Чи змінили орли шляхи міграції через війну: розбираємося з орнітологами

Нещодавно в українському інфопросторі з'явилась новина про те, що війна вплинула на міграцію птахів. Йдеться про дослідження, опубліковане в журналі Current Biology, в якому заявляють — частина орликів у 2022 році в середньому пролетіли під час міграції на 85 кілометрів більше, ніж зазвичай, і це збільшило час міграції на 55 годин. 

Новина здається приголомшливою, тож звісно, її підхопили багато медіа, упустивши деякі важливі деталі. Ми тут, щоб розібратись в подробицях та дізнатись, що насправді відбувається із птахами під час війни в Україні. Забігаючи наперед, скажемо — не лише війна впливає на шляхи міграції, поведінку, вибір місця для гніздування та розмноження диких птахів. Небезпеки, створені людиною, можуть зустрічатися будь-де.

Про що насправді йдеться в опублікованих дослідженнях

Насправді в дослідженнях йдеться про відносно невелику кількість великих підорликів з Полісся, які рухались на захід під час міграції, тобто не пролітаючи над територіями, де були безпосередньо бойові дії. Крім того, варто звернути увагу на те, що науковці порівнюють шляхи міграції років до повномасштабного вторгнення лише із 2022 роком, а даних про наступний воєнний 2023 — немає.

Тому публікація викликала певну критику з боку науковців. Комусь наведені дані здаються недостатніми, інші кажуть, що війна не має великого впливу на міграційні шляхи птахів, принаймні орликів. Серед них — орнітолог, кандидат біологічних наук Станіслав Вітер.

"Поліські підорлики явно не летять над зонами бойових дій! І ніколи не летіли, бо їхні міграційні шляхи лежать вздовж Прикарпаття, через Поділля та далі — через Східні Балкани. Тому бойові дії тут ні до чого.

А от відсутність літаків як одного з орієнтирів могла спричинити певні зміни напрямків міграції, але протягом одного сезону. У 2022 те ж саме спостерігав я на Сіверському Донці, але вже у 2023 році була напрочуд помітна міграція і навіть над районами бойових дій або у безпосередній близькості. Як і гніздування на відстані 20 км від лінії зіткнення таких видів, як канюк, осоїд, орлан-білохвіст, шуліка чорний та орел-карлик", — додає Вітер.

Науковець стверджує, що зміна шляхів міграції була короткочасною. І основний чинник таких змін не вибухи самі по собі, а втрата інших орієнтирів. Він пояснює це так:

"Зміни міграційних переміщень відбулись у 2022 році й тривали лише 1 сезон. Це відбулось зовсім не через бойові дії, вибухи, адже мігруючим хижим птахам до підхвістя усі ці вибухи… 

Зміни маршрутів міграції у 2022 році були пов'язані із втратою одного з орієнтирів, а саме — сталих переміщень за певними маршрутами цивільної авіації в Україні та в прилеглих районах рф. Саме це спричинило викривлення міграційних шляхів протягом одного сезону. Вже у 2023 році восени через ту ж виснажену і зруйновану війною Харківщину летіли великі підорлики і зупинялись у передмісті, наприклад, біля Хорошева (а там вибухи чутно постійно!)", — зазначив науковець.

Що ще могло вплинути на поведінку птахів?

Заступник директора з наукової роботи Канівського природного заповідника в Київському національному університеті Тараса Шевченка Віталій Грищенко розповідає, що у 2022 білі лелеки в Україну прилетіли зі значною затримкою, якщо брати середні дати. Але причина цього — не бойові дії, а холодна погода на шляхах міграції. 

"Зокрема сильне похолодання в Туреччині, через що птахи надовго «застрягли» перед Босфором. Можливо й на підорликів це вплинуло", — припускає науковець. 

Птахи страждають під час війни, але не лише. Осередки їхнього гніздування знищувались людьми й у мирні часи

Наприклад, птах із передавачем, шулік чорний, поведінку якого з 2019 досліджував чеський науковець Іван Літерак, влітку 2022 року не почав розмноження у місці гніздування — селищі Дворічна у Харківській області. На той час Дворічна була окупована військами рф, тепер лінія фронту проходить за кілька кілометрів від населеного пункту.

Станіслав Вітер коментує: птахи не гніздяться у смузі бойових зіткнень, 20-30 км завширшки, а також там, де випалена земля. Тобто, якщо зникає осередок для існування птахів, їм немає де гніздитись, вирощувати потомство та знаходити їжу, тому будь-яке втручання — чи то викликана бойовими діями пожежа, чи то рубки в лісі, навіть вибіркові — впливають на поведінку пернатих. 

Тому важливо звертати увагу не лише на територію, де простягається лінія фронту — загроз для птахів значно більше, і вони є на всій території України. 

"Раджу більше звернути увагу на загибель біотопів хижих птахів внаслідок лісових пожеж, спричинених бойовими діями, як-то у Серебрянському лісництві на Луганщині. А також на винищення місць існування пернатих хижаків у мирний час — до початку повномасштабного вторгнення рф, коли внаслідок господарської діяльності вітчизняних користувачів земель держлісфонду було знищено гніздових ділянок хижих птахів у рази більше, аніж від артилерійського вогню ЗСУ та зс рф разом узятих. Принаймні на Харківщині", — наголошує Вітер. 

Що ми знаємо про вплив на птахів інших воєн?

Повномасштабна війна триває два роки, на Сході України — вже десять. Це величезний проміжок часу для людського життя, втім замалий  для досліджень. Грає роль їхня короткочасність, тому робити висновки про те, як насправді сучасна війна впливає на міграції птахів зарано. 

Втім, ми знайшли інші дослідження, які були опубліковані сером Х'ю Гладстоном — шотландським землевласником, який написав книгу про вплив війни на птахів під час Першої Світової війни з 1914 по 1918 роки.

Хоча пташине життя було описано як майже нормальне в артилерійській зоні та на невеликій відстані від окопів, багато видів, мабуть, були вигнані з територій, зруйнованих артобстрілами. Проте вплив на пташине життя, наскільки можна судити, був надзвичайно незначним, і птахи в районах, де була найгарячіша стрілянина, виявили дивовижну здатність пристосовуватися до умов, які в довоєнні дні вважалися б неможливими. У дослідженнях йдеться про те, що птахи пристосувались до гучних вибухів і були байдужими до шуму бою. 

Впливу війни на міграцію Гладстон присвятив окремий розділ. Дані наведено досить розмито, а оцінювати їх з наукової позиції ми не можемо, втім Х'ю зазначає про певні зміни у шляхах міграції. Деякі птахи обирали нові маршрути для перельотів, не поверталися з зимівлі або обирали нові регіони для гніздування та вирощування пташенят. Автор пише, що у 1915-му у Таврійській губернії (територія сучасного Криму, частина Херсонської та Запорізької областей) у 1915 році спостерігалася велика кількість різних птахів, особливо тих видів, які мігрують через Карпати.

"Вимушені мігрувати були ті птахи, чиї гнізда зазвичай розташовувалися в місцевостях, що постраждали від війни. Птахи змушені покидати свої домівки та мігрувати в інші місця, викликаючи таким чином посилений переліт окремих видів птахів у певні місця", — йдеться в дослідженні. 

Були й твердження, що в результаті обстрілу 60 видів перелітних птахів перестали відвідувати Великобританію, але незабаром його оскаржили. Загалом книга наводить багато цікавих спостережень, втім, зібрані вони були від очевидців, тому залишається висока ймовірність похибок. Автор завершив розділ про міграцію тим, що перспектива для досліджень ще залишається.

Передусім, не робити передчасних висновків 

Поставити крапку у суперечках орнітологів та надати остаточні висновки можливо буде після війни. Поки Станіслав Вітер констатує:

"В цілому сказати, що птахи уникають України під час міграції або що є значне скорочення кількості птахів, не можна. Це не ті масштаби, аби відлякувати птахів під час міграції. Одні оминають, інші летять — все дуже індивідуально", — каже науковець.

За його словами, факторів, що можуть вплинути на міграцію птахів, дуже багато — погодні умови, розподіл кормів. 

"Даних у нас недостатньо, а вплив на птахів ми маємо дуже локальний, на дуже вузькій смузі", — каже Вітер. 

Після війни ми можемо почати відновлювати знищені території

Втім, ми можемо допомогти птахам відновити свої домівки там, де місця їхнього перебування були знищені. До прикладу, Кремінське лісове мисливське господарство, на території якого є вже згорілий Серебрянський ліс, можна відновити. Станіслав Вітер запропонував такий варіант:

"В першу чергу, провести вирубування згорілих сосен і посадити нові плантації. Ті ділянки лісу, що не ушкоджені, залишити як є. Птахи з часом повернуться. Це (Серебрянський ліс, — ред.) масштаб декількох пар птахів, тому вони можуть гніздитись в інших місцях поруч. Пошкоджена територія досить обмежена і шкода тут — локальна", — каже Вітер. 

Заповідання ще не ушкоджених територій

Досить логічно для України також виглядає й заповідання нових територій. Якщо одні осередки для птахів було знищено, інші, ще не зайняті господарською діяльністю людини, можуть стати новою домівкою для пернатих. Саме тому зараз вкрай важливо охороняти ті осередки природи, які у нас залишились. 

На думку біолога та голови Української природоохоронної групи Олексія Василюка, нові об'єкти природно-заповідного фонду відчутно змінюватимуть умови існування біорізноманіття на краще. Такі території можуть стати гідною компенсацією втрат дикої природи за час повномасштабної війни.

Відновлення природних екосистем там, де їх не було, а не просто порятунок останнього, що залишилось — сучасна основа сталого розвитку у Європі. Європейські держави останніми роками все частіше приймають сміливі й далекоглядні рішення, покликані зупинити глобальні кліматичні зміни та гарантувати надійне майбутнє всьому континенту.