Журналістика рішень працює: 10 найкращих статей “Рубрики” у листопаді

"Тут усі близькі"

"У нашому суспільстві є чіткий поділ на цивільних та військових, але ще є ми — їхні рідні. Ми десь посередині, тому часто лишаємось поза увагою", — говорить Таїсія, дружина військового-добровольця.

Жінка розповідає, через те, що поряд з нею довгий час не було нікого дотичного до військової справи, їй бракувало підтримки. Тож вона, як і багато інших близьких військовослужбовців, шукала однодумців — людей, з якими можна почуватися комфортно завдяки схожим цінностям та досвіду. Тих, хто розуміє, не ставить недоречних питань, а найголовніше — не буде тиснути.

У групі психологічної підтримки для родин військових Таїсія дізналася про освітній проєкт "Близькі" — місце, де рідні воїнів та ветеранів можуть отримати не лише комʼюніті "своїх", а й допомогу у професійному зростанні. Зрозуміти своє призначення, підготувати резюме та підготуватись до співбесід, опанувати нові навички, пройти актуальне для себе навчання. "Рубрика" розповідає, як працює безпечний простір для близьких військових.

Шукати сенси й творити спільноту

Якщо до повномасштабного вторгнення українці читали переважно для саморозвитку та відпочинку, то під час опитування 49% респондентів зазначили, що читання — це спосіб зберегти себе, особливо під час війни, 42% — що читання вчить ухвалювати кращі рішення, навіть у тяжких обставинах. 24% і 21% учасників опитування відповідно відмітили, що читання української літератури є для них формами опору та економічної підтримки української культури.

Важливу роль у цьому відіграють українські видавці та книгарні, які, попри війну, не лише продовжують свою роботу, а й стають частиною культурного спротиву та відновлення. Так, українська книгарня "Сенс", що відкрилася в центрі Києва перед повномасштабним вторгненням, стала не просто крамницею, де можна придбати українські книжки, а й місцем збору творчих людей та хабом для обміну ідеями. Тут проводять культурні події, втілюють благодійні та волонтерські проєкти, організовують фестивалі, лекції та дискусії. Однією з родзинок книгарні-кавʼярні є власний книжковий клуб — проєкт читання у "Сенсі", який підтримав Український інститут книги.

Які сенси можуть приховувати книжкові клуби, для чого вони українцям та як саме у книгарні обговорюють українську літературу, "Рубрика" розповідає за посиланням.

ПОВТОРНО

Україна стикається з серйозною проблемою будівельних відходів, яка загострилася через руйнування, спричинені війною. Але і в мирні часи відходи такого типу утворюються у різних процесах — від видобутку сировини до демонтажу споруд. Часто їх просто утилізують чи захоронюють. Так будівельні відходи не лише шкодять екології, але й завдають значних економічних збитків.

"З огляду на обмеженість ресурсів та пріоритетність зеленої відбудови, ми пропонуємо переосмислити наше ставлення до вторинних матеріалів, і побачити в них цінний ресурс", — говорять в ГО ReThink, експертній організації з кругової економіки, яка з 2017 року об'єднує зусилля уряду, бізнесу, громад, експертів і міжнародних партнерів для спільної роботи над зеленою відбудовою України.

Щоби спростити процеси зеленого будівництва, обʼєднати гравців цієї галузі в одному місці та стимулювати кругові практики в ReThink, за підтримки посольства Нідерландів в Україні, створили платформу ПОВТОРНО. Завдяки цьому інструменту проблему утилізації будівельних відходів може бути розв'язано. "Рубрика" розкриває деталі у тексті.

 Як оговтується від атаки "Охматдит"

"Ми є лікарнею останньої надії для багатьох пацієнтів. Зараз ми виконуємо стільки ж оперативних втручань за добу, скільки виконували до «прильоту», але в набагато складніших умовах. Якщо не утеплити новий лікувально-діагностичний корпус та не відновити пошкоджені комунікації, взимку доведеться  відмовитися від лікування пацієнтів у цій будівлі", ― каже Олександр Урін, виконувач обов'язків гендиректора НДСЛ "Охматдит" про роботу в сучасному корпусі лікарні.

У пошкодженому 8 липня російською ракетою Х-101 новому корпусі НДСЛ "Охматдит" тривають невідкладні протиаварійні роботи. Вони дозволять лікарям у безпечних умовах продовжувати взимку надавати спеціалізовану допомогу дітям. "Рубрика" зробила про це репортаж.

1200 км заради України

Якуб Кепка — ветеран і колишній член резерву Канадської армії та Корпусу морської піхоти США. Понад двадцять років тому на війні був поранений у ногу. Попри перенесені шість операцій, лікарі вирішили ампутувати кінцівку в 2016 році. Але це його не зупинило. Зараз він щодня проїжджає на велосипеді близько 100 кілометрів, здійснює походи та лазить по горах із протезом.

Він завершив свій благодійний велозаїзд Україною, подолавши 1200 км, метою якого було показати, що інвалідність не є перешкодою для активного життя та здійснення мрій. Це була експедиція тривалістю у місяць із Кракова до Києва, яка розпочалася 11 серпня 2024 року і завершилася 11 вересня 2024 року.

Ми розпитали Якуба про цю пригоду — і розповіли про неї тут.

"Халабуда"

На фронті дрони — незамінні помічники наших захисників. Це очі військових, що дозволяють оперативно проводити розвідку та вчасно реагувати на дії ворога. Однак на передовій дрони швидко виходять з ладу: їх збивають, вони пошкоджуються уламками або просто зношуються через активне використання. Нові дрони коштують дорого, і придбати їх у необхідній кількості часто складно.

Відремонтувати дрони набагато дешевше, ніж купувати нові. В Черкасах волонтерський хаб з Маріуполя "Халабуда" безплатно ремонтує дрони для ЗСУ.

Як освітній простір перетворився на майстерню дронів, з якими проблемами зіштовхуються волонтери і як їх вирішують, розповідаємо за посиланням.

Відновити стан у "Стані"

Громадські організації та волонтерські ініціативи часто стикаються з викликами, які ускладнюють їхню діяльність. Брак техніки, відсутність власних приміщень для роботи, навчання, зустрічей змушує активістів шукати компроміси та витрачати на вирішення базових потреб багато часу та цінні власні ресурси. Це знижує ефективність їхньої роботи й уповільнює реалізацію важливих соціальних проєктів. Особливо гостро ця проблема відчувається в умовах війни, коли волонтерські організації відіграють ключову роль у підтримці постраждалих та допомозі військовим.

"Рубрика" ж розповідає про ресурсний центр "Стан" — проєкт, що допомагає відновитися, набратися сил та постратегувати на майбутнє тим, хто віддає свої ресурси іншим — волонтерам, активістам, представникам громадського сектору.

Зв'язок поколінь

Баштанка, невелике містечко на півдні Миколаївщини, на початку повномасштабного вторгнення опинилося на лінії вогню. Обстріли та руйнування змусили багатьох покинути домівки. Звичне життя призупинилося. Адміністративні будівлі, магазини, аптеки зазнали пошкоджень або були закриті, і мешканцям, що залишилися у місті, стало дуже складно. Особливо розгублено почувалися літні люди — вони не могли користуватися банкоматами, не знали, як відновити зв'язок із рідними чи відправити повідомлення.

Молодь міста швидко зорієнтувалася і почала допомагати старшому поколінню опановувати цифрові навички, аби полегшити їм доступ до інформації та зв'язку. Один з перших кроків — надання "консультацій" літнім людям просто в одному з вцілілих місцевих магазинів. Усі, хто залишився у Баштанці, збиралися там, ділилися новинами, заряджали телефони й підтримували один одного в нових, страшних реаліях. "Рубрика" розповідає про молодіжну ініціативу для старших людей.

Українці в Лідсі

Будувати українські діаспори та гуртувати їх з іноземцями для підтримки України — завдання, яке потребує стратегії та системної роботи. Тільки тоді допомога може бути стабільною та потужною. Про те, як українцям вдається створювати за кордоном атмосферу єдності та мотивації, і при цьому допомагати ЗСУ та цивільним, що залишилися в Україні, "Рубриці" розповіли активісти з Великої Британії.

Українська громада Лідса, що виникла після Другої світової війни, активізувалася після анексії Криму у 2014, а повномасштабне вторгнення росії у 2022 спричинило вибух волонтерської діяльності.

"З першого дня війни почалася масштабна робота", — згадує Лариса Думенька, голова Leeds Ukrainian Community Association. Вже 27 лютого 2022 року громада зібрала 15 тисяч фунтів на тепловізори для військових. Пізніше спільнота організувала пункт допомоги для українців, які прибували до Лідса.

"Рубрика" розповідає, як організації вдається об'єднувати людей навколо ідеї підтримки України.

Що потрібно, щоб стати спеціалістом з розмінування?

Робота саперів та демінерів довгий час залишатиметься актуальною для України. Вони очищають поля для фермерів, звільняють українські громади від залишків боєприпасів, навчають українців правильно поводитися з вибухонебезпечними предметами, яких на деокупованих територіях, зокрема, безліч. Якщо ж ви й самі замислювалися про роботу у цій галузі, "Рубрика" розповідає про те, як цивільним долучитися до гуманітарного розмінування. Читайте більше — в нашому спецпроєкті.