Розповідаємо, що робити, якщо ви знайшли бездомну тварину, якій потрібна допомога, і чому врятувавши одну тварину, ви насправді врятуєте дві. До Всесвітнього дня бездомних тварин 21 серпня корисними порадами ділиться волонтерка.
Фото: Рубрика
В українських притулках для тварин проживають десятки тисяч котів і собак. А взагалі ніякого даху над головою не мають на порядок більше нікому непотрібних голодних чотирилапих, які бродять вулицями наших міст і селищ. Достовірна загальна чисельність українських тварин-безхатьків наразі невідома, підрахунок безпритульних і домашніх тварин ведеться лише в деяких містах, але у 2017 році, за даними Washington Post, в Україні налічувалося близько 7,5 мільйона бездомних котів і собак. Ми — у десятці лідерів серед країн світу за найбільшою кількістю тварин, у тому числі й безпритульних.
Доля бездомних тварин — тест на зрілість кожної країни. І, як кажуть ті, хто опікуються тваринами, Україна цей тест майже провалила. Майже — тому що цьогоріч Україною все ж таки зроблено перший суттєвий крок: днями Президент України підписав ухвалений Верховною радою закон про впровадження в Україні стандартів ЄС щодо гуманного ставлення до тварин. Зоозахисники вважають, що довгоочікуваний закон про захист тварин надає шанс Україні нарешті наблизитися до цивілізації.
У першу чергу, цей Закон забороняє евтаназію — умертвіння безпритульних тварин. І це дуже важливо, тому що існуюча система, коли силами держави вбивали, труїли безпритульних тварин, себе повністю скомпроментувала. Цивілізована практика, прийнятна в усьому світі – не вбивство, а стерилізація тварини і випуск, або ж пожиттєве утримання в притулках.
Тварина не повинна відповідати за проблему, яку створили люди, адже всі безпритульні тварини, які зараз є в наших містах, фактично потрапили туди не зі своєї волі. Це колись були чиїсь тварини, які неконтрольовано розмножувалися протягом десятків років.
Очевидно, що тепер, щоб вирішити цю проблему, одним законом не обійдешся, потрібні комплексні рішення. На жаль, у нашої країни в цьому питанні немає єдиної стратегії. Наприклад, у Києві і Дніпрі діють за програмою ВСВ (вилов, стерилізація, випуск та іноді вакцинація), деякі міста планують будувати стерилізаційні центри, інші — притулки.
На щастя, добрих людей у нас немало і допомогати бездомним тваринам намагається багато українців. Але іноді допомога в очах жалісливої людини виглядає так: знайшовши нічийну тварину, її намагаються терміново прилаштувати у притулок, вважаючи його панацеєю і єдиним вирішенням цієї проблеми. Проте якими б не були за розмірами притулки — вони всього лише частина загального ресурсу, і врешті-решт вони просто переповнюються. До того ж, більшість наявних притулків зараз знаходяться в руках волонтерів, у яких вже давно не вистачає ні сил, ні коштів, ні їжі для чергового вухатого бідосі.
Звичайно ж, алгоритм дій є, але, як зазначає Ірина Дідур, голова Громадської організації "По захисту прав тварин "Дай лапу, друже" і засновниця однойменного притулку для тварин (м. Запоріжжя), він працює тільки в одному випадку: якщо сама людина готова брати активну участь у порятунку.
"Шкода, — каже пані Ірина, — що в нашому суспільстві люди більш орієнтовані на патерни "куди здати" або "заберіть ви і цим займайтеся". Наше суспільство ще дуже пасивне і наші співвітчизники люблять перекладати проблеми на інших. Люди вважають, що десь є якісь гумові притулки, куди можна здавати всіх, кого вони знаходять, і що є залізні безвідмовні люди, які все за таких "благодійників" зроблять. Але волонтери — це не найманий персонал і працюють вони добровільно, безкоштовно і в силу своїх можливостей. Вони можуть допомогти вирішити проблему, але не зробити все і за всіх".
У Європі є спеціальні служби, які разом із громадськими організаціями вирішують проблеми безхатніх тварин, і в усьому цивілізованому світі держави витрачають величезні кошти на допомогу і підтримку громадських організацій.
Наприклад, у Німеччині є "Німецьке товариство захисту тварин", притулки цього товариства знаходяться по всій країні і їх підтримують держава та жителі країни, у нас же громадські працівники не отримують жодної допомоги від держави, і, як показує досвід засновниці притулку, люди, які звертаються у притулки по допомогу, найчастіше самі не готові нічим допомагати взагалі або допомагають дуже мало.
"Якщо порівняти з кількістю містян, бездомних тварин не так вже й багато, і якби кожен п'ятий житель міста щомісяця жертвував одну гривню, притулки б не просили допомоги на їжу, оренду, комунальні платежі і багато чого іншого. Насправді долею тварин-безхатьків серйозно переймаються менше 5-6 відсотків містян — ось така сумна статистика", — зітхає Ірина Дідур.
На її телефон щодобово приходить 50-70 дзвінків, з яких тільки один або два з пропозицією допомогти, всі інші — з проханням вирішити проблему, пов'язану з тваринами. Волонтерка стверджує: поки наше суспільство не перейде від перекладання проблеми на інших до механізму участі у вирішенні проблеми і до усвідомленої співучасті, у житті суспільства нічого не зміниться.
Нашу державу влаштовують комунальні служби й "притулки смерті", механізми виведення коштів через ці структури й уявна "боротьба з безпритульними тваринами", яка практикується десятки років і навряд чи дає щось суспільству. Достатньо проаналізувати результати роботи таких служб за десятки років, витрачені бюджетні кошти та результати, яких так чомусь і не досягнуто. Це питання глобальне, а поки що тільки завдяки волонтерам і небайдужим громадянам у країні надається допомога безхатнім та диким тваринам і птахам.
Ірина Дідур вважає, якщо ви не можете пройти повз безпритульну тварину і дійсно вирішили допомогти їй і врятувати, перш за все треба розраховувати на свої сили: якщо тварина візуально здорова — заберіть її з собою, щоб знайти їй нову родину. Це не складно і не страшно. Так, у вас будуть невеликі проблеми, але ціна таких незручностей — врятоване життя, і воно того варте.
1. Якщо тварина активно їсть і п'є, перше, що потрібно зробити — обробити її від паразитів (не потрібно купати тварину, це неприпустимо в перші дні). Спосіб і послідовність обробки від паразитів є в інструкції до препаратів, в Інтернеті або ви можете звернутися за допомогою в найближчу ветклініку.
2. Для того, щоб пошуки домівки для тварини не були марними, зробіть якісні фото, складіть текст оголошення або поста з описом тварини і розмістіть якомога більше інформації в усіх доступних соціальних мережах. На цьому етапі також потрібно знайти всі інтернет-ресурси з допомоги і захисту тварин у вашому місті, попросити їх допомогти у пошуку нових хазяїв або з можливістю розміщення тварини в притулку. Чим докладнішу і якіснішу інформацію ви розмістите, тим швидше тварина знайде домівку.
3. Так само волонтери вам підкажуть, як вибрати хорошого господаря, які питання задавати людям, як убезпечити тварину від поганих рук. Інформаційна підтримка — це те, на що ви завжди можете розраховувати від волонтерів і, повірте, це не так уже й мало. У зоозахисних групах соцмереж тварини часто знаходять дім, а слушні поради і досвід людей значно прискорять цей процес, і, можливо, і в притулку з'явиться місце. Тут головне — почати робити добро і добро завжди треба робити своїми руками.
4. Якщо ж ви знайшли хвору або травмовану тварину, то тут без безпосередньої допомоги волонтерів вам не обійтися і вони обов'язково допоможуть, головне, щоб ви теж стали учасником такого порятунку, а не просто переадресували проблему, забувши про тварину назавжди. Найбільше зоозахисникам не вистачає рук, часу і, звісно ж, коштів, бо безкоштовно бездомних тварин ветклініки не лікують і не оперують, без грошей аптеки не видають ліки, а ще тварин кожен день треба годувати.
5. Допоможіть волонтерам писати пости і шукати допомогу, поширювати інформацію, якщо є можливість, організуйте збір самі і допоможіть посильним внеском. Після лікування тварині потрібно знайти родину, перетримку або організувати місце в притулку. Для всього цього потрібно багато коштів і їх можна знайти, якщо не жалкувати сил і часу. Розповсюджувати інформацію і шукати тих, хто допоможе — це дуже великий внесок у порятунок тварини і це може робити кожен.
6. Передаючи тварину у притулок або приватній особі, яка опікується тваринами, не забувайте про неї і завжди відвідуйте її і допомагайте. Тварини у притулку тужать не лише за свободою, але і за звичайним спілкуванням. Приїхати до притулку, щоб погратися і погуляти з вихованцями, — просто безцінний вид допомоги.
Важливий момент для благодійників і людей, які фінансово підтримують тварин: як не помилитися і не спонсорувати людей, які наживаються на цій проблемі, а на жаль є й такі. Є критерії, за якими завжди можна відрізнити поганий притулок від хорошого.
Перш за все це реєстрація та законність і відкрита адреса притулку. Обов'язково повинна бути база даних і облік всіх тварин, що надходять до притулку, — тільки тоді ви зможете проконтролювати долю тварини з моменту надходження і до прилаштування.
Під час збору коштів найбільша кількість пожертв надходить тоді, коли мова йде про порятунок скалічених тварин. Як розповіла засновниця притулку "Дай лапу, друже", на травми люди реагують швидше і допомагають більше, збирати на харчування або вольєри набагато важче. Цим і користуються аферисти, гучними істеріями вони роблять збори, а що потім відбувається з твариною за відсутності бази обліку тварин, ніхто не знає. Перевіряйте долю тварини, якщо ви справді вирішили їй допомогти, не спонсоруйте аферистів.
І найголовніше — притулок повинен бути відкритий для відвідувань, тільки тоді це хороший притулок. Зазвичай це акції по вигулу собак, дні відкритих дверей, щоденні години для відвідування тварин тощо. Чим доступніший притулок для людей, тим він кращий. Це означає, що там нема чого приховувати, бо є такі притулки, які страшно показувати людям, і, як каже Ірина Дідур, це біда. Цього не повинно бути і спонсорувати такі притулки не можна, бо ви спонсоруєте страждання тварин.
Взявши одного собаку чи кота, ви автоматично допоможете ще одному безхатьку — адже більшість притулків переповнені, тому вони все частіше відмовляються брати до себе тварин. А коли з притулку забирають тварину, це означає, що у нього потрапить інша, замість того, щоб закінчити своє життя на вулиці.
На жаль, для деяких заводчиків розведення тварин — просто бізнес, з якого вони хочуть отримати максимум вигоди. Тому їхні собаки і кішки постійно народжують і живуть в поганих умовах. Якщо більше людей будуть брати вихованців з притулків, попит у таких заводчиків впаде. Якщо ви — прихильник певної породи, бажану тварину можна знайти і у притулку. На вулиці опиняються не тільки "двор-тер'єри", там є навіть представники рідкісних і дорогих порід, і всім їм потрібен будинок. Так, виключно чистопородних серед них небагато, і у вашого обранця ніколи не буде родоводу в зубах, але відсутність родоводу не заважатиме йому поводитись так, як це заклала порода.
Зазвичай притулки не відмовляються від пожертвувань, але примушувати вас платити за тварину вас ніхто не буде, розмір пожертви — це теж на ваш розсуд. Швидше за все, вона виявиться меншою, ніж якби ви купували собі улюбленця. Зрозуміло, це не означає, що подальше утримання вихованця для вас теж буде безкоштовним — витрати на них завжди є, неважливо, з розплідника вони або з притулку.
Волонтери притулків вкрай зацікавлені в тому, щоб собака чи кіт знайшли собі родину і не поверталися до притулку, тому відразу попереджають про захворювання і проблеми поведінки, і ви можете прикинути, чи вистачить у вас сил. Тварина з розплідника — завжди лотерея.
Цуценята, звичайно, дуже милі. Але при цьому, поки вони ростуть, вони трощать все навколо. Якщо ви не хочете робити ремонт, витирати калюжі і терпіти інші "дитячі пустощі", то вам точно підійде вихованець з притулку, тому що зазвичай там мешкають вже дорослі собаки. Такого вихованця теж доведеться виховувати, але це все одно не зрівняється з вихованням цуценя. У притулку можна знайти собаку будь-якого віку. Хтось шукає молодого, хтось, — навпаки, старенького, щоб дати йому спокійно дожити, а комусь все одно, який вік, аби один одному за темпераментом підходили.
Ви навіть не уявляєте, наскільки відданим і вдячним вам буде вихованець, якого ви заберете з притулку. Тварина подарує вам всю свою любов, адже для неї ви будете найкращою людиною, яка подарувала їй домівку і сім'ю.
“Рубрика” розповідає, як молодь доєднується до розмінування українських територій. Читати більше
“Рубрика” разом з лікарками склала список з 12 універсальних подарунків, які допоможуть вашим близьким подбати… Читати більше
Дмитро Демченко родом з Дружківки, що на півночі Донецької області. До Збройних сил України вирішив… Читати більше
Вибір різдвяних і новорічних подарунків — це можливість не лише порадувати близьких, а й підтримати… Читати більше
Війна змусила шість мільйонів українців виїхати з України за кордон, а ще стільки ж стали… Читати більше
Unwrap the joy of Ukrainian Christmas with Rubryka! Embrace traditions, enjoy festive foods, and create… Читати більше
Цей сайт використовує Cookies.