Агресія Росії в Азовському морі: роз’яснення з точки зору міжнародного права

276 голосами депутатів Верховна Рада  ухвалила закон України про запровадження воєнного стану на територіях Миколаївської, Вінницької, Луганської, Одеської, Сумської, Харківської, Чернігівської, Херсонської, Донецької, Запорізької областей, а також у внутрішніх водах азово-керченської протоки на 30-денний термін, починаючи від 28 листопада.

Це рішення стало відповіддю на агресивні дії з боку Російської Федерації в Азовському морі. Російські катери відкрили вогонь по українській корабельній групі, коли та прямувала з Одеси до Маріуполя Керченською протокою. Важливо сказати, що агресія РФ у даному контексті – це не просто усталений вираз, що широко застосовується у ЗМІ.

Згідно Зі ст. 3 п. d) Резолюції 3314 «Визначення агресії» Генеральної Асамблеї ООН 1974 року «у якості акту агресії будуть кваліфікуватися: напад збройними силами держави на сухопутні, морські, повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави». У контексті даного документу більш хрестоматійного прикладу, ніж інцидент в Азовському морі 25 листопада, годі й шукати. Відповідну реакцію висловили і у Нью-Йорку, де сьогодні відбулося екстрене засідання Ради Безпеки. Більшістю голосів запропонований Російською Федерацією порядок денний, що містив формулювання, «порушення російського кордону», був відхилений. Як справедливо зазначив постійний представник України в Радбезі Володимир Єльченко, Крим залишається територією, окупованою РФ, що не дає змогу вважати її органічною частиною Росії (і це підтверджують уже ухвалені резолюції ООН). У зв'язку з цим теза представників Москви про порушення українськими судами «територіальних вод» біля півострова не витримує критики. Більше того, дії, до яких вдалися російські військово-морські сили, також є грубим порушенням. Згідно зі статтями 17 та 38 Конвенції ООН з морського права 1982 року та ст. 2 Договору між Україною та РФ про співробітництво у використанні Азовського моря та Керченської протоки, військові кораблі України можуть вільно здійснювати прохід Керченською протокою у будь-який час за умови дотримання безпеки судноплавства.

Загалом, Радбез у притаманній йому манері висловив занепокоєння ситуацією, закликав до деескалації, однак головне – підтримав територіальну цілісність України (її докризові кордони), визнав та засудив дії російської сторони. При цьому як зазначив міністр закордонних справ Павло Клімкін, ми, хоч і зосередимось на мирному сценарії врегулюванні спору, усе ж повинні будемо звернутися до ООН з попередженням, що зберігаємо за собою можливість застосування права на самозахист, як це визначено у ст. 51 статуті організації.

Що ж до співпраці з іншими міжнародними установами, реакція яких на введення воєнного стану могла б стати резонансною, то в Міжнародному валютному фонді оголосили, що не бачать формальних юридичних підстав для згортання своєї програми допомоги Україні. Основними критеріями для подальшої співпраці є наявність в української влади плану реалізації реформ та дій, спрямованих на їх реалізацію.

Що ж до питання затриманих РФ українських моряків, то згідно з положеннями третьої Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року про поводження з військовополоненими (ЖК ІІІ), останні мають наділяються статусом військовополонених. Це означає, що у випадку притягнення РФ даних військовослужбовців до кримінальної відповідальності через так званий "незаконний перетин державного кордону", вона знову порушить норми міжнародного права, оскільки, відповідно до положень гуманітарного права, притягнути цих осіб до кримінальної відповідальності через сам факт їх участі у бойових діях в межах міжнародного збройного конфлікту (який ми безпосередньо спостерігаємо) не можна.