Онлайн-дитсадок — це не ок. Як повернути дітям якісний доступ до дошкілля під час війни
Діти в укритті одного з садків на Одещині. Фото: SavEd
Четверо з десяти українських дітей віком від трьох до шести років не відвідують регулярно заклади дошкільної освіти. Серед основних причин, які називають батьки — ускладнений доступ до дитячих садків під час війни та побоювання щодо безпеки дітей. Це не дивно, адже станом на сьогодні 45% дитячих садків в Україні не мають придатних укриттів.
Без укриттів в умовах війни садочки не можуть працювати в очному форматі, тому частина з них працює онлайн, частина — у змішаному форматі, ще частина — просто закривається. Такі обставини позбавляють дітей повноцінних умов для розвитку та соціалізації. А батькам сильно ускладнюють роботу, яку доводиться поєднувати з постійним доглядом за дитиною. Зрештою це впливає на цілі громади — батьки забирають дітей та переїздять у більші міста, де є доступ до дошкільної офлайн-освіти.
Із командою фонду savED ми розуміємо ці виклики і також усвідомлюємо, що для вирішення ситуації потрібні гнучкі, ефективні та порівняно недорогі рішення. Саме так у часи повномасштабної війни ми повертаємо в регіони дошкілля, заручившись підтримкою партнерів та довірою громад.
Але про все поступово.
Один офлайн-дитсадок на цілу громаду — тривожний дзвінок
Чим ближче до лінії зіткнення, тим гіршою є ситуація з доступом до дитсадків, і це логічно. На Сумщині, Харківщині та неокупованій частині Запорізької області лише 32% дітей відвідують садочки. На Дніпропетровщині, Миколаївщині та Одещині — 42%.
Існують громади з десятками тисяч населення, у яких не працює жоден дитячий садок. До 2025 року так було, до прикладу, у Баштанській громаді на Миколаївщині. Через відсутність обладнаних укриттів діти майже три роки не могли ходити в жоден з 13 існуючих там садків.
Укриття одного з садочків у Миколаєві. Фото: SavEd
За такою статистикою стоять долі конкретних дітей та родин, а зрештою – і всієї держави. Усього в Україні на дистанційній формі у садках навчаються понад 87 тисяч дітей. Тобто, потенційно, щонайменше стільки ж дорослих не мають змоги повноцінно піти на роботу офлайн, бо змушені доглядати малечу вдома, доки та "відвідує" онлайн-дитсадок. А за даними дослідження Work.ua, 20% опитаних жінок змушені взагалі відмовитися від будь-якого формату роботи через неможливість влаштувати дитину в садочок з тих чи тих причин. Тоді цілком очікувано з'являється мотивація батьків покинути громаду, в якій немає доступу до якісної дошкільної освіти, і, наприклад, переїхати до міста чи іншого регіону, де ситуація ліпша.
Укриття ще одного садочка у Миколаєві. Фото: SavEd
Відсутність сталого доступу до дошкільної освіти в Україні впливає і на більш глобальні речі. Наприклад, за резолюцією Ради ЄС, до 2030 року кожна країна Євросоюзу має досягнути 96% охоплення дітей дошкільною освітою. Для вступу в ЄС Україна також має відповідати цьому показнику.
Розуміючи це, в Україні вже прийняли новий закон про дошкільну освіту. Він передбачає обов'язкове здобуття дошкільної освіти з п'яти років. Усвідомлення такої необхідності підтверджують і опитування батьків. У дослідженні ЮНІСЕФ йдеться про майже 40% батьків та опікунів, які свідомо віддають своїх дітей у дитячі садочки, щоб підтримати їхній соціальний, емоційний та освітній розвиток.
Виходить, що потреба у якісній дошкільній освіті та розуміння її важливості на різних рівнях є. Справа за оптимальними для воєнного часу рішеннями.
В одному з облаштованих укриттів. Фото: SavEd
Безпечні дитячі садки під час війни — як це?
Облаштування дитячих садків, за законодавством України, — турбота місцевої влади. Дошкільна освіта фінансується на рівні громад, але цього фінансування, м'яко кажучи, недостатньо.
Одна з головних вимог, які мають бути виконані, щоб дитячий садок працював офлайн під час війни — наявність укриття. Якщо його немає, садок або працює онлайн (що не зменшує навантаження на батьків та не сильно допомагає з соціалізацією дитини), або закривається. І саме тут все знову впирається у фінансування: облаштування одного укриття коштує мільйони гривень. У місцевої влади дуже часто просто немає таких грошей. Тому до підтримки дитячих садків та пошуку оптимальних рішень підключаються благодійні організації та бізнеси — ті, хто розуміє важливість цієї справи та має змогу допомогти.
Варто відзначити, що процес пошуку можливих форм роботи дитячих садків в умовах війни є справді активним — зокрема, це стосується прифронтових громад, де ситуація є особливо напруженою. Одна з таких нових форм – мобільні дитячі садки. Це, як правило, автобус, обладнаний всім необхідним для роботи з дітьми. Він приїздить за графіком та зупиняється біля укриття, а батьки приводять туди на заняття дітей. Перший такий садок за підтримки іноземних донорів торік запрацював на Херсонщині. Ще один з форматів — модульна будівля, розташована біля укриття. Такий садок на 160 дітей відкрили на Житомирщині.
На перший погляд, подібні рішення виглядають якісно та доречно в умовах війни, але, як це часто буває, є одне "але". Приміром, створення модульного садка на Житомирщині обійшлося в 1 мільйон євро (звісно, допомогли міжнародні партнери), але він, як і формат мобільного садка, все одно є тимчасовим рішенням.
Підземні дитсадочки як сталий формат
Ми у savED разом з партнерами обрали рішення, на нашу думку, оптимальне за співвідношенням ціни та доцільності. Це, власне, ремонт та облаштування укриттів у вже існуючих закладах дошкільної освіти. У 2024 році ми активно розвивали цей напрям та втілювали проєкти в дитсадках на Миколаївщині, Дніпропетровщині та Одещині, повернувши доступ до повноцінної дошкільної освіти більш ніж 1700 дітям.
Дитячий садок "Ягідка" у Баштанці на Миколаївщині, про який я вже згадувала, ми повернули до офлайн-навчання завдяки новому укриттю на початку цього року. Це стало справжньою подією для громади, а для частини батьків — аргументом на користь того, щоб залишитися жити в рідному населеному пункті. Під час роботи над укриттям у "Ягідці" ми спілкувались з родинами і чули одну й ту саму історію: відколи садочок перестав працювати через повномасштабну війну, у дорослих не було змоги виходити на роботу. Комусь не було з ким залишити дитину вдома, і доводилось домовлятись всередині родини: мама працює, тато сидить з малечею або навпаки. У когось не було навіть такої можливості. Пам'ятаю розмову з переселенкою з Херсонщини, чоловік якої служить у ЗСУ, а вона сама з п'ятирічною донькою живе в чужому місті. Яка тут робота?
Оновлений садочок "Ягідка". Фото: SavEd
Запам'яталась також історія місцевої виховательки — вона виїхала за кордон на початку вторгнення росії, працювала там помічницею вчителя, але щойно дізналась, що у Баштанці знову відкривається її рідний садок, зібрала речі та повернулась в Україну. Люди хочуть жити вдома, залишатись у своїх громадах. Але для цього їм потрібні хоча б мінімальні умови і це те, що ми у savED намагаємось для них зробити.
Ремонт і облаштування укриття у "Ягідці" обійшлися savED та нашим партнерам KNH у понад 3 мільйони гривень. Це разом із загальнобудівельними, електричними, сантехнічними роботами, меблюванням, покупкою техніки, ігор для дітей, витратних матеріалів тощо. Опалення та вентиляцію паралельно робила громада, також вони доремонтували іншу частину укриття. Завдяки спільним зусиллям ми знаємо, що отримали сталий результат – у цьому дитячому садку, який нарешті працює вперше після повномасштабного вторгнення, вже зараз навчаються 155 дітей, а після них — не одне покоління малечі з Баштанки.
Інший приклад нашої роботи на Миколаївщині — ремонт і облаштування укриття у дитячому садочку №77 в обласному центрі. Ми займались цим проєктом разом із Данською радою у справах біженців (DRC) за фінансової підтримки "Novo Nordisk". Укриття, яке ми повністю оновили — це 230 квадратних метрів освітнього простору з сучасними меблями, іграми, дидактичними матеріалами, зоною для спорту та активностей, санвузлом. Підземний садочок організований таким чином, щоб можна було швидко і легко трансформувати кімнати під будь-які потреби дітей — розставити мобільні ліжечка для сну, чи навпаки, зібрати їх і організувати для дітей групові активності або малювання.
Один із наших принципів роботи — комплексне облаштування укриттів у закладах освіти, аби це були не просто приміщення, а підземні простори для повноцінного та комфортного навчання й розвитку дітей. Цей принцип ми реалізували також у проєкті "Дитинство в безпеці", який відбувся у співпраці з мережею дитячих магазинів "Антошка". Разом ми зібрали майже 1 мільйон гривень на так звані "набори безпеки", необхідні для створення умов для навчання та ігор в укритті меблі, освітлення, кулери, книжки та іграшки. Такі набори ми придбали та передали у сім дитячих садків по Україні — два на Одещині, два на Миколаївщині та три в район Криворіжжя на Дніпропетровщині.
Повноцінне дошкілля — символ майбутнього
У 2025 році ми продовжуємо облаштовувати укриття в дитячих садочках разом із українськими бізнес-партнерами та міжнародними організаціями. Це один із пріоритетів savED на цей рік.
Наприклад, вже зараз ведеться робота з ремонту та повного облаштування укриттів у чотирьох садочках Миколаївщини. Три з них знаходяться в обласному центрі, ще один — у Південноукраїнську. Цей проєкт ми втілюємо разом із LEGO Foundation та робимо все, щоб ці простори стали безпечним місцем, де діти зможуть навчатись, грати, малювати, спілкуватись та, зрештою, просто бути дітьми, попри війну та "дорослі" проблеми.
Діти в укритті садочка на Одещині. Фото: SavEd
Створення кожного підземного навчального простору у дитячому садку — це повернення кільком сотням дошкільнят повноцінного дитинства, яке дає фундамент їхньому дорослому життю. Адже саме на цьому етапі діти вчаться спілкуватися, досліджують, як влаштований світ та які є соціальні ролі, звикають до дисципліни та навчаються поєднувати її з творчістю.
А ще облаштування кожного укриття — це можливість для сотень батьків та десятків педагогів працювати, мати хоча б якусь впевненість та визначеність у тому, що буде завтра. А значить — залишатися у своїх громадах.
Ми віримо у цю місію та хочемо вдихнути таку ж віру у роботу з якомога більшою кількістю українських бізнесів та іноземних партнерів, що допоможуть втілювати її у життя.
