодавством тільки законний чоловік/дружина може відвідувати хворого, який знаходиться в реанімації, або ухвалювати рішення про проведення операції. Без документа про укладення шлюбу цієї можливості немає, оскільки все це дозволено тільки близьким родичам або подружжю, чий шлюб зареєстрований відповідно до законів України. Правда, є альтернатива — таку угоду можна завчасно укласти у нотаріуса. 

Але є і ті норми, які ніяк не обійдеш. Згідно з Кримінальним кодексом, подружжя має право не свідчити один проти одного в суді. Але ось у співмешканців такого права немає. Більш того, відмова від дачі показань свідків проти не законного чоловіка/дружини, згідно зі статтею 385 Кримінального кодексу України, вважається злочином і карається штрафом від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

Укладати чи не укладати шлюб — рішення кожної пари. Важливо тільки знати, які права будуть у подружжя і наскільки їх це влаштовує. У будь-якому разі пара, яка замислюється про майбутнє спільного майна, про дітей і про те, що буде, якщо станеться нещасний випадок, швидше за все прийде до висновку, що уклавши шлюб, вони спростять собі життя, а не ускладнять. А в разі цивільного шлюбу, всі права, перераховані вище, будуть існувати тільки в тому випадку, якщо факт спільного проживання буде доведено в суді, а крім цього — укладені додаткові документи та договори про спільне право на майно, про спадщину і право ухвалювати рішення в критичних випадках за партнера.