Що відбувається: чому Лівія знову палає
Останнім часом ще одна багатостраждальна близькосхідна країна повернулася у стрічку новин
Члени Лівійської національної армії (LNA), якими керує Халіфа Хафтар, вирушають з Бенгазі, щоб підсилити війська, що просуваються до Тріполі / ФОТО REUTERS
Чергове загострення у Лівії. Армія генерала Халіфа Хафтара веде бої з урядовими військами у столиці країни Тріполі. Зокрема, у ході наростаючого протистоянням в понеділок силами Лівійської національної армії (під командуванням Хафтара) були здійснені авіаудари по єдиному функціонуючому цивільному аеропорту Мітіга. Постраждалих немає, однак повітряні ворота зачинені, а пасажири евакуйовані.
Попри те, що починаючи з 2011 року, ситуація в Лівії залишається нестабільною, усе ж на тлі інших, не менш драматичних подій на Близькому Сході, вона майже розчинилася в інформаційному просторі. Давайте пригадаємо, як розгортався конфлікт, та що слугувало його причиною.
Як це завжди буває, все почалося давно. Коли наприкінці 60-их років голова вільних офіцерів Муаммар Каддафі шляхом перевороту скинув діючого на той момент монарха Ідріса І, Лівія стала державою "нового типу" і почала іменуватися як "Джамахірія" (республіка мас). Сенс устрою зводився до умовного народовладдя, за якого всі громадяни могли брати участь в ухваленні рішень та розробці державної політики. Із приходом до влади Каддафі серйозно покращилася економічна та соціальна ситуація в країні. Однак зміни були пов'язані не скільки з реальними та глибинними реформами, скільки зі стрімким зростанням цін на нафту після шоку 1973 року та умілим маневруванням нового лідера між інтересами різноманітних племен (трайбалізм – дуже серйозний внутрішньополітичний фактор). Тим більше, що за класикою жанру, Каддафі діяв майже виключно в інтересах власної родини та преставників клану.
На тлі зростаючих традиційних кризових явищ (безробіття, бідність, недостатня забезпеченість житлом) та під впливом "Арабської весни", що вже сколихнула Єгипет і Туніс, у Лівії теж почалися протести, що дуже скоро переросли в криваву боротьбу між провладними силами та повстанцями.
І на сьогоднішній день немає однозначних даних щодо людських втрат та кількості постраждалих. Однак навіть після втручання коаліції західних країн на чолі зі Сполученими Штатами в ситуацію (в рамках реалізації резолюції Радбезу 1973) та повалення Каддафі (і його вбивства) на зміну надіям про довгоочікуваний мир прийшла нова громадянська війна.
Цього разу уже колишні повстанці не змогли дійти спільного знаменника. Справа в тому, що на сьогоднішній день у Лівії декілька урядів: уряд національної згоди на чолі з Фаїзом Сараджем), Лівійська національна армія (очолювана Хафтаром) та Палата представників (що захищає інтереси так званого уряду в місті Тобрук). Саме уряд національної згоди, розміщений у Лівії, і є об'єктом серйозної протидії Генерала Хафтара.
Ідея широкомасштабного наступу не випадкова. Під егідою ООН планують провести переговори щодо проведення президентських та парламентських виборів. Можливо, шляхом демонстрації серйозного військового потенціалу та впливу Хафтар має на меті отримати додаткові важелі та зрештою, замінити на посту свого колишнього лідера Каддафі.
Генеральний секретар ООН Антоніо Гутерріш розмовляє з представником США у Лівії Гасаном Саламе в Тріполі / Фото REUTERS
У будь-якому разі, ситуація продовжуватиме загострюватися, оскільки всі діючі сили підтримують коаліції впливових держав. Сподіватимемося, що хоча б хиткий, але мир буде досягнуто.
