Присмерки пані Європи. Меркель іде
Розібрали, хто може бути наступним і що ж від цього Україні
Ангела Меркель у Києві / Фото REUTERS
30 жовтня канцлер Німеччини Ангела Меркель оголосила, що взимку на буде балотуватися на пост голови партії Християнських демократів, не боротиметься за посаду голови уряду і після закінчення свого терміну повноважень піде з політики. Ця новина стала неочікуваною не лише для політичного істеблішменту ФРН. Громадяни звикли до пані Меркель. Однак, як показали місцеві вибори в дві ключові федеральні землі – Баварію та Гессен – звички потрібно змінювати.
Результат ХДС Ангели Меркель – 27% голосів, проте цей результат є провальним у порівнянні з попередніми виборами 2013 року: партія втратила 11,3%. Інфографіка: Der Spiegel
Глибинною причиною рішення Меркель не висувати свою кандидатуру на посаду канцлера, а також покинути ХДС і політику взагалі, справедливо вважати провал політики щодо мігрантів, яку Німеччина запровадила в 2015 році. Наслідком неоднозначних внутрішньополітичних кроків стало не лише масове невдоволення громадян, а й ситуація, близька до політичної кризи. Епопея з формуванням уряду на початку цього року виразно показала, наскільки непросто правлячій партії знайти компроміс із іншими політичними силами.
Реакція німецької преси на повідомлення Меркель характеризувалася певною одностайністю. Що ліволіберальні газети Spiegel та Süddeutsche Zeitung, що консервативні Bild, Focus, чи Berliner Morgenpost зауважили, що кращі часи Меркель уже позаду і ліпшого рішення, ніж піти, вона б уже не ухвалила. Але питання засоби масової інформації висувають ті ж самі: що буде з країною після Меркель; чи протримається сама канцлер на посаді; що робити з наслідками її соціальної політики і активними відцентровими тенденціями в ЄС? Чи не найголовнішим пунктом, який нині турбує німецьку громадськість та лідерів зарубіжних країн, є питання наступника чи наступниці Меркель.
Король помер – хай живе король. Уже сьогодні експерти виділяють трьох найвірогіднішних кандидатів на посаду голови ХДС.
Ними є Фрідріх Мерц – колишній лідер фракції консерваторів у бундестазі, а нині практикуючий адвокат; Йенс Шпан – 38-річний міністр охорони здоров'я в уряді в уряді Меркель; а також пані Аннегрет Крамп-Карренбауер – у минулому очільниця найменшої у ФРН землі Саар, а нині – генеральний секретар ХДС та найближча соратниця діючого канцлера. Хтось із них із високою вірогідністю стане не просто лідером партії, а й у подальшому – кандидатом від християнських демократів на посаду канцлера. Безумовно, нас цікавить, як ці політики ставляться до українського питання та до відносин із Росією зокрема. Так от, ніхто з них не має значного досвіду роботи з російським питанням.
На даний момент бачення Аннагрет Крамп-Карренбауер важко виокремити від політики Меркель. Генеральний секретар ХДС ратує за діалог із Росією, однак не за будь-яку ціну. Вона заявляє про необхідність відкритих обговорень щодо позиції Німеччини по відношенню до Росії, а також необхідність дипломатичного шляху вирішення суперечок з усіма наслідками.
Ангела Меркель з Аннегрет Крамп-Карренбауер / Фото REUTERS
Що ж до Міністра охорони здоров'я Шпана,то у своїх заявах він більш категоричний. Росію політик сприймає як один із факторів загрози ближньому зарубіжжю, на рівні з ісламським екстремізмом. Свого часу він також критикував і екс-лідера Соціал-демократичної партії ФРН Мартіна Шульца, і нинішнього президента Франка-Вальтера Штайнмайєра за їх лояльність Кремлю. Більше того, сам Шпан виступає за зміцнення зв'язків між Німеччиною та Сполученими Штатами попри існуючі нині непорозуміння. А от його риторика щодо Європейського Союзу близька тій, яка притаманна Меркель. Скоріше за все, якщо Шпан опиниться при владі, трансформація ЄС в інструмент німецького зовнішньополітичного домінування продовжиться, однак її результат залежатиме від того, чи погодяться на це інші провідні країни організації. У першу чергу, мова йде про Францію та її 40-річного президента Емманюеля Макрона, який також бачить себе лідером об'єднаної Європи (і як свідчать теплі зустрічі Макрона із Трампом – ця кандидатура Вашингтон цілком влаштовує). Однак не забуваймо, що станом на 2021 рік (коли пані Меркель складе повноваження канцлера) у самого Макрона закінчиться президентський термін і зараз не можна з упевненістю сказати, що його переоберуть.
Йенс Шпан – 38-річний міністр охорони здоров'я в уряді в уряді Меркель / Фото REUTERS
Третій кандидат – Фрідріх Мерц, теж особливою однозначністю не відрізняється. Полишивши політику, він пішов у юридичний бізнес, працював корпоративним адвокатом, а нині є керівником наглядової ради німецького підрозділу компанії BlackRock. Ще будучи керівником фракції ХДС, Мерц активно ратував за реформи у фінансовій та податковій сфері (через це з ним і виникли суперечки з Меркель), які б сприяли розвитку великого бізнесу і досить відчутно тиснули б на середні прошарки населення. Крім того, Мерц завжди наголошував на необхідності залишити партію на ї початкових, право-центристських позиціях, у той час як нинішня канцлер намагалася зробити її політику лівішою.
Фрідріх Мерц – колишній лідер фракції консерваторів у бундестазі, а нині практикуючий адвокат / Фото REUTERS
Політик не відкидає той факт, що Росія є загрозою для Заходу, однак як сам зазначав у 2014 році, він шкодує, що 2001 Бундестаг проігнорував пропозицію глави РФ щодо євро-азійської зони вільної торгівлі. Як вважає сам Мерц, це була одна з найбільших помилок, допущених ФРН по відношенню до Росії. Говорячи про даного кандидата, слід ще раз підкреслити: він відстоює правоцентристські позиції.
Тепер пригадаємо, що на політичному ландшафті ФРН віднедавна на весь зріст постала «Альтернатива для Німеччини» – фактично, права популістська партія, що здобула собі популярність на антиміграційній риториці. Так от, лідери партії ледь не плескали в долоні від новини, що Mutti ist kaputti (у перекладі – «матуся розбита»). А між іншим, якщо ХДС очолить Мерц із його скептичними по відношенню до біженців поглядами, це прямо загрожуватиме рейтингам новоспеченої партії. Християнські демократи історично найпотужніша політична сила в Німеччині і маневр вправо зможе повернути симпатію її старих виборів. Тож, найближчим часом очікуватимемо шквальну критику проти останнього кандидата від «Альтерантиви для Німеччини». Звичайно, критика – це досить буденна справа, особливо під час активної політичної боротьби, проте дискредитувати Мерца можуть значно інтенсивніше, ніж інших політиків.
Ультраправа євроскептична та антиімігрантська партія "Альтернатива для Німеччини". Під час виборчої кампанії в Вісбадені / Фото REUTERS
У будь-якому випадку, позиція потенційного кандидата повинна буде відображати волю партії, а це означає, що попереду ще чимало дебатів та внутрішніх міжусобиць.
А що ж від цього Україні? Метою візиту Меркель до Києва стало обговорення санкційної політики проти РФ та стан виконання мінських домовленостей. Як вважають політологи, канцлер могла також проводити певний моніторинг потенційних кандидатів у президенти, а також обговорити варіанти реалізації «Північного потоку-2» з оптимальним урахуванням українських інтересів. Слід зазначити, що Меркель – не єдина запорука спротиву Заходу російській політиці на Сході України та в Криму, хоча, слід визнати, одна з головних. У будь-якому випадку, говорити про Меркель як про історичну особу, а не про діяльну політичну фігуру, не можна. Вона залишається на своєму поступ та залишається великим другом України.
