Повернення Євросоюзу: як ЄС допомагатиме у 2024 році й чи отримаємо ми 50 мільярдів євро

За останні місяці лише лінивий не писав, що союзники відвертаються від України. Що не дивно, адже США досі не можуть ухвалити новий пакет військової допомоги, а Європейський Союз поки так і не надав нам обіцяні 50 мільярдів євро (це фінансова підтримка, яка розтягнеться на чотири роки).

Втім, у 2024 році Євросоюз і країни-члени вже показують, що готові далі допомагати Україні — і будують нові плани. Звісно, порівняно з 2022-м роком оптимізму у союзників помітно менше, але на їхню підтримку ми все ще можемо розраховувати.

Поки найвідчутніша відмінність між ЄС і США в тому, що для першого Україна лишається зовнішньополітичною темою №1. Звісно, грає роль і географія, бо від США до нас — майже 7000 кілометрів, зате для Євросоюзу це війна на їхніх кордонах і постійний ризик, що рф може атакувати ЄС (хай навіть у "гібридному форматі", а не танковими колонами).

Ну і російські ракети та "Шахеди" на територію блоку залітають — теж своєрідне нагадування.

"Україна — перший пункт порядку денного. Той факт, що ми залучені до пошуку рішення на Близькому Сході, не означає, що ми не продовжуємо підтримувати Україну… Україна потребує більшої та швидшої військової підтримки зараз, тому 2024 рік стає роком перемоги України", — заявив Жозеп Боррель, очільник дипломатії ЄС.

Але не треба недооцінювати й те, що в Брюсселі українців вважають "своїми", частиною Європи. Тут нам дуже допомогла Революція Гідності, коли ми були в центрі уваги ЄС. І звісно ж, позначилося російське вторгнення, котре спонукало європейців визначити, що Україна є Заходом, а росія — ні (на противагу ідеям, коли Луцьк і Рязань вважалися однаковою "Східною Європою").

"Історія зараз кличе нас до праці для довершення нашого Союзу. У світі, де дехто намагається знищувати країни одну за одною, ми не можемо лишити наших співвітчизників-європейців позаду", — вказала Урсула фон дер Ляєн, очільниця Єврокомісії.

Якщо хочете, це ЄСівський варіант нашої ідеї соборності: усі європейці мають об'єднатися під синьо-зірковим прапором. До речі, Єврокомісія вже готує "переговорну рамку", документ з умовами вступу України (хоча попереду ще багато років роботи й без виконання всіх умов нас не візьмуть).

А взагалі Урсула фон дер Ляєн — не лише одна з головних союзників України на Заході. Вона ще й прихильниця ідеї "геополітичної [Європейської] Комісії", коли ЄС відстоює свої інтереси на міжнародній арені нарівні зі США чи Китаєм, а не займається тільки економікою.

Що ж, підтримка України гарно вписується в цю стратегію. Наша перемога стримає рф, та і Євросоюзу вигідніше мати поряд країну-союзника з сильним військово-промисловим комплексом, а не "сіру зону" на зразок Балкан у 90-ті роки чи російські військові бази біля Луцька і Львова.

Особливо коли європейці дедалі більше вірять, що росія здатна напасти на них. Західні експерти вже обговорюють, де і коли доведеться воювати. Так, Німецька рада з міжнародних відносин вважає, що рф треба 6-10 років на підготовку агресії проти ЄС (але росіяни можуть не напасти, якщо програють в Україні). Видання Bild з посиланням на одну з розвідок писало про наступну зиму, а естонська прем'єрка Кая Каллас говорила про 3-5 років, аби підготуватися до нової загрози.

Схоже, ідея "допомагай Україні, а то путін нападе" стає одним з аргументів для функціонерів у Брюсселі та урядів країн ЄС.

Підсумуємо: немає підстав вважати, що підтримка України з боку Єврокомісії, більшості країн-членів і Європарламенту критично зменшується порівняно з 2022-м роком. Достатньо згадати, що за 50 мільярдів для нашої країни голосували 512 з 705 депутатів. Допомогу блокує лише Угорщина, користуючись правом вето.

Відповідно, ми й далі можемо розраховувати на підтримку Євросоюзу та його країн: грошима, зброєю та дипломатичними зусиллями.

Виробництво 155-мм артилерійських снарядів на заводі Rheinmetall, Німеччина. Фото: EPA/UPG

Найпомітніша причина не ідеалізувати ситуацію — "заморожений конфлікт" з Польщею через експорт зерна і вантажні перевезення. Його треба швидко вирішити, аби не дійшло до нових блокад кордону. А ще процитуємо очільника ГУР Кирила Буданова: західних санкцій (досі) недостатньо, їх треба посилювати.

Тим часом Євросоюз поки відстає від власного ж плану надати Україні мільйон снарядів (хоча окремий закон про їх виробництво ухвалили), і причини якраз у "людському факторі". За однією версією, уряди просто не замовили достатньо боєприпасів, за іншою — проблема в компаніях, які продають снаряди у треті країни, а не до нас.

Але і коли механізм запрацює на повну, не треба очікувати, що партнери знімуть усі обмеження: ті ж ракети Taurus Німеччина досі відмовляється нам надати.

Ну і є ще багато факторів як-от популіст Роберт Фіцо на чолі Словаччини (з ним поки вдається домовлятися), можливий ультраправий уряд у Нідерландах (невідомо, чи підтримають вони допомогу від ЄС і наш вступ) та майбутні вибори в Австрії — там фаворитом є партія FPÖ, яка взагалі виступає проти санкцій і перекладає провину з рф на США і Євросоюз.

Канцлер Німеччини Олаф Шольц та прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан. Фото: AP

Європейський Союз пообіцяв Україні цю суму ще у червні, але тоді на неї зважали мало, бо громадськість більше цікавили "Абрамси", "Бредлі", ATACMS'и та інша зброя, аби вибити росіян. А допомога ЄС може йти лише на цивільні потреби.

Але стратегічно вона потрібна нам, аби тримати на плаву економіку (нагадаємо, що рік тому суму збитків від війни уряд оцінював у понад 700 мільярдів доларів). А якщо Євросоюз допомагає платити зарплати й пенсії, ми можемо спрямувати більше грошей на армію. Інакше — економічна криза, затримки з виплатами та інші речі, котрі Україну серйозно ослаблюватимуть.

Проблема в тому, що ці гроші ми отримаємо як частину бюджету ЄС, а його затверджує Європейська Рада. Вона має проголосувати одностайно, тому Угорщина здатна блокувати процес.

До честі європейських урядів і Єврокомісії, вони обіцяють якось обійти вето й надати нам гроші. Наступний саміт ЄС буде 1 лютого, деталей про переговори обмаль, але за даними видань Politico і Financial Times, лідери Євросоюзу серйозно налаштовані переконати Віктора Орбана.

Так, якщо Угорщина не поступиться, група держав нібито готова заявити, що Будапешт більше не отримає грошей від Євросоюзу (їх теж виділяють одностайним голосуванням). За оцінкою Ради ЄС, це серйозна погроза, адже тоді інвестори злякаються, а Угорщина отримає інфляцію та економічні проблеми.

А до цього неназвані дипломати Євросоюзу обговорювали ідею накласти на Угорщину санкції за проблеми з верховенством права — тоді в Будапешта взагалі заберуть можливість вето (Європарламент теж закликає). Такий тиск дає шанси переконати Орбана.

Бо мотивація угорського прем'єра складніша, ніж просто "працювати на путіна". Так, ЄС заблокував 30 мільярдів євро для Угорщини за порушення правил Євросоюзу, і Орбан налаштований їх добути. У грудні він прямим текстом заявляв, що спочатку Угорщина має "отримати всі свої кошти", а допомога Україні — вже потім.

Але для цього угорцям треба робочі стосунки з рештою Євросоюзу (ще Будапешт прагне дружити з європейськими консерваторами на зразок Джорджії Мелоні, і це теж вимагає респектабельності). Тому якщо інші країни серйозно тиснуть, а союзників немає, Орбан продовжує всім погрожувати, але поступається. Згадуємо грудневий саміт, коли угорець пішов пити каву і дав решті ЄС почати перемовини про вступ з Україною.

А це якраз наша ситуація, бо Україна домовилася навіть із Фіцо, аби той підтримав 50-мільярдний пакет. Результат — очільниця МЗС Фінляндії Еліна Вайтонен каже, що почула "позитивний сигнал" від угорців. Про всяк випадок у європейців вже є "план Б", коли Україні дадуть гроші в обхід бюджету ЄС: це робитимуть держави-члени своїми грошима. Словом, без фінансів не залишимося.

Брюссель навіть бере на себе невластиву функцію збройного дилера, бо Євросоюз обіцяє оплатити виготовлення 54 САУ CAESAR (ще по 12 куплять Франція й Україна). Так само нам анонсують спецфонд для закупівель зброї та боєприпасів, у який європейці вкладуть 5 мільярдів євро на рік, і обіцяють таки передати обіцяний мільйон снарядів. Втім, аби оцінити, як це працюватиме, треба почекати результатів.

Так, для Євросоюзу 2024-й рік теж буде визначальним, адже у червні громадяни оберуть новий Європарламент (котрий формуватиме нову Єврокомісію). Навколо цих виборців багато гайпу через прогнози про підйом ультраправих і ледь не "кінець Європи".

Але поки що цифри вказують, що їхній вплив на Україну буде менш серйозним, ніж здається.

Так, за даними європейських соціологів, дружня до нас правоцентристська Європейська народна партія (ЄНП) знову виграє вибори, тож формуватиме коаліцію. Їхні партнери — соціал-демократи та ліберальний блок "Оновити Європу" — отримають менше голосів, але їм вистачить мандатів (391), аби повторити теперішню коаліцію (потрібен 361 голос). До речі, це лишає Урсулі фон дер Ляєн гарні шанси обратися на другий термін, адже вона представляє ЄНП.

Авторська інфографіка

Звісно, у Європарламенті є ще та сама ультраправа група "Ідентичність і демократія", яку формують євроскептичні та проросійські партії на зразок "Альтернативи для Німеччини" чи Нідерландської "Партії свободи". З цих причин у нас її й називають загрозою. За прогнозами, група матиме 87 мандатів і третє місце.

Справді, це дуже символічний момент для блоку — бо ультраправі обганяють "зелених" та лібералів, і оглядачі тепер занепокоєні, що буде з захистом довкілля. Звісно, зросте вплив Орбана, котрий вважається ідейним лідером радикалів-євроскептиків. Але на анонсоване "ультраправе поглинання Євросоюзу" такий результат зовсім не тягне. 

Поки немає жодних ознак, що "Ідентичність і демократію" запросять до будь-якої коаліції. Зрештою, одним із "стовпів" Європейської народної партії є німецькі християнські демократи, а для них дружба з ультраправими — табу зі зрозумілих історичних причин. Ще частина членів ЄНП оберуться від польської "Громадянської платформи" Дональда Туска, і теж навряд чи блокуватимуться з "Ідентичністю…", бо вдома ця партія спирається на ліберальних виборців. Тож ультраправі поки займуть нішу серйозної, але опозиції.

Звісно, без ризиків усе одно не обійдеться. Зараз найсуперечливіша тема у Європарламенті — так звана "Зелена угода", бо ліві ставлять на перше місце природу, а для правих важливіші інтереси фермерів і бізнесу.

Якщо після виборів ЄНП, соціал-демократи та ліберали швидко не домовляться про клімат (або ж будуть змушені добирати голоси за рахунок "зелених" чи консерваторів), "коаліціада" може затягнутися через ідеологічні суперечки. І це відволікатиме ЄС від підтримки України.

Але від нас цей процес однаково не залежить. Тому Україні слід зосередитися на своїх "домашніх завданнях": втілювати вимоги ЄС до країни-кандидата (їх нам видадуть пізніше). А ще — працювати з європейськими елітами й громадянами, аби вони підтримували допомогу Україні й надалі.

↓Читайте також

Повітряний щит: як і коли Україна може отримати більше ППО, аби захищатися від російських ударів