24 грудня минулого року Вадим потрапив під ворожий обстріл у центрі Херсона. Чоловік втратив ногу. Та історію Вадима почули у Благодійному фонді BGV й вирішили допомогти з протезуванням. Так херсонець потрапив до Естонії та отримав шанс на нове повноцінне життя.
"Рубрика" зустрілась із Вадимом двічі — до та після його протезування у талліннській клініці. Він розказав про перше примірювання протеза, фантомні болі та вірші про Херсон, які писав під час перебування у клініці.
Журналісти "Рубрики" розмовляли з Вадимом ще до катастрофи на Каховській ГЕС. Проте на момент публікації тексту будинок героя затоплений. Він лишився у місті допомагати рідним та сусідам. Якщо ви хочете підтримати Вадима фінансово, номер його карти — наприкінці тексту.
Перший, хто вступив у Добробат після деокупації
Окупований Херсон. Проукраїнський мітинг у центрі міста. Вадим скандує разом із натовпом. Він викрикує: "путін…" — вони відповідають. Він продовжує: "Русский военный корабль…" — вони відповідають знову. А тоді всі разом ніби підсумовують:
"Херсон — це Україна!
Херсон — це Україна!
Херсон — це Україна!"
Тоді Вадим був одним із найактивніших мітингувальників. На початку березня 2022 року він разом з іншими херсонцями виходив у центр міста та опирався ворожій армії. Коли росіяни почали розганяти натовп зі зброєю, протести припинилися. Понад вісім місяців місто було окупованим, а його мешканці чекали на визволення.
Вадим каже, що виїхати без мами не зміг. За нею треба було доглядати, тому залишився в місті.
"Я дивуюсь, як вони мене не забрали. Усіх, хто був на мітингах, загрібали. А мені якось пощастило. Але вночі заснути не міг. Коли автівка їде повз будинок, то думаєш: «Хоч би проїхали, хоч би проїхали». Бог мене вберіг", — розповідає Вадим.
Після деокупації Вадим першим вступив у Добровольчий будівельний батальйон, щоб допомагати приводити місто до ладу. Разом з іншими волонтерами їздив на різні житлові та інфраструктурні обʼєкти, разом намагалися відремонтувати якомога більше.
"Мене врятував велосипедист Мішаня"
24 грудня, у переддень Різдва, перед черговою поїздкою на ремонтні роботи, Вадим вирішив сходити на ринок купити продуктів. Тоді ж центральна частина Херсона зазнала масованого обстрілу. У той день загинуло 11 містян, ще 64 людини отримали серйозні поранення. Одним із них був Вадим:
"Я йшов до базару через центральний сквер. Там діти гуляли, з собаками ходили. Два снаряди розірвались біля мене. За двадцять метрів від мене йшов чоловік — помер. Мені ногу одразу відірвало. Памʼятаю, що одразу затиснув ногу та молив Бога, щоб не втратити свідомість. Кричав як божевільний: «Допоможіть». Памʼятаю, один хлопець підійшов, побачив поранення, злякався й утік. Інший підійшов, злякався й утік. Мене врятував велосипедист Мішаня".
Херсонець Михайло після обстрілів виїжджає на місця прильотів та допомагає тим, кому це потрібно. Так він допоміг і Вадиму — перетягнув відкриту рану та наклав джгута. Інші осколки "затримали" ремінь та сумка, що були на Вадимі. Чоловік каже, якби не сумка, лишився б і без другої ноги.
Спочатку хірургія, потім опікове відділення — майже півтора місяця Вадим перебував у лікарні. Подруга Вадима Лариса, також волонтерка, дізнавшись про ініціативу Благодійного фонду BGV Геннадія Буткевича та Естонського уряду, сконтактувала із представниками фонду. Згодом партнери BGV допомогли із транспортуванням пораненого з Херсона до Києва. Так почалася історія повернення Вадима до повноцінного життя.
Фонд BGV разом з урядом Естонії запустили й реалізовують спільну програму для безкоштовного протезування, а також реабілітації українців, які втратили кінцівки внаслідок бойових дій в Україні.
Протезування здійснюється в Таллінні на базі однієї з найсучасніших лікарень в Естонії — Ida-Tallinna Keskhaigla (Східно-Талліннська центральна клінічна лікарня). Медичний заклад є одним із найбільших в країні: до його складу входять сім клінік, а штат нараховує понад 2500 працівників. У рамках програми пацієнтам виготовляють та встановлюють надсучасні електронні протези, які регулюються індивідуально під потреби конкретного користувача. Вартість одного такого протеза сягає 70-80 тисяч євро.
У фонді кажуть — спершу займалися виключно гуманітарними потребами. Поставками допомоги з Європи, дитячими проєктами, а також підтримкою медичних закладів та українських захисників.
"Ще восени ми проводили благодійний захід за ініціативи фонду, його засновника та Олександра Усика. Захід був приурочений до перемоги нашого спортсмена, а метою було зібрати кошти для військових. Гостями заходу були в тому числі й наші захисники. Багато з них втратили кінцівки. Захід провели, кошти зібрали, підрозділу допомогли. Але саме на цьому заході ми вперше почали обговорювати реабілітацію та інтеграцію наших хлопців у суспільство після травми.
А потім сталася друга подія — один із підрозділів, яким ми опікувалися, потрапив під ворожий обстріл. Чимала частина підрозділу не вижила, а хлопець, з яким ми тримали контакт, втратив ногу. Це було другою точкою, коли ми почали шукати шляхи допомогти якомога більшій кількості наших військових повернути самостійність, незалежність та можливість вільно пересуватися", — розповідає Надія Стечишина.
В процесі відпрацювання ідеї фонд познайомився із представниками Естонського уряду, які були зацікавлені почати допомагати системно. Так і почалась взаємодія, яка на момент виходу цього матеріалу поставила на ноги вже чотирьох хлопців. Також двоє вже в клініці перебувають на етапі протезування. Ще декілька поранених готуються вирушати в Естонію. Загалом у фонді планують найближчим часом забезпечити протезами двадцятьох українців.
12 лютого 2023-го журналісти "Рубрики" разом із друзями Вадима проводжають його в дорогу. Двома машинами він дістанеться Таллінна, де пройде реабілітацію у клініці. А як саме — Вадим розказав уже через півтора місяця.
Електронний протез з трьома режимами — ходьби, велосипеду та роликів
До Києва Вадим повернувся 31 березня — з усмішкою на обличчі, новою ногою та бажанням йти вперед. За цей час йому встановили електронний протез та провели курс реабілітації:
"Спочатку за два дні мені зробили пробний куксоприймач. Я походив з ним два дні, спробував. Мені підійшло й за тиждень мені зробили постійний. Але тут трапилась історія. Я захворів на коронавірус. Мене направили у санаторій для лікування. І поки я лікувався, культя у мене зменшилась. І ця колба почала бовтатися. Лікар наполягав, щоб мені її замінили. Тому я там залишився ще на деякий час".
"Спершу я одягаю цю гумку на ногу. Потім вставляю у протез і, бачите, спрацював вакуум. Тепер все міцно тримається, можна ходити".
Електронний протез, як у Вадима, в рази зручніший та функціональніший, ніж механічний. Він має різні режими, які можна налаштовувати залежно від способу життя його власника. Для свого протеза Вадим обрав режими ходьби, їзди на велосипеді та на роликах:
"Лікар сказав: «Якщо станеш на ролики, обов'язково надішли відео, бо ще ніхто не ставав»", — посміхається чоловік.
Вадим показав, як легко можна перемкнути режими — для цього треба лише натиснути на потрібну іконку у мобільному додатку, який зв'язується з протезом через Bluetooth.
Повністю протез може зарядитися менше, ніж за одну ніч. Заряду вистачає на два дні повноцінного користування.
Вадим пригадує, як вперше неправильно вдягнув протез. Через це кілька днів відчував сильний біль, не міг стати на ногу. Та пізніше йому вдалось самостійно виправити положення протеза. Тоді одразу зміг зробити перші кроки з новою ногою.
"Все у тебе буде добре"
Після встановлення протеза Вадим регулярно кожного дня проходив тренування у спортивній залі разом із фізіотерапевтом:
"Вправи були простими. Загалом, якщо людина хоче працювати, то вона буде працювати. З фізіотерапевтом, або без нього. Головне, щоб було бажання та ціль. Якщо є бажання та ціль, то все у тебе буде добре".
Серед таких повсякденних вправ — ходьба, підйом та спуск сходами, велотренажер та інше. Та Вадим каже, додатково до занять із лікарем він самостійно завжди робив зарядку та інші тренування.
Зараз Вадим почувається добре. Під час ходьби ще користується палицею для підтримки, але невдовзі зможе ходити вже без неї. Головне – це час та робота над собою.
Раз на два роки Вадиму потрібно відвідувати сертифікаційний центр компанії Ottobock, яка й випустила цей протез, для механічної діагностики. У ці ж центри можна звертатися, якщо будуть питання або проблеми з використанням протеза.
Повернення додому
Вадим розповідає, що подавав заявку на цьогорічні Національні змагання "Ігри Нескорених". Та її не прийняли, бо за правилами у змаганнях можуть брати участь тільки бійці та ветерани, які зазнали травм.
"А я ж волонтер, розумієте. Але я б із великим задоволенням взяв участь. Я подався на плавання та велосипед, у мене ж режим велосипеда є, а плаванням я у дитинстві займався.", — розповідає про мрію Вадим.
Вже наступного дня після повернення до Києва Вадим їде додому — до рідного Херсона. Там за довгий час нарешті побачиться з мамою. А далі планує повернутися до Добровольчого будівничого батальйону — буде допомагати усім, чим тільки зможе. Адже сидіти без діла Вадим точно не зуміє.
Попри те, що життя у відносно мирних українських містах буяє, не вщухає і війна. Вона далі несе смерть, руйнації та багато болю. І головне завдання на сьогодні — не лишати нікого з цим болем наодинці.
Реквізити, за якими можна відправити фінансову допомогу для Вадима:
5168745613882809 — Саулькіна Лариса (мама Вадима)
Реквізити, за якими можна підтримати інших людей, що постраждали від підриву ГЕС:
- Благодійна організація Благодійний фонд "Восток-СОС" (допомагає людям з евакуацією та житлом)
Код ЄДРПОУ: 39764400
IBAN: UA893005280000026007455028483
Призначення платежу: "Благодійний внесок"
PayPal: [email protected]
UAH: 5375411206358702
EUR: 5168745021611964
USD: 5168745031323527 - Благодійний фонд "Корпорація Монстрів" (збирає кошти на придбання човнів та моторів)
Приват: 4246001003297797;
PayPal в $ [email protected]