fbpx
Сьогодні 20/01/2021 11:24
Рішення 10:20 22 Гру 2020

Бабуся зв'язала: як киянка допомагає пенсіонеркам заробляти

І найприємніше — через цей проєкт допомогти їм може кожен!

English version here

Медики стверджують, прогулянки на свіжому повітрі у холодну пору року є профілактикою цілої низки захворювань, вони зміцнюють імунітет та загартовують організм. Особливо в часи коронавірусу. А щоб прогулянка або похід на роботу не обернулися застудою або переохолодженням, потрібно правильно екіпіруватися. Більш за все в морози мерзнуть кінцівки, і якими б гарними не були фабричні вироби, вони ніколи не зможуть зрівнятися з тепленькими вовняними шкарпетками, рукавичками або мітенками, сплетеними вручну.

У нашій країні є багато жінок, яких прийнято ласкаво називати "бабусями". Вони вміють в'язати і хочуть заробити. Особливо зараз, коли прожити на одну пенсію стало практично неможливо. У цих жінок є жага до праці, досвід і вміння, єдине, чого їм бракує — можливість достукатися зі своїми виробами до великої аудиторії.

Киянка Анна Сухецька придумала, як об'єднати досвід старшого покоління і ресурси та енергію молоді для того, щоб ті, хто полюбляє бабусине плетіння, могли не тільки отримати теплі душевні речі, а ще й матеріально підтримати українських бабусь, допомогти їм оплатити товари, ліки або смаколики для себе і онуків.  

Бабуся зв'язала

Чотири роки тому Анна заснувала соціальний проект "Бабуся зв'язала" ("Babushkamade"), його мета — забезпечити жінок пенсійного віку стабільним підробітком, а всіх бажаючих — гарними і м'якими плетеними аксесуарами, які дарують тепло, затишок і позитивний настрій.

Оголошується розшук бабусь!

Аня Сухецька народилася в Глухові — маленькому місті на Сумщині, брала активну участь у локальних соціальних ініціативах, висаджувала дерева, влаштовувала благодійні розпродажі. "Це було дуже весело, — згадує ініціаторка проекту "Бабуся зв'язала", – всі щось пекли, майстрували, потім люди це купляли на ярмарку. Так виникла ідея в'язати для ярмарків теплі речі, причому залучити до цього соціально незахищену групу населення — наших пенсіонерів. В той час я дуже цікавилася соціальним підприємництвом, випадково побачила оголошення про форум в Одесі з цього напряму. Пам'ятаю, кінець літа, спека, чому б не з'їздити на море? Я купила квиток, поїхала. Там дізналася більше, надихнулась, познайомилась з дівчатами-засновницями благодійного магазину "Ласка". Розказала їм свою ідею і вони мене підтримали. У жовтні вже взялася активно за реалізацію задуму".

Бабуся зв'язала

Анна Сухецька

Знайти бабусь для проекту виявилося непросто — серед родичів та знайомих зацікавлених не виявилося. Аня відправилася шукати своїх перших працівниць на київські барахолки, де багато хто продає своє рукоділля. 

"Я думала, що я зараз така в білому пальті "ощасливлю" бабусь, вони зрадіють і почнуть хутко в'язати для нашого суспільного проекту. Але все сталося геть не так. Я шукала тих, хто вже продає на вулиці. Багато хто відмовлявся. Боялися шахрайства або того, що я буду занадто прискіпливо ставитися до їхньої праці. Уявіть, стоїть бабуся, продає шкарпетки за 20 грн ще й чує від людей, що "це ж не шерсть". І тут приходжу я і кажу: які чудові шкарпетки, тільки мені потрібні рукавиці, і не за 20, а я вам дам 50 грн і нові нитки… Вони лякаються. Пам'ятаю, одна жінка погодилася спробувати – і зв'язала на пробу лише одну рукавицю. Я приїхала, подивилася, сказала, що все чудово, заплатила за 1 рукавицю і попросила зв'язати ще. Зараз у нас з нею чудові стосунки і вона вже більше не продає на вулиці".

Бабуся зв'язала

Бабуся Людмила Володимирівна

Аня придивлялася до всіх, хто продавав в'язані речі, добрим словом завойовувала їхню довіру. Так знайшла 77-річну Людмилу Володимирівну. Виявилося, що вона не просто бабуся, а прабабуся. В'яже з молодості, на барахолці — постійний продавець. Приносить рукавиці і шкарпетки, іноді майструє різні вироби і навіть шиє чоловічу білизну. Там же Аня відшукала ще одну працівницю Ніну Василівну. З самого початку проекту і по цей час ці дві жінки є опорою й костяком "Бабуся зв'язала".

Бабуся зв'язала

Ніна Василівна

Як це працює

Сама ідея не нова, подібні об'єднання існують по всьому світу. Наприклад, у Великій Британії є "Корпорація бабусь". Головна мета корпорації – збереження традицій ручного в'язання. В  "Babushkamade" поєднують два в одному: для багатьох учасниць це не просто надбавка до пенсії, але й цікава та суспільно корисна робота.

"Штат" проекту насправді маленький — зазвичай від 2 до 5 бабусь. Тому поки що Аня, яка працює сценаристом-редактором, справляється з організаційною частиною сама, у вільний від основної роботи час.

"Зазвичай я приїжджаю ближче до бабусь щоб зустрітися, моїм літнім співробітницям надзвичайно важко пересуватися містом, — розповідає дівчина, – столиця геть не пристосована для літніх людей, мам з колясками, для людей із інвалідністю. Якось взимку нас запросили на інтерв'ю і я взяла з собою Людмилу Володимирівну. Якісь 500 метрів ми йшли з нею півгодини, бо скрізь ями, слизько і сходи.

Працюємо по-різному. Я все ще тестую різні моделі. Зараз прошу зв'язати мені шкарпетки, іноді певних розмірів, іноді щось підказую з кольорами. Але в цілому – всі вільні проявляти творчість і фантазію. Вони ж не машини, в'язати одне й те саме нудно! Потім я забираю вже готові вироби, одразу ж за них плачу.

Чогось багато людей думає, що ми працюємо "під замовлення". Я хочу спробувати цю модель в майбутньому, але для цього треба присвятити багато часу і вкласти гроші.

Готові вироби продаємо в інтернеті. Раніше брали участь у ярмарках. Але там досить дорога участь, треба багато продукції, щоб її "відбити". Ну й зараз пандемія, тому це не варіант".

Бабуся зв'язала

Пробувала Анна продавати вироби бренду і через магазини – але тоді треба ще додавати до цін +30%. "Чогось у мене блок із цим, — каже Аня, — Хочеться, щоб вироби були доступні. Тим паче висока ціна вимагає і високої якості. А я не можу сказати, що в нас в цьому плані все супер-ідеально. Взагалі стандарти – це моя болюча тема. У мене був досвід, коли я платила досить багато одній жінці за дуже неякісну роботу протягом двох років. При чому, вона не те що спеціально халтурила, ні, просто у неї не виходило гарно, а заробляти, сидячи вдома, хотілося. Врешті-решт ми припинили співпрацю і я стала більш жорсткішою. Мені теж треба було дечому навчитися. Зараз я прийняла те, що у кожної бабусі своя техніка і свій стиль і я намагаюся працювати з тим, що є. Ми прийшли до формули, що краще я буду їм платити менше, але і мало вимагати, ніж намагатися перевчити.

До покупця неякісна продукція не доходить – вдома я вже все перебираю, і якщо знаходжу брак – воно відправляється в спеціальну коробку. А там вже  — або віддати комусь безкоштовно, або розпустити і в'язати заново".

Бабуся зв'язала

Інструменту для праці сособливого не потрібно – на самому початку Аня закупила спиці різних розмірів, роздала їх бабусям, і ось вже кілька років вони ними користуються.

Для шкарпеток "директорка" заохочує бабусь використовувати старі нитки або розпускати светри: "Тому що пряжі в світі взагалі-то вже багато. Я двома руками за апсайклінг. Але якщо треба – то купую нитки на складі в Одесі. У них хороші, дружні до нашої спільноти ціни. В моїх улюблених турецьких виробників у складі ниток 35% переробленої вовни, так що ми ще й трохи підтримуємо recycling".

Фірмові червоні ярлички пришиває Аніна мама. Простеньке лого – червоне сердечко одразу надає виробам більшої серйозності. Вироби пакуються в індивідуальні мішечки з тканини. В них можна зберігати вязані речі влітку, або випрати його і використовувати для зберігання чогось іншого. До кожної пари завжди йде підпис, хто саме з майстринь зв'язав шкарпетки.

Коштують вироби недорого, наприклад, осінні ціни на шкарпетки та мітенки становили 100 грн за пару, а кожна наступна пара зі знижкою. 

За роки існування проекту зв'язано сотні шкарпеток, мітенок, рукавичок, були і шапки, і светри. Робота бабусь отримує дуже багато позитивного фідбеку, повторних замовлень. Аня пишається своїми працівницями: "Бабусям зачитую відгуки, передаю подяки. Їм дуже приємно. Приємно, що вони потрібні, що їхня робота – потрібна. Вони завжди мені дякують, що я цим займаюсь, підтримують".

А ще на "Babushkamade" трапляються навіть маленькі корпоративи і виходи у світ, наприклад, сумісний похід на театральну виставу.

Бабуся зв'язала

Амбіції і плани, мудрість і навчання

 Наступного року Аня Сухецька планує відкрити інтернет-магазинчик і продавати шкарпетки в тому числі і за кордоном. В першу чергу тому, що це вигідніше.

Розширити команду і найняти когось собі на підмогу. Залучити якомога більше бабусь до цього заняття, продовжити в'язати не тільки рукавиці і шкарпетки, але й шарфи, капелюхи, тим більш, попит є. У соціальних мережах люди дуже добре реагують на проект, адже він просто-таки лежав на поверхні – кожен з нас постійно купує речі у мас маркеті, зроблені у Китаї. А могли б отримати індивідуальну річ, зроблену вручну за ті самі кошти, і підтримати економіку власної країни.

Бабуся зв'язала

"Поки що для мене "Бабуся зв'язала" — більше хобі, ніж повноцінний бізнес, — розмірковує авторка проекту, —  але не тому, що це не перспективно. Лише через моє власне ставлення і блоки. Мрію, що все-таки проект виросте разом зі мною і буде приносити прибуток, який дозволить спонсорувати мої інші задумки. Наприклад, треба придумати якусь пенсію після пенсії – для тих, хто не може більше в'язати, але потребує додаткової підтримки. Але, в принципі, я перестала до себе чіплятися. Займаюся проектом, коли маю час, не чекаю багато чого від нього. І від себе. І від бабусь.

Я, чесно кажучи, починаючи, грала в "рятівницю". Мені хотілося бути такою собі супер жінкою, яка вирішує соціальні проблеми. Комплекс героїні швидко обламався об дійсність, але я рада, що продовжую цим займатися.

Проект багато чому мене навчив. Наприклад, я позбулася страху старості. Коли я почала ним займатися, мені не було ще й тридцяти. Коли спілкуєшся з енергійними і щасливими жінками, яким за 70, взагалі дивно жалітися на свої тридцять.

Я хотіла би в майбутньому також цю ідею транслювати. Ну а ще – що треба вміти прощати. Не тримати у серці зла, особливо на близьких. Не чіплятися за власні образи. Якщо не навчитися робити це у тридцять, то в 70 можна залишитися на самоті".

Бабуся зв'язала
Якщо у вас немає бабусі, яка б сплела вам теплі шкарпетки чи рукавиці, Анна Сухецька та її проект допоможуть вам вирішити цю проблему. "Babushkamade" — невеличкий український бренд в'язаних аксесуарів з однією особливістю: всі речі в'яжуть бабусі-пенсіонерки. Ваша участь у проекті допоможе їм отримати додатковий заробіток за рахунок улюбленої справи, а вас забезпечить веселими і теплими шкарпетками та рукавичками, зробленими в Україні.

Читайте також, як українка в'яже і валяє речі з вовни своїх собак

1456

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.
Завантажити ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: