В Україні зростає кількість людей із порушеннями зору, для яких звичне споживання кіно стає складним або неможливим. Попри відсутність єдиних державних стандартів, представники української кіноіндустрії вже адаптують стрічки для незрячих глядачів, а держава хоче зобов'язати робити аудіоопис для фільмів із держпідтримкою. "Рубрика" дізналася, як працює внутрішня кухня створення аудіоопису — від відбору сценарію до запису голосу — та з якими викликами досі стикається доступне кіно.
У чому проблема?
Культура та доступність для людей із втратою зору
В Україні немає точної статистики щодо кількості людей з порушеннями зору. Утім, ми точно знаємо, що кількість людей, які втрачають зір, зростає. Якщо до початку вторгнення, у 2021-му, Національна служба здоров'я (НСЗУ) нараховувала трохи більше 17 тисяч людей із втратою або погіршенням зору, то у 2022-му ця кількість зросла до 19,5 тисячі, і лише за сім місяців 2023 року — ще на 19 тисяч.
А вже станом на квітень 2026 року кількість людей, які мають встановлений діагноз "розлади зору та сліпота", становить 161 291, як повідомили "Рубриці" у Фундації 03:00, спираючись на дані НСЗУ.
Одна із сфер, на яку впливає втрата зору, — культура: зменшується як фізичний доступ до культурних продуктів, так і спосіб їхнього споживання. Стосується це зокрема й кіно.
Ксенія Швець — стендап-комікеса, а також гідеса музею у темряві "Третя після опівночі". У 2018-му, у віці 26 років, Ксенія втратила зір. Відтоді життя змінилося: почалися роки лікування за кордоном, депресія та адаптація, у якій навіть звичний вечір за переглядом фільмів чи серіалів став іншим. Перші кілька років після втрати зору споживання кіно впало: "Я передивлялася фільми, які я вже бачила. Наприклад, «Гаррі Поттера», серіал «Друзі». Але, звісно, стало менше. Це був етап депресії, тому мені нічого не хотілося", — каже Ксенія.
Згодом кіна стало більше — Ксенія уявляла відеоряд сама, спираючись на свій візуальний бекграунд, аудіальну складову фільму, жанр, атмосферу тощо: "За музикою, наприклад, ти розумієш, що зараз когось вб'ють або зараз хтось нападе. Засоби режисерської виразності цьому допомагають".
Лише згодом Ксенія дізналася про аудіоопис — доступний формат, який дозволяє людям із порушеннями зору споживати візуальний контент.
23-й Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. Ілюстративне фото: Сергій Хандусенко
Не обмежені можливості, а проігноровані права: що робити з доступністю мистецтва в Україні
Яке рішення?
Адаптація фільмів для незрячих глядачів
Аудіоопис у кіно — це спеціальна аудіодоріжка, яка описує все, що відбувається на екрані між репліками героїв: дії, жести, міміку, локації чи інші елементи, важливі для розуміння сюжету.
В Україні немає обов'язкових норм, які б змушували приватних кіновиробників створювати кіно з аудіоописом. Утім, держава працює над тим, щоб фільми ставали доступнішими. Наприклад, цього року ухвалили закон № 4743-IX — він, зокрема, встановлює, що обов'язковою умовою отримання державного фінансування для виготовлення певного фільму є створення аудіоопису для цього фільму.
А у жовтні 2025 року Мінкульт затвердив методичні рекомендації щодо доступних культурних послуг, зокрема й того, яким має бути аудіоопис до фільмів.
Як розповіла "Рубриці" перша заступниця голови Державного агентства України з питань кіно Марина Текуцька, забезпечення доступності кіно є одним із пріоритетних напрямів діяльності Держкіно на 2026 рік.
Як це працює?
Внутрішня кухня створення аудіоопису
Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA вже кілька років розвиває програму доступності, зокрема, створює аудіоописи до стрічок, які показують у межах фестивалю.
У випадку кінофестивалю процес створення опису починається задовго до студійної роботи — з відбору кінострічок. Як пояснює "Рубриці" координаторка доступності Docudays UA Віра Карпінська, оскільки розробка якісного аудіоопису є фінансово місткою справою, Docudays UA як громадська організація наразі не може адаптувати 100% фестивальної програми. Цього року, наприклад, вдалося залучити кошти для озвучення 13 стрічок (допускаючи фільми до фестивалю, кіновиробники дають дозвіл на створення доступних форматів).
При відборі фільмів для створення аудіоопису команда Docudays UA керується кількома факторами:
- Різноманітність тематик та жанрів: важливо запропонувати незрячим глядачам насичену палітру сюжетів.
- Організатори залучають цільову аудиторію, незрячих, ще на етапі відбору, аби зрозуміти, які саме фільми будуть найкращими для сприйняття, зокрема для тих, хто користуватиметься аудіоописом вперше.
- Фільми обирають з урахуванням сітки фестивалю, так, щоб незрячий глядач міг відвідувати кінотеатр або дивитися стрічки на онлайн-платформі DOCUSPACE без часових накладок у розкладі.
- У пріоритеті опиняється саме українське кіно, адже після завершення фестивалю ці ж готові аудіоописи будуть доступні глядачам під час всеукраїнського прокату стрічок в інших містах. Тому, наприклад, цього року 12 з 13 озвучених стрічок були українськими.
23-й Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. Ілюстративне фото: Сергій Хандусенко
Сам процес створення аудіоопису складається з низки кроків.
Крок 1. Отримавши фільми, координаторка доступності Docudays UA Віра Карпінська спочатку переглядає їх самостійно, щоб проаналізувати візуальну складову. Після цього вона розподіляє роботу між кількома авторами аудіоописів.
Марічка Косійчук з 2020 року пише та редагує аудіоописи. У межах Docudays UA вона працює коректоркою та редакторкою аудіоописів. Фахівчиня зазначає, що коли працює саме як авторка, то перед початком створення опису намагається отримати від розпорядників стрічки якомога більше деталей, які можуть полегшити написання аудіоопису: діалогові листи, маркери часу тощо.
Крок 2. Отримавши відеоматеріал, автор починає підготовчу роботу. Марічка Косійчук розповідає, що спершу повністю віддивляється фільм, щоб "зрозуміти його до кінця". Для зручності вона виписує дійових осіб, інколи малює "карту персонажів", щоб не плутатися в іменах під час роботи.
Далі починається виділення пауз, адже аудіоопис існує виключно в проміжках тиші між репліками акторів, не накладаючись на їхні голоси чи музику. Марічка Косійчук, наприклад, виписує такі тайм-коди в окрему таблицю, фіксуючи точну кількість секунд, яку вона має на опис сцени.
Крок 3. Далі — написання тексту аудіоопису. За словами Віри Карпінської, на створення сценарію аудіоопису для одного повнометражного фільму йде приблизно 5–6 днів. На цьому етапі автор керується специфічними правилами. Марічка Косійчук виділяє ключові з них:
- Пріоритетність аудіоопису йде за принципом "хто, що, де, коли і як". Тобто спочатку йде опис об'єкта, потім дії, які він виконує, і лиш потім — контекст (у якому місці і в який час це відбувається тощо).
- Без суб'єктивізму. Аудіоопис уникає оціночних суджень на кшталт "вона зажурено дивиться вдалину".
"Може, вона не зажурена, а сумна. Може, в неї криза екзистенційна. Там можуть бути якісь інші емоції приховані, але автор нав'язує саме свою. Тож, ми не описуємо те, що ми думаємо, що герой відчуває, а тільки те, що ми бачимо", — пояснює авторка аудіоописів.
- Чіткість мови. Наприклад, якщо у літературі повторення слів вважається помилкою, то у аудіоописі це необхідно: не можна замінювати ім'я персонажа словами "жінка", "дівчина" чи "хлопець" суто для уникнення повторів, адже у слухача виникне плутанина, чи не з'явився у кадрі новий герой.
Або ж не варто використовувати складні словесні форми для опису, щоб не робити важчим його сприйняття:
"Наприклад, «За вікном потяга широчіє поле, вдалині клубочиться дим». Гарно, але для незрячої людини візуально складно уявити, як це — дим клубочиться".
Спрощення стосується і зворотів (на кшталт "учи/ючи"), які важко сприймаються на слух.
Водночас Марічка Косійчк зазначає, що хоч аудіоопис підпорядковується низці правил, зокрема уникненню суб'єктивізмів, він насамперед залишається продуктом з чітким авторським баченням:
"Це дуже схоже на переклад. Інколи немає ідеально правильного перекладу, але є рішення перекладача. У аудіоописі це так само працює. Тобто, потрібно розуміти, що людина через себе цей текст пропустила, там є авторство".
Марічка Косійчук (ліворуч) та Ксенія Швець (праворуч) під час запису аудіоопису. Ілюстративне фото: Назарій Мазилюк
Крок 4. Готовий текст віддають на перевірку. Координаторка доступності Docudays UA Віра Карпінська пояснює, що сценарій проходить через руки редакторки, яка вичитує і "підчищає" тексти авторів, та коректорки, яка перевіряє їх на відповідність стандартам аудіоопису.
Крок 5. Перед записом аудіоопис тестують на практиці. Цього року Docudays UA збирав групу апробації з чотирьох незрячих людей, які прослуховували аудіоопис і давали свої правки. Кожен з фільмів слухали принаймні троє людей. Процес виглядає наступним чином: автор та незрячі люди збираються офлайн або онлайн, транслюється фільм, і автор самостійно зачитує аудіоопис до нього. Цей процес триває кілька годин — незрячі дають свій фідбек на місці, фіксуються моменти, які варто доопрацювати. Після цього автор має час на повторну роботу з текстом.
Марічка Косійчук наголошує на важливості того, щоб на апробації саме автор зачитував свій текст:
"Я проти того, щоб додаткові люди втручалися в текст. Я за те, щоб автор від початку й до кінця мав контроль над ним. Звичайно, що є редактори, є незрячі глядачі, які апробують, але на фінальній версії тексту вказуватимуть авторство людини, яка його писала".
Також авторка та редакторка аудіоописів каже, що хоч етап апробації з незрячою аудиторією, в ідеалі, повинен бути у процесі створення описів, але це не завжди можливо. Наприклад, через короткі строки виготовлення аудіоопису, які визначає замовник.
Крок 6. Вичищений і виправлений текст відправляють на запис у студію. Цього року до начитки залучали громадську діячку Уляну Пчолкіну, ветерана Олександра Терена, а також Ксенію Швець.
Ксенія розповідає, що раніше думала над можливістю озвучувати аудіоописи, адже люди позитивно відзначали її голос. Тож від пропозиції озвучити фільм на Docudays UA не відмовилася. Озвучувала Ксенія короткометражку "Рівновага" режисерки Луїзи Кокори.
Стендап-комікеса відзначає, що, озвучуючи текст опису, начитувальник має бути нейтральним і не розставляти емоційних акцентів. Водночас для Ксенії найскладнішим було утримування стабільного темпоритму оповіді протягом запису, адже це робиться не за один раз, а низкою дублів.
Віра Карпінська каже, що нині на етапі озвучування фільмів Docudays UA робить ставку саме на людські голоси, хоча до цього процесу можна залучити й штучний інтелект. Координаторка доступності Docudays UA каже, що ШІ справді може спростити процес та зробити його більш економічно вигідним і, можливо, його надалі використовуватимуть у створенні аудіоопису:
"Але наразі ми всередині команди хочемо зберегти людину, адже кіно — це про людину".
Крок 7. На фінальному етапі готова аудіодоріжка передається підряднику для публікації у застосунку. Цього року фестиваль працював із застосунком MovieReading. Глядачеві в залі достатньо мати смартфон і навушники. Запустивши застосунок під час показу, система за кілька секунд розпізнає фільм за звуком (як Shazam) та синхронізує аудіоопис у навушниках з подіями на екрані.
23-й Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. Ілюстративне фото: Сергій Хандусенко
Як каже Віра Карпінська, від моменту, коли фестиваль отримує фільм, до моменту, коли аудіоопис цього фільму з'являється у застосунку, проходить близько півтора місяця.
А це точно працює?
Успіхи доступності та бар'єри
Коли Ксенія Швець вперше зіткнулася з аудіоописом після втрати зору, цей формат її "страшенно бісив". Новий досвід сприймався важко, а якість озвучок була "відверто поганою". Проте з часом вона звикла до такого супроводу, і нині для Ксенії аудіоопис є невід'ємною частиною перегляду кіно. Хоча за його відсутності їй все одно доводиться переглядати стрічки без доступного формату.
За спостереженнями Ксенії, у кінотеатрах ситуація за останні роки покращилася: майже все, що виходить на великих екранах останні 3–4 роки, дублюється аудіоописом. Проте на стрімінгових платформах доступних форматів помітно менше. Наприклад, на Netflix критично бракує саме української аудіодоріжки (хоча англійська версія зазвичай є).
"Я б казала, що кількість аудіоопису залишається проблемою. Тому що не так багато стрічок є з описом, хоча все ж таки вони з'являються. Тобто, це починає розвиватися, і це чудово. Чи достатньо цього? Ні, недостатньо. Чи в мене широкий вибір? Ні, далеко ні", — каже Ксенія.
Щоб полегшити пошук, благодійний фонд "Фундація 03:00" за підтримки УКФ та Британської ради в Україні запустив перший в Україні безплатний каталог фільмів із аудіоописом в межах проєкту "Голос за кадром: аудіодискрипція (аудіоопис) культових фільмів та єдиний каталог аудіодискрипцій (аудіоописів) українською". Цей навігаційний хаб зібрав в одному місці понад 840 стрічок українською мовою із прямими посиланнями на платформи MEGOGO, Netflix, Sweet.TV, Earcatch, MovieReading тощо, де фільми можна переглянути. Також у межах цього проєкту створюється якісний оригінальний аудіоопис для 35 культових іноземних та українських фільмів, а також серіалу.
Соціальний експеримент "Тссс, я дивлюся кіно!" на 23-му Docudays UA, у межах якого зрячі глядачі й глядачки переглядали фільм із аудіоописом. Ілюстративне фото: Сергій Хандусенко
Попри помітні успіхи, адаптація кіно під доступні формати в Україні досі стикається з бар'єрами:
- Як розповідає "Рубриці" Ігор Кушнір, незрячий диктор аудіоописів проєкту "Голос за кадром…", в Україні бракує механізму контролю якості аудіоописів. Проєктна менеджерка "Фундації 03:00" Ксенія Синєокова додає, що сьогодні багато фільмів з аудіоописом мають поганий текст аудіодоріжки, який не розкриває суті того, що відбувається в кадрі. А окремою проблемою є голос аудіодоріжки – часто використовують генератори голосу на основі ШІ, які звучать шаблонно, монотонно, роблять неправильні наголоси чи ігнорують паузи.
"Є багато онлайн-ресурсів і застосунків, які пропонують кіно для людей з порушеннями зору, хоча лише деякі з них (наприклад, Greta) мають дійсно якісний опис, мають справну синхронізацію аудіодоріжки з фільмом та включають опцію зворотного звʼязку з власниками платформи. Тому питання не просто про наявність доступного контенту, а саме про його якість залишається найбільш актуальним", — каже Ігор Кушнір. - Авторка аудіоописів Марічка Косійчук каже, що в Україні досі немає єдиного затвердженого стандарту чи методички для авторів аудіоопису. Існують лише рамкові рекомендації Мінкульту та локальні напрацювання. Автори навчаються та працюють, спираючись на власний досвід та закордонні матеріали.
- Хоча у червні 2026 року Президент підписав закон № 4743-IX, який робить аудіоопис обов'язковим для фільмів, що отримують державну підтримку, на практиці механізми ще не працюють на повну силу. За словами першої заступниці голови Держкіно Марини Текуцької, наразі Держкіно лише працює над практичною реалізацією закону та вдосконаленням підзаконної нормативної бази:
"Одним із практичних кроків у цьому напрямі стане оновлення механізмів державної підтримки, яке передбачатиме можливість включення до виробничих бюджетів фільмів, що створюються за державної підтримки, витрат на створення таких доступних форматів, як аудіоопис і розгорнуті субтитри. Це дозволить виробникам ще на етапі підготовки кінопроєкту планувати витрати, необхідні для створення доступних форматів", — каже Марина Текуцька.
