Жінки під час війни: до чого призведе те, що українки опинились на передовій захисту цивільних в Україні
Повномасштабне вторгнення Росії остаточно запустило процес критичної зміни суспільних ролей, зокрема зростаючу роль українських жінок у захисті та підтримці цивільного населення. Новина про село Маків на Хмельниччині, де начебто зовсім не залишилось чоловічого населення, яка сколихнула поважні західні видання, тільки підкреслює глобальний інтерес до того, як прямо зараз змінюється демографічний ландшафт багатьох громад по всій Україні. Ці процеси вимагають нових підходів і світ зараз прицільно спостерігає за тим, як ми будемо з цим справлятися.
Наразі за інформацією Міноборони загальна кількість жінок у ЗСУ (не тільки військовослужбовиць) сягнула 62 тисячі. Цей показник значно перевищує середній рівень у більшості інших країн світу. При цьому жінки, що залишилися в тилу, також мають значний вплив, об'єднуючи людей у спільних зусиллях надавати максимальну підтримку для захисту країни.
За даними аналізу від ООН Жінки та CARE, жінки становлять більшість працівників, волонтерів і представників служб екстреної допомоги, які надають підтримку постраждалому населенню через громадські організації чи неформальні об'єднання або групи швидкого реагування. Особливо цінний досвід наразі мають жінки з прикордонних та транзитних областей. Одним з ключових питань там є захист цивільного населення, навколо якого часто групуються проактивні громадянки.
У Полтавській, Сумській, Чернігівській та Харківській областях, де я працюю разом з командою фахівців із захисту цивільного населення Center for civilians in conflict (CIVIC), зусилля жінок були переважно зосереджені на створенні організацій, спрямованих на надання притулку, продуктів харчування та медичної допомоги.
«Те, що нас вважають транзитною громадою, не означає, що ми не знаємо, що таке війна та прильоти», — так нашій команді CIVIC пояснювала свою мотивацію заступниця голови Пирятина на Полтавщині Тамара Коваленко, яка взяла на себе лідерську позицію та активно координувала допомогу внутрішньо переміщеним особам у громаді, особливо у перший рік повномасштабного вторгнення.
Ескалація бойових дій підкреслила незамінну роль жінок у мобілізації ресурсів, організації розподілу допомоги та наданні критично важливої підтримки переміщеним сім'ям і особам. Незважаючи на особистий ризик і роботу в небезпечних умовах, їхня непохитна рішучість мала вирішальне значення для заповнення прогалин, що залишилися через часткову неспроможність державних інституцій і не завжди ефективну увагу з боку міжнародної спільноти.
Одним із відчутних прикладів впливу жінок є координація зусиль з надання гуманітарної допомоги, де жінки відіграють центральну роль у забезпеченні розподілу одягу, предметів першої необхідності тощо серед постраждалого населення.
Наприклад, жінки з громадської організації «Північна горлиця» у Анисівському ліцеї на Чернігівщині облаштували перший у селі швацький цех, аби підтримувати українських військових. Там шиють подушки-кісточки та планують навчитись відшивати адаптивну білизну для військових. У швацькому цеху працюють 10 жінок, з яких у кожної батько чи чоловік у ЗСУ.
Крім того, у відповідь на нагальну потребу в безпечних укриттях у громадах, ці жінки сприяли ремонту та обладнанню об'єктів цивільної оборони, тим самим підвищуючи рівень безпеки цивільного населення під час обстрілів. Крім того, їхня робота виходить за рамки надання негайної допомоги і охоплює реалізацію ініціатив, спрямованих на зміцнення довгострокової стійкості та відновлення.
Зростаюче залучення українських жінок до захисту та підтримки цивільного населення є прямим наслідком глобальних змін у демографічному ландшафті та суспільних ролях, спричинених війною. Участь жінок у змінах, які були зафіксовані, приносить унікальний набір переваг, що випливає з притаманного їм емпатійного розуміння потреб вразливих груп населення, особливо інших жінок і дітей. Їхня здатність мобілізувати ресурси, організовувати розподіл допомоги та надавати необхідну підтримку в умовах значного виснаження чоловічого населення підкреслює важливий аспект: впровадження ґендерно-чутливого підходу в гуманітарну діяльність, що забезпечує більш інклюзивний характер втручань та уважне ставлення до конкретних потреб усіх членів громади.
Крім того, безпосередня участь жінок у цих ініціативах сприяє більшій згуртованості громади та довірі до процесів відновлення, оскільки вони часто відіграють ключову роль у своїх сім'ях і громадах загалом. Їхній внесок не лише задовольняє нагальні потреби, а й слугує основою для розбудови довгострокової стійкості та відновлення громад. Їхні дії є прикладом критично важливої ролі цивільного захисту під час війни і підкреслюють необхідність постійної підтримки та визнання цих зусиль як на національному, так і на міжнародному рівнях.
Подальший шлях передбачає не лише збереження, але й розширення підтримки участі жінок у захисті цивільного населення. Цього можна досягти через міжнародне співробітництво, цільове фінансування та розробку політики, яка надає пріоритет гендерній рівності та розширенню прав і можливостей жінок як центрального елементу зусиль з розбудови миру та відновлення. Сприяючи створенню середовища, яке цінує і використовує унікальний внесок жінок, міжнародна спільнота і місцеві стейкхолдери можуть прокласти шлях до більш стійких та інклюзивних суспільств у поствоєнний період.
