Напіввихід: як Британія готується пережити Brexit

Фото digitalmusicnews.com

Юрій Іженко

29 березня 2019 року неминуче стане червоним (а може і чорним) днем британського календаря. Цього дня за планом Сполучене Королівство має вийти зі складу Євросоюзу. Але якщо після референдуму цей факт викликав у британців масову тугу і бажання евакуюватися на континент, то зараз країна має шанс ухилитися від кризи.

Приречені на Brexit

Якщо підсумувати останні два роки парламентських дискусій, то провладна Консервативна партія, як і раніше, виступає за повний розрив з Євросоюзом. Повний – це до рівня України-2013, без Асоціації і безвізу (британці називають це Hard Brexit).

Чому? Частина торі щиро вважають, що рятують Британію – від невигідних угод і диктату ЄС. До прикладу, екс-шеф МЗС Борис Джонсон натякав навіть на подібність Євросоюзу і Третього Рейху. Він, до речі, пішов у відставку, коли уряд спробував домовитися з ЄС про м'який вихід. Решта консерваторів пливуть за течією виборчих симпатій. Традиційний торійський електорат – багаті консервативні британці, мешканці невеликих міст, вони налаштовані євроскептично, і розвороту до Брюсселя не пробачать. Яскравий приклад – прем'єр-міністр Тереза Мей, яка до референдуму взагалі була євросимпатиком.

Тим часом опозиційна Лейбористська партія виступає за новий референдум – от тільки спершу їм треба стати владою, а наступні вибори пройдуть у 2022 році, після Брекситу.

Власне, британські владні еліти могли б змиритися з цим, якби різкий вихід із ЄС не дорівнював економічному самогубству. Лише за два перехідні роки бюджет королівства недорахувався 30 мільярдів євро (збитки бізнесу, відповідно, серйозніші). А далі – більше. Вся британська зовнішня торгівля базується на угодах з ЄС. Відмова від них означає добре забуті мита та втрату ринків, які ланцюжком потягнуть донизу експорт, далі курс фунта, цінні папери і всю економіку загалом. Під акомпанемент кризи Лондон неминуче втратить статус ділової, фінансової та освітньої столиці світу (Париж і Франкфурт вже готові підмінити).

Тереза Мей спішить на допомогу

Як не дивно, шанс уникнути цього сценарію поки дають зовсім не євросимпатики, а Тереза Мей. Любить вона ЄС чи ні, але для Мей це питання виживання, адже болючий Брекзит поховає економіку країни, а відповідно і кар'єру голови уряду. А тому любителька фрази «Brexit means Brexit» водночас вела таємні перемовини (!) з ЄС про компромісну угоду. І за останні два тижні їй вдалося досягти попередніх, але домовленостей з Брюсселем – вперше за 2 роки.

Відтак, контури нової угоди Британії та ЄС проглядаються уже зараз:

Перш за все, Сполучене Королівство зможе лишиться членом європейського Митного союзу. А отже – уникне економічної ізоляції і її невеселих наслідків. Британські компанії і надалі торгуватимуть з ЄС без ввізних мит та обмежень, а імпортні товари проходитимуть кордон взагалі без перевірок (інспекцію проведуть уже згодом у магазинах).

Більше того, Брюссель готовий домовлятися з Лондоном про повноцінну зону вільної торгівлі. Взірцем для неї стане угода про ЗВТ між Євросоюзом і Канадою. Тоді експортери зможуть везти товари в умовний Краків взагалі уникаючи прикордонного контролю, квот та інших бар'єрів з обох боків (у зворотньому напрямку угода також працюватиме). І не втрачатимуть ринки через те, що простіше купувати умовні німецькі автомобілі, ніж британські, які дорожчі через мита і застрягають на кордоні. Гарна новина для бізнесу, оскільки 44% британського експорту та 53% імпорту зав'язано на ЄС.

По-друге, Лондон має попередню угоду з Єврокомісією про своєрідний «фінансовий безвіз». Це означає, що британські банки, страхові компанії, біржі та решта фінсектору зможуть і далі працювати в ЄС. Для них це питання виживання. Адже ЄС щільно захищає свій ринок від «чужинців» (якими стали б і британці) різними бар'єрами. Власне, тому топ-компанії на зразок JPMorgan та HSBC планували переїзд на континент – щоб не програвати конкуренцію французьким банкам, доречно самим розміститися в Парижі. Натомість Королівство може зберегти до 20 тисяч робочих місць і мільярдні прибутки. І це не рахуючи вкладів громадян та інших вигод.

Щоправда, підвішеним лишається питання статусу 3,5 мільйонів громадян Євросоюзу, які живуть на Острові. Однак без гарантій для них Брюссель не обіцяв би Мей нічого. Тому експати явно отримають широкі можливості на зразок права на роботу, медичного захисту та страхування (і це бізнес-перемога, бо мігранти з ЄС посилюють економіку країни).

Фактично, Тереза Мей націлилися на те, аби звести вихід Британії з ЄС до політичного розриву. А от у сфері економіки залишити все на рівні «майже як до Брекзиту».

Найважливіше, що ці домовленості здатні вирішити так звану «північноірландську проблему». Тут складність у тому, що Північна Ірландія є частиною Британії, але економіка краю зав'язана на Республіку Ірландія. Ця країна є водночас і ринком збуту, і джерелом необхідних товарів, і місцем роботи. Жорсткий кордон з ЄС (згадуємо українські добезвізові проблеми на кордоні) фактично означає економічну «залізну завісу» між Ірландіями. При цьому статус порохової діжки регіон втратив не до кінця: католики і протестанти тут досі селяться окремо і відгороджуються стінами. Британія та Європа бояться, що економічні проблеми підживлять новий конфлікт – наприклад, щодо можливого від'єднання від Сполученого Королівства. Вільна торгівля на ірландському кордоні поки що знімає цю небезпеку.

Не налякаєш – не проголосують

У хитрого плану імені Мей є одне слабке місце: у парламенті наразі бракує голосів для його схвалення. Тут прем'єрка не може покластися навіть на власну партію. Екс-міністр Брекзиту і консерватор Девід Дейвіс прогнозує, що хардкорні торі проголосують проти угоди. Бо Євросоюз для них – зло. Опозиційні лейбористи також налаштовані проти, але з меркантильніших міркувань. За словами депутата-лейбориста Кейра Стармера, політсила згодна лише на перевибори. Бо партія має шанс перемогти і сформувати власний уряд.

Де взяти голоси? Що ж, схоже, Тереза Мей намагається розіграти карту «голосуй, щоб врятувати країну». Аби як слід показати Британії альтернативу її плану, уряд розіслав десятки «інструкцій» у компанії, лікарні та державні установи про підготовку до Брекзиту без угоди. І життя без ЄС там дуже нагадує глобальну катастрофу. Не буде імпортних ліків. Літаки не зможуть сідати на європейських летовищах. Зупиниться торгівля. І навіть популярного пива у пабах не буде.

Навіщо б прем'єру-консерватору копати під ідеї власної партії?

А хоча б тому, що Мей зможе публічно поставити депутатам ультиматум: або її угода, або hard Brexit, описаний у інструкціях, які налякають суспільство. І от тоді в уряду є шанс отримати голоси консерваторів, які не захочуть брати відповідальність за кризу. Північноірландських депутатів, які бояться за свій регіон. І лейбористів, які виступали за вільну торгівлю з ЄС, і голосувати за повний розрив просто на зло уряду тепер – несолідно, виборці не зрозуміють. Якщо ж Даунінг-стріт отримає публічну підтримку з Брюсселю, прихильникам євроінтеграції узагалі нікуди не подітися від угоди.

Але це «якщо», а поки святкувати перемогу рано. Адже жодна партія поки не висловила офіційну підтримку домовленостям. А тому будь-які депутати можуть уявити себе чорними лебедями і зірвати голосування з власних мотивів. З іншого боку, ЄС явно зацікавлений в угоді: з огляду на торгові війни зі США та потребу тримати санкції проти Росії, Союзу дуже вигідно зберегти доступ на британський ринок.

А що з цього Україні?

Безпосередньо на нашу країну вихід Британії з ЄС аж ніяк не впливає. Втім, для України вигідно, аби Сполучене Королівство м'яко вийшло з Євросоюзу, не розгромивши при цьому власну економіку. Зрештою, Лондон є одним з найпослідовніших наших партнерів в усьому: від санкцій до військової допомоги, а сильний союзник кращий за слабкого і кризового.