fbpx
Error, no Ad ID set! Check your syntax!
Сьогодні
15/10/2018
15:39
курси валют
$27,85/28,10
32,00/32,60
Огляд
21:06 17 Чер 2018

Цимес лонгрідів тижня: від ігнорування Заходом війни на Донбасі до секретів успіху Netflix

Традиційний огляд найпомітніших і вартих уваги публікацій світової преси

Цей Цимес просякнутий стартаперським духом. Ви дізнаєтеся, чому Захід ігнорує війну на Донбасі, як прийшли до успіху Netflix і WeWork (і що таке WeWork), що спільного між відомими психологічними експериментами ХХ століття та випусками новин на Russia Today і ще багато цікавого.

1. Why Is the West Ignoring the War in Ukraine?, Vice

Найважливіший для нас текст за останній тиждень. Його автор – Бен Макуч, журналіст Vice, з 2016 року знімає відеоролики про конфлікт на сході України. Часто вони досить поверхневі і з певним ангажованим поглядом, як останній щодо добровольчих підрозділів, які нібито “непідконтрольні” центральній владі. Втім, ці відео доносять основну думку до мільйонів своїх глядачів – на Сході України триває війна, і українці захищають свою незалежність. Окрім Vice, матеріали із подібним охопленням не робить ніхто.

В своїй статті Макуч дає відповідь на питання про те, чому на Заході люди там мало знають про нашу війну та ігнорують її. “Коктейль із упередженості та невігластва”, – так він окреслює причину цього. Війна на Донбасі для пересічного американця чи навіть американського медіа – це не “епічна війна з терором, де погані хлопці влітають на літаках у будинки чи обезголовлюють журналістів”, а протистояння двох схожих народів на пострадянському просторі, до того ж досить далеке від місць, які “дійсно важливі”.

Іронізує він і над постійним обговоренням російського втручання у вибори США, розслідуванням спецпрокурора Мюллера, справою Манафорта, тоді як медіа ігнорують “передову війни між Москвою і західною демократією, що відбувається на Донбасі”. Макуч пише, що Дональд Трамп міряється розмірами ядерних кнопок з Кім Чен Ином, і ні президент США, ні міжнародна спільнота не роблять нічого, що дійсно поклало б край війні на Сході України. “Лунає ідея про введення миротворчого контингенту, але Путін не прийме її, а Захід не сильно квапить його змінити думку”.

Стаття змушує задуматися, наскільки важливим є формування потрібної адженди в суспільствах країн-союзників. Так, США в цьому році виділять 350 млн доларів на військову допомогу Україні і вже передали 37 комплексів “Джавелін” в користування, що нарешті розірвало довгу історію відмов надати нам летальну зброю. Але для більшої підтримки потрібно і більше усвідомлення того, що питання незалежності України – це екзистенційне питання для західної демократії.

Додатково: Вулканічний синдром, Дзеркало тижня

Один з найбільш шанованих українських аналітиків, директор Національного інституту стратегічних досліджень Володимир Горбулін написав програмну статтю про суттєві зміни в міжнародній політиці та те, як Україна має реагувати на них. Горбулін відмічає повернення США та країн ЄС до “національного інтересу”, збільшення їх прагматизму і готовність йти на співробітництво з Росією в економічних питаннях. Великою проблемою України в цій ситуації він вважає відсутність проекту майбутнього і об’єктивного сприйняття ситуації, що шкодить нашому позиціонуванню в світі.

2. The Lifespan of a Lie, Medium

Останні кілька тижнів можна назвати “сутінками ідолів” у психологічній науці. Вслід за “зефірним тестом” з’явився серйозний привід сумніватися мабуть у найбільш відомому психологічному експерименті в історії науки – так званому Стенфордському тюремному експерименті.

Його провів молодий вчений-психолог Філіп Зімбардо в 1971 році. В чому була суть: 9 студентів Стенфорду ставали на 2 тижні “в’язнями” імпровізованої тюрми в підвалі, а ще 9 – їх “наглядачами”, Зімбардо і частина студентів – старшим тюремним персоналом. Однак дівчина вченого переконала його зупинити експеримент вже на 6-му дні через масштаби насилля, які проявили “охоронці” щодо “утримуваних” під час нього. Тоді виявилося, що люди здатні дуже жорстоко поводитися відносно інших, якщо це диктується їх статусом та повноваженнями. Більше того, у нас всіх є прихований садист, який чекає на підходящі умови для вивільнення. Цим одразу ж пояснили купу жахливих подій ХХ столітті.

Однак, як виявилося потім, Зімбардо провів експеримент з кричущими методологічними порушеннями, що робить його ненауковим. Найбільш значимим промахом став інструктаж “наглядачів” перед проведенням експерименту щодо умисного жорстокого поводження. І вже геть дивним було те, що “в’язнів” повідомили про можливість виходу з експерименту лише по причині, пов’язаній зі здоров’ям чи психікою, вже після того, як він розпочався! В британському експерименті 2001 року та інших повторах із відсутністю цих викривлень результати Зімбардо не повторилися. Однак це не завадило йому до того часу стати вченим-суперзіркою, бути автором одного з найбільш популярних базових підручників із психології, написати бестселлер “Ефект люцифера” про експеримент і, накінець, навіть покласти його в основу фільму.

В чому ж причина популярності Стенфордського експерименту попри всю його критику і провалені спроби його повторити? Автор відповідає – в можливості людей мати виправдання в будь-якій ситуації, яку дають його результати. Зімбардівське бачення природи людини натякає на обумовленість нашої поведінки обставинами, що звільняє від відповідальності, що так приємне багатьом. Саме це, на його думку, призвело до великої популярності експерименту в Європі – він став свого роду паліативом від травми Голокосту. Крім цього, Зімбардо впіймав дух часу – невдовзі після завершення експерименту у тюрмах Сан-Квентіна та Аттики сталися масові заворушення зі смертями ув’язнених, що викликало цікавість до його результатів зі сторони Міністерства юстиції США.

Після цього всього чекаємо на проблеми у експериментів Соломона Аша та Стенлі Мілгрема – останніх легендарних досліджень з психології, які не спростовували. Поки що.

3. Inside the Binge Factory, Vulture

Кілька тижнів тому капіталізація Netflix досягла 150 млрд доларів, що дозволило йому обігнати Disney і стати найдорожчою медіакомпанією у світі. В 2018 році Netflix планує витратити на виробництво власного контенту 8 млрд доларів. Цих неймовірних цифр сервіс досяг за 7 років втілення моделі, яка перевернула весь старий телевізійний бізнес.

Керівники компанії вчасно відчули революційні зміни в медіаіндустрії, які екс-редактор Wired Кевін Келлі назвав “революцією потоків” – коли інформація доступна не шматками, а насуває на нас нескінченною лавиною. Netflix не випускає серіали серія за серію з розривом у тиждень, а викладає весь сезон одразу. Він не продає контент іноземним партнерам, а транслює його одразу на 190 країн світу. При цьому серіалами все не обмежується – компанія залучає стендаперів, старих та нових зірок ТБ-шоу та навіть Мішель і Барака Обаму у свої проекти. Ще одна відмінна риса Netflix – незалежність топ-керівників один від одного і від директора по контенту. Вони можуть самі приймати рішення по запуску проекту без чиєїсь на це згоди.

І на цьому модернові ідеї Netflix не закінчуються. Компанія розуміє, що основний напрям її розширення – світ поза США. Для завоювання прив’язаності до своїх продуктів вона має намір залучати місцевих акторів до проектів. HBO, AMC чи Fox це було б складно зробити через зв’язок  їх серіалів із брендом. Для Netflix це не грає особливої ролі, адже, як сказав директор компанії по контенту, “немає такої речі, як Netflix-шоу. Наш бренд – персоналізація”.

Окремо стоїть річ, без якої компанія ніколи не мала б такого успіху – Netflix прекрасно орієнтується у справжніх смаках своєї аудиторії через неймовірні обсяги даних, які обробляють його дата-аналітики. Читаючи матеріал Vulture взагалі складається враження, що акторська майстерність і талант відходять на другий план і сприймаються як ремесло, яким всі володіють більш-менш однаково. Натомість, успіх зумовлює правильне передбачення смаків аудиторії за допомогою даних, зібраних про неї під час перегляду минулих серіалів.

І як би нам це не подобалося, але така система гарно працює. Нині в сервісу 125 мільйонів підписників по всьому світу, а до 2020 року має бути 200 млн. Та і, чесно кажучи, продукт вони роблять такий, як треба.

wework

WeWork / Фото: wired.co.uk

4. How WeWork became the most hyped startup in the world, Wired

Ще один текст про стартап, який за допомогою особливостей своєї бізнес-моделі зміг вирости в компанію з багатомільярдною вартістю. Мова про WeWork – проект колишнього жителя кібуца Адама Ноймана і Мігеля Маккелві, який виховувався в чомусь на подобі комуни, де жінки доглядали за дітьми спільно. Компанія спеціалізуються на здачі в оренду робочого місця та офісів для стартапів, фрілансерів і навіть корпорацій. При чому, її модель дуже проста – WeWork бере великі площі в оренду, декорує їх таким чином, щоб хіпстери почували себе як вдома, а потім здає їх  по невеликих частинах і на обмежений час. Так вона змогла дорости до оперування приміщеннями загальною площею 1.3 млн кв м і вартістю в 20 млрд доларів.

Як і Netflix в матеріалі вище, WeWork розуміє цінність персоналізації і відповідності сервісу культурному середовищу. Так, в Британії, на відміну від США, на кухні коворкінгів використовуються еспресо-машини і є широкий вибір чаю, чому надають перевагу британці. Однак, за словами керівництва, компанія не лише заробляє гроші, а й має певну місію – створювати приємні спільні простори для роботи. Нойман стверджує, що WeWork  – “це більше, ніж про офісний простір. Це – про покоління мілленіалів, яке вимагає від своєї роботи не тільки робоче місце, а ще й відчуття повноти життя та спільності з чимось більшим, ніж вони самі”.

Цей тренд на спільне користування робочими просторами активно підтримують не лише стартапи, а й великі міжнародні корпорації. Так, з 2016 року клієнтом WeWork є Microsoft, з 2017 – IBM, а нині чверть від усіх площ здається компаніям, які мають більше 1000 співробітників. Однак у засновників значно більш амбіційні плани, ніж просто заробляти на ТНК – вони хочуть перетворити WeWork у WeLive. Це буде свого роду космополітичний проект, коли людина зможе часто переїзджати з країни в країну, і за нею всюди буде закріплене місце роботи та проживання через наявність інфраструктури WeLive де б то не було.

І ось на цьому моменті виникають певні питання. WeWork гарно піймав хвилю революції креативного класу, яка почалася разом з 2000-ими, і зміг побудувати на його потребах цілу імперію. Наміри компанії по створенню спільнот – дуже хороша річ, адже це явно те, чого не вистачає сучасному суспільству, замкненому в “бульбашки фільтрів” Facebook. Але подальші наміри з розширенням спільних просторів для співжиття здаються дещо дивними. Особливо ідея про “ко-лівінги” – розділення кількома людьми одних апартаментів, тобто перевинайдені американцями гуртожитки. Адже жителі пострадянського простору прекрасною знають, що практики усуспільнення речей та життєвих площ не призвели до чогось хорошого.

Китайська наука

Вченй José Pastor-Pareja / Фото: washingtonpost.com

5. China increasingly challenges American dominance of science, The Washington Post

В одному з перших номерів чудового науково-популярного журналу “Куншт” журналіст Іван Яковина написав статтю про розвиток науки в Китаї. Там він згадав старий радянський анекдот про запуск китайської ракети, під час якого вона вибухнула – “в результаті загинули 2 космонавти та 200 кочегарів”. Сьогодні ж, на думку Яковини, цей анекдот не те що не актуальний – Китай починає конкурувати в науковому плані зі США. Цю ж позицію відстоює і автор статті на The Washington Post.

Китай в своєму науково-технічному розвитку опирається не лише на власні сили – він все більш активно залучає навіть спеціалістів зі США та ЄС, а також стимулює китайських вчених за кордоном повертатися на батьківщину. В 2016 році кількість китайських наукових публікацій за рік вперше перевершила показник США. В Китаї знаходиться 202 з 500 світових суперкомп’ютерів, найбільший в світі радіотелескоп, а лише на розвиток штучного інтелекту уряд Піднебесної витратить 150 млрд доларів до 2030 року. З 1991 року фінансування науки в США зросло в 3 рази до 500 млрд доларів на рік, тоді як в Китаї – в 45 разів до 400 млрд. Цитований в матеріалі вчений зазначає, що Китай зараз – “найкраща країна в світі для відкриття власної лабораторії”

Ще більше сприяє його злету політика Дональда Трампа – урізання бюджетних асигнувань на дослідження та посилення міграційних бар’єрів. Що вже казати – в Білому домі більше року немає радника з питань науки, що в 2018 році видається вкрай дивним. Як пише автор, “Трамп наказав NASA повернути астронавтів на Місяць. Але поки вони прилетять, він вже буде заселений Китаєм та Індією”, адже вони запускають апарати вже в цьому році. Хоча в США все ще більш якісні та тому більш цитовані статті і менше патентів на вироби сумнівної якості.

Розвиток китайської науки з однієї сторони захоплює, з іншої – лякає. Китайський репресивний апарат та зневага до прав людини робить його потенційним лідером у неетичних біотехнологічних та фармакологічних дослідженнях. І якщо вони будуть успішні, інші країни не матимуть виходу, окрім як слідувати за ним для збереження своїх позицій на у світовому науково-технічному прогресі

І традиційно ще кілька тизерів не менш достойних матеріалів:

В 2016 році вперше кремація стала найбільш популярним видом захоронення тіла у США, просунуті трансгуманісти по всьому світу збирають гроші на замороження, а хтось навіть не проти, щоб після смерті з нього зробили горщик для деревця. Разом з цим всім популярності набуває аквамація – розкладання тіла у лужному розчині. Спосіб навряд підійде для того, щоб безслідно позбавлятися трупів, як це робили Доріан Грей та Волтер Вайт, адже в кінцевому результаті залишаються кості та метал. Натомість, він є найбільш екологічно чистим типом захоронення. Та як завжди це не подобається церкві та поборникам моралі.

Ще один привід не дивитися Чемпіонат світу в країні-бензоколонці, окрім акції солідарності з Сенцовим та іншими політв’язнями, – його результати вже передбачив штучний інтелект. Вчені з Дортмунду прогнали 100 000 разів модель чемпіонату у вигляді дерева матчів. Результати не здивували – за інших рівних умов найбільші шанси виграти Мундіаль має Іспанія. Але якщо Німеччина пройде чвертьфінал, то фаворитом буде саме вона. Втім, одне відомо майже точно – Росія не дійде навіть до чвертьфіналу.

Результати останнього світового опитування PRC не стали великим відкриттям – існує загальносвітовий тренд до зменшення релігійності молодого покоління. До країн, де за деякими аспектами старші люди є менш релігійними, ніж молодь, відносяться лише Чад, Ліберія, Руанда, Гана, Вірменія та Грузія. Втім, середня різниця між поколіннями  за часткою релігійних людей не така вже й велика – 5%. Окрім цього, є чітка кореляція між темпами зростання населення країни та релігійністю її населення – приріст найбільший там, де найбільше моляться.

Споживчі вподобання по всьому світу сильно відрізняються, але є чіткий загальний тренд до зменшення споживання газованих напоїв з цукром. Гіганти індустрії, типу Pepsi чи Coca-Cola, шукають можливість подолати чергову перепону, який підсунув клятий ЗОЖ. Крім експериментів із алкогольними напоями перспективно виглядає содова з канабісом, яка в минулому році продалася в штатах Західного узбережжя США на 36 млн доларів.

Просто дуже крутий матеріал про те, як би виглядав вибух ядерної бомби різних розмірів на Манхеттені.

1064

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!
Завантажити ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: