Дивні кроки Гілларі Клінтон: рух «управо» або «рятувальне коло» демократії?

Дональд Трамп та Гілларі Клінтон. Фото: CNN

Кирило Слобожанський

Гілларі Клінтон стала першою жінкою-кандидатом, висунутою на посаду президента Демократичною партією США. Незважаючи на здобуття більшої кількості голосів на всенародних виборах («popular vote»), через умови американської виборчої системи (формування складу колегії виборників відповідно до перемог кандидатів у тому чи іншому штаті) Клінтон програла своєму супернику від Республіканської партії Дональду Трампу. Гілларі згодом написала книгу «Що трапилося», у якій вона аналізувала свою участь у виборах 2016-го року та розглядала причини програшу.

Що ж трапилося?

Демократична партія США багатьом українцям відома зі шкільних років як колишня «партія рабовласників» Півдня США, на противагу Республіканській партії Півночі США легендарного Авраама Лінкольна. Однак у другій половині XX ст. стався «обмін електоратом» між партіями: Республіканська партія стала орієнтуватися на консервативний електорат південних та центральних штатів, а Демократична партія – на великі міста як західного, так і східного узбережжя США. Відповідно, вже традиційною для демократів стала ставка на ліберальну, прогресивну інтелігенцію у мегаполісах із численним населенням (Нью-Йорк, Лос-Анджелес, Сан-Франциско), яка особливо посилила позиції партії у політикумі у ході обрання та переобрання Президентом США Барака Обами.

Звичайно, двох термінів домінування демократів для багатьох виборців було достатньо. Через що логічним стає переорієнтування електорату «коливних штатів» (також відомих як «фіолетових» – таких, які створюють інтригу на американських виборах, можуть підтримати як республіканців-«червоних», так і демократів-«синіх») на користь змін у державній політиці. Тим часом передвиборчий штаб Гілларі Клінтон продовжив стратегію Обами щодо орієнтування на ліберальну інтелігенцію мегаполісів, замість того, щоб балансувати та привертати уваги центристів (для чого у демократів були всі можливості – багато хто з республіканського електорату обрав позицію «Never Trump» – відмови підтримувати Дональда Трампа як республіканського кандидата, але ряд з них також оголосив про позицію «Never Hillary» через фундаментальні протиріччя з демократичним кандидатом, через що Гілларі не змогла ефективно скористатися «ніколи-трампістами»). Ба більше, у своїй промові Гілларі назвала половину виборців Трампа «кошиком кривдників» («basket of deplorables»), що, звичайно, не змусило їх розкаятися у гріхах, а, напроти, призвело до радикалізації, сприяючи приєднанню до типової республіканської «неоконсервативної» бази ще й раніше маргілізованих радикальних рухів, відкрито спрямованих на розпалювання етнічної, гендерної, соціальної ворожнечі. Радикали звинувачували демократів у багатьох «теоріях змови», але найбільш за все – у підтримці «планів єврейського глобалізму» щодо «знищення білої раси» шляхом масового завезення іммігрантів з Південної Америки та країн мусульманського Сходу. Хоча іммігрантська політика як Обами, так і Клінтон не відрізнялася особливим «благочинством» щодо мігрантів у порівнянні з багатьма іншими країнами, особливо Європи, але Гілларі дійсно «проковтнула наживку» радикалів, та «у пику Трампові» заявила, що у випадку перемоги на виборах обіцяє не депортувати будь-яких нелегальних мігрантів, окрім небезпечних злочинців та терористів. Відповідно, Дональд Трамп обіцяв вислати усіх нелегальних мігрантів та побудувати «велику стіну» на кордоні з Мексикою, щоб зупинити нелегальний перехід кордонів. Таким чином, поки Трамп намагався перетягнути на свою сторону усіх консерваторів: від поміркованих до радикальних, Гілларі отримала підтримку правозахисних груп, НДО та інтелігенції – та, врешті-решт, кількісно більшої частини населення США. Однак це концентрування на великих містах коштувало Гілларі перемоги на виборах – активні виступи Трампа по всій країні дозволили йому перетягнути «фіолетові» штати, а відповідно – й колегію виборників.

Які висновки зробила Гілларі Клінтон?

Певно, побачивши посилення впливу радикалів на загальні консервативні маси, Гілларі зрозуміла ймовірну реальність подальшого посилення маргінальних політичних груп у західних демократіях. Вона визнає, що все ще залишається «абсолютно приголомшеною» своєю поразкою на виборах, та намагається аналізувати привабливість у світі «бойових», нібито «чесних і прямих» кандидатів, які орієнтуються на емоції людей. Як висловилася Гілларі Клінтон: «Прямо зараз дуже привабливою виглядає саме сила кандидата, йому не обов'язково бути обізнаним у проблемам, чи розуміння, до чого може ця сила призвести. Існує певна напруженість, – я не цілком розумію її причини, думаю, вона є скоріш психологічною, ніж політичною, – у питаннях того, чого хочуть люди. Я розумію, свобода – це важко. Важко вставати і брати на себе відповідальність за себе і намагатися прийняти всі ці рішення». Відповідно, вона відмічає послаблення центризму, який апелює до авторитету державних діячів та інституцій, що забезпечують поміркований прогрес, та посилення радикального популізму – особливо «правого», який обіцяє стабільність для всіх, пригнічення «ворожих груп», збереження «традиційних цінностей», і все це на чолі з новими харизматичними ватажками, тільки дайте їм влади. Є помітною підтримка лівих і правих радикалів у Європі та США Москвою – адже ці групи активно закликають до знищення, чи хоча б виходу, їхніх країн з-під євроатлантичних інституцій, які нібито були створені для забезпечення «контролю США та євреїв над Європою» та «на основі залякування нас російською загрозою».

Через все це Гілларі Клінтон вбачає необхідність вибити у «правих» один з основних «козирів» на виборах – іммігрантський. У інтерв'ю «Guardian» Гілларі високо оцінила великодушність, Федерального канцлера ФРН Ангели Меркель, але вказала на те, як тема імміграції запалювала виборців у США, що сприяло обранню Дональда Трампа, та у Великій Британії, що вплинуло на голосування про вихід Сполученого Королівства з ЄС. Колишній кандидат у Президенти США заявила: «Я думаю, що Європі потрібно посилити контроль щодо міграції, тому що саме вона іскрою, що призвела полум'я… Я захоплююся щирою та співчутливою політикою європейських лідерів, особливо таких як Ангела Меркель, але я повинна чесно сказати: Європа вже достатньо допомогла [мігрантам] і має чітко сказати: "ми не зможемо продовжувати надавати вам притулок і підтримку", адже якщо ми продовжимо ігнорувати проблему міграції, вона буде продовжуватиме сколихати політикум… Існують рішення щодо міграції, які не потребують атак проти преси, ваших політичних опонентів та підкорення судової влади, або пошуку фінансової та політичної допомоги з боку Росії для підтримки ваших політичних партій та рухів… Brexit, найбільший акт національного економічного самокривдження у сучасній історії, в основному був пов'язаний із питаннями  імміграції».

Отакої! Звідки такий несподіваний крок «праворуч»?

Власне, у позиції Гілларі Клінтон нічого «несподіваного» для тих, хто читав її передвиборчу програму. Відповідно до програмних положень, Гілларі пообіцяла створити Національне управління з питань імміграції, яке б підтримувало інтеграцію існуючої маси іммігрантів, а також значно збільшила б федеральні ресурси для обов'язкового навчання дорослих англійській мові та основам права США. У решті-решт, реальні позиції Трампа та Клінтон стосовно імміграції не дуже й відрізнялися, незважаючи на популістські заклики про «будівництво великої стіни». Американська «стіна» (скоріше, огорожа) була збудована у найзапекліших ділянках кордону ще Бараком Обамою, а решту планували добудувати як Гілларі, так і Дональд.

Результати виборів у Каліфорнії. Джерело: cato.org

Крім того, Гілларі розуміє, що традиційний електорат демократів буде продовжувати підтримувати їх на виборах незважаючи на залучення іммігрантів до виборів, та взагалі статусу іммігрантського питання. Наприклад, інформація про реєстрацію виборців Каліфорнії в опитуванні 2017 року Інституту публічної політики показала, що «натуралізовані» іммігранти (такі, що нещодавно отримали громадянство США) у штаті Каліфорнія виборці віддали б близько 78% голосів за Гіларі Клінтон, 19% за Дональда Трампа та 3% за інших кандидатів. Це, безумовно, значна перевага на користь демократів, але в той же час «натуралізовані громадяни» не вплинули б на результати виборів. Так чи інакше, Гілларі Клінтон повністю перемогла б у Каліфорнії (57% за Клінтон проти 35% за Трампа серед громадян, які народилися у штаті).

Водночас кабінет Дональда Трампа залишається під атакою юристів та правозахисних організацій через невдалу імміграційну політику, яка подекуди не відповідає правовій системі США. Безліч адвокатських контор звертаються до суду щодо протизаконних кроків Адміністрації Трампа, та навіть виграють. Обіцянки щодо «Великої стіни» залишилися обіцянками. У такій ситуації Гілларі Клінтон дає розумні поради центристським силам усієї Європи щодо необхідності вибити з-під контролю правих популістів усі аргументи стосовно імміграції, консультувати громадян щодо безглуздості та неможливості популістських пропозицій, та в решті-решт, перегляду засад політики стосовно біженців, які вже давно викликають занепокоєння у європейському суспільстві та, відповідно, підтримку радикалів. З іншого боку, не факт, що до таких порад будуть прислухатися у Європі, особливо після нещодавніх невдалих жартів Гілларі, які викликали обурення серед її виборців.

Цілком можливо, що Гілларі Клінтон та Демократична партія взагалі будуть продовжувати капіталізувати на невиконаних обіцянках Дональда Трампа та залучати таким чином його колишній електорат на наступних виборах. Демократи вже показали істотні успіхи на парламентських виборах, і цілком можливо, що вони зможуть добитися успіхів і на наступних президентських виборах у 2020 році.