Інтерв’ю з нашим Послом у Сполучених Штатах про роботу та ініціативи відомства, настрої у американських центрах прийняттях рішень та подальші прогнози
Посольство України в США стало одним із ключових ньюзмейкерів останніх трьох років. Це не дивно – активність дипломатичної роботи у цій державі, особливо в умовах збройного конфлікту з Росією і гібридної війни, важлива, як ніде інде. Настрої американського істеблішменту впливають на глобальні геополітичні розклади та безпосереднім чином конвертуються у матеріальну підтримку нашої армії. Тому в історичний будинок з видом на річку Потомак у Вашингтоні я йшла з великим списком запитань. Інтерв'ю було записане до розгортання "справи Скрипаля", союзного удару по Сирії та Facebook leaks, але всі задані питання залишилися актуальними. Тож, читайте розмову з очільником дипломатичної місії Валерієм ЧАЛИМ.
Будинок Посольства України на вулиці M North-West у Вашинтоні.
– Ви очолюєте Посольство України у стратегічно важливій державі з 2015 року. До цього багато років присвятили державній службі, були залучені до аналітико-експертної роботи. Які Ваші враження від роботи Послом у Вашингтоні?
– Ви цілком вірно зазначили, що відносини зі Сполученими Штатами мають для України стратегічне значення. Робота саме тут завжди, і не лише зараз, була одним із ключових напрямів української дипломатії. Це країна №1 у політичному, економічному, військовому вимірі, з великим впливом на рішення міжнародних організацій. І зараз допомога США – військо-технічна, в економіці та реформах, у плані політики санкцій – це те, що дійсно спрямоване на реалізацію наших національних інтересів і протидію російській агресії.
Думаю, що призначаючи мене Послом у Сполучених Штатах, Президент прагнув досягти додаткових можливостей для країни. Загалом, дипломатична робота ніколи не буває простою, тим більше на цій ділянці. Складність завдань, над якими довелося працювати, полягала у тому, щоб на тлі ескалації Росією військової та всіх інших форм агресії проти Української держави та у час, коли в Сполучених Штатах відбувалися об'єктивні політичні зміни, пов'язані з переходом влади від Адміністрації Барака Обами до Адміністрації Дональда Трампа, основні напрями та обсяги підтримки нашої держави з боку США були не лише збережені, а й відчутно посилені.
Інший аспект – бюрократичний. Ще до мого призначення відбулося значне скорочення складу посольства і технічних засобів через заходи економії, до яких було змушене вдатися Міністерство закордонних справ. З-поміж силових відомств лише МЗС не зберегло попередніх можливостей. Тому довелося працювати в умовах, коли ресурсів набагато менше. Але від цього ефективність нашої роботи не постраждала. Основних цілей Україна досягла – і стосовно діалогу на найвищому політичному рівні, і щодо забезпечення військово-технічною та фінансовою підтримкою. Зараз вже публічно розкрили інформацію про рішення Адміністрації США щодо надання Україні більш потужних оборонних засобів – протитанкових. До речі, можу сказати, це не перший вид летальних озброєнь, який отримує Україна.
У мене є постійний зв'язок із Президентом, Прем'єр-міністром, членами Уряду, всіма відомствами, з народними депутатами і недержавними організаціями, що допомагає в роботі. Посада Посла у США для мене і професійний виклик, і цікава робота. Якраз виклики дають можливість мені і дипломатам виявити свої найкращі якості. До слова, вважаю одним з найбільших досягнень те, що вдалося створити команду в Посольстві, яка працює злагоджено і розуміє свою відповідальність у цей непростий для нашої держави період.
– Наскільки важко протистояти проросійському лобі? Чи сильно його відчуваєте?
– Відчув з самого початку роботи – після спланованих проросійських акцій під Посольством. Зараз це все у минулому, певно, тому що ми продемонстрували дієвість, зупинили подальше використання майданчиків Вашингтону для зведення рахунків. Був і залишається серйозний інформаційний вплив Росії – Sputnik, «ТАСС» та Russia Today. До речі, хоча трансляція останнього ресурсу російської пропаганди припиняється в районі столиці США 31 березня, це навряд чи згорне російську маніпуляційну діяльність чи атаки на демократичні суспільства. Тому необхідно залишатися напоготові.
Але попри все, нам вдалося найважливіше – ми змогли протидіяти спробі протягнути ідею розміну Криму на припинення подальших атак проти України у новій адміністрації Трампа. Це робилося і російським лобі, і, на жаль, деякими українськими політиками. Була дуже потужна атака із застосуванням всіх можливих ресурсів.
Відголоски цієї боротьби транслювали навіть американські телеканали і навіть досі можуть з'являтися спроби спекуляцій на цю тему. Найскладніше було протидіяти. І нам це вдалося за підтримки, і особисто Президента України, і всіх, хто розуміє, що у питанні територіальної цінності, в тому числі приналежності Криму, торг неможливий.
Дійсно були випадки, коли проглядалися спроби російського лобі діяти через Конгрес, вносити неприйнятні резолюції, або "працювати" зі стаферами (співробітниками, – Ред.). Зараз у Росії менше доступу до сенаторів і конгресменів. Ми їх активність відслідковуємо, реагуємо чітко і відповідно.
Валерій Чалий з спецпредставником Державного департаменту США щодо України Куртом Волкером
– Наскільки важко тримати у фокусі уваги Україну, зважаючи, що ми "просідаємо" в інформаційному плані? Російські медіа значно випереджають у можливостях донесення своєї точки зору.
– Будемо відвертими, Україна не була ніколи країною №1 в пріоритетах Сполучених Штатів. Я довго займався цим напрямом в аналітичному центрі, і, разом з американським послом Пайфером, очолював україно-американський діалог. Тоді обговорювали, що ми не входимо навіть у тридцятку країн, яким США приділяють увагу.
Зараз ситуація змінилася. Звісно, через агресію Росії проти України, але також у зв'язку з Революцією Гідності, коли український народ продемонстрував своє прагнення повернутися до Західного Світу, до якого він належить історично, культурно, географічно, і хоче орієнтуватися геополітично. Я можу констатувати як один з авторів доповіді Центру Разумкова «Про стратегічне партнерство України»: тільки тепер з'являються стратегічні цілі, які обидві країни – Україна і США – можуть досягти тільки разом. Передусім, у сфері оборони і безпеки. І це інше ставлення. Це ставлення важко, але змінюється. Цей імпульс передається і іншим відомствам на європейському напрямі – політичної, економічної, енергетичної безпеки. Ми у фокусі уваги. Очевидно, що не на перших місцях, бо є проблеми Північної Кореї, Близького Сходу. Врешті-решт є Росія, яка сьогодні сприймається Сполученими Штатами як загроза. Але сьогодні, якщо враховувати увагу до України з боку Конгресу, Пентагону, Білого дому, думаю, наша держава цілком входить до десятки зовнішньополітичних пріоритетів США.
Звичайно, ми намагаємося робити все можливе для цього. Проводимо інформаційні кампанії – зокрема, вперше за фінансування Міністерства закордонних справ. Я регулярно виступаю в університетах і перед великими асоціаціями. Щороку проводжу 50-60 зустрічей із сенаторами і конгресменами. Додаткову можливість для широкого діалогу з американськими законодавцями надає приїзд чисельних українських делегацій. Тобто за рік ми охоплюємо біля половини Конгресу особистим спілкуванням чи наданням інформації.
– З приходом адміністрації Трампа всі боялися реваншу нецікавості до України. Яка ситуація зараз?
– Знаєте, оцінки нової адміністрації Трампа, що звучали в Україні, формувалися з нерозумінням ситуації у Сполучених Штатах. Я був одним із небагатьох Послів, які брали участь і в з'їзді Республіканської партії в Клівленді, і в зборах демократів у Філадельфії. Моє знайомство з ключовими зараз гравцями команди президента, відбулося ще тоді. У подальшому воно розвивалося. Зараз вже не секрет, що було не дві і не три зустрічі з президентом Трампом. І кожна з них давала можливість зрозуміти американську сторону, дати більше інформації безпосередньо президентові Сполучених Штатів. Можу сказати, що від мене він дізнався про кількість українців, які мешкають у США, громадян українського походження і їх позиції. Вельми важливими для налагодження діалогу були дві зустрічі Президента України та зустрічі міністра закордонних справ, що відбулися минулого року. Перед нами було і залишається завдання – рухатися швидко й ефективно з урахуванням темпу роботи нової Адміністрації США, яка працює доволі динамічно.
Коли говорили про можливий "реванш", припускали пом'якшення ставлення до Росії. Як бачимо, такі прогнози не реалізувалися. Навпаки, Адміністрація Президента Трампа послідовно демонструє протилежну і позитивну для України тенденцію. Ми маємо підтримку і Білого дому, і Державного департаменту, і Пентагону, і потужну двопартійну та двопалатну прихильність в Конгресі. Дісно на певних етапах були побоювання – передусім, коли просувалася тема Криму в контексті можливого компромісу з Росією. Дехто в Україні намагався навіть використати проти мене мої ж коментарі щодо позиції кандидата в президенти Трампа в питанні Криму. Але, зрозумійте, – протягом виборів хто б теоретично не допускав можливість здачі Криму Росії, це вимагало коментування посла. Після того у мене була можливість донести інформацію до ключових представників команди Дональда Трампа про ситуацію в Криму, як він потрапив до складу України, що це була велика відповідальність, великі кошти вкладені в інфраструктуру. Тепер ситуація зовсім інша. Ви неодноразово бачили заяви, які звучать офіційно, – що питання суверенітету, територіальної цілісності, приналежності Криму за спиною України ніхто не вирішуватиме. Впевнений, Сполучені Штати і надалі чітко дотримуватимуться цієї позиції, включно з підтримкою політики санкцій до виведення всіх російських збройних формувань з української території, закриття кордону з РФ і повної деокупації Криму.
Так що насправді реванш йшов не з Америки, а радше з України – від колишніх її представників, які зберегли фінансові та лобістські можливості. Колишні і діючі гравці формували ідею такого реваншу, звичайно, у координації з російською стороною. Так ось їх кампанію та вплив ми зупинили.
– Чи є бажання і готовність серед американського істеблішменту шукати альтернативу Мінським перемовинам?
– Коли говорять про дотримання «Мінська», то надто звужують ситуацію. Починаючи від мирного плану в Берліні 5 червня 2014 року, який готувався на той час Петром Порошенком, обраним на посаду Президента України, і доручення писати який отримали тоді ще посол в ФРН Клімкін і я, шукалися різні формати. Далі була Нормандія. Це цілий процес мирного врегулювання, прибічником якого я залишаюся. В його основі – підтримка наших союзників і партнерів при підсиленні спроможності оборони України. Тому що тільки при сильній армії і сильних діях, можна примусити Росію до діалогу. І більше того, ми ніколи не те, що не відкидали залучення Сполучених Штатів, ми навпаки завжди хотіли, щоб США були всередині процесу. Не буду зараз казати, хто був противником цього, і так зрозуміло. Але на всіх етапах США тримали руку на пульсі, завжди знали, що відбувається. На сьогодні переговорна лінія – посол Волкер і представник Путіна Сурков – є по суті основною з просування нових ініціатив. Триває серйозний процес примушення Росії до миру. Не йдеться про переговори, компроміси. Ми вже знаємо, Росія зупиниться, тільки коли побачить, що ціна її агресії стала занадто високою і загрозливою для істеблішменту, його позиції всередині країни. Тому ми вдячні Сполученим Штатам, чия позиція критично важлива. І хочу також відзначити позицію Німеччини і Франції. Вони дуже багато сил інвестували у цей процес, зокрема керівники цих країн персонально.
– У оборонному бюджеті Сполучених Штатів на 2018 рік закладено значний кошторис для військово-технічної допомоги Україні. На що будуть спрямовані ці кошти?
– Один з пріоритетів Посольства – це надання Україні військово-технічної допомоги, що потребує виділення відповідних асигнувань Конгресом. Я для себе і всіх дипломатів поставив завдання, щоб кожного року було виділено не менше коштів, ніж минулого. Ми цього досягли. За останні роки США надали 800 мільйонів доларів у вигляді допомоги.
У Консолідованому законі про бюджетні асигнування на 2018 рік загальний обсяг допомоги Україні визначено в обсязі 620,700 млн дол., що перевищує відповідний минулорічний кошторис.
Згідно із законопроектом Пентагону виділяється 200 млн дол. для надання військово-технічної допомоги Україні, що на 50 млн дол. більше за асигнування 2017 року. Кошторис допомоги Україні по лінії Державного департаменту США та причетних агентств визначено у сумі 420,700 млн дол., що також перевищує відповідні видатки минулого року. Додаткові кошти спрямовуватимуться на посилення програм саме безпекової підтримки України.
Якщо підсумувати, то сума коштів, виділених на програми допомоги Україні у безпековій та оборонні сферах на 2018 американський бюджетний рік сягає понад 300 млн дол.
Необхідно зазначити, що ми отримали деякі нові позиції в оборонному бюджеті. Зокрема, передбачено покриття видатків, пов'язаних з реабілітацією у медичних установах США поранених українських військовослужбовців. Крім того, вперше на законодавчому рівні, пропонується надати Україні – радіолокаційні засоби протиповітряної оборони для спостереження за надводною ситуацією, військово-морські протимінні засоби, кораблі прибережної дії і берегової охорони. Очевидно, кошти спрямовуватимуться також і на передачу Україні протитанкової зброї.
Отже, у військово-технічній сфері маємо принципово новий рівень співпраці. Ми отримуємо вже досить довго – потужні снайперські системи. Наступний етап нашої взаємодії і допомоги – це безпека морського простору і повітря. За останній час я зустрівся з керівниками всіх видів військ Сполучених Штатів і берегової охорони США. У нас є багато, про що говорити. Особливу вагу мають зустрічі і консультації між Пентагоном і нашим Міністерством оборони. Важливо зазначити, що у представленому Адміністрацією США проекті бюджету наступного, 2019 року вже закладено збільшений кошторис на програми бепекової та оборонної допомоги Україні. Все це потужний сигнал, що Сполучені Штати стоять поруч з Україною, будуть продовжувати тренування наших збройних сил, забезпечення їх відповідним обладнанням, у тому числі летальною оборонною зброєю, для підвищення наших спроможностей у протидії подальшим крокам агресора.
Я маю певний досвід роботи на російському напрямі. Знаю точно, що якщо у тебе сильна позиція – з росіянами можна про щось говорити, якщо слабка – вони завжди це намагаються використати. Тільки сильна позиція може дозволити говорити про якісь дипломатичні кроки. У США це вже розуміють. Російське керівництво своїми непродуманими діями добилося чіткої, консолідованої, жорсткої позиції найбільшої потуги у світі, якими є Сполучені Штати. І та допомога, яку ми отримуємо, – це внесок у мирне майбутнє не лише України, а й решти країн демократичного світу.
Вважаю, що США також багато в чому виграють від такого співробітництва. Програми тренування є взаємовигідними, відбувається ознайомлення Національної гвардії США з досвідом гібридної війни. І на майбутнє це закладає добрі підвалини для нашого стратегічного партнерства. Тому що Україна після війни буде мати ще більший військовий потенціал і може зробити великий внесок в європейську і світову безпеку.
Хочу також відзначити, що нинішні темпи нашої співпраці набагато вищі, ніж були у 2015 році. Так, ми отримували безпілотники, протимінометні, протибатарейні радари, засоби захищеної комунікації, за що дуже вдячні. Проте, навіть за наявності політичної волі, ми досить довго очікували на фактичне направлення військової техніки і озброєнь. Зараз потрібні рішення, у тому числі щодо оформлення експортних дозволів, реалізовуються значно швидше.
Є ще одна річ, про яку мушу сказати. Дуже прошу українських парламентаріїв не використовувати майданчик Вашингтона для своїх внутрішньополітичних цілей: не робіть це ціною створення проблем для України в обороні, безпеці, що є ключовими національними інтересами. Були спроби зіграти на цьому, заявити, що не потрібно взагалі давати зброю Україні. Це звучало просто як катастрофа. Зараз всі політичні сили здебільшого виступають єдиним фронтом, що теж вважаю досягненням.
На церемонії підписання угоди між Міністерством оборони України та Державним департаментом США про передачу Україні обладнання для міжурядової лінії захищеного зв'язку
– США здійснюють міжнародну технічну допомогу нам у сфері реформ, зокрема у боротьбі з корупцією. Чи немає розчарувань в плані гальмування створення Антикорупційного суду?
– Реформи і підвищення ефективності управління, антикорупційні заходи, створення системи протидії корупції – це наше завдання. Запит прийшов не зі США, а від українського суспільства. Інша справа, коли це стає предметом домовленостей – виникає питання термінів, дат, суті реформи через взаємодію з МВФ тощо. Тому є такі заклики пришвидшити реформи. І це правильно, тому що це інший фронт. Один – це протидія агресії, а інший – розвиток країни. Без реформ і пришвидшення розвитку ми будемо слабкі, тому тут наші з США інтереси абсолютно співпадають. Вони кажуть: ми інвестуємо у вашу безпеку, оборону, розвиток, і хочемо бачити, що це успішна історія.
Моя ідея і пріоритет цього року – залучити якомога більше американських інвестицій і компаній в Україну. Антикорупційний суд – це важливо, але це все система примусу. На мій погляд, ключовим є створення умов для зменшення корупційних ризиків. Якщо, наприклад, в Україну прийде General Electric Transportation з американським локомотивами – прийдуть американські компанії, зміниться інфраструктура, умови праці. Я вважаю, що чим більше матимемо американського бізнесу в Україні – тим менше буде корупції в країні.
– Але тут замкнене коло. Великі інвестори і американський бізнес не йдуть, тому що існує корупція, непрацююча судова система, хіба ні?
– Не згоден. Жити гаслами – значить не оцінити реальну ситуацію. Американський інвестор приходив в Україну і раніше. У нас давно працюють американські компанії в сільському господарстві. І якщо мені хтось скаже, що корупції в Україні не було раніше, то це неправда. Звичайно, можливість відстоювати свої права на власність в судах та прозоро заробляти – це важливо, але це лише один з факторів для бізнесу. Величезна проблема, яка була раніше, – орієнтація України суто на російський ринок. Це відбувалося як технологічно, так і через масоване культивування ідеї " спільного митного простору". Пам'ятаю, у 1990-х однією з причин, чому наш літак АН-70 не став основним транспортним судном НАТО стало те, що ми робили його з Росією. Тому стратегічна приналежність до Заходу – це сигнал для компаній.
Звичайно, під час перших перемовин у 2015 році з бізнесом нам казали: «У вас війна, куди інвестувати?». Зараз вони залученням коштів демонструють розуміння того, що ми відстояли свою територіальну цілісність і будемо розвиватися. Цей рік буде важливим з точки зору такої співпраці. Минулого року, до речі, вперше за тривалий період, ми досягли збільшення експорту з України у США у два рази. Зростаючу частку у цьому експорті посідає такий новітній товар, як інформаційні технології. Раніше це були переважно сталь чи напівфабрикати. Загалом, минулого року наш товарообіг зріс у 1,6 рази. Не будемо зупинятися, потенціал великий. Я оптимістично дивлюся на ситуацію – ми вже зробили багато на сьогоднішній день. Парадоксально, але успіх і зміни нашої держави помітніші у Вашингтоні, коли дивишся зі сторони, ніж зсередини України.
– Мова про припинення міжнародної технічної допомоги не йдеться?
– Точно ні. Ще раз наведу цифру 620,700 млн дол., допомоги для України, закладену в так званому державному бюджеті США на 2018 рік. Це перевищило відповідний минулорічний кошторис, що в умовах загального скорочення фінансування міжнародних програм теперішньою Адміністрацією, можна вважати дуже позитивним сигналом США в бік України і остаточним спростуванням негативних очікувань, які лунали. Деякі українські політики заявляли про припинення взаємодії чи скорочення підтримки. Такого немає. З приходом нової Адміністрації була команда скоротити до мінімуму фінансування в різних країнах по різноманітним проектам по лінії Державного департаменту. І навіть в цих умовах ми отримали більше половини всієї суми без урахування військово-технічної підтримки. Ми фактично третя країна в світі за обсягом, яка отримує цю допомогу від США. Але це потрібно тримати у фокусі постійно, взаємодіяти. Скажу так – якщо демонструєш успіх, то підтримка збільшуватиметься. Якщо показуєш, що не можеш реалізувати очікування – до тебе і ставитимуться по-іншому. Вважаю, що відстояти країну і досягти успіху – мають бути наші основні позиції. А для цього потрібно об'єднувати зусилля на конструктиві.
– В Україні часто говорять, що на Заході розчаровуються в санкціях, які діють проти Російської Федерації, що вони неефективні, бо не змінюють поведінку Кремля. За вашими спостереженнями, є результати?
– Міжнародні, у тому числі американські санкції, є ефективним механізмом для зміни поведінки Кремля. Багато в чому саме вони сприяли відносній деескалації конфлікту та стримують РФ від активізації бойових дій на Сході України. Адміністрація США дотримується своїх зобов'язань щодо нарощування санкційного тиску на Кремль.
2 серпня минулого року Президентом Трампом був підписаний закон "Протидія супротивникам Америки через санкції", який передбачає кодифікацію існуючих антиросійських санкцій, а також подальше нарощування санкційного тиску на РФ.Ми маємо чіткі сигнали від американської Адміністрації щодо готовності до практичної імплементації положень Закону та подальшого посилення санкцій проти РФ у прив'язці до російської агресії проти нашої держави.
Зокрема, 6 квітня 2018 року відбувся значний крок у цьому напрямі – були запроваджені нові американські санкції з покаранням близького оточення Путіна за агресивні та безвідповідальні дії Кремля проти України, включаючи окупацію Криму та ведення війни на сході нашої держави.
– У цьому році виповнюється десять років Хартії Україна-США про стратегічне партнерство. Нещодавно ми отримали статус країни-аспіранта. Як ви на сьогодні оцінюєте ставлення у США до євроатлантичних прагнень України, чи знаходять вони підтримку?
– Справді, цього року виповнюється 10 років з того часу, як ми закріпили основи та цілі стратегічного партнерства між нашими державами у Хартії. Для відзначення та розвитку цього механізму ми плануємо відновити механізм Комісії стратегічного партнерства Україна – США та провести засідання цього ключового міждержавного органу цього року. Ми розраховуємо, що цей захід дозволить нам не лише підсумувати успіхи взаємовигідної співпраці останніх років, але й сприятиме встановленню більш амбітних цілей двостороннього співробітництва на майбутнє.
США очолюють невпинне зміцнення трансатлантичної єдності, у т.ч. й через практичне сприяння наближенню України до стандартів НАТО. Військова і технічна допомога США Україні, тепер вже включно з летальними видами озброєнь, значно зміцнила українську армію і сприяла зупиненню агресора ще у 2014 р. Подальший розвиток безпекової взаємодії між Києвом і Вашингтоном в інтересах не лише України, але і США та союзників по НАТО.
До речі, Джон Болтон, оголошений Президентом Трампом як новий Радник з питань нацбезпеки, в минулому публічно виступав на користь євроатлантичної інтеграції України. Сподіваємось, таке його бачення продовжить сприяти реалізації українського порядку денного стосовно НАТО.
Окрім підтримки членства України в НАТО, США також виконують й інші пункти, закріплені у Хартії. Так, Вашингтон є локомотивом збереження і посилення санкцій проти Росії за порушення суверенітету і територіальної цілісності України.
– Україна та Сполучені Штати зіштовхуються з багатьма схожими кіберзагрозами та поділяють певні інтереси. До Сенату США внесено законопроект про посилення співробітництва між Україною та США у сфері кібербезпеки. У чому його сутність і як оцінюєте шанси на його прийняття? І як сьогодні йдеться співпраця між країнами у цьому напрямку?
– Справді, важливим показником того, що наші двосторонні відносини йдуть в ногу із сучасними безпековими викликами є законодавче закріплення нашої співпраці у кіберсфері. Наразі "Закон про співпрацю з Україною з питань кібербезпеки" пройшов вже схвалення Палатою представників і внесений на розгляд у Сенаті. Пізніше документ має бути підписаний Президентом США для набуття чинності.
Законопроект спрямований на надання допомоги Україні в удосконаленні власної стратегії кібербезпеки, зокрема, що стосується посилення захисту комп'ютерних мереж органів державної влади, зменшення залежності України від російських інформаційних та комунікаційних технологій; сприяння розширенню участі України у програмах обміну інформацією, що пов'язана з проблематикою кібербезпеки, та міжнародних зусиллях з протидії загрозам у всесвітній Інтернет-мережі.
У практичні площині ми вже посилюємо співпрацю зі Сполученими Штатами у сфері кібербезпеки: у вересні минулого року з Державним департаментом започатковано кібердіалог, розвивається взаємодія з американськими академічними та бізнес-експертами у кіберсфері. Наприклад, започатковано партнерство з кібербезпеки з Університетом Дж.Вашингтона.
– Потужний напрямок співпраці між США та Україною розвивається у сфері енергетики. Нещодавно Американська урядова Корпорація закордонних приватних інвестицій США і український НАЕК «Енергоатом» підписали угоду про страхування політичних ризиків на суму $250 млн щодо будівництва в Україні Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива. Які програми, проекти у напрямку зміцнення енергетичної безпеки України ви би відзначили і яку роль вони сьогодні відіграють?
– Справді, досягнення конкретних результатів у сфері економічного співробітництва стало потужним проривом у нашій двосторонній співпраці. Тут йдеться про великомасштабні проекти, які є цікавими для економік як України, так і США, адже вони створюють робочі місця, дозволяють створювати додану вартість і посилюють енергетичну безпеку, особливо у випадку України. Наприклад, в листопаді 2017 року «Енергоатом» спільно з американською компанією «Holtec International» розпочали будівництво Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива з трьох атомних електростанцій України на відведеній ділянці чорнобильської зони відчуження. Після завершення будівництва сховища Україна заощаджуватиме значні кошти, відмовившись від транспортування та зберігання відпрацьованого ядерного палива в Росії.
Інший проект з «Holtec International» – введення в експлуатацію Сховища для відпрацьованого ядерного палива з трьох реакторів Чорнобильської АЕС. Проект на фінальній стадії, вже тривають відповідні випробування.
28 лютого 2018 року між «Holtec International» та «Енергоатом» підписано меморандум, яким передбачається адаптація Україною технології малих модульних реакторів та створення в Україні одного із світових центрів з виробництва компонентів і систем нових ядерних реакторів.
В рамках програми диверсифікації джерел постачання ядерного палива для атомних станцій України «Енергоатом» уклав додаткову угоду з американською компанією «Westinghouse», про розширення співробітництва до 2025 року. Також українська сторона активно співпрацює з «Westinghouse» щодо підвищення ефективності атомних електростанцій України, збільшення потужності діючих енергоблоків АЕС України.
Для стійкої роботи українських ТЕС та зниження рівня залежності від імпорту вугілля з РФ підписано контракт про поставки енергетичного антрацитового вугілля між американською компанією «Xcoal» та «Центренерго».
Я можу також констатувати інтерес американських компаній до реалізації в Україні проектів у галузі відновлювальної енергетики – в кінці 2017 р. ОПІК схвалила рішення про виділення 400 млн дол. (фінансування та страхові гарантії) на реалізацію проекту будівництва вітрової електростанції в Запорізькій області.
Американські компанії середнього розміру «Frontera Resources» і «Longfellow Energy» готуються до реалізації проектів в нафтогазовій галузі України з пошуку та видобутку вуглеводнів на ділянках надр в Одеській та Полтавській областях.
Взагалі, пріоритетність підтримки енергетичної безпеки України з боку США закріплена статтею 257 Закону «Протидія супротивникам Америки через санкції». Українська сторона співпрацює з Урядом США з метою реалізації плану підвищення енергетичної безпеки України, збільшення обсягів енергоресурсів, що видобуваються в нашій державі та зменшення залежності України від імпорту енергоносіїв з РФ. На реалізацію цих ініціатив передбачається виділення Держдепартаменту США 30 млн дол. протягом 2018 – 2019 фінансових років.
Тому нам є чим звітувати про нашу роботу, адже ми закладаємо надійні підвалини як для розбудови стратегічного партнерства Україна-США, так і для сталого розвитку української економіки.
Проте виклики залишаються, особливо треба продовжувати тримати Україну у фокусі пріоритетів, в умовах тої динаміки, яка спостерігається в політичному житті США та на міжнародній арені. Переконаний, що у нас вистачить наснаги для розвитку стратегічного партнерства між Україною та Сполученими Штатами Америки.
“Рубрика” розповідає про проєкт, що допомагає відновитися, набратися сил та постратегувати на майбутнє тим, хто… Читати більше
“Рубрика” розповідає, як працює нове рішення. Читати більше
“Рубрика” поговорила з ендокринологинями, щоб дізнатися, як працює щитоподібна залоза, що спричиняє її захворювання і… Читати більше
“Рубрика” розповідає історію ініціативи з Маріуполя, яка рятує “пташки” українських військових, чим економить сотні тисяч… Читати більше
Робота саперів та демінерів довгий час залишатиметься актуальною для України. Вони очищають поля для фермерів,… Читати більше
Повернення військового додому — одна з найважливіших та найочікуваніших подій для кожної люблячої родини. Проте… Читати більше
Цей сайт використовує Cookies.