Фото: Рубрика
В одному з лісів Житомирщини BGV Group Management запустили в роботу новий щебеневий завод — ТОВ "Гранітний кар'єр". Тепер підприємство видобуватиме щебінь з родовища, яке стояло законсервованим більше 20 років.
Що таке кар'єр для довкілля? Яка доля родовища після того, як воно вичерпає себе? Як так сталося, що на заводі провели міжнародний форум? І чому все починається з кар'єру? Відповіді — в онлайн-екскурсії від "Рубрики".
"Подивіться, ми знаходимось посеред лісу!"
В оточенні високих сосен біліє масивне шатро. Всередині — імпровізована зала зі слухачами, сцена, яскраві екрани та поважні гості — представники 50 країн, дипломатичні делегації з Естонії та Данії, представники Верховної ради та представники великого українського бізнесу. Це "Перший форум відновлення: Житомирщина".
А на сцені саме надходить черга промови Єнса Альсбірка, заступника посла Данії в Україні.
"Коли я дізнався, що захід хочуть провести посеред лісу, мене не дуже тішила ця ідея. Вона здавалась недоречною. А потім ми приїхали сюди. І подивіться, ми знаходимося посеред лісу, дійсно. Але посеред цього лісу також розташоване інноваційне підприємство, яке зуміли запустити просто під час війни. Це вражає".
За якусь сотню метрів від дійства стоять масивні сталеві конструкції. Конвеєри, якими вже за кілька годин після дійства в білому шатрі знову котитиметься каміння. Такі собі кров і жили новоствореного бізнесу.
Ще далі — тіло кар'єру. Велетенська вирва там, де і знаходяться поклади корисної копалини. Туди йдемо разом із керівником підприємства Олександром Толкачем.
"Все починається з кар'єру! Туди і треба йти", — говорить Олександр.
Кожен крок щебеневою стежкою дається з характерним звуком. Територію, де їздить техніка й ходять робітники, вистелили видобутим камінням, аби попри дощову погоду працівникам і гостям підприємства рухатися можна було безперешкодно. Диктофон стерпить усе.
"Останній масивний вибух"
"Це родовище, Жеревське, розвідали ще в 50-их роках. Але тільки в 70-их почали видобувати корисні копалини. Підприємство назвали «Лугинським Гранкар'єром» і працювало воно до 96-го року. А тоді призупинило свою діяльність. Тоді ж, у 96-му, тут відбувся останній масивний вибух, завдяки якому отримали гірничу масу", — розповідає Олександр Толкач.
Тоді всю інфраструктуру підприємства розібрали. Щось продали, щось перетворилось на сміття. Територія поступово заросла чагарниками, а поклади щебеню заховалися під ним. А у 2017-му об'єкт викупила інвестиційна компанія Геннадія Буткевича BGV Group Management. Ще за рік у нове підприємство почали вкладати перші інвестиції. І вже влітку 2022-го вперше за 25 років тут пролунав новий вибух, з якого й почався ще один виток видобутку каміння.
"Оскільки підприємство більше 25 років не працювало, по всій території тут виросли чагарники. Кар'єр був затоплений, що логічно. Ми рік тому відкачали звідси майже мільйон метрів кубічних води. Запаси родовища тут складають 46 мільйонів метрів кубічних, які зараз розвідані і затверджені. Враховуючи перспективність, це десь 45-50 років роботи. Продуктивність заводу по переробці гірничої маси — 550 тонн за годину, що є досить високим показником", — каже Олександр.
По дорозі до оглядового майданчика, з якого видніється територія видобутку, знаходимо гриби. Директор підприємства зриває один і робить висновок — неїстівний, проте трохи далі в лісі, говорить, можна зібрати чималий врожай. Так доходимо до оглядового майданчика кар'єру.
"Тут зароджується життя нашого підприємства. Це його серце. Вибирається ділянка, забурюється, після цього заряджається вибухівкою й підривається. В комплексі це буро-вибухові роботи. Буримо і підриваємо. Так утворюється гірнича маса, яку можна черпати та відвантажувати екскаватором в автосамоскиди.
Далі звідси до пандусу прибуває самоскид, розвантажує гірничу масу в приймальний бункер щокової дробарки, де відбувається перша стадія дроблення. Загалом в технологічному процесі матеріал проходить три стадії дроблення, після кожної з яких його розмір зменшується в три-чотири рази. Зараз завод налаштований на виробництво щебеню трьох фракцій та щебенево-піщаних сумішей", — пояснює директор "Гранітного кар'єру".
22 мільйони доларів і 200 робочих місць
Навіщо потрібен щебінь? На ньому вибудовується будь-яка сучасна інфраструктура. Він — у фундаментах наших будинків і в дорогах, якими ми пересуваємось. Олександр Толкач зазначає — робота таких підприємств напряму залежить від будівельного сектору. Зараз аналогічні підприємства працюють на 25-30% від своєї потужності, яку мали перед повномасштабною війною.
Усе це — втрачені роботі місця, ресурс всередині країни, який не використовується на повну, й попит, який буде збільшуватися відповідно до того, як швидко в Україні почнуть відбудовувати пошкоджені будівлі та дороги. Саме тому запуск нових заводів або перезапуск старих є важливою складовою нашої воєнної та післявоєнної економіки.
Поки на території підприємства ще триває форум, присвячений відновленню країни, на його сцені виступає член ради директорів BGV Group Management Сергій Войцеховський:
"Як представники бізнесу ми віримо в майбутнє цієї країни та її потенціал, а тому продовжуємо оптимістично дивитися на питання відновлення України та інвестування коштів у регіональні бізнес-проєкти. Сьогодні ми зібралися на території інноваційного підприємства, будівництво якого наша компанія розпочала до широкомасштабної війни.
Орієнтовні інвестиції у розвідку та запуск потужностей підприємства на сьогодні сягають близько 22 млн доларів. Це підприємство — це 200 створених робочих місць і 1,5 мільйони тонн гірничої маси на рік. Коли ми сюди прийшли, це були хащі, а зараз це інноваційне підприємство. Ми продовжимо інвестувати в українські підприємства й надалі, бо ми віримо, що Україна переможе, а після перемоги наша продукція допомагатиме відбудовувати країну".
Підприємство закупило повністю новий парк техніки, облаштувало власну залізничну інфраструктуру й планує посилювати потужності виробництва. Загалом схожих кар'єрів в Україні небагато. Їхня роль зрозуміла — без них неможливе будівництво. Але що відбувається, коли ресурс вичерпується? Про це з Олександром Толкачем говоримо вже на під'їзді до пандуса, з якого каміння вивантажують у дробарки.
"Будете ще приїжджати сюди на відпочинок"
"Запаси родовища з часом дійсно вичерпуються. Після чого здійснюється рекультивація родовища. У нашому випадку цей процес передбачатиме затоплення кар'єру, створення штучної водойми. Потім у водойму запустять рибу, а територію навколо будуть озеленювати", — пояснює Олександр.
В українському законодавстві такі вимоги закріплені — не можна залишати виснажений кар'єр без подальшого відновлення об'єкта. Проте вистачає й тих, хто обходить закон.
"Усе залежить від інвестора й господаря на підприємстві, від контролю з боку країни. Якщо потужне підприємство і серйозний власник, то всі вимоги згідно з чинним законодавством мусять бути виконані. У багатьох підприємств до кінця роботи банально не вистачає коштів на повноцінну рекультивацію.
Якщо йдеться про великі потужні підприємства, рекультивація тут здійснюється поступово, це простіше і в економічному плані. Ми в нашому проєкті рекультивації передбачаємо створення території, де можна буде відпочити біля води і серед лісу. Будете ще приїжджати сюди на відпочинок! Але тільки через років 50. А поки видобуваємо граніти-порфіри та випускаємо високоякісний щебінь для розбудови країни".
Лише на Житомирщині російські війська зруйнували 35 кілометрів доріг державного значення. Для відновлення одного кілометру потрібно близько семи тисяч тонн щебеню. А "Гранітний кар'єр" може видобувати 500 тонн за годину. Запуск такого бізнесу під час війни явно підтримає країну після перемоги.
