Все про благодійність в Україні у цифрах і фактах: куди розвивається, скільки українців жертвують і що треба знати

Благодійність існує в різних формах та під різними назвами вже багато тисячоліть. Соціальними проблемами опікувались релігійні організації, а в сучасному вигляді вона з'явилась в кінці ХІХ сторіччя завдяки Ендрю Карнегі, промисловцю шотландсько-американського походження, одному з перших філантропів, який встановив свого роду стандарти сучасної благодійності. Протягом останніх 18 років свого життя він віддавав 90% своїх статків на користь благодійних організацій, фондів та університетів. У перерахунку на 2017 рік сума його пожертв склала 78,6 мільярда доларів. У 1889 році він написав статтю під назвою "Євангеліє багатства", яка викликала небувалий розвиток філантропії серед людей, подібних до нього. 

Сторіччя потому багато чого змінилося, з'явились нові форми благодійності. Тепер благодійністю зацікавились не лише окремі філантропи, а й цілі корпорації. Вони зрозуміли, що зацікавленість у розв'язанні соціальних проблем створює чудові можливості для піару та підвищує рівень задоволеності персоналу компаній і за відносно невисоку ціну надає віру суспільства у їхню здатність досягати поставлених цілей. Така форма благодійності отримала назву соціально відповідального бізнесу. 

До того ж тепер філантропом може стати кожен, хто цього забажає, якщо пожертвує навіть невелику суму на одній з краудфандингових платформ задля допомоги у тій сфері, яка відгукується в серці донора, або ж допоможе іншим чином — талантом, не витрачаючи грошей. 

Перша програма ООН встановила вісім Цілей розвитку тисячоліття, допомогла зосередити зусилля на їхньому досягненні, надавши цінний план дій. Зараз таких цілей 17, першою з яких є — подолання бідності. За нею — подолання голоду, діяльність у сфері охорони здоров'я, освіта, гендерна рівність, доступ до чистої води і так далі. Благодійна допомога є частиною втілення всіх цих цілей у реальність.

В Україні розподіл благодійної допомоги між цілями виглядає дещо інакше. За даними дослідження, що проводилось Українським центром вивчення громадської думки "Соціоінформ" на замовлення Zagoriy Foundation, найбільшу допомогу отримують важкохворі — 50% інвестицій, 18% пожертв іде на армію, 14% — на соціально вразливі групи, по 13% — це релігійні пожертви та пожертви для людей з інвалідністю та психологічними розладами. 

Щорічно Асоціація Британських Фондів складає рейтинг, що розподіляє країни за обсягом благодійності — CAF World Giving Index (Всесвітній індекс благодійності). За останніми даними перше місце в рейтингу посідає США, а Україна — на 101 місці. Проте чи варто порівнювати Україну з іншими країнами?

Існує думка, що місце країни в рейтингу залежить від того, наскільки в цій країні "тяжкі" часи. Поліна Нюхіна, директорка Українського Фонду Благодійників, коментує:

"Коли в нас почалась війна у 2014, ми дуже швидко піднялись на 20 пунктів. Якийсь час на перших місцях була М'янма, тому що одночасно трапилась громадянська війна, цунамі і ще якась лихоманка. Я просто не розумію, чому нам потрібно бути там на першому місці, це ж не Олімпійські ігри! Давайте краще почнемо перемагати в економічних рейтингах, а потім — у благодійних", — каже вона. 

Дослідження, проведене консалтинговою компанією "Deloitte", показало, що міленіали у всьому світі відчувають власну відповідальність за проблеми суспільства. Представники країн, що розвиваються та свого часу постраждали від економічної та соціальної стагнації, налаштовані менш оптимістично. 

Все більше міленіали інтегрують благодійність у своє повсякденне життя, звертаючись до друзів та родин по допомогу на користь тих чи інших ініціатив. Вони готові заплатити більше за філіжанку кави, піцу або щотижневі покупки, якщо знатимуть, що ці кошти підуть на добру справу. Міленіали вірять в індивідуальну благодійність нетрадиційної форми, наприклад, особисту допомогу, цільові соціальні інвестиції та залучення до соціальних процесів. Вони охоче підтримують соціальне підприємництво, яке застосовує ринкові підходи у вирішенні соціальних проблем, і вважають, що це найефективніший спосіб, у який можна витягти людство з бідності, а не створювати класи людей, залежних від благодійних пожертв.

Інше дослідження, що проводилось Всесвітнім Економічним Форумом, у якому брало участь 5 тисяч міленіалів із 18 країн світу, показало, що найвищим пріоритетом для міленіалів у будь-якому бізнесі є "покращення суспільства". 

Благодійність, тобто допомога тим, хто цього потребує однакова в усіх країнах. Проте є відмінності у культурі благодійності:

"Важко відповісти, чим вона відрізняється у формах, тому що в різних країнах різна культура благодійності. У нас культура благодійності ще не зовсім сформована, і довіра низька. Тому в нас дуже популярний формат приватних карток, коли ми перераховуємо людині, яку ми точно знаємо. У Штатах довіра до благодійних організацій набагато більша, тому там я можу перераховувати через платформу", — ділиться Поліна Нюхіна. Майже те саме підтверджує й українка Анна Морозова, що переїхала до США, та розповідає у своїй колонці про різницю між культурою благодійності у США та України:

"Безліч українських благодійних проектів націлені на допомогу хворим у клініках або на закупівлю ліків та медичного обладнання. В Америці благодійні фонди працюють при лікарнях, які покривають витрати для тих, хто цього потребує. Тут немає такої драми зі збором коштів для операції дитині за 200 тисяч, як у нас. У Штатах збирають гроші на освіту дітей з малозабезпечених сімей, на усунення проблем з питною водою в Африці або на боротьбу з поліомієлітом", — пише вона.

Ще більший контроль з боку держави — в ОАЕ, де у 2017 році за ініціативою Президента було розроблено комплексний план з інституціоналізації філантропії у публічному та приватному секторах. Стратегія бере свій початок від ідеї консолідувати благодійну діяльність та зробити ОАЕ державою з найбільшою філантропічною діяльністю у світі. Тепер критики схиляються до того, що ОАЕ, увійшовши до списку країн-благодійниць, є прикладом надмірного впливу на філантропію з боку держави. Благодійні організації включаються до списку — якщо ж компанії чи фонду в цьому переліку немає, вона не може надавати благодійну допомогу або  вимушена платити комісію від 30% до 50% за кожну транзакцію.

Способи, у які ми можемо займатися благодійністю, стають все більше креативними. Це краудфандинг, підписки на благодійність та безпосередня допомога без посередників завдяки цифровим платформам.

• Краудфандинг — це новий підхід у залученні коштів, який вже зарекомендував себе як дуже ефективний спосіб збору пожертв не лише завдяки більш глибокій та стійкій взаємодії з людьми, але й завдяки залученню груп людей, які прагнуть стати частиною позитивних змін у більш прозорий спосіб. Краудфандинг дозволяє майже всім, хто має комп'ютер та доступ до інтернету, швидко розпочати та поширити кампанію зі збору коштів на будь-яку соціальну проблему, спрямувавши гроші безпосередньо на набувача.

Прикладом в Україні є краудфандингова платформа dobro.ua, де збираються кошти на продуктову допомогу, лікування, екологічні проекти, освіту, науку, культуру, спорт тощо. вибрати категорію, що "відгукнеться", можна на головній сторінці, а потім — обрати проект та зробити свій благодійний внесок.

Ще одна краудфандингова платформа — Спільнокошт. Тематика проектів тут дещо відрізняється — гроші збирають на більш масштабні соціальні та творчі проекти, з більш серйозним підходом до реалізації. Деякі з проектів навіть надсилають подарунки за надані пожертви, які можна залишити собі на згадку про добру справу.

Краудфандинг часто критикують, оскільки вважають, що такий вид благодійності не є стратегічним. Критики краудфандингу часто називають його "диванним активізмом" і стверджують, що результати цієї діяльності занадто перебільшені, адже внески переважної частини надавачів є нерегулярними. 

• Натомість, існують платформи, де благодійництво можна оформити як підписку. Тіна Михайловська, співзасновниця та керівниця українського благодійного фонду "Життєлюб" Гаріка Корогодського радить:

"Найкорисніше для нашого фонду, як і для багатьох інших, – це регулярний внесок на щомісячній основі. Це дає можливість планувати свою діяльність і не залежати від зовнішніх факторів. Наприклад, в разі регулярної підписки людини на благодійність, ми знаємо, яку суму точно отримаємо в цьому місяці. У нас є, від чого відштовхуватися. Це як підписка на Netflix. Ви просто натискаєте "Subscribe" і забуваєте про це, а система щомісяця знімає 50, 100 гривень або іншу зручну для вас суму". 

• Проте благодійність через краудфандингові платформи та благодійні фонди вимагає певних посередників. Хоча філантропія без посередників завжди існувала у вигляді пожертв людям, що просять про допомогу, з появою цифрових технологій благодійність стала простішою, швидшою, та, найважливіше, географічно необмеженою. 

Гарний приклад – платформа Couchsurfing Travel App, де люди, які цього потребують, завжди можуть знайти нічліг безкоштовно, перебуваючи в іншому місті, а "донорами" в цьому випадку є ті, хто цей нічліг надають. Більша прозорість, нові технології та можливість робити невеликі пожертви у зручний та безпечний спосіб кардинально змінили методи надання благодійної допомоги та покращили розуміння надавачів, як їхні пожертви впливають на зміни у суспільстві. 

• Допомога фондам також може бути різноманітною. Вона не завжди виражається у грошових внесках. 

Так, наприклад, кожен українець знає про благодійний фонд "Таблеточки" — хоча б раз нам зустрічався їхній логотип, і багато хто з нас, прямо чи опосередковано, пожертвував кошти на благодійність через цей фонд, купуючи ті чи інші товари. Вже 10 років фонд щоденно допомагає українським родинам перемагати рак, а лікарям — рятувати життя онкохворих дітей. Свій внесок можна зробити не тільки грошима, адже організація постійно потребує волонтерів найрізноманітніших спеціалізацій: дизайнерів, юристів, фотографів, перекладачів і людей інших професій. Також можна стати донором крові або ж взяти участь у спортивних подіях. Для цього потрібно заповнити анкету на сайті фонду та вказати, якими навичками ви володієте і чим хотіли б допомагати.

Великий бізнес в Україні, який займається благодійністю — це вже норма для багатьох наших компаній. Бути соціально-відповідальними — не просто тренд, а нова гілка розвитку для компаній. Наприклад, корпорація "АТБ" останні чотири роки здійснює спільні проекти з відділом цивільно-військового співробітництва оперативного командування "Схід", об'єднанням дружин і матерів бійців, учасниками АТО, спілками ветеранів АТО — щомісяця на передову і в "сіру зону" передається продуктів на суму близько 200 тисяч гривень. Окрім цього, "АТБ" розвиває проект "НЕ чужі долі", націлений на адресну допомогу сім'ям українських воїнів, які втратили годувальника в АТО або опинилися в скрутному становищі. Та й це ще не все — корпорація також співпрацює з десятками благодійних фондів та громадськими організаціями, які здійснюють допомогу ветеранам, пенсіонерам, малозабезпеченим громадянам, багатодітним сім'ям, людям, які потребують негайного лікування, медичним установам, центрам соціального обслуговування.

Так само благодійним фондам допомагає і Rozetka, що має платформу "Допомога що треба", через яку благодійні фонди та організації з усієї країни можуть купувати товари для забезпечення своїх насущних потреб на сайті Rozetka за спеціальною ціною.

Таких прикладів вистачає. Це і "Ернст енд Янг", що опікується дитячими будинками, і радіостанція "Хіт ФМ", яка допомагає онкохворим дітям, і "ЛІГА Закон", що співпрацює Міжнародним благодійним фондом "Let's help!" та брала участь в акцї "Let's help babusya", залучаючи стилістів, які допомагали пенсіонеркам та пенсіонерам змінити свій зовнішній вигляд: безкоштовно змінити зачіску, зробити макіяж та манікюр та знов відчути себе молодими. 

"Цього замало" для благодійності не існує. Будь-яка допомога, навіть така, що здається незначною для вас, може врятувати або ж хоча б покращити життя не одній людині. 

Наприклад, звичайні 50 гривень, за підрахунками Тіни Михайловської, співзасновниці БФ "Життєлюб", для пенсіонера, якому допомагає фонд — це їжа на тиждень; маски і рукавички на два тижні, щоб вони могли дозволити собі кілька разів прогулятися по вулиці і мінімізувати ризики зараження; ліки на 3 дні.

Засновниця й керівниця благодійного фонду "Клуб Добродіїв" Марія Артеменко розказала, що для дитини-сироти це шкільний щоденник, який надихне дитину на нові знання у школі і який їй, на жаль, не можуть купити батьки; одна безпечна поїздка для дитини-сироти на урок в рамках освітніх курсів "Клубу Добродіїв або гарнір на вечерю чи обід дитини, чия родина опинилась на межі виживання через пандемію.

У притулку для бездомних тварин "Сіріус" вважають, що 50 гривень — це два ситих дні для котика, а  автор і засновник благодійного проекту Suka Zhizn, що залишається анонімним, вважає, що за 50 гривень для безпритульної людини можна придбати гарячий обід,  можливість дістатися в транспорті до пункту обігріву на кілька днів або пару сухих рукавичок і шкарпеток, які дійсно вкрай необхідні. 

"Мені здається, що міленіали більш відкриті і вони діджиталізовані. Вони бажають говорити про свої добрі справи. У людей старших поколінь є приказка "Роби добро та кидай його у воду", а у молодшого покоління гасло — "Добро має звучати голосно". І те, і те має право на існування", — вважає Поліна Нюхіна. 

"Українці — дуже емпатійна нація. Справді. Щорічно проводяться дослідження, і я ще не бачила, щоб відсоток людей, які жертвували хоча б раз за минулий рік, впав нижче 60%. На мою думку, це дуже багато. І це дуже гарно, що ми — благодійна нація. З іншого боку, якраз наше прагнення жертвувати, і жертвувати реактивно, грає на руку шахраям. Повірте мені, шахраї знають сектор набагато краще, ніж Український Форум Благодійників, Добро.юа і всі ми разом взяті. Бо шахраї розуміють, якщо людині подзвонити особисто і натиснути, то людина пожертвує, просто щоб не мати почуття провини. Тому, з одного боку, емпатійність — це наше щастя, а з іншого — ми жертвуємо дуже реактивно, нас обдурюють і ми припиняємо жертвувати", — пояснює Поліна. 

"У благодійних фондів в Україні є обмеження  — тільки 20% доходу може виділятись на адміністративні витрати, а у громадських організацій такого обмеження немає. Вони, навіть якщо і називаються " ГО "Благодійний фонд…" — це не заборонено — можуть 100% зібраних коштів витратити на себе. Благодійні організації створені для того, щоб займатись благодійною діяльністю — збирати допомогу і перерозподіляти. Оскільки благодійні організації дуже часто працюють з публічними коштами, ми зобов'язані звітувати, і це логіка законодавця: благодійні організації створені для того, щоб займатися благодійністю, а громадські організації — щоб захищати інтереси своїх членів (учасників)".