Природоохоронці в полоні та “титани” дешифрування: як живе Чорноморський біосферний резерват під час війни

"Екорубрика" запустила серію статей про біосферні резервати ЮНЕСКО — тих, що окуповані, знаходяться на лінії розмежування та глибоко в тилу. Ми розповідаємо, як війна впливає на ці території, аби світ дізнався більше про життя людей та природи в Україні.

Особливо цінним Чорноморський біосферний резерват вважається через велику кількість місць гніздування диких птахів — природні об'єкти територій знаходяться під захистом Рамсарської конвенції та вважаються особливо цінними водно-болотними угіддями для всього світу. Фото: Ігор Червоненко, 2020 рік

Територія Чорноморського біосферного резервату була окупована росіянами з перших днів повномасштабного вторгнення. За таких умов візити туди унеможливлені, але "Рубрика" знайшла людей, готових розказати й показати, що відбувається під час окупації на улюбленому місці відпочинку багатьох українців — мальовничому "Кінбурні", та як наші науковці продовжують свою роботу попри всі виклики, які ставить перед ними війна.

За результатами моніторингу супутникових даних відомо, що на території Нацпарку Білобережжя Святослава лише у 2022 році було щонайменше 67 пожеж, у 2023  — 141 пожежа.  Загалом вигоріло приблизно 6,3 тисячі гектарів, при цьому деякі ділянки горіли по декілька разів.

Через пожежі на Кінбурні під загрозою опинилися червонокнижні орхідеї, інші унікальні рослини та тварини. Горіли лісові масиви, степові зони, плавневі системи, низинні рослини. Подібні нищівні пожежі можуть тривати тижнями.

Окрім того, території біосферного резервату щільно заміновані та поцятковані фортифікаційними спорудами. Павло Холодняк, заступник директора Національного природного парку "Білобережжя Святослава", що знаходиться на західній частині Кінбурнського півострова, розказав, що півострів був частково підконтрольним Україні до вересня 2022 року. А після того, як туди зайшли росіяни, вони почали окопуватись та заміновувати територію.

Шкоди завдають і переміщення військової техніки, забруднення повітря від пожеж, а також  забруднення акваторії, спричинене як перебуванням військових на території, так і наслідками наймасштабнішого теракту XXI століття — підриву дамби Каховської ГЕС, після якого затопило майже півтори тисячі гектарів узбережжя Дніпровсько-Бузького лиману.

Провідний інженер відділу еколого-просвітньої роботи Чорноморського біосферного заповідника НАН України Вікторія Плющ розказала, що катастрофічного впливу та руйнувань зазнали адмінбудівлі Чорноморського біосферного заповідника в Голій Пристані.

Знищено все те, над чим працювали науковці, екоосвітяни, таксидермісти, зокрема й неоціненну експозицію еколого-освітнього центру, що налічувала 403 експонати, не враховуючи  діорам, живописних планшетів та фотографій. Втрачено бібліотеку, що налічувала 3480 екземплярів наукової та науково-популярної літератури, фототеку, дидактичні матеріали. Доля звітів та Літописів природи наразі невідома.

"Власний  виїзд, запам'ятається мені на все життя… Коли ми знаходилися ще в окупації, у місті були великі проблеми з користуванням інтернетом, тож варіант збереження власної інформації у хмарному сховищі навіть не розглядався. Тому вирішивши їхати на підконтрольну територію, везли ноутбук та жорсткий диск на руках, під дитиною, бо знали, що сумки точно перевірятимуть", — розповіла Вікторія.

У перші дні повномасштабного вторгнення чинна адміністрація Чорноморського біосферного заповідника на чолі з Анатолієм Юрченком провела екстрені збори колективу установи.

"Роздали співробітникам особові справи. Єгері служби державної охорони заповідних територій чергували на закріплених за ними ділянках. А співробітники відділу наукових досліджень та комплексного моніторингу екосистем, відділу еколого-просвітньої роботи працювали тоді дистанційно. Працівники в кадровій службі та бухгалтерії чергували відповідно до оперативної ситуації. А чоловіки чергували в заповіднику цілодобово — щоб захистити техніку, матеріали…" — розповідає Вікторія Плющ про роботу в перші дні повномасштабного вторгнення. Про те, що відбувалось далі — розповідаємо далі.

У Чорноморському біосферному заповіднику російська окупаційна влада створила свою адміністрацію, очолив яку колаборант — 58-річний Ігор Жданюк, мешканець Таврійського Голопристанської громади. Не науковець, а фермер, директор ФГ "Сапераві", який продавав свою продукцію до 2014 року в росію, а коли цей ринок збуту став унеможливлений, — у Білорусь. За даними Центру Журналістських Розслідувань Жданюк з самого початку окупації співпрацює з ворогом, а на цю посаду його призначили завдяки дружбі з першим гауляйтером Голої Пристані Геннадієм Недялковим. За скоєний злочин Жданюку заочно повідомлено про підозру в колабораційній діяльності. В Україні колаборанту можуть присудити від 5 до 10 років позбавлення волі та конфіскацію майна.

Призначати свою адміністрацію на територіях природно-заповідного фонду — тенденція російської окупаційної влади. Та існує ще одна — вороги беруть природоохоронців в полон. Це сталось із єгерем Чорноморського заповідника Леонідом Янчишиним, якого в липні 2022 року викрали російські окупанти. Врешті-решт чоловіку вдалось врятуватись з полону, і хоча він знаходився на окупованій території, продовжував дотримуватись проукраїнської позиції. На жаль, тепер чоловік більше не зможе розказати свою історію — Леонід наразі паралізований, і за словами його дружини, найімовірніше більше ніколи не заговорить. (UPD: Погані умови в полоні відобразились на здоровʼї Леоніда Янчишина. 6 лютого 2024 року природоохоронець, єгерь Чорноморського біосферного заповідника, помер).

Ще один випадок — зі співробітником Нацпарку "Білобережжя Святослава", який й досі знаходиться в полоні. Російські військові вважають його загрозою, бо чоловік — колишній воїн АТО.

Яке рішення?

У підконтрольному Україні місті Очаків Миколаївської області досі працює проукраїнський Національний природний парк Білобережжя Святослава, науковці якого продовжують працювати та вести наукову діяльність віддалено.

Річ у тім, що територія Нацпарку окупована лише частково — та, що знаходиться на Кінбурнському півострові. Офіс на підконтрольній території працює й зараз. Там співробітники Нацпарку проводять "Екомарафони" для дітей. Разом із цим ухвалюють і важливі рішення.

Так, працюють над розв'язанням однієї з проблем територій біля Нацпарку "Білобережжя Святослава" — багаторічне забруднення берегів господарсько-побутовими відходами, відсутність упорядкованих стежок та зон проїзду. Обміління прибережних ділянок, замулення та заростання берегової зони Дніпро-Бузького лиману фактично вже призвело до втрати можливостей для літнього відпочинку мешканців деяких населених пунктів громади. Процеси ерозії та зсуви схилів, масштабне проведення незаконних пошукових археологічних досліджень, браконьєрський промисел — усе це має помітний згубний вплив на довкілля та громади. Уже в листопаді 2023 року Міністерство довкілля погодило розширення території установи, і тепер проблеми території має вирішувати дирекція національного природного парку для збереження цієї унікальної території.

По-справжньому вражає, що навіть попри війну впродовж 2022 та 2023 років в Білобережжі Святослава вівся "Літопис природи". Це масштабний документ, що створюється в об'єктах природно-заповідного фонду та містить облікові дані про флору та фауну територій, аби потім, з роками, можна було виявляти закономірності та відстежувати дієвість природоохоронних заходів.

Павло Холодняк розказав, що аналітичні дані про довкілля науковці збирали з перших днів війни, взявши на себе таку важливу місію, як моніторинг територій для того, аби надалі притягнути російську федерацію до відповідальності за екоцид  на міжнародному рівні.

"Ми робимо все, аби при подальшому натурному обстеженні ми могли відобразити всі події, які відбувались протягом війни. Таким чином в складі міжнародних комісій фахівців різних галузей ми зможемо дати чітку аналітику подій", — розповідає "Рубриці" заступник директора Нацпарку.

Дані про довкілля збираються кількома способами. Перша потребує безпосереднього перебування людей в Нацпарку, і за словами Холодняка, на окупованій території все ж відбирали проби води після Каховської катастрофи та фіксували потрапляння риб в "природні пастки" в лиманах. Останні періодично внаслідок природних процесів стають закритими від моря водоймами. Крім того, орнітологи з Білобережжя Святослава у співпраці з колегами з інших нацпарків зафіксували шляхи міграції пеліканів у 2022 та 2023 році.

Пелікани, що гніздяться на території Чорноморського біосферного резервату. Облік птахів українські науковці змогли здійснити навіть у 2022 та 2023 році, коли територія була окупована. Фото: Ігор Червоненко, 2020 рік

Другий спосіб збирати дані — використання технологій дистанційного зондування землі та подальша розшифровка даних. Звучить складно, але йдеться про супутникові знімки. Користуючись даними Європейської космічної агенції та Національної геологічної служби США, науковці можуть дистанційно фіксувати пожежі, підтоплення територій, різні види забруднення та пошкодження ґрунтів.

"Війна, що ведеться зараз, — сучасна, як і наші підходи до визначення її наслідків. Ми взяли досвід інших установ та створили власну методику моніторингу. Наші науковці роблять титанічну роботу і, вибачте за нескромність, але аналогів роботі, яку проводять наші науковці, у світі не існує", — розповідає Холодняк.

Отримана аналітика допоможе чітко зафіксувати, з яких саме причин склад біорізноманіття на тій чи іншій території змінився. До речі, ці дані збираються не лише на території Нацпарку, а й на території Чорноморського заповідника, адже екосистеми там — спільні, і за словами Холодняка, "не знають адміністративних кордонів".

Позитивних прогнозів наприкінці статті про кількість років, за яку улюблений Кінбурн виглядатиме, як до війни, не буде. Павло Холодняк каже, що наразі можна передбачити катастрофічні наслідки — тобто, найгірші, якщо оперувати мовою термінів.

"Ми моделювали наслідки підриву греблі Каховської ГЕС ще у 2022 році. Катастрофа сталася за 6 місяців після цього, і ми були готові. Наразі ми аналізуємо військові дії та намагаємось робити прогнози, що буде далі: взаємодія вибухонебезпечних предметів з природою, забруднення паливно-мастильними матеріалами, замінування та можливі сценарії розмінування прибережної лінії та вплив цих процесів на екосистеми в майбутньому", — каже Холодняк.

Сонце заходить за обрій. Чорноморський біосферний резерват. Фото: Ігор Червоненко, 2020 рік

Але навіть попри всі наслідки, які поставили під загрозу екосистеми регіону, життя та здоров'я людей, що тут живуть, він все ще має шанс на відновлення. З часом, навіть після втрат біорізноманіття, природа може самовідновитися. Склад біорізноманіття, пейзажі та навіть повітря можуть стати іншим, але на основі даних, які збирають науковці, буде відомо чому. Це допоможе в подальшому визначенні наслідків бойових дій на інших ушкоджених територіях та можливо — для створення сценаріїв відновлення.