“Спитай у своєї мами” або Як жінки стають невидимими в пологових залах

Журналістка "Рубрики" дізналася про те, як порушують права породіль і як їх відстоюють, подивилася фільм "Невидимі", поспілкувалася з його режисеркою, яка приїхала в Україну на запрошення ГО "Докудейз", і зробила так, як та порадила — запитала про власне народження у своєї мами. А тепер про те, чому це варто зробити й вам.

"Спитай у своєї мами"

Вечір п'ятниці. Кав'ярня посеред парку Шевченка. Переді мною сидить режисерка Майя Мартіняк і тепло-тепло посміхається. Я щойно розповіла їй, як зранку дивилася її "Невидимих" (стрічку можна переглянути в онлайн-кінотеатрі DOCUSPACE). Як уявляла у пологовому залі себе. І як тішилася, що насправді найближчим часом туди не планую.

Майя хвильку збирається з думками і тоді каже: 

"Спитай у своєї мами. Попроси її розповісти про те, як ти народилась. Хтозна, може така розмова потрібна вам обом?" — каже Майя. І я її слухаю. Отож, трохи відмотаймо події. На 22 роки.

11 жовтня, 1999-ий рік. Їй говорили, що Вона народить 4 жовтня, "мабуть, пацана". А сьогодні вже 11 число. Ані ввечері, ані вночі перейми не почалися. Жінки поруч кричали від болю, не давали Їй заснути і, зрештою, ставали мамами. Але Її дитина досі не хоче на світ.

12 жовтня. Лікарі панікують. Викликають перейми. Спершу не вдається знайти вену, катетер вводять з горем навпіл. Крапельниця. Один препарат. Інший. Нічого. А потім біль. Ще сильніший. Частіше. Довше. Погані новини — дитина йде ніжками вперед. Акушерка вирішує пришвидшити пологи і всім тілом навалюється на її живіт і тисне. Довго тисне. Породілля непритомніє. Живіт синіє. На Неї виливають воду. Знову тут. Знову біль. За вікном хрести — купол собору. Починає падати сніг. Вона хоче, щоб все закінчилося.

17:40. Остання потуга. Вона бачить, як чиїсь руки підіймають Її дитину. Як та мовчки дивиться на Неї великими синіми очима. Ще секунда. Ще дві. Нарешті плач. Ласкаво просимо у світ.

А тоді минають два десятки років, дитина виростає й пише тексти про той день. А Вона читає їх і плаче.

Що не так зі ставленням до пологів

Співзасновниця Громадської організації "Природні права Україна" Євгенія Кубах пояснює — попри розвиток медицини права породіль досі порушують і коштувати це може як фізичного здоров'я мами і дитини, так і ментального. 

Експертка пояснює, що згідно з опитуванням ГО "Природні Права Україна" 2019-го року, жінки під час пологів в Україні часто стикаються з порушенням принципу інформованої згоди (неповідомлення про медичні втручання чи їхнє проведення без згоди або всупереч відмові жінки) Йдеться зокрема про:

• амніотомію (розтин плідного міхура),
• епізіотомію (розтин промежини),
• використання забороненого прийому Кристеллера (тиск на живіт для прискорення народження дитини),
• психологічний тиск або залякування, різні форми дискримінації, як дискримінація за віком, наявністю хронічних хвороб, соціальним статусом та ін.

Епізіотомію (розтин промежини) зробили й одній із героїнь "Невидимих". У фільмі жінка згадує свій травматичний досвід, розповідає, що відмовлялася від процедури, просила не робити цього, але лікарі не зупинились. Окрім цього, не пояснили, чому вирішили зробити надріз. Після цього у жінки почалися проблеми зі здоров'ям. Через роки вона досі відчуває біль і не може жити статевим життям.

Бувають випадки, коли попри незгоду породіллі лікарі мусять проводити ті чи ті маніпуляції, аби врятувати її життя чи здоров'я. У критичних випадках згода не є обов'язковою, але після всіх необхідних маніпуляцій жінці все одно повинні пояснити, що й чому з нею робили.

Режисерка фільму розповідає:

"Перші два роки я провела, шукаючи інформацію і розмовляючи з фахівцями. І через них я знаходила людей… Це зайняло дуже багато часу, бо саме суспільство заперечує, що існує післяпологова травма. Та все ж я зібрала сотні історій з негативним досвідом".

В Україні Майя вперше. І в рамках "Докудейз" крім Києва знайомиться ще з кількома містами. Режисерка порівнює українців зі своїми співвітчизниками словаками. Каже, українці більш відкриті в той час, як Словаччина лишається доволі консервативною. Зокрема й у питанні обговорення пологової травми.

Разом за безпечні пологи!

1-го жовтня активісти ГО "Докудейз" у парку імені Тараса Шевченка несумнівно привернули до себе увагу. Вони поставили серед парку гінекологічне крісло і запропонували перехожим прикріпити до нього стікери зі своїми історіями народження дітей.  

Окрім можливості анонімно висловитися всі охочі отримували буклети з інформацією про те, як зробити пологи безпечними і про які права слід знати. 

В рамках кампанії "Разом за безпечні пологи" "Докудейз" запустили однойменний сайт, де зібрали інформацію про гарантії для вагітних, які надає держава, український та міжнародний досвід, а також ситуації, які можуть трапитися під час пологів та поради з їхнього вирішення. 

"Ідея в тому, що ми маємо щось зробити, щоб молоді люди, у яких попереду все життя, не боялися пологів. Над цим ми і працюємо. Та ці зміни не лише для молодих людей. А й для жінок, які вже пройшли через пологи і отримали певні травми. Для них відчуття, що суспільство змінюється на краще, буде як знеболювальні", — говорить трохи пізніше Майя Мартіняк. 

Режисерка розповідає, що знімаючи у трьох різних країнах, змогла побачити різний досвід. Зйомку у пологових залах Майя проводила самостійно, без команди, аби зберегти приватність жінок. Коли питаю, що вона відчувала, чуючи крики породіль і перший плач їхніх дітей, Майя каже:

"Те, що я відчувала, ви можете відчути самі, коли будете дивитись фільм. У Словаччині була тяжка атмосфера. Там жінки відчували, що вони не мають справжньої підтримки і допомоги. Це було дуже важко. Але в Данії досвід був просто чудовий. І саме він надихнув мене не кинути фільм, а продовжити зйомки. Там я побачила, що пологи можуть бути прекрасними. 

Коли я була там вдруге, то сама отримала ще більше підтримки з боку персоналу, акушерок. Вони самі мені пропонували що знімати. Ми проводили десь разом час, обговорювали цю тему. І там я усвідомила, наскільки гіршим є досвід у Словаччині. Коли не маєш з чим порівнювати, то думаєш, що може так і має бути. Але ні".

Співзасновниця ГО "Природні права Україна" Євгенія Кубах каже — в Україні ситуація також вимагає кращого. Законодавство потребує вдосконалень. 

"Жінки, які не отримали тяжких травм і чиї діти не постраждали під час пологів, можуть бути постраждалими від психологічного тиску чи принижень, але довести це у суді буде дуже складно", — пояснює Євгенія.

"Все ж має бути добре"

"Особливість нашого законодавства в тому, що у ньому не є чітко визначеними права жінки під час пологів. Є Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», що визначає загальні права пацієнта, є пакети Національної служби здоров'я України, що забезпечують отримання безкоштовних медичних послуг під час вагітності і пологів, але, наприклад, немає діючого медичного протоколу щодо приймання нормальних пологів, яким був Наказ № 624 "Нормальні пологи", що втратив свою чинність у 2014 році", — продовжує Євгенія Кубах.

За її словами, цей документ найкраще описував права жінки та дії медичного персоналу під час пологів. У пологових будинках і далі продовжують спиратися саме на нього, проте юридичної дії він більше не має. 

Коли ми з Майєю Мартіняк доходимо до теми розуміння травми пологів суспільством, вона каже, що народження дітей сприймають як щось буденне. Мало хто розуміє, крізь що проходить тіло жінки і який відбиток це наносить на її психологічний стан. 

"Травма пов'язана з чимось дуже поганим і болісним. Ми хочемо бачити щасливе життя. Ми хочемо бути щасливими. Коли відбувається погане, ми намагаємось не помічати цього, щоб захищатися. Ми створюємо чудову картинку, мовляв, що може бути кращим, ніж народження дитини? Цей наратив ми продовжуємо постійно. Все ж має бути добре. Не може бути, щоб жінка стикнулася з неповагою, маніпуляціями, своєрідним насильством. Коли ми говоримо про народження, думаємо завжди про здоров'я дитини. Але травмована психіка матері вплине і на дитину. Не можна забувати про маму", — підкреслює режисерка.

Окрім емоційного і фізичного стану породіль фільм розповідає ще й про те, що переживають лікарі. Зокрема, про існування такої собі ієрархії серед медиків, де акушерки часом почуваються самотньо, не маючи з ким поділитися тим, що вони проживають під час пологів пацієнток. 

Майя говорить — змін потребує суспільне сприйняття дітонародження. Тоді буде змінюватися і ставлення до жінок, до майбутніх мам та до лікарів, які допомагають їм стати ними. 

Як зробити пологи безпечними

Йдучи у пологовий зал, ви маєте добре знати про свої права і про те, що на вас може чекати. Ось кілька порад, які допоможуть підготуватися.

• Детально обговоріть із лікарем, який веде вашу вагітність, як мають відбуватися пологи, розпитайте, які процедури вам показані, а які ні. 
• Пам'ятайте, що ви маєте право народжувати у зручній для вас позі і відмовлятися від медичних маніпуляцій, які вважаєте зайвими.
• Заздалегідь складіть план пологів і у письмовому вигляді напишіть, на які маніпуляції і у яких випадках ви згодні, а на які ні. Ознайомте з ним лікарів, які прийматимуть пологи.
• Скористайтесь сайтом "Разом за безпечні пологи", там ви знайдете детальну інформацію про свої права і те, як їх дієво відстоювати. Там же ви знайдете контакти організацій, які можуть надати допомогу у випадку порушення ваших прав.