Бути чи не бути достроковим виборам Верховної Ради?
Питання позачергових виборів зараз – куш для одних і трагедія для інших. Які підстави та інтерес оголосити їх вже цього літа? Відповідаємо.
Фото УНІАН
Бути чи не бути? – одвічне питання не лише Шекспірівського героя Гамлета, а й української політики. Наразі активно обговорюється можливість проведення дострокових парламентських виборів. Політики, експерти та громадяни активно висувають тези "за" та "проти" такого рішення. У цього питання є дві площини – юридична та політична, і для того, щоб отримати відповідь, варто розглянути їх обидві.
Юридичний аспект
Конституція України у частині 6 статті 83 передбачає, що до складу коаліції депутатських фракцій входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради. Відповідно до положень частини 7 цієї ж статті, коаліція депутатських фракцій має бути сформована протягом місяця з дня припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Раді.
Для кращого розуміння ситуації навколо формування коаліції варто звернутись до позиції Конституційного Суду України (КСУ), який визначає, що формування коаліції є обов'язковою умовою її повноважності. Далі КСУ визначає, що ознаками коаліції є наявність депутатських фракцій, а також більшості народних депутатів України від конституційного складу ВРУ. Крім того, КСУ зазначає, що вимога щодо сукупної чисельності народних депутатів України, які формують коаліцію депутатських фракцій, стосується як моменту формування коаліції, так і всього періоду її діяльності. А зменшення чисельного складу коаліції депутатських фракцій до кількості народних депутатів, меншої ніж визначено КУ, тягне припинення її діяльності з моменту настання такого зменшення. І відповідно, якщо протягом одного місяця у ВРУ відсутня коаліція депутатських фракцій, яка б відповідала вимогам статті 83 КУ, то Президент України має право достроково припинити повноваження ВРУ.
Тримаючи це у фокусі, повернемось у 2016 рік. Коаліція депутатських фракцій "Європейська Україна" була утворена у ВРУ восьмого скликання 27 листопада 2014 року шляхом підписання угоди головами депутатських фракцій "Блок Петра Порошенка", "Народний фронт", "Об'єднання Самопоміч", "Радикальна партія Олега Ляшка" та "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина". Проте, після виходу з її складу депутатських фракцій "РПЛ", "Батьківщина" та "Самопоміч", починаючи з 19 лютого 2016 року, до її складу входять лише депутатські фракції "БПП" та "НФ", фактична чисельність яких є меншою, ніж більшість від конституційного складу ВРУ. Після 19 лютого 2016 року жодна угода про коаліцію депутатських фракцій підписана не була, а відповідно не було підтверджено існування коаліції, яка б відповідала вимогам частини шостої статті 83 КУ.
Таким чином, для розпуску парламенту президент має всі законні підстави, адже в Україні з 2016 року фактично відсутня коаліція, коли Батьківщина, Самопоміч та РПЛ вийшли з неї. Нарізі президент обмежений лише положенням Конституції, яка визначає, що дострокові парламентські вибори не можуть бути оголошені за 6 місяців до строкових. Сьогодні між юристами точаться пристрасні дискусії з якого ж моменту відраховувати термін шести місяців до неможливості розпуску парламенту. Враховуючи всі норми українського законодавства, можливість розпуску парламенту буде зберігатись до кінця травня або середини червня.
Позачергові вибори до Верховної Ради України призначаються Президентом України і проводяться в період 60-ти днів (2-х місяців) з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.
Політичний аспект
Певній частині політичних сил розпуск парламенту наразі вигідний. Так, зацікавлений в цьому може бути Петро Порошенко, який хоч і програв президентські перегони, проте, на піку "подяки" свого виборця має можливість завести в парламент фракцію і отримати депутатський імунітет. Безумовно, він матиме меншу фракцію, ніж зараз, але зволікання для нього може обернутись низку кримінальних проваджень, які можуть остаточно його дискредитувати. Крім того, його штаби розгорнуті й готові до нових виборів, що не можна сказати про низку інших політичних сил, яким доведеться "наздоганяти" за умови оголошення дострокових виборів. Це ж стосується і "Опозиційної платформи – За життя", яка наразі набирає обертів і демонструє зростання рейтингу. Їх штаби теж готові до нових перегонів. Недарма Юрій Бойко був одним з перших, хто заговорив про розпуск парламенту. Вигідні дострокові вибори і Юлії Тимошенко, штаби якої теж готові до нової "битви" і, згідно соціологічних опитувань, її політична сила має шанс значно збільшити своє представництво в парламенті. Анатолій Гриценко та його "Громадянська позиція" теж можуть підтримати ідею дострокових виборів, оскільки поки що мають шанс подолати 5%-вий бар'єр. Не дуже вигідні дострокові вибори "РПЛ" та "Самопомічі", які продемонстрували слабкий результат на президентських виборах і наразі перебувають на межі проходження в парламент. Їм потрібен час для мобілізації свого електорату.
Проте, головною у питання розпуску/не розпуску буде позиція нового президента. З одного боку, Зеленському може бути вигідні дострокові парламентські вибори, адже на піку популярності його політична сила може отримати хороший результат. Крім того, чим довше новий президент буде на посаді, тим вища ймовірність падіння його рейтингу, а відповідно і його політичної сили.
З іншого боку, Зеленському можна і не поспішати з виборами, а використати цей час для:
- Остаточної дискредитації старої політичної системи і "старих" політиків, які навряд чи зможуть ефективно працювати в парламенті без корупційних стимулів, а новий президент за допомогою права законодавчої ініціативи буде завалювати їх роботою. Зеленський у цій ситуації буде у виграші, адже якщо парламент буде голосувати за його законопроекти – це підтвердить його лідерство, якщо ні – сам парламент буде себе й далі дискредитувати як неефективний орган, який гальмує якісні зміни в країні. Крім того, не варто забувати, що Зеленський має дуже високу підтримку з боку суспільства і може апелювати до нього для тиску на парламент, який гальмує якісні зміни в країні.
- Розбудови власної політичної сили, створення осередків, формування команд на різних рівнях тощо. Крім того, Зеленський зацікавлений у зрощуванні нових політичних проектів, які не будуть асоціюватись зі старою системою і зможуть стати йому союзниками для формування коаліції в парламенті. Він не хоче об'єднуватись ні з Батьківщиною, ні з Громадянською позицією, ні з ОПЗЖ. Йому потрібні нові, "чисті" союзники. А для створення й "розкрутки" таких проектів потрібен час. Союзником Зеленському в парламенті може стати рух лібералів "Люди важливі", які нещодавно оголосили про створення політичної партії. Було заявлено, що цей рух об'єднує технократів-реформаторів. Мова йде, наприклад, про: першого заступника міністра економічного розвитку і торгівлі України Максима Нефьодова, керівника Офісу ефективного регулювання Олексія Гончарука, лідера депутатської групи "Київська команда" Сергія Гусовського, виконавчого директора Українського інституту майбутнього Віктора Андрусіва, заступника Голови стратегічної групи радників з підтримки реформ в Україні Павла Кухту тощо.
Більш привабливим видається другий шлях. Тому, ймовірно, Зеленський все ж таки не буде розпускати парламент, а дасть можливість "старим" політикам остаточно дискредитувати себе, а "новим" – проявити себе. Таким чином, вибори, скоріше за все, відбудуться відповідно до встановлених строків.
