Атомна чи зелена? Як світ вирішує, куди рухати енергетику
Противники ядерних електростанцій і екоактивісти говорять про потребу переходу на альтернативні, зелені джерела енергії. Але чи можливо це?
АЕС "Круа" (Франція)
Про те, якою має бути енергетика — зеленою, атомною або викопною, ведеться чимало суперечок. З одного боку, позитивна роль зеленої енергетики очевидна — її використання не шкодить екології, вона не є шкідливою та поновлювана. З іншого боку — має очевидні недоліки: дороговизна, нестабільність подачі. Цього достатньо, щоб поставити її напереваги з більш економною атомною енергетикою, яка дешевша, але при цьому вважається небезпечною. У тому, чи можна знайти баланс у використанні енергії, яку виробляють АЕС і ВДЕ, зберігши при цьому екологію, безпеку і здорову економіку — дізнайтеся на "Рубриці".
Частка зеленої електроенергії на українському ринку за офіційними даними становить близько 8%, але при цьому в грошовому обігу на ринку — близько 26%. Тобто, чверть коштів, які ми витрачаємо, щоб, грубо кажучи, "освітити" нашу країну, йде навіть не на 10 частина електрики, що виробляється, а це означає, що ми вже втратили баланс. При цьому в концепції "Зеленого" енергетичного переходу України до 2050 року, опублікованому Міненергетики і навколишнього середовища в січні цього року, зазначено, що до цього часу ми повинні збільшити частку ВДЕ до 70%. Про те, що перехід на зелену енергетику вже зараз обернеться зростанням цін на електрику для українців, ми писали раніше, а тепер розглянемо більш глобальну сторону питання — як закриття АЕС і збільшення зеленої енергетики може відбитися на економіці країн і безпеці їх мешканців.
Закриття АЕС — до чого це може привести?
Вже існуючим прикладом може бути Німеччина — з усієї вироблюваної електроенергії 30% -35% (за інформацією з різних джерел) припадає на ВЕС і СЕС. Так було не завжди — виробничі потужності дозволяли б виробляти більше електрики на АЕС, якби роботу 8 з існуючих там 15 енергоблоків не було зупинено. Все це призвело не тільки до зростання цін на електроенергію, а й до її нестабільності, адже кількість виробленої на ВЕС і СЕС енергії безпосередньо залежить від погоди.
Вирішити цю проблему можна, якщо мати достатню кількість резервних джерел енергії або акумулюючих пристрїв. Що стосується останніх — на даному етапі розвитку науки це малоймовірно. Французи підрахували, що для накопичення 1 ТВт * год електроенергії (стільки планета споживає електроенергії за 1 годину) потрібно мати акумулятор вагою в мільйон тонн, включаючи 120 тисяч тонн літію — це значно більше його річного видобутку в світі. У Німеччині також говорили про накопичення електроенергії — для цього необхідно було побудувати ГЕС замкнутого циклу. Однак реалізація такого проекту виявилася невиправдано дорогою, і його відклали. Тому накопичення електроенергії поки що залишається варіантом тільки для невеликих, домашніх електростанцій.
До того ж, закриття атомних електростанцій — це дуже і дуже дорого та небезпечно. Прикладом може послужити Інгалінська АЕС в Прибалтиці, яка з 2004 року знаходиться в процесі ліквідації. Закриття працюючої та такої, що не вичерпала свій ресурс електростанції, було обов'язковою умовою прийняття Литви до ЄС. Державі довелося витратити 1,3-1,5 мільярда євро, і за підрахунками Єврокомісії до 2038 року сума витрат зросте вдвічі. Що стосується безпеки, — у Литви немає досвіду в ліквідації АЕС, і це вже призвело до наслідків. У 2010 році близько трьохсот кубометрів радіоактивної рідини вилилося в приміщення першого енергоблоку. За повідомленнями очевидців, співробітники АЕС зазнали опромінення, а приміщення були сильно забруднені. Але про наслідки цієї аварії ніхто не говорив так голосно, як, наприклад, про аварію на Фукусіма-1 у 2011 році. Тепер, після припинення роботи "Інгалінки", Литва страждає від дефіциту електроенергії та змушена закуповувати її у Росії. Однак це — тимчасово, адже після 2025 року Латвія, Литва та Естонія мають вийти з енергокільця БРЕЛЛ (Білорусія, Росія, Естонія, Латвія і Литва) та приєднатися до мереж континентальної Європи. Якщо знати про цей нюанс, стає зрозумілим мотив заборони роботи власної АЕС Литви та природа "затримок" з будівництвом АЕС в Естонії, а також замовчування небезпеки ліквідації енергоблоків.
Більшість розвинених країн не закривають АЕС, а навпаки, працюють над тим, щоб їх відкрити. Так, наприклад, за 2019 та 2020 роки в світі має запрацювати близько 30 нових ядерних енергоблоків. Провідні країни світу, включаючи Китай, Індію, США, Росію, Францію, Канаду, Великобританію, Японію, Південну Корею, мають намір й надалі розвивати ядерну енергетику, збільшують фінансування наукових досліджень в ядерно-енергетичній галузі.
Яким має бути рішення?
Більшість розвинених країн не закривають АЕС, а навпаки, працюють над тим, щоб їх відкрити. Так, наприклад, за 2019 і 2020 року в світі має запрацювати близько 30 нових ядерних енергоблоків. Провідні країни світу, включаючи Китай, Індію, США, Росію, Францію, Канаду, Великобританію, Японію, Південну Корею намір і далі розвивати ядерну енергетику, збільшують фінансування наукових досліджень в ядерно-енергетичній галузі.
Учасники Міжнародної міністерської конференції, що пройшла в листопаді минулого року в США під егідою Білого дому, підтвердили, що ядерна енергетика має відігравати суттєву роль у вирішенні енергетичних і екологічних проблем. Фактично цей висновок підтвердила і Єврокомісія.
Яка ж доля в цьому випадку очікує на зелену енергетику? В доповіді «Вартість декарбонізації» Організації економічного співробітництва та розвитку вказано, що розвиток світової, екологічно чистої електроенергетики має базуватися на економічно ефективному поєднанні ядерних і відновлюваних енергоресурсів. Частка атомної енергетики повинна становити близько 40-50%, а зеленої — не перевищувати 30-40% через ризик втрати стійкості енергосистем.
При цьому, якщо спиратися на доповідь, світ не буде покладатися виключно на АЕС і ВДЕ. У прогнозі йдеться про те, що в майбутньому зросте роль балансуючих потужностей, в першу чергу — гідроелектростанцій і модульних реакторів малої потужності, а от роль викопних видів палива безумовно буде знижуватися, однак повної відмови від них до 2050 року, швидше за все, не буде.
Екоактивістів можна заспокоїти, тим, що останні дослідження, опубліковані в аналітичному виданні Stacker, відносять атомну енергетику до чистих джерел енергії, тобто до таких, які не викидають в атмосферу вуглекислий газ. А з розвитком ядерної науки, атомні електростанції стають все більш безпечними, тому відмовлятися від атомної енергетики світ не буде.
