“Я сподіваюся на золото”: історія каноїстки Анастасії Рибачок, яка вдруге представляє Україну на Олімпійських іграх
Олімпійська призерка Анастасія Рибачок почала займатись веслуванням завдяки своєму молодшому брату — Вадиму. Коли дванадцятирічна Настя прийшла вболівати за нього на змаганнях, дівчину помітив тренер Василь Циховліс. Через батьків та брата він почав вмовляти Анастасію прийти на тренування, щоб спробувати веслування. Майбутня олімпійська чемпіонка погодилась, але сприймала це як забавку.
"Літо, спека і вода. Я прийшла на тренування, аби мати змогу купатись. Ну, як маленька дитина. Але тренер переконав мене, що цей вид спорту — не просто розваги. Він може перерости у кар'єру, стати моїм життям та майбутнім", — розповідає спортсменка.
Далі Вадим зовсім покинув цей вид спорту, а ось Анастасія навпаки знайшла тут друзів, почала брати участь у змаганнях. У перший же рік спортсменка виграла свою першу медаль на обласних змаганнях. Вона пригадує, що тоді почала мріяти про нові досягнення і нові медалі.
Перші роки Анастасія виступала на байдарці. Тоді рівновагу на воді треба було тримати сидячки із двостороннім веслом та буйками з обох сторін. Але згодом вона вирішила пересісти у каное, де веслувати треба стоячки на одному коліні, хоча спочатку тренер відмовляв і казав, що це не для неї.
"У каное я пересіла за своїм бажанням. Я зрозуміла, що мені це подобається. Адже нудно сидіти в байдарці, але стояти і тримати рівновагу в каное — зовсім інша справа. Тому і продовжила свій шлях саме так", — говорить Анастасія.
Анастасія Рибачок
Вона також розповідає, що паралельно із веслуванням пробувала і багато інших видів спорту, займалася моделінгом і танцями. Проте нічого не затримувалось в її житті так довго. Анастасія Рибачок закінчила школу, вступила до університету та випустилась з нього, але веслування не покидала.
"Було багато моментів, які могли б усе перекреслити або посунути на другий план мою спортивну кар'єру. Але це все одно не вплинуло на мене. Тому я вирішила, що веслування буде не просто хобі, не просто якась спортивна зацікавленість, а я дійсно зроблю це своєю роботою і своїм життям", — каже спортсменка.
Так Анастасія почала брати участь у великих змаганнях. Першими мали стати чемпіонати Європи та Світу, але через травму спортсменці не вдалося туди потрапити. І дебютувала вона вже на молодіжному чемпіонаті Європи у двійці (каное на дві людини) разом із Людмилою Лузан. Тоді каноїстки здобули бронзу.
"Перший рік, перші змагання у двійці, перша Європа і вже з медаллю. Це була взагалі розкіш. Я зрозуміла, що мій шлях може тільки початися. Не треба закінчувати у юніорах чи молоді, як роблять інші", — розповідає Анастасія.
Далі була ще не одна медаль на Чемпіонатах Європи та Світу — бронза, срібло і золото. Але найбільша перемога Анастасії — у 2021 році під час Олімпійських ігор в Токіо. Тоді разом із Людмилою Лузан вони посіли друге місце і поступились лише китайським каноїсткам. До речі, це були перші Олімпійські ігри, на яких відбулись змагання саме з жіночого каное.
"Ці враження не можна ні з чим порівняти. У мене були сльози щастя. Коли спортсмен вперше їде на Олімпійські ігри, він не розраховує на медалі. Але, коли ми взяли срібло, я зрозуміла, що це саме те, заради чого наша команда так наполегливо працювала стільки років. Я дуже плакала", — говорить Анастасія.
У чому проблема?
Як і багато українських спортсменів, Анастасія Рибачок зіткнулася з нестачею фінансування. Через брак коштів каноїстка не могла оновити спортивний інвентар та забезпечити необхідний рівень тренувань.
Невдовзі після перемоги на Олімпіаді, у квітні 2023 року, Анастасія народила сина Назара. Здавалося, спортивна кар'єра мала стати на паузу. Але перерви майже не було.
Вже через два тижні після пологів Анастасія почала займатись у спортзалі. Ще через два тижні пройшла плановий огляд, і стало зрозуміло, що спортсменка повністю відновилась. Після цього вона повернулась на воду, але ще не знала, що готуватиметься до Олімпійських ігор у Парижі.
Спершу задачею була перемога на Чемпіонаті України, який проходив у вересні, через 3,5 місяця після пологів. Ці змагання спортсменка сприймала як можливість "зрозуміти, на що я взагалі здатна після народження дитини". Здобувши перемогу, Анастасія порадилась з чоловіком та тренером і вони разом вирішили, що у спортсменки є всі шанси потрапити у Париж. До речі, чоловік Насті — Андрій Рибачок — теж займається веслуванням і є заслуженим майстром спорту України з веслування на байдарках і каное, а також неодноразовим чемпіоном світу.
"Але коли мене вже взяли до олімпійської збірної 2024 року, потрібна була фінансова підтримка. Треба було готуватись разом із чоловіком (Андрій Рибачок також готувався до ліцензування на Олімпійські ігри 2024 — ред.). І ми б не змогли гідно забезпечувати дитину і власним коштом оплачувати збори", — каже Анастасія.
Анастасія та Андрій Рибачки з сином Назаром. Фото з особистого архіву пари
Яке рішення?
Спортсменка звернулась за допомогою до президента Федерації каное, і він пообіцяв допомогти знайти спонсорів для участі в Олімпіаді. Так спортсменка познайомилась з командою інвестиційної компанії BGV Group Management Геннадія Буткевича, яка відгукнулася на запит Анастасії і виступила генеральним партнером каноїстки на літніх Олімпійських іграх у Парижі.
"Спочатку я не розуміла, чи захоче мене підтримати бізнес. Веслування на каное — не дуже популярний вид спорту, не масовий, і я хвилювалася, що він буде нецікавий спонсорам. Але для прийняття рішення інвестиційній групі BGV знадобився один день, вони повірили в нашу співпрацю. Уже ввечері команда компанії набрала мене і повідомила, що готові підставити «спонсорське плече», додавши, щоб я підбирала новий найкращий човен. Мені стало набагато легше, це як камінь з душі. Відтоді я змогла думати лише про свій результат і свої перемоги", — розповідає спортсменка.
Як це працює?
Найважливішою підтримкою від партнерів — компанії BGV Group Management — для Анастасії стала купівля нового каное та весла. Передусім, нове каное — більш сучасне та має кращі характеристики, а це те, що безпосередньо впливає на результат запливу. За словами спортсменки, нові весло та човен покращують результат на 30%.
Це каное-одиночка, вироблене за сучасними технологіями, яке повністю відповідає технічним вимогам Міжнародної федерації каное. Це саме та модель, на якій тренується Анастасія із самого початку професійної кар'єри в українській олімпійській збірній. Але для спортсменки човен важливий не тільки з технічних характеристик — дизайн каное вона створила сама ще до пологів. Якщо на минулих Олімпійських іграх була чорна пантера як символ швидкості, то тепер там напис "I AM UKRAINIAN".
"Міжнародний олімпійський комітет забороняє розміщувати на човнах будь-які написи, пов'язані з війною. Ми навіть не можемо написати «Stop War». Вони вважають це пропагандою. Але напис «I AM UKRAINIAN» вказує на нашу приналежність до України, й це важливо", — пояснює Анастасія.
Вона переконана, що спорт не "поза політикою". Анастасії важливо говорити, що вона — українка і що в її країні триває війна, а росія — країна агресор. Проте МОК не дозволяє цього, натомість пропонує змагатись українцям на сусідніх доріжках з росіянами чи білорусами.
"Зараз нашим рідним та знайомим руйнують домівки, а тут, в Олімпійському селищі, через намет росіяни слухають на всю російську музику", — продовжує спортсменка.
Саме тому вона разом зі своїм персональним тренером Дмитром Гриньком докладає всіх зусиль, аби показати максимум у Парижі і продемонструвати міць та силу України. Наразі Анастасія тренується на базі ДП "Олімпійський навчально-спортивний центр «Конча-Заспа»" по 2,5 години двічі на день.
Спортсменка також пригадує, як починалась співпраця з новим тренером. Тоді вона і сама до кінця не вірила, що зможе відновитись і потрапити на Олімпійські ігри. Але їй допоміг чоловік, знайшовши Дмитра, який був готовий зважати на особливості післяпологового періоду і був переконаний, що спортсменка швидко прийде до належної форми для участі у змаганнях світового рівня.
Анастасія наголошує, що перехід до іншого тренера був надзвичайно важливим і переломним моментом — це був перехід від тренування до співпраці.
Анастасія Рибачок та її тренер Дмитро Гринько. Фото з мережі
Було дуже мало часу, щоб дійсно порозумітися і спрацюватись, але Анастасія ризикнула. Спочатку спортсменка хвилювалась і не була впевнена, що вони підходять одне одному. Але пройшло трохи часу і тандем почав працювати як злагоджена команда.
За словами спортсменки, якісним тренуванням також сприяє постійна організаційно-фінансова підтримка генерального партнера BGV Group Management. Компанія допомогла придбати мотор для катера, щоб тренер під час запливів міг постійно бути поруч та бачив, як працює веслувальниця. Окрім човна та іншого спортивного приладдя, BGV також оплатила логістичні та організацій витрати для участі Анастасії Рибачок та її команди в Олімпіаді у Парижі.
"Це дуже важливо. Ми співпрацюємо і товаришуємо не так довго, а компанія вже зробила величезний вклад у мою спортивну підготовку. І, звичайно, мій човен — це моя робота, моя гордість!", — наголошує Анастасія.
31 липня спортсменка вирушила у Париж — перші запливи почнуться 6 серпня. Звісно, Анастасія хвилюється та відчуває на собі велику відповідальність, але обіцяє зробити все можливе, щоб повернутися з перемогою.
"Коли я їхала на минулу Олімпіаду, то головною була участь. Але тепер я їду на Олімпіаду, маючи срібло із попередньої, і участі вже замало. Я звичайно сподіваюсь на золото", — відмічає Анастасія Рибачок.
