Небезпечні дороги: що робити, аби збитих тварин було менше

Загибель тварин від зіткнень з автотранспортом є наслідком зростаючої інтенсивності автомобільного руху. А зіткнення з автомобілем — одна із найпоширеніших причин вимушеної смерті багатьох диких тварин. 

Щороку навесні та влітку ситуація погіршується. Це пов'язано із багатьма факторами — зміна температури, життєвий цикл тварин, міграція тощо. Те, що кількість автотранспорту, як і автошляхів, збільшується, врешті-решт призведе і до збільшення кількості смертей тварин на дорогах. Проте є рішення, які можуть змінити цю прогресію. Які вони, та що робити, щоб зберегти і життя тварин, і нерви водіїв, дізнавалась "Рубрика".

Український науковець, ентомолог та еколог Віктор Пархоменко впродовж 20 років, починаючи з 2000-го, проводив польові дослідження, щоб з'ясувати основні фактори загибелі тварин на дорогах. В результаті він виділив 24 основні фактори, які на це впливають. Більшість з них пов'язані з самим видом, типом, кольором та навіть температурою дороги, транспортом та водіями. У дослідженні автор навів кілька можливих рішень, які вже працюють в інших країнах, деякі з них — дуже неочевидні. 

Пархоменко стверджує, що у статистиці загибелі тварин на дорогах важливу роль відіграє колір дорожнього покриття: чим він темніший, тим більше тварин, особливо птахів та комах, гине. 

Науковець виявив, що у приморських районах на асфальт неяскравого, світлого чи темного кольору часто сідають морські птахи. Насамперед через більшу температуру та зручність місця для відпочинку і зльоту. Тому для відлякування птахів асфальт фарбують яскравими кольорами, зокрема червоним.

До фарбування доріг у деяких країнах вдаються і для того, щоб знизити температуру асфальту. По-перше, це може знизити температуру повітря в населеному пункті. По-друге, таке рішення може зберегти життя водних безхребетних та птахів, які приймають марево від гарячого асфальту за поверхню водойми.

Наприклад, експериментальну ділянку протяжністю 200 метрів у Катарі покрили спеціальним синім покриттям в 1 міліметр, яке має спеціальний тепловідбивний пігмент і порожнисті керамічні мікросфери, які ефективно відбивають інфрачервоне випромінювання. 

Як це не дивно, але енергоощадне освітлення на дорогах має подвійний ефект. Віктор Пархоменко звертає увагу на те, що старе "жовте" освітлення (ртутні лампи РДЛ) вночі приваблює комах та різних безхребетних, які, своєю чергою, є їжею для птахів, а отже, можуть бути смертельною приманкою. 

Втім сьогодні, з переходом до використання дросельно-натрієвих (ДНАТ), енергоощадних та світлодіодних ламп, світло яких майже не приваблює комах, стало гинути менше тварин. 

Існують навіть дослідження, які це підтверджують. Зокрема, за спостереженнями в передмісті Сум, після заміни ДРЛ ламп на світлодіодні та ДНАТ, гинути стало у 4–7 разів менше їжаків.

Переходи для тварин дозволяють диким звірам переходити дороги та інші небезпечні ділянки ландшафту, розділені дорогою. Їх називають екодуками та будують по всьому світу: існують не лише переходи для ссавців, а й для крабів та навіть папуг. 

"Екодуки за типом можуть бути схожі на мости, тунелі чи трубопроводи. Їхня конструкція залежить від розмірів тварин, для яких їх будують. Наприклад, підземні тунелі будують для великих тварин, а водопропускними трубами користуються їжаки та інші дрібні тварини", — коментує екологиня Юлія Авраменко.

Таким чином, побудувавши конструкцію, можна уникнути смерті тварин на дорогах та досягти ще однієї мети. Часто через будівництво нової дороги стада тварин "вироджуються". Оскільки дорога перешкоджає міграції, стада не можуть змішуватись між собою, і нові дитинчата можуть народжуватись із вадами через близькі "родинні зв'язки". 

Наземні переходи, вкриті рослинністю, будують у спеціально визначених за попереднім аналізом місцях, адже розташовані вони мають бути саме в місцевості, де живуть тварини та на шляхах їхньої міграції. 

В Україні таких переходів поки немає, але завдяки природозахисній організації WWF (Всесвітній фонд природи) група міжнародних дослідників почала вивчати це питання в Карпатському регіоні й, зокрема, в Україні. У 2018-му році Уряд схвалив нову транспортну стратегію України на період до 2030 року у якій врахував пропозиції WWF-Україна щодо екологізації транспортної інфраструктури та необхідності врахування екологічних переходів для диких тварин у її плануванні. Проте поки таких розв'язок у нас не з'явилося. 

До речі, ініціювати створення екодуку у вашому населеному пункті можете й ви. Раніше "Рубрика" публікувала інструкцію про це. 

• На широких автошляхах. На дорозі з однією смугою тварина може вибрати момент, щоб перейти дорогу, коли інтенсивність машин найменша, а вже на двох і більше смугах це значно важче. 
• Там, де є бордюри та загорожі. Своєрідною пасткою для дрібних тварин стають бордюри вздовж дороги, через які землерийки, амфібії, рептилії, безкрилі жуки, гусінь та інші легко потрапляють на дорогу, проте не можуть перетнути її та в пошуку виходу з часом гинуть. Саме через бар'єрну роль дороги дрібні ссавці при міграції перетинають автошляхи шириною 6–15 м лише у 10% спроб.
• На перехрестях. 
• Мости на автошляхах. Вони стають місцем для гніздування птахів, а іноді — навіть для кажанів. Тому проїжджаючи такі споруди, краще бути обережним, аби не зіткнутися з птахом. 
• Порожні дороги. При високій інтенсивності руху на автошляху та його завантаженості автомобілями, створюється значний шум. Тварини рідше перебігають дорогу в таких місцях, бо бояться і звуків, і швидких автомобілів. Дещо інша ситуація на пустій автостраді: коли ваш автомобіль єдиний або один з декількох, які рухаються дорогою, тварини можуть з'явитись на шляху зненацька. 
• Новозбудовані дороги. Вони мають найбільші показники загибелі тварин та знищуються популяції найбільш вразливих видів. У статті Пархоменко наводить дослідження у Західній Європі, яке показує, що на стокілометровій ділянці старої траси гинуло від 14,7 до 16,3 особин птахів, тоді як на нещодавно збудованій — 28,8. В Україні це відзначено на Кінбурнській косі у Миколаївській та Херсонській областях, де після створення нового автошляху частка загиблих гадюк збільшилася майже у 8 разів — із 3-4% до 20-28%. Подібний ефект мають відремонтовані автошляхи. 

Екологиня Юлія Авраменко також додає: "Щоб запобігти зіткненню з дикими тваринами, на дорогах поблизу лісів встановлюють дорожні знаки "Дикі тварини". Водій має зменшити швидкість та обережно рухатися по вказаному відрізку дороги".

У дослідженні кількості випадків збиття тварин у Данії майже 80% опитаних водіїв повідомили, що мали аварійну ситуацію з твариною на дорозі. Це означає, що багато хто бодай раз стикався з жахливим досвідом, маючи лише частку секунди, щоб прийняти рішення. 

Проте це може статись з кожним, навіть якщо ви не перевищуєте швидкість та дотримуєтесь усіх правил дорожнього руху. То що робити в ситуації, коли ви збили тварину?

Відповідно до правил ПДР, необхідно дотримуватись таких дій:

• Категорично не можна залишати місце ДТП, незалежно від того, якого розміру тварину ви збили (лось, кішка, собака, курка). 
• Встановити знак аварійної зупинки та викликати поліцію. Якщо водій покине місце події, йому загрожує штраф і позбавлення прав. 
• Якщо є постраждалі люди, потрібно викликати швидку допомогу.
• На місці ДТП потрібно зібрати всі докази та заручитися інформацією свідків, якщо вони були. Зробіть фото, поговоріть з іншими водіями або місцевими жителями. Варто з'ясувати, кому належить тварина.
• Часто в такому ДТП винен не водій, а тварина, яка раптово вискочила під колеса автомобіля. Якщо це була свійська тварина, можна спробувати врегулювати конфлікт з його власником мирно. 
• Якщо ви збили собаку, і вона була не на повідку, то в наїзді буде винен господар пса.
• Якщо водій не винен у ДТП, то компенсацію платити він не зобов'язаний. Однак йому доведеться самостійно оплатити ремонт свого автомобіля.

Як врятувати тварину?

• Звернутись за допомогою до організації ЗооПатруль UA. Кожного дня організація рятує до п'яти пацієнтів. Тож якщо ви побачили травмовану тварину, то можете зателефонувати до організації, на місце приїде патруль на спеціально оснащеному автомобілі, забере тварину й надасть необхідну допомогу. Після лікування чотирилапі потрапляють у притулок, а вже потім відділ адопції знаходить для них нову сім'ю.