fbpx
Сьогодні
19/08/2018
20:59
курси валют
$27,65/28,05
31,35/32,05
Погляд
12:37 27 Бер 2018

Чому активісти так бояться електронного декларування

Тепер до 1 квітня свої е-декларації повинні подати і борці з корупцією. Рада виявилася не в змозі скасувати чи відтермінувати дискримінаційні норми

Фото rpr.org.uа

Часто просто диву даєшся. Що не день, то політичний істеблішмент оголює не тільки брак продуманої стратегії та розуміння кінцевої цілі. Їх дії – не що інше, як реакція на подразник, рефлекс Павлова без гальмівних колодок. Який стає все більш незваженим та шкідливим.

Яскравий тому приклад – введення обов’язкового електронного декларування для представників громадянського суспільства. Правозахисники гостро зустріли цей крок – заявили, що влада оголосила сезон полювання на антикорупціонерів та прагне до усунення всіх незручних. Але мітинги та флешмоби у соцмережах не допомогли. У владних колах спрацював принцип: «мати рацію можемо тільки ми, а якщо це не так – дивіться пункт перший». Тим часом, для них це рішення може стати Троянським конем.

Що це за історія?

А історія ця тягнеться вже рік. У березні 2017 року Верховна Рада вносила зміни до закону про запобігання корупції, що було пов’язано із необхідністю звільнити від електронного декларування військовослужбовців, які перебувають у зоні АТО. Під час розгляду у другому читанні у законопроект внесли скандальну правку Тетяни Чорновол про те, що представники антикорупційних організацій зобов’язані подавати е-декларації.

Ветувати закон президент не став, бо треба було терміново, до 1 квітня – кінцевого терміну першої хвилі подання декларацій, закрити питання щодо військових. Однак Порошенко пообіцяв вирішити і нову проблему щодо громадських активістів.

У липні 2017 року Порошенко вніс до парламенту законопроекти №6674 і 6675, які замінюють подання е-декларацій антикорупціонерами на розширену звітність про доходи організацій. Це теж обурило громадськість, бо вони і так вже мають подавати чимало звітних документів.
Громадські активісти наполягали на ухваленні не президентських законопроектів, а іншого, депутатського, під номером 6271, що просто скасовує декларування активістів.

У минулий четвер, 22 березня у народних депутатів була остання можливість виправити минулорічну помилку. Бо ж до 1 квітня – мають з’явитися вже перші е-декларації. Як компромісний варіант, у Раді навіть з’явилося ще два законопроекти – щодо відтермінування подання перших е-декларацій представниками антикорупційний громадських об’єднань. Так, у проекті закону №8120 Сергій Лещенко запропонував відкласти їх на рік. Інший законопроект №8120-1, поданий головою фракції «БПП» Артуром Герасимовим, пропонував відстрочити обов’язкове е-декларування для активістів на наступні три місяці. Однак, народні обранці навіть не захотіли виносити ці два вищезгадані документи у порядок денний. Спікер Ради Андрій Парубій тричі ставив на голосування внесення проектів №8120 і №8120-1 до порядку денного, але депутати провалили його.

За нашу і вашу свободу

Зустрічаю багато коментарів: «їм що, є що приховувати?», «Ага, зачепили за болюче. Борються, мовляв, проти корупції, а самі не прозорі».

На цих словах я підіймаю очі до неба і важко видихаю. Якщо ви так теж думаєте, то ніколи не зіштовхувалися зі звітністю громадської організації, які й так у різні органи подають чимало інформації. А так звані «грантоїди» ще й перед донорською організацією постійно звітують. І у випадку «розпилу», фінансування проекту просто припиниться, а найголовніше – репутація буде безнадійно зіпсована. Хто захоче з такою громадською організацією зв’язуватися?

Тож додаткова податкова звітність для доброчесних громадських організацій не є проблемою. У чому ж тоді питання? Чому громадськість так сполошилася?

Не люблю високопарного стилю, але це – про нашу і вашу свободу. Якщо закривати очі на беззаконня, то завтра можуть прийти за тобою. Тож ідеться про:

Верховенство права. Обов’язок подавати декларацію для держслужбовців представниками громадського сектору – це порушення прав людини та демократичних свобод.

Громадські активісти – НЕ є чиновниками або держслужбовцями, НЕ розпоряджаються нашими з вами податками, НЕ приймають управлінських рішень. Це банальне необґрунтоване втручання у приватне життя людей. Адже громадські організації – це добровільні об’єднання та ініціативи людей, які не є комерційними. І якщо ви думаєте, що вас це все одно не стосується, то глибоко помиляєтеся.

Під електронне декларування може потрапити будь-яка людина, яка, наприклад, відвідала антикорупційну презентацію чи тренінг, взяла якийсь буклет чи ручку там. Це виходить із роз’яснення Національного агентства з питань запобігання корупції у відповідь на запит громадської організації «Автомайдан». Публічно звітувати зобов’язують і фізичних осіб, які співпрацюють з громадською організацією – від постачальників кави до гардеробниці.

Автомайдан запит

Чітких роз’яснень закону не існує, а за його невиконання передбачено кримінальну відповідальність. Президентські законопроекти, до речі, також несуть загрозливі ризики, зокрема, позбавлення статусу неприбутковості громадської організації без рішення суду та незрозумілого механізму його відновлення.

У жодній європейській країні не існує декларування майна активістів, втім, таке можна зустріти в Казахстані, Росії та Білорусі. Публічне декларування представниками громадського сектору – перший крок до диктатури. Весела перспектива вимальовується. До того ж е-декларування створює ризик кримінального переслідування представників антикорупційних організації та громадських активістів.

Цінності. Нам кажуть, що ми семимильними кроками йдемо у Європу. Але якось не складається. На базові цінності – людську гідність, свободу, рівність, солідарність – ми «випадково» начхали. У пошуці ворогів в особі антикорупційних активістів владні кола ставлять собі за мету взяти під ковпак, дискредитувати їх, тим самим створити нові загрози в українському суспільстві, який навпаки потребує пошуків консенсусів.

Ця ситуація здавалася мені політичною грою, дитячою образою політикуму на початку. Ще вірилося, що безглузді поправки будуть скасовані. Але на справі виявилося зовсім інше – помста активістам, які адвокували та домоглися введення антикорупційних заходів, які викривають корупційні схеми та розкішне життя деяких політиків, що живуть явно не по доходах та зухвало стверджують, що у лотерею виграють або все майно у них орендоване батьками. Ще й банальна заздрість – рейтингам довіри, згідно яких волонтери та громадські організації стабільно мають авторитет, у той час, коли Верховна рада – серед лідерів недовіри. Тому і створюють собі інструменти тиску на звичайних громадян, яким не все одно.

Міжнародна репутація України. Не зроблю відкриття, сказавши, що введення електронного декларування для активістів – це серйозний удар по іміджу нашої держави. Саме завдяки нашому громадянському суспільству у 2014 році Україні вдалося вистояти та отримати неабияку підтримку Заходу. Саме цей сектор формує порядок денний, підштовхує до системних реформ.

Президентські законопроекти №6675 і №6674 ще восени проаналізували експерти Ради Європи, а також експерти американського Міжнародного центру некомерційного права (ICNL), та відзначили їх надмірність та такі, що несуть багато ризиків.

16 березня Венеціанська комісія та Бюро демократичних інститутів та прав людини ОБСЄ (ОБСЄ/БДІПЛ) опублікували спільний висновок, у якому закликали терміново скасувати до 1 квітня норму про е-декларування для антикорупційників. «Новий режим фінансової звітності та розкриття інформації, якщо він буде запроваджений, суперечитиме свободі об’єднань, праву на повагу до приватного життя та заборону дискримінації», – було наголошено у документі.

Країни «Великої сімки» заявили про невідповідність вимог е-декларування для антикорупційних активістів та міжнародних членів наглядових рад держкомпаній і закликала Україну скасувати їх відповідно до рекомендацій Венеціанської комісії. Відповідна заява була розміщена 20 березня у Twitter. Президент Freedom House Майк Абрамовіц наголосив, що запропоновані законопроекти можуть серйозно підірвати незалежність й ефективність громадянського суспільства в Україні.

Коментуючи необхідність скасувати електронне декларування активістів, заступник голови Адміністрації Президента Дмитро Шимків у своєму Facebook визнав: «Альтернатива – ганьба країни на міжнародній арені з 1 квітня».

* * *

Проте результат ми знаємо. 22 березня народні депутати так і не спромоглися вирішити це питання. До дедлайну подачі декларацій залишилось 4 дні. І що тепер – очікувати нову хвилю «закручування гайок»?

Так, громадські активісти – найактивніша частина соціуму, провідники змін – бояться електронного декларування саме через те, що це обмеження громадянських прав, бо «зараження інфекцією» може піти у суспільство та приспати локальні, громадські ініціативи, які здатні змінити Україну на краще та нарешті зруйнувати кланово-олігархічну систему управління державою, яка так боїться свідомої громадянської позиції людей.

1728

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!
Завантажити ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: