Переселенка з Маріуполя створила арттерапевтичну методику для дітей
Жителька Маріуполя Анастасія Пономарьова до повномасштабного вторгнення працювала вчителькою географії та біології. Паралельно займалась освітніми проєктами та керувала освітнім центром "Місто".
Після 24 лютого 2022 року Анастасія була вимушена залишити рідне місто, після чого створила арттерапевтичну методику для дітей, мова йде у матеріалі Східного Варіанта.
Перші малюнки Анастасія зробила, коли родина була у Дніпрі.
"У мене був записник, і я взяла із собою два олівці, чорний і білий. З нами була дівчинка, Маша, я в неї взяла ще жовтий та блакитний. Це перший досвід, коли я малювала", – пригадує Анастасія Пономарьова.
Коли родина приїхала у Дрогобич, де проживає і зараз, Анастасія почала малювати терапевтичні казки.
На ілюстрації відгукнулась письменниця і журналістка Галина Вдовиченко. Разом з нею зробили наклад терапевтичних казок на листівках – 12 тисяч надрукували самотужки, а ще 12 тисяч накладу випустила благодійна організація "Карітас".
Пізніше Анастасія випустила арттерапевтичні методики для дітей, які допомагали долати наслідки військових дій та знайти внутрішні ресурси.
Методика була невеличкою книжкою, в якій були завдання та веселі герої. Дитина могла пройти шлях від початку до кінця, отримати посвідчення супергероя, сертифікат та наліпки.
Окрім того, перед Великоднем Анастасія опублікувала у соціальних мережах листівки й писанки у маріупольському форматі, щоб у жителів міста, які виїхали, було щось "своє" перед святом. Хтось у коментарі запропонував зробити з малюнків стікери для месенджерів, адже так маріупольцям буде зручно вітати один одного.
Анастасії сподобалась ідея і вона почала її реалізовувати:
"Я знала, як робити стікери у Viber, буквально за хвилин 40 усе зробила. Пішов запит на Telegram, але я не знала, як туди зробити. Мені надіслали бота, я швиденько розібралась і зробила стікери й у Telegram. Це було спонтанне рішення, дуже швидке".
Анастасія зізнається, що ніколи не думала робити з цього прибуткову діяльність. Хотілося зробити подарунок жителям рідного міста та показати відомі будівлі знову квітучими.
Адже багато маріупольців хочуть повернутися до міста, сумують, мріють відбудовувати. Малюнки для них стали ще одним нагадуванням про чудове місто.