Як державам не програти у боротьбі з дезінформацією
У чому проблема?
Українське суспільство перебуває під постійним впливом російської дезінформації. За словами модератора дискусії Яреми Духа, один з найпоширеніших наративів розповідає про жахливе НАТО, яке хоче захопити нашу територію, щоб будувати на ній військові бази. І його нам нав'язують вже понад 15 років.
"Я вчора була у Києві та зустрічалася з мером. Він розповів, що бачив цю кампанію (з дискредитації НАТО, — ред.), ще коли йому було 9 років. Тоді він проживав десь у військовому містечку і неподалік був великий білборд. На ньому були зображені солдати з вовчими обличчями й напис, що солдати НАТО прийшли, щоб забрати ваше життя", — погоджується з модератором помічниця Генерального секретаря НАТО з питань громадської дипломатії Марі-Доха Бесансено.
Ще один наратив російської дезінформації почав стрімко поширюватись після початком війни Ізраїлю та ХАМАС. Начебто у бойовиків терористичного угруповання була зброя НАТО, яку їм продала Україна. І росіяни постійно використовують цю тактику. Коли у світі відбувається якийсь інцидент, реакція ворога — спробувати звинуватити у цьому українців та солдатів НАТО.
"Я завжди дивуюся, як багато речей українці встигають робити. Де ми знаходимо час? І один з останніх прикладів — теракт у "Крокус Сіті Холі" в Москві. Очевидно, що там знову багато говорилося про українців і про те, що це наша заслуга. Але також варто звернути увагу на те, як швидко з'явилися штучно згенеровані глибоко фальшиві відео, де колишній голова Ради національної безпеки і оборони Олексій Данілов вихваляє цю атаку", — продовжує цю думку доцентка цифрових медіа та суспільства Школи комунікацій при Дублінському міському університеті Тетяна Локоть.
Тетяна Локоть на Львівському медіафорумі. Фото: LMF
Тайванський активіст, співзасновник і генеральний директор організації DoubleThinkLab Мін Сюан Ву розповів, що росіяни розповсюджують свою дезінформацію не тільки на Західний світ, але і на Азію також. Зокрема, коли почалось повномасштабне вторгнення у 2022 році, набув популярності фейк про українських неонацистів, відповідальних за події 2019 року в Гонконгу.
Тоді в країні розпочалась серія протестів проти пропозиції уряду змінити законодавство, що дозволило б екстрадицію на материковий Китай. До одного з мітингів доєдналось декілька колишніх українських військових, які приїхали на відпочинок та виклали свої фото у соціальних мережах. Їх підхопили російські телеканали та почали поширювати меседж: "українські неонацисти, профінансовані США, приїхали в Гонконг, щоб спонсорувати протести".
"У 2019 році навіть китайці на це не купилися, ніхто взагалі не приділяв цьому уваги. Але коли почалася війна, то цю новину переробили, і вона знову виринула у соціальних мережах та навіть державних ЗМІ", — розповідає Мін Сюан Ву також відомий під нікнеймом Ttcat.
Він також розповідає, що китайська пропаганда щодо Тайваню доволі схожа на російську. Наче Тайвань це частина Китаю, а тайванців не існує, вони просто інші китайці. Також поширюють наратив про американців брехунів, які постійно обіцяють підтримку, але насправді нібито маніпулюють країною.
Мін Сюан Ву на Львівському медіафорумі. Фото: LMF
Під час дискусії Анаїт Хоперія, яка працювала в Міністерстві юстиції у відділі міжнародних конфліктів, де займалася захистом прав і інтересів України, також згадала про кампанію "Чорна діра". Тоді поширювали меседж, наче Володимир Зеленський — це "Чорна діра", в якій зникають західні гроші, а Україна неспроможна держава (failed state).
Яке рішення?
Дезінформація вже давно стала частиною агресивних дій, що одні країни застосовують стосовно інших. І щоб ефективніше протидіяти ворожим інформаційним атакам, треба працювати разом та обмінюватись досвідом. Саме тому на десятому Львівському медіафорумі зібрали представників НАТО, ЄС, Азії та України, які разом шукали відповіді на запитання, як державам боротись з дезінформацією. Далі "Рубрика" розповідає про головні рішення з цієї розмови.
Як це працює?
Експерти одразу визначили, що одна з найважливіших складових протидії дезінформації — моніторинг наративів ворожої пропаганди. Марі-Доха Бесансено розповіла, що в НАТО є окремий аналітичний центр, який постійно стежить за ними в засобах масової інформації.
Спочатку фахівці ідентифікують новий наратив та дивляться, як він поширюється. Якщо він не виходить за межі конспірологічної зони та сприймається як теорія змов, то на такий наратив не реагують.
Проте якщо його починають підхоплювати засоби масової інформації, то аналітики попереджають про нього представників медіа. Водночас не менш важливою є політична реакція, щоб профільний посадовець міг одразу офіційно спростувати цей фейк.
"Я думаю, що це один з ключових елементів ефективної реакції на дезінформацію — переконатися, що аналітики сидять не надто далеко від тих, хто може реагувати політично, а також від преси та засобів масової інформації", — говорить Марі-Доха Бесансено.
Марі-Доха Бесансено на Львівському медіафорумі. Фото: LMF
Вона також наводить один з останніх гарних прикладів швидкої політичної реакції — відповідь французів на звинувачення в антисемітизмі. Такі меседжі почали поширювати після конфлікту Ізраїля і ХАМАС. Тоді міністр закордонних справ Франції вийшов із заявою, що невідомо хто за цим стоїть, але точно можна сказати, що це походить з-за меж країни.
За три тижні після цієї заяви правоохоронці з'ясували, що відповідальні за поширенням цих меседжів декілька людей з Молдови, яким заплатили росіяни. І якби влада Франції відповіла б тільки після цього, то таке спростування дійшло б до значно меншої кількості людей і не було б ефективним.
З цим також погоджується Анаїт Хоперія та додає, що окрім політиків та журналістів, аналітикам також варто співпрацювати зі спецслужбами, оскільки дезінформація є частиною гібридних атак росії та може нести загрозу для національної безпеки.
Водночас потрібно працювати і з платформами для поширення контенту та соціальними мережеми, щоб протидіяти дезінформації не тільки в ЗМІ, але і там.
"Ми повинні блокувати ворожу дезінформацію, працюючи з платформами на кшталт Meta чи YouTube. Важливо аргументувати, чому якісь канали повинні бути заблоковані. Наприклад, тому що вони порушують наше законодавство. І зараз такий підхід не всім подобається, мовляв, а як же свобода слова? Але свобода слова закінчується тоді, коли починається зловмисний вплив", — пояснює Анаїт Хоперія.
Анаїт Хоперія на Львівському медіафорумі. Фото: LMF
Далі Тетяна Локоть повертається до теми моніторингу ворожої дезінформації та наголошує на тому, що постійний моніторинг — це не просто збір даних щодня, він також дозволяє побачити довгострокові тенденції, наприклад коли певні теми та дезінформація вщухають, а коли знову активізуються.
"Таке ми бачили на початку повномасштабного вторгнення. Дезінформація, пов'язана з війною та атаками росії на Україну, насправді стрімко зросла, починаючи з 22 лютого 2022 року, потім пішла на спад до літа 2023 року, а потім у листопаді 2023 року ми знову побачили цей вибух дезінформаційного наративу, зосередженого на війні", — пояснює експертка.
Тетяна Локоть продовжує, що російська дезінформація, яка намагається вплинути на хід війни, необов'язково містить це слово "війна". Тобто росіяни намагаються використовувати кожен привід, наприклад, протести фермерів у Польщі, щоб зменшити права українських громадян або тиснути на український уряд.
"І ви не зможете помітити зв'язок між різними подіями та різними типами дезінформації, якщо не будете проводити постійний моніторинг. Саме тому Потрібно дивитися на щоденні дані, але також проводити довгостроковий аналіз, щоб побачити, як розвивається і змінюється певний дезінформаційний наратив", — додає вона.
Дискусія "Чи програють держави у боротьбі з дезінформацією?". Фото: LMF
Також експерти обговорили різні шляхи для протидії ворожій дезінформації. Всі погодились з тим, що тільки спростовувати кожен окремий фейк чи наратив недостатньо. Тільки відповідати на проблему неефективно, тож краще грати на випередження.
Анаїт Хоперія запропонувала створювати свої позитивні наративи. Тобто не лише спростовувати неправдивий негатив щодо своєї країни, але і створювати матеріали, проєкти, які б розповідали про позитив. На думку експертки, поєднання цих двох варіантів протидії дезінформації працюватиме значно краще, ніж лише один з них.
Інший спосіб боротьби з дезінформацією — працювати над стійкістю країн до ворожої дезінформації, розвиваючи медіаграмотність населення. Марі-Доха Бесансено пояснює таку тезу на прикладі Фінляндії та реакції населення на російську пропаганду.
"Фінляндія настільки хороша в цьому, що там навіть не працює Russia Today (російська державна пропагандистська мережа телеканалів, — ред.) Їм просто не вистачало підписників, і ніхто не цікавився ними, тому що населення настільки підготовлене до протидії пропаганді. Вони побачили це і просто подумали: «О, це ще один пропагандистський сайт». Його довелося закрити не тому, що він був заборонений урядом, а тому, що населення добре підготовлене, тож це урок для багатьох західноєвропейських країн", — говорить вона.
Тетяна Локоть також погоджується, що важливо готувати суспільство до ворожих інформаційних атак, але додає, що також необхідно працювати й на рівні окремих громад.
"Наприклад, в Ірландії, де я працюю, ми виявили, що багато дезінформації дуже часто спрямована на конкретні громади. Вона використовує страхи та занепокоєння, які вони мають, зокрема про вимушену міграцію, відсутність економічної підтримки. Це дійсно специфічні для кожної громади речі", — пояснює вона.
Тож експерти повинні йти в громади та разом з місцевими організаціями розробляти інформаційні кампанії з протидії дезінформації. Особливу увагу треба звертати на малозабезпечені громади, оскільки вони частіше стають мішенню ворожої дезінформації. Також Тетяна Локоть радить бути більш пильними у період виборів, це теж час для активізації пропаганди.
Дискусія "Чи програють держави у боротьбі з дезінформацією?". Фото: LMF
"Зараз дезінформаційні кампанії навіть не намагаються нікого переконати у своїй брехні, але їхня ціль — викликати повну недовіру до демократії, відсутність апетиту до голосування, глобальну огиду до ваших інституцій і так далі. Тож я вважаю, що надзвичайно важливо для журналістів відігравати свою роль у демократичних країнах і показувати, що таке справжня журналістська робота й що таке якісна методологія і сувора етика", — підсумовує Марі-Доха Бесансено.
