Волонтери доставили у прифронтові населені пункти Донеччини гуманітарну допомогу: як працює це рішення
У прифронтові населені пункти Донецької області волонтери спілки "Поруч" доставили буржуйки, продуктові набори та засоби гігієни
Про це інформує Рубрика.
У чому проблема?
Волонтери спілки "Поруч", як ніхто, відчувають весь біль і жах, назва якого війна. Вони на власні очі бачать, в яких надскладних умовах живуть люди. І все це неможливо забути і передати словами.
Яке рішення?
Волонтери спілки "Поруч" вчергове відвідали з гуманітарною місією прифронтовий Торецьк, що в Донецькій області. Цей населений пункт з 2014 року перебуває в безпосередній близькості до ворожих позицій. Вже 9 років місто страждає від артилерійських, танкових і піхотних атак. 9 років люди живуть без води і понад рік мають проблеми з електроенергією. Обстрілами зруйнована вся інфраструктура та житлові будинки. З міста вже евакуйовано майже 70% населення. Наразі там залишається близько 16 000 місцевих жителів. Але найстрашніше, що близько 800 з них – діти. Вони бачать весь цей жах і живуть під постійні звуки артилерійської канонади.
Як це працює?
"Поїздка була однією з найважчих, – розповідає волонтер Богдан. – Нас всю дорогу супроводжували вибухи. Крім того, контактна особа, яка нас чекала, виявилася недобропорядною. Жінка не зібрала людей і думала, що ми їй все вивантажимо, а вона надішле згодом фотозвіт. Але ми так не працюємо. По факту не було кому видавати допомогу".
Тоді хлопцям спало на думку їздити по місту і сигналити. І це спрацювало. Люди почали виходити з дворів, гукати сусідів, дзвонити друзям. Допомогло волонтерам ще й те, що їхнього Дракона, який намальований на бусі, одразу всі помічають. Волонтери роздали аптечки, продуктові набори, генератори, таблетки для очищення води, гігієнічні засоби. У результаті допомогу отримали близько 150 сімей. Торецьк продовжують обстрілювати. Від міста майже нічого не залишилося. Майже кожна домівка пошкоджена або зруйнована. Серед волонтерів був Макс, який народився і виріс у Торецьку, але ворог знищив його дім. Йому надзвичайно важко було ходити по вулицях, дивитися на весь цей жах.
Під час гуманітарних місій волонтери завжди спілкуються з місцевими. Люди діляться своїм горем, розповідають багато історій про війну. Їм це дуже болить. Цього разу хлопцям запав у душу чоловік із щирою усмішкою та добрим поглядом. Він травматолог. Каже, що не виїжджає, адже розуміє – потрібен тут. І таких прикладів самовідданості та сміливості дуже багато. Ще один біль – це бездомні тварини: їх тут дуже багато, й вони дуже голодні. Та волонтери ніколи не обділяють їх увагою: завжди везуть із собою корм і годують всіх, кого бачать.
Далі заїхали в Краматорськ, Костянтинівку – тут за 10 хвилин до їхнього приїзду було влучання в аптеку.
"Наших волонтерів, здається, вже важко чимось здивувати, ми бачили багато всякого. Але завжди після таких поїздок нас "накриває". В соціальних мережах люди дивляться наші сторіс і шукають свій дім або сподіваються побачити рідних чи знайомих. Потім пишуть в коментарях, просять детальніше про когось розповісти. Кожного разу, побувавши у прифронтових містах, ми розуміємо, наскільки важлива наша діяльність. І завжди обіцяємо ще більше допомагати", – поділився Богдан.
