Ми відповідамо за тих, кого приручили: проблема залишених напризволяще тварин

Більшість країн світу, включаючи Україну, за вчинення жорстокого поводження з тваринами передбачають юридичну відповідальність. Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» та Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) прирівнює залишення тварин напризволяще до прояву жорстокого поводження. Сьогодні це явище стало проблемою національного масштабу, оскільки є джерелом поповнення популяції безпритульних тварин, якщо неадаптована залишена тварина все ж змогла вижити на вулиці.

Яка ж передбачена відповідальність, та що на практиці чекає винних за залишення тварин напризволяще?

Відповідно до статті 89 КУпАП, жорстоке поводження з тваринами, в тому числі залишення тварин напризволяще, тягне за собою накладення штрафу від 200 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3400-5100 грн) з конфіскацією тварини, якщо перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров'я. Такі ж дії, вчинені стосовно двох і більше тварин, або групою осіб, або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме порушення, пропаганда жорстокого поводження з тваринами – тягнуть за собою накладення штрафу від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5100-8500 грн) або адміністративний арешт на строк до 15 діб з конфіскацією тварини, якщо перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров'я.

Якщо залишення напризволяще призвело до каліцтва чи загибелі, тоді відповідальність вже має наставати кримінальна за ст. 299 Кримінального кодексу України, тоді такі діяння караються штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

Чому кривдників складно притягнути до відповідальності?

В першу чергу, відсутність обов'язкової ідентифікації тварин викликає складність доказування того, чия це тварина та факту залишення напризволяще (а не загубили, її викрали тощо). У випадку правопорушень, пов'язаних з тваринами, власник тварини повинен бути встановлений для притягнення до відповідальності. Найефективніший спосіб закріплення тварини за конкретним господарем – це її реєстрація та ідентифікація. Нині в Україні такий механізм ідентифікації та реєстрації домашніх тварин законодавчо, як загальнонаціональний обов'язок, не регламентований, тільки деякі місцеві ради визначають цей обов'язок у локальних правилах утримання тварин, що часто не виконується.

Чому реєстрація важлива?

Кожного року у парламенті реєструється відповідна законодавча ініціатива. Так, наразі на розгляді Верховної Ради України IX скликання перебуває Проєкт Закону № 1164-ІХ  від 02.02.2021 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідального поводження з домашніми та дикими тваринами, які утримуються у неволі. Ідентифікація та реєстрація тварини дозволять: 

• підтвердити право власності; 
• спростити пошук власника у випадку втрати або крадіжки тварини; 
• у разі жорстокого поводження з тваринами встановити власника та притягнути його до відповідальності; 
• запобігати поширенню захворювань, загальних для людей та тварин.

Варто зазначити, що законодавчо вже передбачений обов'язок подавати для реєстрації дані про певних сільськогосподарських ідентифікованих тварин господарства, а також ідентифікувати усіх тварин у господарстві, щодо юридичних та фізичних осіб, що провадять діяльність з розведення та утримання тварин, відповідно до Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин».

То в чому ж проблема?

Великою проблемою є ставлення суспільства та поліції до подібних правопорушень. Якщо в цивілізованих країнах сусіди повідомлять про раптово зниклу тварину, то, на жаль, для деяких наших краян позбавитися від більше непотрібної тварини – діло буденне. Правоохоронні органи, що перевантажені справами, також проактивно не реагують на подібну проблему.

Попри складність збирання доказів все ж таки суди періодично притягають порушників до адміністративної відповідальності, хоча покарання призначають мінімальне.

Кілька кейсів

Так, Постановою суду Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24.06.2020 року до адміністративної відповідальності притягнено громадянина України, який жорстоко поводився з собакою, а саме, поклав собаку в мішок та вивіз її за місто, залишивши тварину напризволяще, чим порушив ч. 1 ст. 89 КУпАП. Суд постановив накласти на нього адміністративне стягнення менше за передбачене санкцією ч. 1 ст. 89 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 340 гривень 00 копійок.

Постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 19.06.2020 року була притягнена до адміністративної відповідальності особа, що порушила правила утримання двох тварин, а саме кіз, які близько одного місяця не забезпечувала достатньою кількістю їжі та води. Враховуючи характер вчиненого правопорушення, а також те, що особа до адміністративної відповідальності притягується вперше, майновий стан, суд прийшов до висновку про можливість її звільнення від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення та обмежитись усним зауваженням.

А сотні подібних випадків взагалі не доходять до суду і винуватці ніяк не відповідають за вчинення своїх дій.

Аналізуючи подібні справи можна стверджувати: 

• по-перше, розміри штрафів є незначними (а суди їх ще й зменшують) та не запобігають вчиненню повторного правопорушення; 
• по-друге, у зв'язку зі складністю доказування та суб'єктивністю трактування неправомірних дій, непоодинокими можуть бути випадки перекваліфікації кримінального правопорушення на адміністративне.

Що ж робити?

Вплинути на ситуацію можуть законодавчі зміни, а також просвітницька робота, яка змінить парадигму ставлення суспільства до тварин, як до істот, які можуть відчувати, а отже перебувати лише під опікою людини, а не у її власності, як річ, з якою господар може поводитися на власний розсуд.

Якщо вам стало відомо про жорстоке поводження з тваринами – телефонуйте 102, також поради у таких випадках ви знайдете у довіднику, розробленому активістами ГО «Відкриті клітки Україна», що доступний для завантаження тут.

Авторки статті: Світлана Руденко та Катерина Гей, активістки ГО «Відкриті клітки Україна»