У чому проблема?
24 лютого 2022 року перші вибухи лунали на території всієї країни, в тому числі й у Луцьку.
Відповідь громадянського суспільства в Україні на ці події була очевидна. Лише за перший рік повномасштабної війни вдалося залучити понад 20 мільярдів гривень через різні фонди та ініціативи, частина з яких була спрямована безпосередньо на військо. З того моменту кількість зборів зростала з кожним днем, як і потреби військових.
Яке рішення?
"Якщо хочеш, щоб люди тобі донатили, вигадуй та намагайся креативити", — каже Оля Валянік.
Оля Валянік та Олексій Кушнєр / Фото надав БФ "Ангар"
Коли у 2014 росіяни вторглися в Україну, тоді ще хлопець Олі, Олексій Кушнєр, долучився до Азову і став парамедиком. Оля почала займатися волонтерством, зокрема підтримкою військових у часи АТО\ООС.
Згодом Олексій повернувся, вони з Олею одружилися. За якийсь час подружжя купило будинок у селі й заїхало туди зі своїми двома собаками.
Тоді Оля і Олексій жили своє звичне життя, збираючи допомогу військовим, сім'ям загиблих та поранених. Опісля були волонтерами правозахисної громадської організації "Юридична Сотня" та запустили власний бізнес з соціальною складовою.
До театру Оля теж потрапила невипадково, адже коли під час Революції Гідності познайомилася з Олексієм, він їй розповів про луцький театр "Гармидер" та скинув оголошення про кастинг. Оля твердо вирішила, що там її місце і наступні п'ять років присвятила сцені.
Все змінилося у перший день повномасштабного вторгнення. Тоді Олексій одразу повернувся на війну — спочатку у 14-у окрему механізовану бригаду, потім перевівся у Третю штурмову.
Оля Валянік та Олексій Кушнєр / Фото надав БФ "Ангар"
Поки чоловік був на фронті, Оля ініціювала заснування благодійного фонду прямо у театрі, в якому раніше грала. Одразу після перших вибухів у Луцьку вона набрала засновників мистецького простору "Ангар", на базі якого працював "Гармидер", і попросила дозволу на облаштування штабу у їхньому приміщенні.
"Вони одразу погодилися", — пригадує Оля.
Того ж дня вона списалася з іншими друзями з Луцька та опублікувала пост в соцмережах: "Хто в Луцьку і хоче долучитись, то приходьте". До обіду на допомогу прийшло близько 60 людей, більшість з яких – театрали, фотографи, відеографи та інші митці.
Оля Валянік з командою фонду / Фото надав БФ "Ангар"
На початку своєї роботи волонтери сконцентрувалися одразу на трьох напрямках допомоги:
- Збирали гроші та закуповували "абсолютно все" — бронежилети, автомобілі, дрони, тепловізори, шоломи тощо.
- Займалися координацією евакуації цивільного населення з небезпечних територій.
"Був навіть спеціальний відділ, який приймав заявки й, власне, спрямовував людей до конкретних волонтерів або відправляв до них автівку", — згадує Оля.
- Допомагали вимушеним переселенцям з розселенням, їжею, гігієнічними наборами.
"Був навіть список квартир у місті, куди могли тимчасово селити людей", — говорить Оля.
У 2023 році, коли ситуація трохи стабілізувалася, "Ангар" сфокусувався на підтримці військових, зосередившись на закупівлі автівок, мавіків та іншої дороговартісної техніки. Сам же фонд теж переїхав до іншого офісу, "аби надати можливість мистецькому простору функціонувати далі".
Працівники фонду в роботі / Фото надав БФ "Ангар"
Наразі у Луцьку працюють два "Ангари" — один дбає про армію, інший опікується культурним життям міста: влаштовує вистави, поетичні вечори, зустрічі з митцями, презентації книг.
На цьому перетворення для "Ангару" не закінчилися — скоротилася і кількість людей в команді: з майже 100 у перший рік створення до 13 постійних сьогодні. Але ще є 77 волонтерів, які лишаються на звʼязку з фондом і приєднуються до проєктів за потреби.
Незмінним всі ці три роки лишалося тільки одне правило — не відправляти волонтерів у зону бойових дій. Команда доставляє допомогу виключно через "Нову пошту".
"Ми не бачимо сенсу пакувати машину, заправляти її бензином чи дизелем, гнати через всю країну для того, щоб доставити декілька мавіків і картоплю, яку потім військові викинуть, або вона там загниє", — розповідає Оля.
Фонду вдалося оптимізувати витрати на доставку, просто передавши це в руки професіоналів та зекономивши власний ресурс для підтримки Збройних сил України.
Ще більше корисних рішень!
Самих військових фонду ніколи не доводилося шукати — телефон Олі розривався від дзвінків з першого дня існування "Ангару". Вже у 2023 році загальна сума запитів від військових склала близько 10 мільйонів гривень. Хоч "Ангар" і співпрацює з бізнесом, зібрати такі гроші вкрай важко. Так і зʼявилася нова ініціатива фонду — "ангарська гільза" — подарунок вдячності тим, хто задонатить 10 000 гривень.
Ангарська гільза / Фото надав БФ "Ангар"
"Ми, по суті, 10 мільйонів просто розклали на 10 000 гривень і вийшло, що 1000 людей і ми закриваємо збір. Це було дуже цікаво, бо по-іншому сприймається", — розповідає Оля.
Цільовою аудиторією цієї ініціативи був саме бізнес, додає Оля. "Адже маленький фонд з Луцька тепер збирає 10 мільйонів… Як?".
Тож було вирішено почати з інформаційної кампанії, тоді фонд розповідав про нову можливість підтримки в соцмережах. На думку Олі, у цьому випадку допомогло ще й "сарафанне радіо", коли інформація про ініціативу передавалася від одного бізнесу до іншого.
"Це ж насправді можливість для бізнесу бути соціально відповідальним", — пояснює волонтерка.
І це подіяло, ініціатива змогла обʼєднати майже 100 бізнесів навколо спільної мети.
Оля Валянік під час роботи / Фото надав БФ "Ангар"
Коли фонд побачив, що такий метод працює, у 2024 році вони повторили кампанію та створили "гільзу 2.0" з ціллю зібрати уже більше — 15 мільйонів. На це волонтери витратили пів року.
"Можливо, це не так швидко, але результат ми побачили", — говорить Оля.
Згодом до роботи з фондом приєднався і чоловік Олі. У 2022 році у бою під Бахмутом загинув батько Олексія, Ігор Кушнєр, після цього військовий демобілізувався.
"Але він не склав руки, не сидів удома, він почав допомагати ветеранам і ветеранкам, тепер організовує для них горотерапію, паралельно допомагаючи мені з фондом", — розповідає Оля.
Саме Олексій придумав ще одну ініціативу для фонду — збирати гроші під церквою з кошиками на Вербну неділю та на Великдень. І це був дуже правильний крок, каже Оля:
"Важливо, не лише просити гроші «десь там в Інтернеті», а й виходити до людей, щоб вони бачили й чули тебе таким, як ти є".
Завдяки ініціативі фонду задонатили 200 тисяч гривень, а лучани змогли побачити, кому вони донатять та особисто поспілкуватися з волонтерами.
Акція на Великодень / Фото надав БФ "Ангар"
"Ангар" заохочує й інші "емоційні донати" — наприклад, коли люди округлюють суму, переводячи на рахунок копійки, хоч це може і здатися незначним, але зараз це перетворилося у своєрідне змагання між донаторами, а "копійка до копійки й буде дрон".
Серед пожертв, які найбільше запамʼяталися Олі — донат в мільйон гривень, який є одним з найбільших за історію фонду.
"Було дуже приємно дізнатися, що це просто ініціативні хлопці з Луцька склалися і таким чином підтримали Збройні сили України", — ділиться волонтерка.
Так само цінною є і допомога дітей, які можуть колядувати, посівати, щедрувати, святкувати дні народження або влаштовувати ярмарки в садочку чи школі й після цього всі зібрані кошти приносять до "Ангару".
А це точно працює?
За майже три роки роботи фонду вдалося зібрати допомоги на понад 100 мільйонів гривень, і це лише ті кошти, які зайшли на офіційні рахунки. В "Ангарі" не підраховували допомогу "в натуральному вигляді", яка, на думку Олі, є колосальною.
Склад фонду / Фото надав БФ "Ангар"
"До нас приїжджали фури з генераторами, нам люди приносили свої ноутбуки, мавіки та все, що завгодно. Я думаю, там допомоги назбиралося мінімум на мільярд", — переконана очільниця "Ангару".
При цьому Оля каже, що гроші на операційні витрати фонду, тобто на оренду офісу, доставку Новою Поштою, зарплати людей, маркетингові витрати, збираються окремо. Є рахунок лише для цього і є кілька бізнесів, які щомісячно підтримують діяльність організації.
"Звісно, ми не фонд Притули або «Повернись живим», але ми вже давно вийшли за межі самого лише Луцька, нас знають і нам довіряють по всій Україні".
Особливо на це повпливала підтримка фонду бізнесом, багато уваги у фонді приділяють колабораціям з ним.
"Є соціально-відповідальний бізнес, який готовий робити якісь свої продукти і відсоток від продажу передавати на благодійний фонд Ангар", — каже Оля.
Наприклад, це луцький бренд одягу "Usual", який шив одяг у колабі з "Ангаром" і віддавав гроші з продажу на благодійність.
Колаборація з брендом одягу "Usual" / Фото: БФ "Ангар"
Також луцькі ресторани "Just sushi" та "Суші кіт", які створили у своєму меню повністю благодійні роли, прибуток з яких віддають фонду. Час від часу вони влаштовують розіграші ролів у себе в соцмережах, серед умов — донат для "Ангару". А луцьке бістро "Оттава" віддає фонду 100% з продажу наполеона.
Крім того, у всі посилки військовим до техніки волонтери додають смаколики. Зокрема, це невеликі мʼясні снеки "Кабаноси Дмитрук", з цим бізнесом фонд співпрацює ще з самого початку свого створення.
"Щомісяця вони відвантажують понад десяток кілограмів поживного снеку. І це дуже кумедно, коли ми надсилаємо військовим мавіки чи РЕБи на мільйони гривень, а вони відкривають цю посилку і дякують нам за ковбаски і каву", — додає Оля.
На цьому фонд не збирається зупинятися, поки триває війна, вони планують працювати, що б не сталося.
"Ми точно не полишимо нашу справу, оскільки ми вбачаємо свою місію саме в допомозі силам оборони України".
Розмірковуючи про майбутнє Оля додає — можливо колись фонд сконцентрується саме на емоційній допомозі для військових — реабілітації ветеранів. Але поки — запити військових.
