Де "чистилище": куди потрапляють використані батарейки?

Фото з Facebook «Батарейки, здавайтеся»

Олександра Ярликова

Батарейки після своєї служби стають небезпечними відходами. Але мало хто знає, що вони ще й джерело цінних елементів. 80% маси батарейок – це карбон, марганець, цинк, графіт, які можна повторно використовувати.

Якщо років з 10 тому спеціалізоване місце для збору батарейок треба було "днем з вогнем" шукати, то зараз ситуація змінилась на краще. Останні кілька років батарейки почали збирати мережі магазинів, які, зазвичай, присутні у кожному великому місті.

Ми вже розвіяли міф: "Окей, я не проти сортувати сміття, але все ж потім потрапляє на одне звалище!". І в продовження теми хотіли б розповісти про друге життя батарейок, які збираються в Україні.

Про те, чому не варто викидати батарейки на смітник, де можна їх здати і як відбувається їхня переробка запитали експерта громадської організації "Еколтава" Максима Макуху.

Чому важливо здавати батарейки на переробку?

Батарейки відносяться до небезпечних видів відходів. Вони складаються з різноманітних видів розчинних важких металів, як-то літій, ртуть, свинець, кадмій.

У процесі розкладання захисної залізної оболонки солі важких металів потрапляють у ґрунт, а після цього – у продукти харчування або ж у воду, яку ми п'ємо.

Ці високотоксичні елементи накопичуються у тілі і призводять до різноманітних захворювань.

Саме через те, що батарейки забруднюють воду і землю, їх не можна викидати у смітник. Відпрацьовані батарейки потрібно віддавати на утилізацію.

Де в Україні можна здати батарейки?

У нашій країні є кілька великих мереж магазинів, які займаються збором батарейок. Наприклад, ви можете здати батарейки у магазинах Watsons, Епіцентр, АТБ.

В Україні також працює ГО "Батарейки здавайтеся". Вони започаткували акцію "Коробочки". Суть в тому, що можна придбати собі таку коробочку, у вартість якої включена переробка батарейок. Наразі  ГО "Батарейки здавайтеся" є єдиною громадською організацією в Україні, яка налагодила партнерство з 2-ма заводами із переробки батарейок у Європі – у Німеччині та Польщі.

Крім того, на комунальному рівні в деяких містах встановлюються спеціалізовані контейнери для небезпечних відходів. Міським бюджетом закладаються кошти на переробку зібраних батарейок. Наприклад, це практикують такі міста як Київ, Обухів, Львів… Але по всій Україні, на жаль, такої практики немає.

У Полтаві ГО "Еколтава" займається цим питанням. Ми працюємо над тим, щоб у місті з'явився екобус, полтавське комунальне підприємство отримала ліценцію на поводження з небезпечними відходами і почало збирати їх у населення на безоплатній основі, а потім – передавало на переробку.

Де переробляють батарейки?

В Україні підприємств, що займаються переробкою батарейок, немає.

Були спроби окремих ініціатив (ГО "Батарейки здавайтесь", "Аргентум" у Львові), які намагалися зібрати небезпечні відходи, щоб відкрити завод з переробки, проте наразі ці ідеї не отримали практичної реалізації.

Найближчий завод, який займається переробкою батарейок, знаходиться у Польщі – це Recupyl. Саме з цим заводом співпрацює ГО  "Батарейки здавайтеся".

Львівське комунальне підприємство "Бондарівка" так само заявляє про те, що буде направляти зібрані батарейки до Польщі.

При цьому важливо розуміти, що за переробку батарейок треба платити.

У листопаді 2019 року стало відомо, що перша в Україні організація отримала дозвіл на переробку батарейок в ЄС – 20 тонн батарейок відправлять на переробку в Румунію.

У грудні 2019 в Україні з'явилися перші контейнери для безкоштовної здачі батарейок на гарантовану переробку в Європі.

Як відбувається процес переробки батарейок?

У першу чергу батарейки відсортовуються по технологічним групам. В залежності від складу електроліту батарейки поділяються на: сольові, літієві, алкалінові (лужні), срібні та ртутні.

Наступний крок – це подрібнення на спеціальному обладнанні – шредері.

Подрібнені батарейки стають сумішшю, за консистенцією схожою на суп. Вона називається шихта. З цієї суміші магнітом відбираються метали, а хімічні речовини, які залишаються в рідкому стані, досортовуються.

Для цього шихта поміщається у спеціальне обладнання – вібросепаратор, де відсіюється вуглець, насичений хлорним сполуками цинку (використовується у металургії, цинк покращує плинність металів при плавці).

Далі суміш переміщається в магнітний барабан, який відділяє залізо від цинку. З неї в кілька етапів витягують цинк (у вигляді солей), марганець і графіт.

Як змінити ситуацію з відсутністю переробки в Україні?

Говорячи про Україну, варто звернути увагу на закон розширеної відповідальності виробника. Раніше від імпортерів товарів, які у перспективі стануть небезпечними відходами, збиралося певне мито на переробку. Але зібрані кошти йшли у чийсь «сімейний бюджет», вони не потрапляли до переробників.

Якщо в Україні нормально запрацює механізм розширеної відповідальності виробника, це означатиме, що у вартість кожного продукту, який потребує спеціальної утилізації, закладаються кошти на їхню переробку. Купляючи цей товар, покупець вже сплачує за утилізацію.

В країнах ЄС є організації, які централізовано від виробників або імпортерів збирає кошти, сама передає їх на переробку та контролює процес утилізації. Це значно простіше, ніж від кожної людини збирати по кілька гривень.

Найбільша складність в організації процесу переробки батарейок – це їх об'єм. Для того, щоб утилізація батарейок була вигідною підприємству – їх повинно бути багато. А централізованої системи збору батарейок у Україні не існує, тож неможливо оцінити їхню кількість та частоту надходжень.

Ще одна складність на шляху будівництва в Україні підприємств з переробки відходів – це суспільний спротив. Така ж ситуація, наприклад, з будівництвом сміттєпереробних заводів.

У Полтавській області створення сміттєпереробного заводу стикнулося з проблемою виділення земельної ділянки. Мешканці навколишніх населених пунктів проти, тому що вони бояться негативного впливу заводу на навколишнє середовище регіону. Хоча за стандартами подібні заводи зводять до мінімуму можливість забруднення повітря та навколишнього середовища.

Проте, якщо ми говоримо про батарейки, то про створення заводів ще мова не йде. Подібні переробні підприємства коштують  дорого. Інвестори готові прийти лише тоді, коли впевнені, що повернуть свої гроші. Поки немає розуміння, що за переробку платитимуть, інвестицій не буде.

На сміттєпереробні заводи інвестори є. Але є складнощі з протистоянням місцевих громад.

Досвід Європи

Завод "Accurec", Німеччина

В європейських країнах намагаються, по-перше, зробити переробні заводи не просто безпечними для екології, але й привабливими візуально. По-друге, значний відсоток доходів віддають в якості податків у місцеві бюджети. По-третє, створюють нові робочі місця з високою заробітною платою.

Наприклад, у Німеччині люди так само, як і в Україні, реагують на створення переробних заводів. За їх словами, це знижує привабливість житла.

Проте підприємці створюють привабливі умови і для місцевих жителів, і для бюджету громад. І це вирішує проблему. Люди починають хотіти, щоб такі заводи з'являлися.  Більш того, спостерігається навіть конкуренція громад за те, на чиїй території підприємство буде збудовано.

***

Тільки ваше рішення впливає не те, чим стане відпрацьована батарейка: небезпечним відходом або цінною сировиною. Зусиллями спеціальних громадських та комерційних організацій в Україні є можливість здати їх на переробку. Чому б не почати з себе?