Ні гармат, ні масла, ні стабільності, ні краху: яка вона, російська економіка війни?

Іван Валюшко

експерт Національного інституту стратегічних досліджень

Спочатку генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш приїжджав на саміт БРІКС в Казань. Опісля йому виявилося мало обнімашок з путіним (нехай, робота така — з поганцями справи мати), тож пішов на посиденьки з російським прем'єром Мішустіним на конференції ООН зі зміни клімату в Баку. Президент Азербайджану Ільхам Алієв там назвав нафту і газ "божим даром", натякаючи на непотрібність усіх цих "зелених" переходів. Обдарована ресурсами росія переорієнтувала свої енергетичні потоки (не всі, але втрату європейського ринку замістила) на Китай та Індію. Поповнена та озброєна коштом нафтодоларів російська армія вичавлює українських захисників з Донбасу. Для необ'єктивного спостерігача десь у далекій далечіні все це може вкластися в єдину картину "міроустройства", написану на Валдаї. В ній кремлівська економіка настільки потужна, що її вистачить "і на гармати, і на масло", а санкції залишаються непоміченими. Під таким сюзереном не соромно, з таким союзником цікаво — це вже не стільки про Україну, скільки про місце росії у світі загалом. Саме такого ефекту намагається досягнути вся пропагандистська машина, всоте повторюючи людожерські вигадки путіна і вкладаючи їх навіть у дитячі голови. Саме в це можна повірити, якщо використовувати тільки російські оцінки. Втім за успішним фасадом криються потріскані стіни та сталагміти з відходів життєдіяльності попід вікнами.

росія спроможна одночасно воювати "з усім Заходом" та тримати всіх у вузді всередині виключно користуючись з експорту нафти й природного газу, які є найважливішим джерелом валюти для кремля. Це кров російської економіки — протягом останніх 10 років доходи від продажу енергоносіїв становили 35-50% федерального бюджету. Ясна річ, на них тримається і кошторис агресії, але для напускання туману війни москва засекретила всю важливу статистику. Через це міжнародні аналітичні центри змушені або робити підсумки на основі аналізу вторинних джерел і власних оцінок, або приймати на віру подані росією дані. Це дозволяє кремлю маніпулювати показниками, що він робить із задоволенням.

Повірили шейхи — обманемо й решту…

З 2016 року росія входить до розширеного формату країн-видобувачів нафти — ОПЕК+, який виник на тлі падіння цін на нафту і покликаний регулювати видобуток, щоб добре було і споживанню, і виробництву. Для цього учасники групи свідомо й добровільно погодились обмежити щоденний видобуток в межах визначених квот. Для росії це 8,98 млн барелів на добу, але вона своє слово не тримає, добуваючи та продаючи більше обіцяного. Звідки ми це знаємо? Про це свідчать митні декларації та дані трафіку танкерів. Чи знають про це в ОПЕК? Безперечно. Чи можна за таке віроломство покарати? Можна, треба і є сигнали, що так і буде, але поки що читаймо попередній абзац. І раз нема надійних даних про загальне, знайдемо про часткове. 

Кожне російське ділове медіа, агентства новин, ток-шоу, експерти та користувачі чат-рулетки наввипередки намагаються довести силу російської економіки через паритет купівельної спроможності, посилаючись на дані Світового банку. Справді, з погляду ПКС російський ВВП четвертий у світі, при чому досягнувши цього високого місця у 2021 році, лишається таким і досі. Як правило, пропагандисти супроводжують це ремаркою "попри витрати на війну і всупереч санкційному тиску". Проте слабку відповідність між ПКС і реальністю показує напівжарт "The Economist", який з 1986 року рахує вартість гамбургера у різних країнах. Те, що в Україні він дешевший, аніж у США, не свідчить про наше багатство. 

росія видає світу те, що хоче, аби показати свою силу і приховати слабкість. Тому цілий путін каже, що "зростання економіки росії у III кварталі дещо сповільнилося, але ВВП за підсумками поточного року збільшиться", а російське мінекономрозвитку — "динаміка ВВП у III кварталі поточного року дещо сповільнилася, але економіка Росії продовжує зростати". І всі праві, бо індустріальне зростання становить 4,5%, обробний сектор додав 8,1%, машинобудування майже 20%, підприємства завантажені замовленнями, а безробіття продовжує зберігатися на рекордно низькому рівні у 2,4%. Зарплати у сфері війни та обслуговування війни перевищили заробітки банківських працівників, формуючи новий середній клас. При чому в Башкортостані й Татарстані.

Для підсилювального ефекту пропагандисти тиражують компліментарні заяви різних західних експертів, які "підтверджують" кремлівський наратив. Останнім часом такою говірливою головою виступає "британський військовий аналітик" Александр Меркуріс (за версією Фонду "Росконгресс" — "фахівець у галузі міжнародних відносин, юрист і аналітик; коментатор і експерт у галузі російської економіки, політики та суспільства"). От він з Лондона чітко бачить, що росія не зазнає впливу жодної кризи ще років 10, з усіма санкціями вона успішно справилася і продовжує розвиватися небаченими темпами. Окрім нестримної реклами інтерес кремля в послугах таких експертів (інший британець Скот Ріттер, німці Александер Рарр і Ульф Шнайдер, французи Гіслен де Кастельбажак і Крістоф Гомар та інші — ім'я їхнє Легіон) полягає у просуванні головної ідеї — Захід має змінити свою позицію щодо рф. Цікавий висновок: якщо західний тиск такий нікчемний по задуму і цілющий по ефекту, то нащо закликати до його скасування?

…та повірять не всі

Намагаючись протидіяти маніпуляціям, уряд Швеції доручив Національному інституту економічних досліджень проаналізувати економічний розвиток росії. Представлений звіт пропонує вихід за межі російських офіційних цифр і підкреслює, що резерви російського уряду, які були використані для фінансування військових витрат, швидко закінчуються і можуть бути вичерпані протягом року. Після того Центральний банк опиниться під тиском, щоб знизити облікову ставку, і може друкувати більше грошей, призвівши до високої інфляції та ослаблення рубля. Принаймні у першій частині свого прогнозу шведи влучили точно в око Набіулліній яблучко. 

У липні 2023 року облікова ставка Центрального банку (на росії вона зветься "ключова") перебувала на рівні 7,5% річних, а за наступні 15 місяців підіймалася 8 разів. Теперішні 21%, під які комерційні банки братимуть в нього кредити, блокують розвиток будь-якого легального бізнесу, а власне житло роблять недосяжною мрією через фактичну непідйомність іпотеки. Втретє за два місяці ставки підняв Сбербанк — до 28,1% на вторинному ринку житла і до 28,4% на первинному ринку. В інших банків іпотека подорожчала ще сильніше: в Альфа-банку — 28,49%, у ВТБ — 29,8%. Не зле згадати, що доступні кредити стали однією з причин поліпшення рівня життя росіян у 2000-х роках і заклали фундамент рейтингу путіна, який і терористів "мочить", і простих людей "витягає з нетрів". Безпрецедентно високі ставки свідчать про масштаб фінансових проблем, які перевищують кредитну кризу 2008-го й обвали рубля у 2014 і 2022 рр. 

Через високу інфляцію (хотіли 4%, вже 6%, а буде 8,5%) вже в грудні ставка може зрости до 23%, а потім ще. Внєшекономбанк порахував, що для збиття інфляційного фактора вона взагалі має бути 52%. Сумнівно (але страшенно бажано), щоб до такого дійшло, але бізнес вирішив зіграти на випередження. 

Російський союз промисловців і підприємців висунув вимоги зобов'язати Центральний банк рф погоджувати грошово-кредитну політику з урядом, а Центр макроекономічного аналізу та прогнозування, який очолює Дмітрій Бєлоусов (брат міністра оборони) закликав знизити ставку через ризик стагфляції. ЦБ наполягає на неприпустимості втручання в його роботу. Запахло таким смаленим, що спочатку спікер Думи Володін закликав не зводити всі проблеми економіки виключно до ключової ставки ЦБ, а потім міністр економіки Решетніков розвінчав наявність будь-яких розбіжностей із ЦБ у боротьбі за економічне зростання. 

Проте головний арбітр перебуває над сутичкою, демонструючи послідовну довіру до регулятора і його керівниці попри скарги бізнесу. Нам би хотілося, щоб хтось нашептав путіну кляузу на Набіулліну, мовляв, саме вона винна у всіх бідах російського господарства і через неї росія програє війну. Її було б звільнено, а заміні було б настільки байдуже на право Центрального банку функціонувати незалежно від кремля, уряду, парламенту, рекомендацій провладних аналітичних центрів та промислових лобістів, що вона поступилася б тиску бізнесу з усіма негативними наслідками. Поки ми фантазуємо, за даними того ж ЦБ, за осінь в росії різко подорожчали послуги освіти, вартість авіа- і залізничних квитків, послуги закордонного туризму, молоко, вершкове масло, ліки, електрообладнання і кудись поділась картопля. 

Сила переконання

"Могутність росії та її армії" породила два доволі живучих меми, які не так характеризують реальне становище, як підкреслюють його бажаний для кремля вигляд. "100500 танків за Уралом" використовується для позначення нездоланності війська, яке спирається буквально на глибину віків — бази зберігання озброєння та військової техніки по всій країні, особливо в районах зі сприятливими для тривалої консервації кліматичними умовами, з подачі пропаганди здаються невичерпними. Розмір цього резерву направду вражає, але 1) кількість не відповідає якості, і 2) все, що можна порахувати, колись закінчиться. І невсипуща ОСІНТ-спільнота це переконливо доводить.

Друге тісно пов'язане з першим і посилається на так шановану в російсько-радянській архітектурній традиції мегаломанію — "нескінченний ресурс" як такий. Він має багато проявів: від мобілізаційного резерву башкирів/тувинців/татар/бурятів до повного імпортозаміщення й самодостатності російської економіки. Також виник не на порожньому місці, але так само має межу, яка невпинно рухається. 

Обидва пов'язані з війною і прямо впливають на неї. Одноразові фінансові заохочення з федерального і регіонального бюджетів й інші виплати в мільйонних сумах дозволили зупинити спад притоку нових контрактників у квітні-липні. Проте мотивувати орду рублем — справа занадто витратна навіть для самих ординців. І першими ластівками стали нормативні рішення про матеріальну відповідальність добровольців за заподіяння шкоди військовому майну й обмеження граничного розміру виплати за поранення 3 млн рублів (замість восьми) і то на розсуд медико-соціальних експертів. Окрім підкреслення неповаги системи до її войовничих гвинтиків такі рішення свідчать якраз про потребу в тих самих рублях: в першому випадку їх забирають, у другому — не додають. Так чи інакше, така "оптимізація машини і людини" ніяк не корелює з образом бездонної казни. 

Попри все, росія має ресурси для ведення війни в найближчій перспективі незалежно від внутрішньої ситуації. путін не для того витратив 20 років свого життя, аби відмовлятись від реалізації імперських амбіцій заради відвернення продовольчої кризи. Вершкове масло шкідливе у великій кількості, картоплю завезуть, лікуватися можна дідівськими методами й ходити в церкву, молоко все одно скисне, раз наявні проблеми з електрообладнанням. І взагалі "перегріта" на зиму економіка — це тільки на краще. У віддаленій перспективі та ж інфляція, дефіцит кваліфікованої робочої сили, прив'язка витрат на війну, не кажучи про цивільний бюджет, до ціни на нафту покажуть межу російської стійкості. На цьому тлі важливо не впадати в ейфорію завищених очікувань, бо скорого краху всього того колоса не планується. Проте він таки на глиняних ногах.