У чому проблема?
Мобілізаційний процес в Україні наразі має чимало проблем. Попри гостру нестачу особового складу, підхід до поповнення лав війська залишається хаотичним і недосконалим. Замість системної роботи з мотивацією та залученням людей, нерідко вдаються до примусових методів, як так звана "бусифікація". Такий підхід не лише не вирішує проблему, а й створює додаткові виклики для формування боєздатної армії.
Серж Хуцану — ексжурналіст, фотограф онлайн медіа "Віледж", а віднедавна й військовослужбовець комунікаційної служби 28 ОМБр імені Лицарів Зимового Походу. На початку повномасштабного вторгнення він долучився до лав ТРО на Київщині, та після того, як небезпека наступу на столицю минула, комунікація з командуванням перервалась. Зрештою, близько восьми місяців тому, чоловік сам почав пошук бригади. Головним його запитом було знайти місце, де б він міг, за допомогою власних навичок, показувати світу війну в Україні.
Серж Хуцану. Фото з архіву героя
Як розповідає Серж Хуцану, на це його надихнули роботи Роберта Капи, фоторепортера, чиї світлини з фронту, стали класикою фотожурналістики. Наприклад знімок "Лоялістський ополченець у момент загибелі", де фотограф зафіксував чоловіка у момент потрапляння кулі в його тіло. Чоловік переконаний — служити теж можна за покликанням.
"Мені це так сильно запам'яталось, і я подумав, що це насправді єдине важливе, чим можуть займатися митці — бути в епіцентрі подій і розповідати про ці події світу. Ти, звісно, класний, що сфотографував для матеріалу «Віледжа» Джамалу чи Отоя. Але, коли у твою країну приходить війна і ти можеш бути корисний зі своїми скілами, а я впевнений, що у війську кожен має бути корисний із тими скілами, з якими він справлявся у цивільному житті, ти маєш це робити", — зазначає військовослужбовець.
Плівковий знімок Сержа Хуцану
Причин для мобілізації у Сержа було кілька. Одна з них — страх. Зокрема, страх втратити те, що він має. Серж — чоловік, у якого є кохана дружина і діти, а невизначеність свого майбутнього у воюючій країні стала однією з головних причин, чому він вирішив вступити до лав Збройних Сил України. Каже, що невизначеність лякала більше за мобілізацію.
Інша причина безпосередньо пов'язана з професійною діяльністю Сержа, а саме з позицією його роботодавців. За словами військового, один із засновників "Віледжу", Марк Лівін (справжнє ім'я Валерій Катерушин), залишив Україну ще на початку 2022 року. Інший співзасновник, Микола Балабан, покинув країну через два роки.
"Якщо ти маєш хоча б краплю сумління, будучи чоловіком призовного віку у країні, яка воює, то рано чи пізно воно тебе загризе — на твоїй «крутій цивільній роботі у відомому міському медіа», як у моєму випадку, чи будь-де ще… Мобілізація — це єдиний правильний вибір для мене", — зізнається Серж.
Та виявилось, що самостійний пошук бригади — не найлегша задача. Серж почав пошуки власними силами, через особисті зв'язки та рекрутингові платформи, та цей процес зайняв кілька місяців і до очікуваного результату так і не привів.
Яке рішення?
Ідея створення рекрутингового проєкту виникла у Тані Каменєвої, волонтерки та засновниці благодійного фонду Shields Ukraine. Вона пов'язала потреби людей, про які дізналася під час поїздок на Донеччину, із власними можливостями та знаннями. Дівчина усвідомила, що завдяки особистим зв'язкам із бригадами, напрацьованими за час волонтерства, розуміє, як працюють підрозділи: від ставлення командування й до порядку з документами. Тож волонтерка вирішила, що її команда може стати ланкою між цивільними, які замислюються про військову службу, та самими військовими частинами.
"Часто цивільні, навіть свідомі, можуть не мати прямих зв'язків з військом, або мати з декількома бригадами без загального розуміння що, де і як. У нас це розуміння є і ми можемо в режимі консультування допомагати тим, хто думає про військо, обрати класні бригади, в яких вони будуть корисним зі своїми навичками",— розповідає Таня Каменєва.
Фото: сторінка в Instagram Тані Каменєвої
Головною метою проєкту "Військо +1" благодійниця називає наповнення війська людьми, які усвідомлено обирають свою роль у захисті країни та допомогу в тому, аби процес мобілізації був для них приємним.
Наразі "Військо+1" співпрацює з вісьмома бригадами та підрозділами: "Ахіллес" 92-ї ОШБр, "Рубіж" (4-та бригада оперативного призначення НГУ), "Спартан" (3-тя бригада оперативного наступу НГУ), 28-ма ОМБр імені Лицарів Зимового Походу, 47-ма ОМБр "Маґура", 14-й полк БпЛА, 12-й спецпідрозділ та "Signum" (підрозділ у складі 93-ї ОМБр "Холодний Яр"). І це лише початок — Таня зазначає, що кількість бригад поступово зростає.
Такий вибір бригад — не простий. Для цього "Військо +1" має чотири критерії:
- особисте знайомство з командуванням і бійцями бригад;
- якісне тривале навчання;
- порядок у документах;
- відкритість до співпраці.
Ще одна перевага — можливість отримувати інформацію про відкриті вакансії одними з перших. Це дозволяє проєкту раніше публікувати оголошення, що дає потенційним рекрутам шанс відгукнутися з меншою конкуренцією.
Зараз у проєкті працюють четверо людей повністю на волонтерських засадах. Тож команда намагається адекватно розраховувати обсяг вакансій, які може обробити.
Як це працює?
Люди, які хочуть долучитись до Збройних Сил за допомогою проєкту, спершу заповнюють онлайн-анкету. Вона схожа на резюме для майбутніх військовослужбовців. У ній треба вказати свої персональні дані, професійні навички, вміння водити авто, бажану посаду і бригаду, стан здоров'я та інше. Після цього потенційного рекрута запрошують на інтерв'ю з членкинею команди "Військо+1", де розповідають про те, які є бригади, вакансії, дізнаються про побажання самої людини й відповідають на питання, що її турбують.
На основі цієї розмови людині пропонують варіанти бригад та контактують з командуванням. Після цього на потенційного рекрута чекають співбесіди з обраними бригадами. Важливо, що ці інтерв'ю не зобов'язують людину до мобілізації. Тобто, якщо після розмов виявиться, що їй не подобається жоден варіант, або вона вирішить відтермінувати це рішення чи виникнуть інші проблеми, можна відмовитись, не маючи наслідків.
У випадку, коли майбутній військовослужбовець таки приймає рішення долучитись до війська, він отримує відношення, тобто лист, у якому бригада підтверджує, що бере конкретну людину на службу саме до себе. Після цього рекрут йде у ТЦК, а згодом потрапляє на навчання.
Цей процес, за умови, якщо людина остаточно прийняла рішення мобілізуватись, займає близько 10 днів. Потім на неї чекатиме 35 днів базової військової підготовки і безпосереднє потрапляння на службу в обрану бригаду. Послуги проєкту безплатні.
Фото надані Сержем Хуцану
Серж Хуцану саме в цьому визначає переваги особистого пошуку бригади — у можливості вибору. "Свою" бригаду він знайшов не одразу і мав співбесіди з іншими.
"З 28 ОМБр ми стовідсотково зійшлися в плані вайбу. Я розумію цінності цієї бригади, розумію всі морально-етичні переконання командування і людей, з якими зараз працюю. Крім того, як я всім кажу «імені Лицарів Зимового Походу» — звучить красиво. Ми знаємо, хто такі Лицарі Зимового Походу [об'єднання українських військових Армії УНР, яке у 1919–1920 роках здійснило героїчний рейд тилами більшовиків і денікінців, — ред.]. Понад 100 років ми боремося проти цього гомосовєтікуса постійно. Тому зараз люди, які носять почесне звання Лицарів Зимового Походу, продовжують цю справу",— ділиться Серж.
Окрім поетичного пояснення свого вибору, він має і раціональне. Навесні цього року, будучи цивільним, Серж Хуцану разом із Танею Каменєвою мав волонтерську поїздку на Донеччину до бригад "Холодний Яр" і 28 ОМБр. Там він познайомився із людьми, які проходять службу у цих бригадах і міг зрозуміти, до якої у майбутньому хотів би долучитись.
"Мені здається, так взагалі має бути, така залученість. Ти маєш, в першу чергу, побачити військо, ознайомитися з ним, зрозуміти, що це такі самі люди, як ти і не «шугатись», не боятись їх. Просто опинитись у цьому середовищі, зрозуміти, як цей процес відбувається і прийняти для себе більш-менш зважене рішення. Адже людей у вступі до війська найбільше лякає невизначеність, її бажано прибрати", — зазначає Серж.
Найбільша проблема, з якою стикається проєкт "Військо +1", як і саме військо, — це нестача людей. Після трьох років повномасштабної війни знайти цивільних, які хочуть долучитись до Збройних Сил, стає дедалі складніше.
До проєкту часто звертаються люди, яких вже мобілізували через ТЦК, але "Військо+1" допомагає лише цивільним, які самостійно виявили бажання мобілізуватися. Те саме стосується і військових, які пішли у СЗЧ і мають намір таким чином змінити бригаду. Проєкт не займається переведеннями.
"Питання переведення всередині війська доволі важкі. Ми намагались декілька разів це зробити, коли до нас звертались люди, які вже отримали повістку. Ми розуміли експертизу цієї людини й хотіли допомогти влаштувати її в одну з бригад, з якими ми співпрацюємо. Але у нас не виходило. На жаль, зараз це дуже складно", — зазначає Таня.
Трапляються й випадки, коли людині, яка хоче потрапити у військо, відмовляли у мобілізації. Як розповідає Таня Каменєва, таке часто трапляється з людьми з інвалідністю, що звертаються до проєкту. У деяких бригадах є внутрішні правила щодо певного переліку хвороб. Одним з таких випадків став хлопець, у якого проблеми зі згортанням крові. Попри це, усвідомлюючи всі ризики, він захотів приєднатись до війська. І хоч деякі бригади йому відмовили, інші таки запросили долучитись.
А це точно працює?
Проєкт "Військо +1" існує вісім місяців. За цей час команда обробила запити близько 80 людей, з яких до армії приєдналось близько 30. 15% від усіх анкет — це жінки.
За особистими спостереженнями Тані Каменєвої, зараз саме той час, коли жінки активно думають про військо й активно мобілізуються. "Військо +1" планує опитати бригади, з якими вони співпрацюють, на предмет готовності прийняття жінок до своїх лав. Тобто те, наскільки бригади готові видавати жіночу форму, жіночу броню, наскільки готові брати жінок на бойові посади.
"Ми захоплюємося людьми, які хочуть добровільно доєднатися до війська, незалежно від статі. Нам цікаво, аби той, хто наважився мобілізуватися, отримав усе необхідне, щоб ефективно виконувати свою роботу", — каже волонтерка.
Серед найпопулярніших напрямків, які обирають потенційні рекрути, — оператори дронів, інженери, працівники пресслужб і відеографи. Водночас деякі добровольці шукають місце у піхоті. Натомість артилерія та саперська справа виявилися менш популярними, хоча такі вакансії є.
Звертатись самостійно до рекрутингових центрів і платформ — це можливість планувати власне життя й обирати професію у війську. Серж Хуцану обрав професію комунікаційника, адже й у цивільному житті працював у медіасфері. Він розповідає, що, попри уявлення суспільства, посада в пресслужбі війська — це не писати дописи в соцмережах. Одним з напрямків роботи є комунікація з українськими та іноземними журналістами й безпосереднє доставлення їх на фронт.
Крім того, самостійний вибір професії допоміг Сержу продовжити улюблену справу — фотографію. Військовий каже, що одне одному не заважає, лиш реалії інші. У своєму Інстаграмі він ділиться фотографіями побратимів та їхніми історіями.
Ще більше корисних рішень!
Як системно змінити процес мобілізації на рівні держави, аби люди самостійно йшли у військо? На це питання обидва наших герої відповідь не знайшли. Водночас обидва кажуть, головне — особиста мотивація людей.
Важливо, аби кожен українець розумів чому і за що він воює чи має воювати.
"Якщо я зараз поїду на передову і запитаю побратимів, за що вони воюють, кожен з них відповість, що за те, щоб війна не прийшла в їхній дім",— каже Серж Хуцану.
Таня Каменєва також наголошує на важливості прозорості рішень.
"Для мене все рухається через правду, прозорість і відповідальність. Чим більше цього, тим більше охочих долучитись до всього, що транслює ці цінності. Прозорість процесів, можливість переведення, розуміння тривалосі служби. Але водночас, як ми можемо говорити про розуміння строковості служби, якщо ми не розуміємо скільки росія буде на нас нападати?" — ділиться волонтерка.
Долучитись до Збройних Сил через проєкт "Військо +1" можна, заповнивши анкету за лінком. До того ж в Україні працюють десятки рекрутингових центрів від різних бригад, Центр рекрутингу української армії, платформа Lobby X, сайт для пошуку вакансій в армії від Міністерства оборони та інші.
