Зустріч Володимира Путіна і Джо Байдена в Женеві обіцяла стати однією з головних політичних подій 2021-го року. Україна, яка напередодні знову не отримала ПДЧ для вступу в НАТО, стежила за переговорами з особливим хвилюванням: як все пройде, хто з президентів вийде із зустрічі переможцем і до чого готуватися найближчим часом?
Що ж вийшло в результаті — читайте в новому матеріалі «Рубрики».
Парадокс цієї зустрічі полягав в тому, що, здається, жодна зі сторін не розраховувала отримати від неї серйозних результатів. Байден чесно зізнавався, що їде налагоджувати з Путіним «особисті взаємини», оскільки без цього не вийде діалогу між країнами.
Не дуже подавали надію і заяви держсекретаря США Ентоні Блінкена, який не так давно побував у Києві на переговорах з українським керівництвом. Він бачив у зустрічі можливість передати Росії сигнал і заодно подивитися, як Кремль реагує на переговори. Російська сторона теж не променіла оптимізмом: Путін заявляв, що хоче відновити діалог і особисті контакти між Москвою і Вашингтоном, а заодно створити механізми з врегулювання проблем у цілому ряді напрямків.
Складалося враження, що і Путіну, і Байдену було цікаво подивитися один на одного — точно так само російська сторона погодилася на зустріч в грудні 2019-го року в Парижі — тільки тоді за столом з президентом РФ сидів Володимир Зеленський і керівники країн-лідерів Євросоюзу.
Ось тільки виразного продовження та зустріч так і не отримала — незабаром відносини між Україною і Росією знову «замерзли», а зрушень не спостерігається досі.
«Було зроблено хід назад в "холодній війні". Байден дав зрозуміти, що Адміністрація США не розглядає відносини з Росією в такому напрямку. Я розглядав такий варіант до цього часу, особливо коли були відкликані посли. Байден хоче розвантажити російський напрямок від надмірної конфронтації та внести ясність у двосторонні відносини. Тепер вони перестануть обмінюватися взаємними звинуваченнями, створять робочі групи щодо стратегічних загроз: ядерних загроз, Арктики, і решти», — сказав в коментарі «Рубриці» директор Інституту політичного аналізу і міжнародних досліджень Сергій Толстов.
Очевидно, що будь-яке потепління у відносинах між Росією і США не грає на руку Києву. Україна потребує агресивного союзника за океаном, який допомагатиме відстоювати наші позиції в конфлікті на Донбасі, анексії Криму та інших больових точках. Крім того, нам потрібна підтримка США в питаннях реформування армії та нарощуванні обороноздатності вітчизняного ВПК.
У липні президент Володимир Зеленський має відправитися на зустріч з Байденом у Вашингтон, де напевно буде домагатися гарантій подальшої підтримки Білого дому. Попередня поїздка українського президента в США вийшла не дуже вдалою: тоді американський президент Дональд Трамп дозволив публікацію їхньої телефонної розмови після інавгурації Зеленського — скандал сильно, що вибухнув на цьому тлі, зіпсував враження від поїздки. Як буде цього разу?
За інформацією видання «Зеркало недели», в Білому домі можуть бути не раді голові Офісу президента Андрію Єрмаку. Як повідомило ЗМІ, недавно його відмовилися з'єднувати з радником Байдена з нацбезпеки Джейком Салліваном, запропонувавши зв'язати його з чиновницею нижчого рангу — директоркою з питань Європи Ради національної безпеки Амандою Слот. Однак Єрмак нібито відмовився від розмови, розпорядившись перевести дзвінок на одного зі своїх заступників — американській стороні такий пасаж сильно не сподобався. А з урахуванням і так прохолодного ставлення до Єрмака через зустрічі з адвокатом Трампа Руді Джуліані — він ризикує стати в Капітолії персоною нон грата. Це сильно б'є і по Зеленському, якому перед зустріччю буде потрібен надійний канал зв'язку з Вашингтоном.
«У США здавна звикли вести діалог не з особистостями, а з позиціями. Цього принципу у них дотримуються неухильно, тому така ситуація цілком може мати місце. Для нас посада голови Офісу президента відразу ж передбачає той факт, що він є правою рукою голови держави. У Вашингтоні ж не розуміють, чому фактично завідувач канцелярії намагається лізти в міжнародну політику», — зазначив у розмові з виданням експерт з міжнародної політики Андрій Виговський.
«Аудієнція ж у Байдена буде невеликою. Їм із Зеленським говорити особливо немає про що. На рівні радників з нацбезпеки, секретарів можуть пояснювати деякі речі Єрмаку і Кулебі в поняттєвому варіанті. Якщо така розмова все ж відбудеться», — вважає Сергій Толстов.
З одного боку, відсутність запрошення на саміт НАТО перед зустріччю Байдена і Путіна сильно вдарила по репутації України. До того ж Київ прогнозовано так і не отримав План дії щодо членства, який був обіцяний ще на саміті 2008-го року.
Однак з іншого боку, в НАТО підтвердили, що не мають наміру відмовлятися від обіцянки даної 13 років тому, — найважливіший за довгий час сигнал. А Байден пообіцяв, що конфлікт на сході України не стане цьому перешкодою.
«Києву тепер треба щось робити. З одного боку, розв'язувати питання щодо Донбасу. За Байдена Адміністрація США в ньому не зацікавлена. Швидше за все, що так. Але оскільки російсько-український конфлікт не обмежується одним Донбасом, то якимось чином потрібно розв'язувати й ці питання. Якщо буде така можливість поговорити, то тоді політика Києва буде змінюватися. Якщо розмови не відбудеться, то Зеленському в Вашингтоні скажуть, що все залишається приблизно так само», — прогнозує експерт Толстов.
Зустріч Путіна і Байдена в Женеві точно не увійде в розряд історичних. Швидше за все, для України набагато важливішою і предметною буде саме поїздка Зеленського. До того ж важливо і те, що за підсумками переговорів ні російський, ні американський президент не обмінялися запрошеннями. Та й окремі пресконференції натякають на те, що особливо теплими відносини не стали. Ймовірно, що і не стануть. А значить Україні потрібно продовжувати гнути свою лінію — домагатися участі США в переговорному процесі щодо Донбасу, не забувати говорити про те, що Крим — це Україна, і йти до вступу в НАТО.
Тисячі українців, як військових, так і цивільних, приносять додому гільзи, патрони, гранати, частини снарядів і… Читати більше
Рішення для розбудови комьюніті, комфортних міст, українського підприємництва та інклюзивності суспільства. Читати більше
“Рубрика” відвідала берег Каховського водосховища та дізналась, як змінилось життя Кушугумської громади після російського теракту… Читати більше
Перетворити власний травматичний досвід спочатку на текст п’єси, а потім поставити її на сцені —… Читати більше
Безпека як основний вектор для трансформацій міської інфраструктури Читати більше
4 вересня росіяни вдарили по Львову дронами та ракетами. 189 будинків зазнали пошкоджень, 60 людей… Читати більше
Цей сайт використовує Cookies.