Бізнес під час війни: три історії, які надихають

Попри повномасштабну війну в Україні продовжують відкриватися нові підприємства. За офіційними даними, уже за серпень 2022 року реєстрація нового бізнесу становила 114% від відповідного періоду серпня 2020 року та 71% від відповідного періоду 2021 року, а відтак "адаптація до повномасштабної війни відбулася швидше, ніж до пандемії COVID-19". Та все ж війна диктує нові виклики та змушує шукати рішення для нових проблем. "Рубрика" поспілкувалась з українськими підприємцями, які відкрили власну справу під час війни, та розпитала про їхній досвід.

У чому проблема?

Українські підприємства щодня відчувають на собі наслідки війни. 

З 24 лютого 2022 року до 16 березня 2023 в Україні пролунало понад 22 тисячі повітряних тривог. Середня тривалість тривоги — 54 хвилини. За статистикою, найчастіше повітряні тривоги охоплюють Україну або окремі регіони вдень з 12 до 18 години — активний робочий час, особливо для малих бізнесів. Крім того, з жовтня до лютого українці жили в умовах віялових відключень електроенергії. Під час найбільшого блекауту в кінці листопада подекуди світла не було більш як три доби. Ба більше — регулярні загрози ракетних атак чи ударів дронів постійно несуть ризики не лише для бізнесів, але й для кожного з нас. Не кажучи вже про фізичне руйнування приміщень та загрозу життю співробітників. І це лише короткий перелік основних проблем.

Безумовно, все це негативно впливає як на бізнес у сфері обслуговування (ресторани, кафе, спортивні зали), так і на виробництво. 

Тож постає питання: чи варто взагалі під час війни розпочинати власну справу? І якщо так — як це зробити?

Яке рішення?

"Рубрика" поспілкувалася з трьома підприємцями, які відкрили бізнес під час повномасштабної війни. Про їхні історії, поради та головні уроки для всіх тих, хто прагне розвивати власну справу попри війну, — далі у матеріалі.

Як це працює?

Кафе-кондитерська "Collie" стала першою підприємницькою справою киянки Єви Цой. Раніше дівчина була вже знайома з рестораторською справою — у її батьків колись був свій ресторан, який життєві обставини, втім, змусили продати. Відтоді Єва мріяла про власний заклад. 

Підготовка до відкриття кондитерської розпочалась у вересні минулого року — попри війну Єва вирішила, що кращого часу для втілення мрії не буде. Тут їй став у пригоді попередній досвід роботи в закладах — тільки тепер молода підприємиця керувала всіма процесами: зареєструвала ФОП, уклала договір оренди. А далі почалася копітка щоденна робота.

У кафе-кондитерській готують каву, сніданки та десерти. На кухні працює сама Єва, крім неї в кафе ще працюють дві баристи та прибиральниця. За словами дівчини, цього достатньо для того, щоб заклад стабільно працював.

За словами Єви, відкриття кондитерської — це великий виклик, а особливо — під час війни. А проте, каже, що попри страх, сумнівів не було. Підготовка до відкриття тривала три місяці — за цей час встигли зробити ремонт, підготувати приміщення, закупити обладнання. Ремонтні роботи та початок роботи кафе-кондитерської у грудні припали на початок масових обстрілів з боку росії й відповідно — на відключення світла. Та тут власниці трохи пощастило:

"Наша будівля знаходиться в одному дворі з Посольством Японії. Мені здається, ми підключені разом, тому у нас не вимикали світло. Але як почнеться сирена — вимикають світло і не вмикають, поки сирена не закінчиться. Тобто у нас немає потреб у генераторах, але в ці моменти дуже незручно".

На облаштування та відкриття кафе його засновниця витратила лише власні заощадження. І хоча взимку кафе довелося пройти через непрості часи одразу по відкриттю, тепер Єва сподівається на теплий сезон, коли людей на вулицях стане більше, а від цього може збільшитися й потік клієнтів. Дотепер в основному відвідувачі приходили, дізнавшись про заклад в Інстаграмі або через знайомих. Єва каже, що для того, щоб набрати перших клієнтів, цього було досить.

"Звичайно, складно працювати під час війни. Були моменти, коли на вулицях лунали вибухи. А в нас сиділи відвідувачі й дитина, якій чотири рочки. Вона питала: «Мама, це вибухи?». А мама відповіла: «Ні, це грім». Ми тоді винесли пряники та розфарбовували їх з дитинкою. А потім повели її на кухню, провели екскурсію. Зараз відчуття, що відповідаєш не тільки за себе, а за всіх".

Та попри війну Єва не жалкує, що нарешті здійснила свою мрію й відкрила кафе-кондитерську. Вона каже: "Не треба боятися чи сумніватися в чомусь, а просто робити, що потрібно. Може, не з першого разу, але все вийде".

Як це працює?

Максим Жадан та Григорій Марусіч теж не побоялися відкрити свій бізнес під час війни: хлопці на власні заощадження запустили виробництво брелоків з гравіюванням фотографій домашніх улюбленців.

Григорій каже, що найголовніше для підприємців не лише зараз, під час війни, але й у мирні часи — знайти свою нішу:

"Треба знайти щось, що ще не зроблено. Шукати проблему у суспільстві. Та пропонувати її рішення".

Цьогоріч через повномасштабне вторгнення росії в Україну мільйони українців мусили залишити свій дім, хтось втратив найдорожчих, хтось — у розлуці з ними. Хатні улюбленці для багатьох — теж повноцінні члени родини й розлука з ними, навіть тимчасова, сприймається гостро й дуже болить господарям. Максим та Григорій відчули це й вирішили допомогти людям, які втратили своїх тварин або не можуть бути поруч із ними. Невеликий брелок із зображенням улюбленця став тим рішенням, яке, на думку виробників, мало дещо втішити господарів.

Станків, які можуть робити таке чітке гравіювання на невеличкому шматочку металу, в Україні дуже мало. Тому хлопці поїхали до Дніпра, де вже були виробники з потрібним обладнанням. На реалізацію першої партії новим бізнес-партнерам знадобилося менш як 100 доларів: це включало і гравіювання перших примірників, і тестування реклами в соцмережах.

Але на початку виробництва Максим та Григорій зіткнулись з іншими проблемами:

"У Дніпрі за 300 метрів від виробництва знаходилась електростанція. І уявіть собі — реклама працює, замовлень багато. І тут — приліт у станцію. Світла немає, нічого не працює, замовлення стоять", — розповідає Григорій.

Під час блекауту хлопці таки продовжили виробництво — виручив генератор. А проте все одно були затримки й відповідно — незадоволені клієнти:

"Ми намагались якось це вирішити — або робили безплатну доставку, або повертали гроші. Це проєкт не для того, щоб заробити. Ми хотіли підтримати українців та додати радощів у їхні життя. Відгуки у нас добрі. Люди пишуть, дивляться на брелок та їм стає легше", — розповідає Григорій.

Спочатку Максим з Григорієм працювали лише вдвох — один обробляв замовлення, другий обдзвонював клієнтів. Самостійно робили дизайн та передавали на виробництво. Після цього виготовлену картинку полірували, одягали брелоки. Максим зізнається — тоді працювали місяцями без вихідних. Зараз же у хлопців уже є команда: відділи відправлень, полірування, роботи з клієнтами, технологи, дизайнер та його помічники. 

Проте не все було так просто для маленького бізнесу: через постійні відключення світла та прильоти, коли робота все одно не спинялась і команда працювала з ліхтариками, акумуляторами, лампочками, аби тільки гарно та якісно закінчити роботу — засновники вирішили перевезти роботу з Дніпра до Києва. На зароблені кошти вже купили власний станок і тепер можуть виготовляти брелоки самостійно.

Хлопці кажуть, що не слід боятися відкривати власну справу під час війни: "Найкращий час, коли ви могли б розпочати власну справу, був рік назад. А друга спроба — сьогодні".

Максим та Григорій готові безплатно давати поради та відповідати на питання підприємців-початківців. Для цього можна писати на сторінку "Bestmemory" в Інстаграм: "Ми самі колись тільки починали. Розуміємо, як це складно. І що буде багато запитань. Тому люди можуть писати нам, чим зможемо — допоможемо", — говорить Максим.

Як це працює?

Лариса Капранова ще нещодавно мала спокійне життя в Маріуполі, роботу, житло та власний бізнес у Маріуполі з виробництва крафтових цукерок "Chocolate Art Studio KL". Та все це було зруйновано російською армією. Родина мусила залишити місто, а разом із ним — і все здобуте в ньому. 

"Ми збудували студію. Розробили рецептуру, отримали ДСТУ. Але 4 березня усе було зруйновано. Приміщення було розстріляно з гармат. Як виявилось, ринок Азовський — це військовий обʼєкт. Перші тижні після виїзду були вкрай важкими, але ми вирішили поновлювати виробництво. Бо це наш спосіб вижити", — розповідає Лариса. 

До повномасштабної війни студія продавала від 50 до 100 коробок цукерок щомісяця. Продукцію з бельгійського шоколаду відправляли Україною, за кордон та в декілька партнерських кафе Маріуполя. Приліт у приміщення знищив усе — холодильники, морозильні камери, духову піч, кондитерські інструменти, форми для цукерок. Усе, що так довго та важко створювалось, було зруйновано. Сім'я перебралася до Києва.

У перші місяці в евакуації в Києві Лариса думала остаточно розпрощатися зі студією. Але підтримка сина та чоловіка надихнули жінку повернутися до справи. Попри невеселі очікування, уже в перший час роботи в Києві Лариса почала отримувати замовлення. У налагодженні процесів стали допомагати друзі, колеги чи просто небайдужі. Хтось відправив міксер, хтось — форми для виробів. Пізніше про Ларису та студію "Chocolate Art Studio KL" розповіли в медіа. Замовлення почали надходити так швидко, що довелось думати про розширення — потрібна була професійна техніка, приладдя. Лариса отримала мінігрант на розвиток свого бізнесу від донорської організації. Після цього студія майже вийшла на довоєнну кількість замовлень.

Тепер Лариса продовжує розвивати свою справу й мріє про одне — повернутися з нею додому. До вільного Маріуполя. 

А це точно працює?

 Ці історії бізнесу під час війни — різні. Та всі вони показують — розпочати власну справу можливу навіть під час ворожих обстрілів та повітряних тривог. За допомогою грантів, власних коштів або невеликих вкладень можливо створити підприємство, навіть під час війни. Головне — шукати можливості, вперто працювати та не зупинятись. А це українці вміють добре.