Врятувати життя на передовій з тилу: як у Києві бійці ТРО здають кров

"Брати по крові — це не тільки про рідних братів. Це коли твоя кров може врятувати життя іншому", — так пише про здачу крові тероборонцями 112 Бригада територіальної оборони міста Києва. 

Ілоні Волошиній 25 років. В цивільному житті дівчина працювала з ветеранами, була однією з організаторок Ігор Нескорених в Україні та працювала над поверненням ветеранів у цивільне життя. Тепер Ілона сама долучилася до лав Збройних сил.

"Я відчувала, що щось буде, — розповідає Ілона про повномасштабне вторгнення росії. — Але не думала, що такого масштабу". Дівчина каже, що 24 лютого вже знала, що робити: "У мене вже був чіткий план, зібраний рюкзак, я домовилась зі своїми друзями ветеранами де зустрічаємось. Подзвонила переконатись, чи все в силі, взяла рюкзак і поїхала до них".

Перші тижні Ілона була зосереджена на забезпеченні своїх підрозділів: "Вдарилась у волонтерство. Думала, що зараз виб'ємо їх з Києва, зі сходу, повернемо Крим. Думала, що це все так швидко буде. Але насправді я не готова була, що це буде марафон, а не спринт. І за цей час вже змінила декілька видів діяльності. Зараз я є по факту виконую обов'язки відділу зв'язків з громадськістю".

Про службу в армії Ілона каже просто: "Це точно те місце, де я маю бути зараз". Кров дівчина здає не вперше, робила це вже 15 разів. "Донорство дає відчуття, що я можу отак просто врятувати комусь життя. Я зараз не воюю, я служу. Хтось проливає кров на сході на півдні України. А я її віддаю тут, поки можу".

Євгену Виноградову 30 років. У цивільному житті Євген — підземний електрослюсарем, працював на будівництві. Поки він розповідає про це, нашу розмову перериває сирена — сигнал повітряної тривоги в Києві. Чергове нагадування про війну в Україні.

Раніше Євген вже служив в армії та брав участь в АТО. "Тактика випаленої землі в росіян залишається", — каже він. І про сьогоднішню здачу крові додає: "Можливо, це комусь врятує життя. Важливо допомогти людям, які потребуватимуть цієї допомоги".

Вахтангу Кіпіані 51 рік. У мирному житті він — відомий в Україні журналіст та історик.  А 24 лютого він пішов в ЗСУ.

"Чи я як історик передбачав таку велику війну? Швидше так, але не думав, що вона буде настільки тотальною. Я розумів, що буде наступ а зоні АТО, з Криму, десант на Одещині, але не думав, що буде наступ на Київ. Думав, це малореально.

А 24 лютого з одного боку я відчув тривожність, яка зросла. Але з іншого боку — легше стало якось, прийшла певна визначеність, що не треба більше нікому доводити, що нам (ЗСУ, — ред.) треба всі, ким би ти не був у тому житті, яке закінчилось". 

Кров Вахтанг Кіпіані здавав вперше: "Я радий, що є можливість віддячити тим, хто на передовій"

Владиславу 26 років, у мирному житті він був проєктним менеджером. Про 24 лютого він згадує так: "Спершу була невизначеність: що робити? Куди йти? Потім сіли, взяли себе в руки і зрозуміли, що потрібно йти отримувати зброю". Кров Влад здає не вперше — донором він став ще у 2019 році. "Дивне відчуття, але благе діло. Треба здавати кров".

Ставши донором, ви можете врятувати не одне життя. Сьогодні Україна як ніколи потребує крові — і для бійців на передовій, і для жертв терору росії в тилу. 

Більше фото: