Діти Незалежності. 24 обличчя оборони: історії, що наближають Перемогу

Насправді цих облич набагато більше: їх не десятки чи сотні — їх тисячі. Це — обличчя людей, які боронять країну, щодня роблячи бодай щось для нашої перемоги. Це — обличчя військового на передовій. Це — обличчя мами, дружини, доньки. Це — обличчя медика, кухаря, пожежника. Це — обличчя пенсіонера, який прихистив переселенців у себе вдома. Це — обличчя волонтера, який, ризикуючи життям, везе на передову необхідне нашим хлопцям. Це — обличчя дитини, яка ще до свого повноліття вивчила слово "війна".

Немає звичайного обличчя українця. І сьогодні, у День Незалежності нашої держави, ми вирішили зробити спеціальний матеріал — в рамках спецпроєкту "Обличчя Оборони України" ми розкажемо історії дітей, які разом зі своїми мамами допомагають ЗСУ, та згадаємо наших героїв, про яких розповідали останні пів року.

5-річна Марія з братом зібрали на тепловізор для ЗСУ

Дар'я Макєєва — мама 9-річного Олександра та 5-річної Марії. Коли почалася повномасштабна війна, вона разом із дітьми переїхала з Кривого Рогу до Львова. Родина Дар'ї постійно надсилає кошти до фондів, які підтримують армію. Але дітям дуже хотілося зробити щось і від себе.

"Одного дня ми гуляли в центрі міста й діти стали думати, як же вони все-таки можуть допомогти. Наш Саша — наймолодший ілюзіоніст України. Він запропонував показувати фокуси. Але я переконала їх, що це не на часі зараз: у людей інший настрій та й реквізиту в нас із собою не було. 

І тоді Маша сказала, що хоче співати гімн. Саша вивчив на саксофоні пісню "Ой у лузі червона калина". Діти підготувалися, і ми вибрали дату для виступу — День вишиванки".  

Дарія говорить, що в той день було надзвичайно людно. До них підходило чимало представників іноземних ЗМІ. Люди залюбки давали кошти на ЗСУ. 

"Спершу ми були біля Оперного театру, та нас попросили звідти піти вуличні музиканти — мовляв, усі місця тут розписані. Тож ми перейшли до Ратуші й продовжили там", — згадує Дар'я в коментарі для "Рубрики".

Маша з братом за 9 годин і 54 хвилини зібрали 35 тисяч 492 гривні. Таким чином, Марійка стала рекордсменкою — наймолодшою волонтеркою, яка зібрала понад 35 тисяч гривень за один день.

Дар'я говорить, що після того, як кошти були зібрані, вони стали думати, куди їх направити. Було важливо, аби діти бачили, на що саме пішли гроші, які вони так старанно збирали. Тому родина вирішила придбати якусь корисну річ для наших військових. Думали й про бронежилети, і про каски. Але один із благодійних фондів запропонував додати до зібраної суми значну частину та придбати тепловізійний приціл. Передали його бійцям на Херсонському напрямку.

"Перед віправкою прицілу діти малювали для бійців малюнки та писали листи. А коли волонтери відвезли їм подарунок на передову, ті записали відео — подяку для Маші та Саші. Коли я його побачила, не могла не заплакати", — згадує Дар'я.

"Наше волонтерство почалося іще в 2014-му". 

Історія родини активістів із Закарпаття

Родина Томашевських складається із мами Ольги, старшої доньки Вікторії та трійнят — Петра, Павла й Марії. 

Ольга Томашевська — активістка й волонтерка з Ужгорода. Говорить, що до волонтерського руху діти долучилися ще на початку війни з росією у 2014-му.

"Наше волонтерство почалося іще в 2014-му. Я дуже хотіла допомогти і знайшла для себе такий спосіб, як волонтерство. Тоді діти були ще маленькими  — вони малювали для військових, — згадує Ольга. А пізніше я привела їх у нашу організацію — "Рух підтримки закарпатських військових". Ми організовували дуже багато акцій та заходів. Діти й сітки плели, й допомагали у безпрограшних благодійних лотереях.

А у 2022-му це волонтерство не могло не продовжитися. Коли почалася повномасштабна війна, ми прибігли в офіс "Руху" — там було дуже багато роботи. Кожен робив те, що було на часі. Діти багато допомагали: хтось бігав за дорученнями, хтось плів сітки. Це все було так перелякано, так на нервах. Кожен брався за доступну йому роботу".

Зараз команда Ольги організовує акції на підтримку ЗСУ — одна з них — "Музика на шапку". Під час виступів музикантів діти збирають благодійні пожертви для військових.

"Коли були діти малими, я поставила собі за мету обговорювати наш день увечері. Що хто сьогодні робив, які здобутки, плани. Це стало традицією. І ми стараємося ввечері відмітити для себе, що корисного ми зробили за сьогодні", — ділиться з "Рубрикою" Ольга.

Жінка говорить, що не обмежує дітей у виборі роду діяльності: комусь більше подобається волонтерити в "Гастрономічному батальйоні", хтось плете маскувальні сітки, а хтось допомагає в офісі. Важливо, що діти розуміють цінність і ціну Перемоги та пишаються тим, що вони — українці.

Продають лимонад, випічку та огірки: як подруги з Черкащини допомагають ЗСУ

Діти Черкащини теж збирають гроші на допомогу для ЗСУ. 10-річна Софія та 13-річна Катерина дружать, а ще — торгують городиною, випічкою, напоями та керамічними виробами. Дві подруги вирішили, що можуть допомагати військовим — збирають у себе на подвір'ї городину, печуть домашнє печиво, роблять лимонад — і продають.

Їхня сусідка — Олена Почтарьова — волонтерить. Тому саме їй дівчатка передають виторг від свого волонтерського магазинчика. 

Ініціатива не нова, але дієва. У дівчаток є і покупці, і благодійники. А ще вони вчаться не соромитися та спілкуватися з людьми. За тиждень вони зібрали тисячу гривень і на цьому зупинятися не збираються.

Партія в шашки та допомога армії. 

Як у Києві чемпіонка світу збирала гроші для військових 

"Рубрика" вже розповідала про це рішення, та ми не можемо не включити історію Валерії Єжової до переліку "Облич Оборони". Валерії 10 років і вона вже чемпіонка світу з шашок. Своє вміння вона вирішила монетизувати для підтримки ЗСУ.

Дівчинка періодично влаштовує відкриті поєдинки. Зазвичай у людних місцях — аби якомога більше людей могли долучитися та стати учасниками її шашкових благодійних змагань.

Валерія планує отримати кандидата в майстри спорту — для цього активно бере участь у змаганнях та набирає бали.

"Я хотіла допомагати нашій армії і ми з мамою почали думати, як і що можна зробити. І вирішили, що так як я доволі добре граю в шашки, то робитимемо це саме таким чином. 

Ми зібрали більше 6000 гривень за три дні. Багато людей просто дають гроші на допомогу, не грають, але й багато грає в шашки, це цікаво. Я виграла всі партії. Сподіваюсь, мені ніхто не піддається", — прокоментувала дівчинка. 

"Мам, а ти, як прийдеш з роботи, будеш дуже замучена?" 

Доньки з мамами печуть кекси для допомоги ЗСУ

Наталя та Ірина — мами доньок Христини й Наталі. Дівчатка перейшли у 6 клас Яворівської гімназії на Львівщині. Час на канікулах вони вирішили присвятити випіканню кексів для допомоги ЗСУ. 

Звісно, випікати смаколики їм допомагають мами. Марія Хмарук, мама Христини, говорить, що випічка — це її хобі. Їй подобається щось придумувати нове, випікати солодощі для родини.

"Волонтерством займаємось з перших днів повномасштабної війни, — говорить пані Марія. — Роботи тоді не було, тому ми готували для тих, хто втікав і стояв у довжелезних чергах на митницю. Діти завжди допомагали.

Зараз канікули — діти хочуть зробити щось корисне для нашої країни. Спочатку була ідея виготовляти вироби з бісеру. А потім донька мені телефонує й питає: "Мам, а ти, як прийдеш з роботи, будеш дуже замучена?"

Кажу: "Давайте прямо", — згадує з посмішкою жінка.

"Ну і вони запропонували цю ідею. Вирішили продавати кекси, щоб допомогти ЗСУ. Ми з мамою Наталі, звісно, підтримали дівчаток і вирішили їм допомогти.

Христина й Наталя настільки задоволені, що не хочуть зупинятися лише на кексах — тепер ми думаємо, що можна ще придумати". 

Наталя говорить, що хоче ще спробувати пекти й продавати з дівчатками хліб. "Це — символ добра і миру", — каже жінка.