На війні зі стресом: до чого призводять хронічні переживання та як подбати про себе?

У чому проблема?

Стрес — природна реакція організму на критичну ситуацію. Еволюція заклала в людях здатність переживати стрес, щоб допомогти нам вижити. Буквально стрес — це фізіологічна реакція організму в небезпечних ситуаціях, завдяки яким мобілізується його ресурс і людина готується до фізичної активності: спротиву, боротьби або втечі. Але одна річ — переживати стрес у виняткових ситуаціях, і зовсім інша — жити в стані хронічного стресу, що неминуче впливає на стан здоров'я людини.

За рік війни стрес став невіднятною частиною життя українців. На щастя, сам по собі стрес рідко викликає миттєві серйозні захворювання, проте він таки сприяє тому, що найбільш ослаблені частини організму починають "виходити з ладу".

Яке рішення?

Бути уважним до "сигналів" свого організму. Вчасний візит до лікаря може допомогти зупинити руйнівні процеси й запобігти тому, щоб такий "вихід з ладу" не став необоротним.

Які проблеми з фізичним здоров'ям може викликати стрес і чому не варто боятися походу в поліклініку, розбиралися з сімейним лікарем та психотерапевткою.

Як це працює?

Існує два види стресу — еустрес та дистрес. Еустрес — це так званий "корисний" стрес. Він сприяє мобілізації ресурсів організму для адаптації до нового. З ним пов'язані процеси навчання, засвоєння нової інформації та навичок тощо. Коли процес адаптації відбувся, то стрес зникає.

Дистрес — це "шкідливий" стрес, який значно погіршує якість життя. Він є хронічним та виснажує людину, її психіку та внутрішні ресурси організму. Зараз у житті більшості українців вистачає саме дистресу.

"Через постійну дію гормонів стресу системи органів постійно перебувають у підвищеній «бойовій готовності», тобто працюють на «підвищених обертах». Тому «посипатись» насправді може багато що. Перш за все страждає імунітет. Також однією з перших на стрес також реагує травна система. У зоні підвищеного ризику знаходяться нервова та серцево-судинна системи. Часто не справляється ендокринна система — через постійну дію гормонів стресу та, відповідно, хронічне напруження та порушення сну. Це перші, але далеко не єдині моменти, що можуть «вистрілити»", — говорить психотерапевтка Марина Ребрик.

• Постійна тривога, страх, гнів сприяють розвитку серцево-судинних захворювань. Стрес призводить до виділення додаткових гормонів, що збільшують частоту серцевих скорочень та рівень артеріального тиску, кровоносні судини звужуються. Усе це може призвести до інфаркту та інсульту.
• Шлунково-кишковий тракт реагує на стрес порушенням відтоку жовчі, їжа погано перетравлюється та засвоюється. Часто спостерігається діарея, спазми кишкової мускулатури. 
• Порушується робота слинних залоз — вони припиняють виділення слини або навпаки різко його збільшують. Шлунок збільшує секрецію кислот, створюючи надмірну кислотність, що провокує нудоту, печію, що призводить до виникнення гастритів та виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки.
• Хронічний стрес може вплинути й на здоров'я нирок та сечостатевої системи. Страх і переживання спричиняють такі проблеми як опущення нирок і мимовільне сечовипускання.
• Стрес знижує імунітет, відкриваючи доступ різноманітних інфекцій. Застуди, ГРВІ та "сезонні" вірусні захворювання стають постійними супутниками людини.
• Стрес відповідно до реакції "бий або біжи" викликає напругу м'язів, незалежно від того, реальна загроза чи уявна. М'язи створюють додаткове навантаження на сухожилля та суглоби, що породжує в них больові відчуття. Крім того, з часом м'язи слабшають і втомлюються — звідси біль у спині, шиї, лопатках, колінах.
• У жінок можуть статися збої в ендокринній системі, порушення менструального циклу.
• До того ж неконтрольована хронічна напруга провокує головний біль, мігрені, астму, випадіння волосся, шкірні висипи, гіперглікемію у хворих на цукровий діабет.

Як відзначають сімейні лікарі, під час війни серед пацієнтів почастішали скарги на підвищення тиску, болі в шлунку, болі в попереку, порушення сну, роздратованість, панічні атаки, апатію до всього, що оточує, запамороки, утруднення дихання.

Водночас в Україні відстежується така тенденція: пацієнти вкрай неохоче йдуть до лікарів, а починають звертатись по допомогу, уже коли той чи інший хворобливий стан сильно запущений. І якщо для когось причина полягає в ускладненому доступі до медицини (наприклад, якщо людина живе на прифронтових територіях), це не завжди єдине пояснення.

"Під час війни часто загострюються деструктивні патерни поведінки, які були вже звичними. Страх звертатись до лікарів — один із них, — пояснює психотерапевтка Марина Ребрик. — Ситуація хронічного стресу сприймається психікою як небезпека, а, отже, ми шукаємо звичне та знайоме, хоч і не завжди корисне. На жаль, радянська система охорони здоров'я з її примусом та часто насиллям (як частина тоталітарної системи в цілому) травмувала багатьох. Наголошую, я кажу саме про систему, а не про окремих лікарів, які могли підтримувати та бути професійними. Саме тому це відлуння можемо бачити й зараз".

За словами сімейного лікаря Романа Яльницького, зволікання у зверненні до лікарів не є правильним підходом. Запущені стани вимагають на діагностику та лікування значно більше часу та інших ресурсів. Внаслідок цього у пацієнта може навіть виникнути недовіра до лікаря, і в майбутньому стане ще важче знайти спільну мову з тим чи іншим фахівцем.

"Не всі пацієнти це розуміють і вимагають пігулку, яка відразу поставить на ноги. Також через несвоєчасне звернення можуть загостритись і інші хронічні стани, які є у того чи іншого пацієнта. Саме тому навіть у цей непростий для всіх нас час, потрібно звертатись до лікаря відразу, як тільки ви відчули якісь негаразди у своєму організмі", — наголошує Роман Яльницький.

Будь-що незвичне та неприємне в роботі організму, особливо, якщо це вже триває певний час, є сигналом звернення до лікаря.

Серед таких "дзвіночків" є:

• серцево-судинна система: болі в серці, відчуття серцебиття, задишка в стані спокою, запаморока;
• неврологія: головний біль, біль у попереку, ком у горлі, затерпання й порушення чутливості кінцівок, біль у спині, який віддає в кінцівки, порушення ковтання;
• розлади шлунково-кишкового тракту: нудота, діарея, біль у шлунку, гіркота в роті, висип на язиці, печія;
• часті гострі респіраторно-вірусні інфекції, підвищення температури тіла;
• різкі коливання ваги;
• свербіж, висипання, лущення, гнійничкові ураження шкіри;
• немотивовані набряки (наприклад, якщо ви ввечері не їли нічого солоного, але прокидаєтесь із набряком);
• гострі або хронічні болі в різних частинах тіла; 
• для жінок: будь-які нетипові виділення з піхви, поява виділень із грудей, збій або відсутність менструального циклу. Жінкам час від часу рекомендовано самостійно пальпувати груди перед дзеркалом, щоб побачити, чи немає деформації, чи вузликів під час пальпації. Якщо є — то одразу до сімейного лікаря, а він скерує, куди потрібно.

До психолога або психотерапевта варто звертатись, коли понад два тижні спостерігається:

• знижений фон настрою або навпаки — нетипова ейфорія, відірвана від реальності;
• апатія, відсутність сил, суїцидальні думки;
• підвищена тривожність, панічні атаки, тяга до алкоголю або переїдання.

Якщо з'являється сплутаність свідомості, порушення мовлення, координації рухів, галюцинації, "голоси", параноїдальні думки — це вже чіткі сигнали звернення не до психолога, а до лікаря-психіатра. 

"На жаль, не завжди у людини з подібними симптомами зберігається критичність до свого стану. Тому тут часто потрібно, щоб підключались родичі людини", — звертає увагу психотерапевтка Марина Ребрик.

Фахівці відзначають: між психічним та фізичним самопочуттям людини існує найтісніший взаємозв'язок. Психіка та всі інші частини організму пов'язані між собою та впливають одна на одну.

За словами сімейного лікаря Романа Яльницького, люди часто бояться казати лікарям про свої проблеми з психікою, що з'явилися внаслідок тривалого стресу. Переважно через те, що переживають, що на них навісять ярлик психічнохворої людини. Лікар наголошує, що це хибна й шкідлива думка, бо захворювання психічної системи — такі ж саме захворювання, як, наприклад, артеріальна гіпертензія, гастрит або вірусна інфекція. І, так само як і звичні нам хвороби, вони дуже добре піддаються лікуванню — якщо вчасно звернутись за допомогою.

"У моїй практиці був випадок, коли пацієнт довгий час скаржився на болі у попереку та в животі. Чоловік пройшов багато обстежень, витратив купу грошей на різні непотрібні призначення, але полегшення так і не відчув, а всі обстеження й лабораторні показники були в нормі. Коли ми почали спілкуватись і глибше занурюватися в його проблему, то виявили, що все це було пов'язано з його психічною системою, а саме з депресією. Я призначив йому антидепресанти, і стан нормалізувався. Людина як заново на світ народилася", — пригадує лікар.

Депресія або інші психічні зрушення часто можуть маскуватися під інші фізичні захворювання (болі в спині чи шлунку, підвищення тиску, порушення сну та ін.). І розібратися в цьому може тільки лікар. "Тож, коли ви маєте такі стани й поряд із ними — неспокій та апатію до всього довкола, не гайте часу та йдіть до лікаря, не потрібно втрачати дорогоцінний час", — говорить Роман Яльницький.

"Зараз психічним здоров'ям можуть займатись і сімейні лікарі, які пройшли курс mhGAP, тому спочатку можна звернутись до них, а далі в разі потреби вони можуть скерувати вас до психіатра чи до психотерапевта", — додає сімейний лікар.

Психотерапевтка Марина Ребрик говорить, що в її практиці часто бувають випадки, коли люди звертаються з соматичними (фізичними) скаргами. Тоді вона рекомендує паралельно проходити обстеження у відповідних лікарів (залежно від симптомів) та проходити лікування, якщо виявлено діагноз. Адже якщо є вже порушення на фізичному рівні, то за допомогою лише психотерапії не впоратись.

У своїх висновках експерти одностайні: чим раніше людина звернеться до фахівців, тим вища ймовірність того, що хвороба буде вчасно виявлена та вилікувана (або виведена в стійку ремісію в разі хроніки). Саме тому важливо звернутись до лікаря якнайшвидше за виявлення будь-яких симптомів, що турбують. Адже це здоров'я та, відповідно, якість життя.

Ще більше корисних рішень!

Під час війни ще важливіше піклуватися про себе. Не відкладати турботу про себе на завтра-понеділок-осінь-після того, як знайду роботу чи підростуть діти.

Не доводити себе до перевтоми, налагодити режим сну, бути уважним до свого харчування, провадити в життя фізичну активність, відстежувати зміни у своєму організмі та вчасно звертатися за допомогою — це все відповідальність перед самим собою.

Стрес накопичується, хвороби стають хронічними, і навіть якщо потім пощастить знайти хорошого лікаря, це не гарантує повне відновлення й повернення до стану, який був "до".

Набагато простіше діяти превентивно й піклуватися про своє тіло, поки воно здорове, аніж лікувати, коли воно вже хворе.

Навіть за відсутності скарг експерти вважають доцільним раз на рік звертатись до сімейного лікаря для обстеження, здавати базові аналізи (загальний аналіз крові та сечі, біохімію крові), жінкам проходити обстеження в гінеколога та після 30 років — у мамолога. Адже це про відповідальне ставлення до свого здоров'я та про турботу про себе.