Де є антикорупційний суд, крім України? Проблеми на старті і кого саджатимуть

5 вересня в Україні запрацював Вищий антикорупційний суд (ВАКС). Цьому передувало декілька важливих етапів. Спочатку відповідний законопроект наприкінці грудня 2017 року вніс на розгляд Верховної Ради екс-президент Петро Порошенко. Після численних дискусій і поправок у червні 2018-го його ухвалили в парламенті. А менше, ніж через тиждень, на врученні дипломів магістрам Інституту міжнародних відносин (alma mater колишнього гаранта) Порошенко оголосив, що підписує відповідний закон. Як того і вимагає процедура, після публікації в офіційних друкованих виданнях він набув чинності.

ЧОМУ СУД ЗАПРАЦЮВАВ ТІЛЬКИ У ВЕРЕСНІ?

Для того, щоб дати відповідь на це питання, звернемося до першоджерела. «Цей Закон визначає засади організації та діяльності Вищого антикорупційного суду, спеціальні вимоги до суддів цього суду та гарантії їх діяльності». Трохи неочевидно, але у самому тексті відсутнє важливе формулювання: що Вищий антикорупційний суд утворюють. Безпосередній механізм реалізації створення ще однієї спеціалізованої судової установи був закладений в іншому законі, також ухваленому у червні 2018 року. Таким чином, уся необхідна законодавча основа для її функціонування була закладена ще рік тому. То чому ж у почали працювати аж у вересні?

Причини наступні: більше півроку (від серпня 2018 до початку березня 2019) проходив тільки сам конкурс на посади суддів до ВАКС. На рівні з Вищою кваліфікаційною комісією суддів України роль у відборі кандидатів була відведена Громадській раді міжнародних експертів – авторитетних фахівців у сфері права з різних країн. У свою чергу, їх кандидатури також потребували схвалення, і відповідний список на сайті Вищої кваліфікаційної комісії був опублікований тільки наприкінці грудня 2018.

Зрештою, за результатами відбору був сформований перелік із 38 суддів, призначення на посаду яких тодішній президент закріпив своїми указами.

Тільки 7 травня цього року відбулися перші збори суддів ВАКС, на яких ухвалили рішення про офіційний запуск структури 5 вересня 2019. Як зазначив у своєму коментарі Микола Глотов, суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, раніше почату роботу було неможливо через ряд технічних причин: невирішені питання відбору працівників апарату, незабезпечення суду будівлями для роботи суддів і працівників апарату, відсутність технічного обладнання, дозволів на проведення судом діяльності, дотичної до державної таємниці тощо.

Як бачимо, цей процес широко виходить за рамки законодавчих ініціатив. І той факт, що суд запрацював у вересні, викликає вже не роздратування чи нерозуміння, а радше – захоплення.

Тепер, коли ми розібралися, чому суд не з'явився одразу після ухвалення відповідного закону, можна не соромитися і спитати: 

А НАВІЩО ВІН ПОТРІБЕН?

По-перше, про масштабність корупції та її системний негативний вплив на ситуацію в державі говорять не лише політики з телевізорів, але й дані. Згідно з рейтингом Corruption Perceptions Index, що публікується Transparency International щорічно, у 2018 році Україна посіла 120-те зі 180 місць із сумнівним надбанням у 32 бали зі 100. Суть рейтингу така, що чим більше балів набирає країна, тим вона менш корумпована. І хоча з 2014 року ми дуже поволі (1-2 бали), але все ж рухаємося в сторону очищення політичної та економічної систем, показник усе одно дуже далекий від оптимального. Менш корумпованими країни вважаються від показника в 50 балів. 

Друга причина полягає в тому, що Антикорупційний суд є замикаючою ланкою, що складається із Національного антикорупційного бюро (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). Порівняння із останньою ланкою у системи антикорупційного правосуддя можна зустріти досить часто, тому давайте розберемось, що ж це значить.

Декілька слів про саму природу корупції, як її розуміють законодавці: мова йде про привласнення чи відмивання коштів, зловживання службовим становищем, незаконне збагачення, декларування недостовірної інформації та хабарі. Але не прості, а в особливо великих розмірах – які у 500 і вище разів перевищують прожитковий мінімум (станом на середину 2019 рокувін для працездатних осіб становить близько 2000 грн). У нашому випадку є ще одна особливість: описані порушення скоюють вищі посадові особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

У НАБУ працюють детективи, які за зверненням громадян, починають розслідування та збирають необхідні докази проти осіб, підозрюваних у корупційних діях. Нагляд за цим процесом здійснює Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Її завдання полягає в тому, щоб представити обвинувачення (на основі фактів, зібраних НАБУ) у суді. І бюро, і антикорупційна прокуратура – органи досудового розслідування. Ухвалювати рішень про покарання, вилучення майна тощо вони не можуть, якими б очевидними та справедливими, на перший погляд, не були обвинувачення.

І от, ми вже майже дійшли до вирішального моменту: у якому ж суді розглядалися ці справи до 5 вересня? Відповідь не дуже політкоректна, так би мовити, але у всіх і потрохи. Мається на увазі, що до запуску ВАКС справи передавалися у суди загальної юрисдикції. Останні – перевантажені. До того ж, суддям нерідко бракувало належної компетенції.

Загалом, картина спостерігалася така: розгляд справ НАБУ тягли до останнього. Чекати доводилося 5-12 місяців та більше, а засідання могли проходити з періодичністю 1 на 3-4 місяці, як зазначає Анастасія Красносільська, експерт із Центру протидії корупції, а нині – нардеп від "Слуги народу", голова Комітету з питань антикорупційної політики.

Отже, суд потрібен для того, щоб оперативно та фахово розглядати корупційні справи, не «ховати» їх під іншими, розглядати безсторонньо, без зовнішнього тиску. Створення цілковито незалежної структури (у чому незалежність – пояснимо далі), представники якої розуміються на подібних справах та мають бездоганну репутацію, за задумом, відповідатиме поставленій меті.

По-третє, ВАКС став частиною наших офіційних зобов'язань перед Міжнародним Валютним Фондом. Останні вміщені в тексті меморандуму МВФ із Україною про економічну та фінансову політику в рамках нової програми на 2018-2020 роки. Аналогічне зобов'язання Київ також надав Євросоюзові. В обох випадках від реалізації обіцяного залежала подальша фінансова підтримка України з боку міжнародних партнерів. Таким чином, із виключно внутрішнього, питання доведення до логічного завершення структури антикорупційних органів, стало і зовнішньополітичним. 

ЯКІ СПРАВИ РОЗГЛЯДАТИМЕ СУД?

Як зазначила новообрана Голова ВАКС Олена Танасевич, до компетенції Вищого антикорупційного суду віднесені 22 склади злочину (тобто, сукупностей юридичних ознак, які перетворюють просто суспільно небезпечне діяння на злочинне) за тієї умови, що вони здійснені спеціальним суб'єктом (чиновниками), а розмір шкоди перевищує 500 тисяч гривень. Щоб детальніше зрозуміти, які ж це загадкові склади злочинів, слід звернутися до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України. Але якщо часу і бажання на те нема, рекомендуємо ознайомитися із Висновком щодо підсудності кримінальних проваджень Вищому антикорупційному суду.

Важливо, що з моменту запуску роботи ВАКС постало наступне правове питання: чи розглядатиме він тільки справи, відкриті НАБУ, які передаватиме САП (таких близько 200), або й корупційні справи від судів загальної юрисдикції (понад 3000). Законопроект Президента України Володимира Зеленського щодо розподілу справ на ті, які розглядатимуться у ВАКС (з моменту його запуску) і які доводитимуть до кінця суди загальної юрисдикції, внесли на розгляд ВРУ 8 липня. Але на даний момент у парламенті не підтримали.

Ситуація складна: з одного боку, суд повинен працювати оперативно (чого точно не станеться з 3 тисячами справ),  з іншого – ніхто в такому випадку справи Насірова, Труханова чи Мартиненка до логічного завершення не доведе.

Таким чином, гостро постає питання, чи не виникне перевантаження в суду від самого початку його роботи.

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

Хоча запуск ВАКС вітали як МВФ, Венеційська комісія, так і міжнародні організації, сама практика окремих антикорупційних органів на Заході фактично не зустрічається. Якщо подивитися на дані з Anticorruption Resource Centre, то Україна потрапила в дивний список: безапеляційна боротьба з корупцією у вигляді окремого суду чи палати по боротьбі з корупцією об'єднала нас із Індонезією, Непалом, Угандою, Бурунді, Філіппінами тощо. У переліку також фігурують Болгарія, Хорватія та Словаччина, але тут спеціалізований суддя або трибунал також мають повноваження розглядати значну низку справ, не пов'язаних із корупцією.

 Для того, щоб зрозуміти, чи допомогло впровадження окремих структур у судовій системі зазначеним, наприклад, європейським державам, звернемося до рейтингів від тієї ж таки Transparency International.

 Тобто, як бачимо, спеціалізовані суди не надали необхідного поштовху для перезапуску всієї системи. Однак в України є перевага: по-перше, наша реформа масштабніша та фундаментальніша. По-друге, вона відбувається в рамках глобальних змін судової влади. Тут і перезапуск суддівського корпусу, і сильній зовнішній моніторинг. По-третє, у неї вірить суспільство. Побачимо за кілька років, чи перестане Україна бути синонімом корумпованої держави.