"Холопи, до роботи", або як Москва самотужки Nord Stream 2 будуватиме

Кирило Слобожанський

Кажуть, якщо чогось дуже сильно хочеш, ти знайдеш тисячу способів реалізації задуманого. Якщо не дуже – знайдеш стільки ж причин, чому краще цього не робити. І Москві дуже хочеться побудувати другий газопровід «Північний потік» до Німеччини. Ані постійні санкції, ані інтереси США, ані аргументи європейських екологів про безглуздість авантюри (врешті-решт, вже існуючий перший потік «Nord Stream» все ще не використовується Німеччиною на 100%) не зупиняють амбіцій «Газпрому». Зв'язки голови комітету акціонерів компанії Nord Stream AG та члена правління «Газпрому» Ґерхарда Шрьодера серед німецьких правлячих кіл теж дають свої результати, і, незважаючи на заяви Канцлера ФРН Анґели Меркель, німецькі «капітани індустрії» не бажають відступати від проекту. Так, голова Федерального об'єднання німецької промисловості (BDI) Дітер Кемпф заявив, що «через питання надійності поставок газу економіка підтримує другий газопровід [Nord Stream]», піддавши критиці діалог Анґели Меркель із Дональдом Трампом щодо поставок американського газу в Європу.

Хоча останньої крапки в цьому діалозі ще не поставлено, зрозуміло, що попри позицію BDI, німецькій промисловості доведеться так чи інакше рахуватися із американськими вимогами, або ризикувати потраплянням під санкції. Про це знають у Берліні, знає про це і Москва. Через що і сипить обіцянками які, здається, буде неможливо виконати. Конкретно, московський ватажок Путін заявив про готовність повністю профінансувати спорудження газопроводу «Nord Stream 2» за рахунок власної економіки в тому випадку, якщо США все ж запровадять санкції проти європейських компаній-учасниць консорціуму, що реалізують цей проект. Ці заяви Путіна анонсувало німецьке видання Süddeutsche Zeitung, яке також опублікувало інтерв'ю із Дітером Кемпфом про «підтримку другого потоку» німецькою економікою.

Такі пропозиції Москви мов бальзам на душу представникам «Nord Stream 2 AG», міжнародного консорціуму, у якому 50% належать російському «Газпрому», а серед інших корпорацій-учасниць дочірня компанія концерну «BASF» нафтогазова «Wintershall Holding GmbH», а також такі провідні компанії як «Uniper SE», «Shell», «Engie», «OMV». Усім цим компаніям все ще загрожує перспектива опинитися у чорному списку Департаменту фінансів США, що означає серйозні наслідки для ринку. Після того як Лондонський суд у червні заморозив активи «Газпрому» у Великій Британії на прохання «Нафтогазу», московський газовий гігант залишився без зовнішніх запозичень на Заході через відмову американських, британських та європейських банків співпрацювати із компанією-боржником під санкціями. Взагалі, «Nord Stream 2 AG» опинився під болючою легальною атакою з боку українського «Нафтогазу», за позовом якого заарештували активи консорціуму у Швейцарії, а конкретно «Газпром» був визнаний винним $2,6 млрд. «Нафтогазу України» у Швеції.

Все це викликало паніку серед акціонерів: член правління «Uniper» Крістофер Дельбрюк заявив: «'Uniper' не може ризикувати потраплянням під американські санкції. У цьому випадку нас виключать з платіжного обороту, ми більше не зможемо використовувати американський долар в торгових операціях. Це ті речі, які 'Uniper' принципово не може допустити». Подібні думки та занепокоєння за долю своїх внесків мали виникнути і в інших членів консорціуму: альтернативний підхід фінансування проекту за рахунок дочірніх проксі-компаній також втратив привабливість через конкретний пункт нового американського закону про санкції, який скорочує максимальний термін фінансування російських нафтогазових компаній з 90 до 60 днів (робить реєстрацію та фінансові операції із проксі більш витратними). Незважаючи на те, що за даними Süddeutsche Zeitung, США офіційно не оголошували плани запровадження санкцій проти компаній які беруть участь у будівництві Північного потоку-2, самі чутки про «приховану загрозу» впливають на обрання нових стратегій корпораціями щодо цього питання: від Москви їм потрібні конкретні гарантії.

Путінська пропозиція покрити всі ці витрати за рахунок власної кишені та оберегти акціонерів від фінансових втрат може все ще врятувати довіру європейського бізнесу у перспективах «Північного потоку-2». Питання лише одне: де ж Москва знайде необхідні гроші? «Газпром» вже не найбільша енергетична компанія світу: холдинг переживає масштабні втрати. За підсумками першого півріччя 2018 року грошовий потік газового гіганту виявився негативним: надходження на рахунки не змогли покрити усі витрати, а чистий борг злетів до нового історичного рекорду в ₽2,433 трлн.. У бюджеті «Газпрому» у 2018 році немає грошей і це вже є закономірністю: За перші півроку 2017 року чистий прибуток «Газпрому» скоротився майже до нуля, і ці показники були дедалі погіршені зростанням курсу євро щодо рубля, які виявилися ще гіршими у 2018 р. Причому роком раніше, у 2016-му, «Газпром» також стикався із подібною ситуацією, що ще більше посилило його залежність від державного капіталу. Керівники холдингу надали звіт, в якому йдеться про те, що 791 млрд рублей «Газпром» використовував для будівельних проектів нових газотранспортних систем. Тобто, 83% від доходів було направлено для будівництва трубопроводів у Китаї і в Європі. Рішення Стокгольмського арбітражу, який зобов'язав «Газпром» виплатити $2,6 млрд. Україні, також призвело до додаткових втрат. Після цієї ситуації для «Газпрому» були закриті всі шляхи використання міжнародних ринків капіталу. Щоб позбавитися тавра боржника, холдинг також зазнав певних витрат задля погашення довгострокових позик, що склало більше 100 млрд рублей. Для поліпшення фінансової ситуації були оформлені нові короткострокові борги в розмірі ₽14 млрд. Як вважають московські фінансисти, основний фактор, який став вирішальним у збільшенні цифри боргу – девальвація рубля. Так звана «діра» в бюджеті холдингу за перші півроку 2018 року склала ₽27 млрд. На думку московських економістів, хоча ситуація «досить критична», говорити про те, що холдинг перебуває в жалюгідному стані, поки що не можна: як аргумент вони наводять той факт, що у 2017 році аналогічна «діра» в бюджеті Газпрому становила ₽124 млрд., що перевищувало сьогоднішні показники в чотири з половиною рази.

Дивлячись на ці дані, стають зрозумілими занепокоєння як з боку європейських банків (щодо надання «Газпрому» подальших позик), так і з боку «Нафтогаз Україна» (щодо майбутнього доходів компанії та безпеки України взагалі внаслідок побудови «Nord Stream 2»). Відповідно, європейці впевнені у подальшій девальвації рубля через нові американські санкції, анонсовані на листопад. Падіння курсу рубля у серпні-вересні було викликано відносно «чемними» санкціями, та лише оголошенням про нові засоби стримування Москви в майбутньому. Москва змогла стабілізувати курс на рівні близько 65,95 рублів за долар, але така політика сама вимагає постійних грошових вливань. Зрозуміло, чому в Європі не хочуть позичати гроші тим, хто вже «затягує пояси» тільки щоб штани на людях не впали. З іншого боку, впевненість «Газпрому» у вигідності ставки на будівництво нових газопроводів викликає занепокоєння в Україні. Якщо «Газпром» готовий витрачати більшу частину бюджету на ці проекти, значить від їх реалізації залежать ключові цілі московської зовнішньої політики. Перший «Nord Stream» все ще не використовується на 100%, тож будівництво нового трубопроводу здається абсурдним: але у гіпотетичному варіанті повного знищення української гілки газопроводу такий другий канал стає життєво необхідним для газотранспортної системи РФ. Через це українське керівництво прораховує можливість розширення московської військової загрози після закінчення будівництва нового «Північного потоку», або, як мінімум, вагомі фінансові втрати для України (за думкою голови правління НАК «Нафтогаз України» Андрія Коболєва у випадку припинення транзиту газпромівського газу через два роки під загрозою можуть опинитися близько 3% нашого внутрішнього валового продукту). «Нашкодити Україні» – це дріб'язкова, але достатньо зрозуміла на п'ятий рік російсько-української війни мотивація ватажка держави-агресора.

Проблеми з грошима не лише у «Газпрому»: у рейтингу енергетичних корпорацій S&P Global Platts (де в цьому році «Газпром» впав з 1-ої позиції на 17-у) з 14-ї на 30-у сходинку опустилася також «Транснефть», а «Роснефть» (теж керована «німецькими друзями» Путіна) з 22-го місця опустилася на 36-е. Лідером рейтингу виявилася американська ExxonMobil, перемогу якої автори рейтингу пояснюють відновленням цін на нафту і очікуванням «експортного буму» в США. У попередній статті ми прогнозували, як підвищення цін на нафту внаслідок антиіранських санкцій посилить рубль та московські позиції на ринку енергетики, але, на щастя, цей прогноз не виправдався: підйом виявився короткочасним. Напроти, ситуацією зміг вдало скористатися американський капітал, який навіть спонукав Адміністрацію Президента США розконсервувати державні резерви нафти. За інформацією Управління за інформації в галузі енергетики (EIA) Департаменту енергетики Сполучених Штатів, у лютому видобуток нафти у Штатах перевищив показники Саудівської Аравії вперше більш ніж за два десятиліття, а у червні і серпні виробництво в США перевершило видобуток в РФ уперше з лютого 1999 року. Той факт, що при підйомі цін на нафту економіка РФ (яка майже повністю зорієнтована на експорт енергетичних ресурсів) не змогла вдало скористатися ситуацією та поступилася своїми позиціями американцям говорить, в першу чергу, про істотний вплив американських санкцій на світовий ринок сьогодення. Цілком імовірно, що і подальші санкції США будуть скеровані на витіснення Москви зі світового енергетичного ринку, в першу чергу – з ринку нафти.

Але враховуючі всі ці фінансові негаразди РФ та конкретно «Газпрому», все ще залишається актуальним питання: де ж вони зможуть взяти гроші на 100% подальше фінансування «Nord Stream 2»? У червні газовий холдинг планував провести зустрічі з інвесторами, аби обговорити з ними питання щодо можливих євро бондів, однак ці угоди були зірвані судовими тріумфами «Нафтогазу». Тож зрозуміло, що Москві доведеться звернутися до досвіду фінансування індустріалізації свого старого ватажка, ката українського народу Йосипа Сталіна, і головним джерелом доходів виступить «багатонаціональний російський народ», який вже можна сміливо перейменовувати у «багатостраждальний». «Заморожування» накопичувальної частини пенсії, яке після початку агресії проти України в 2014 році запровадив Путін, і яке декларувалося як тимчасове, а потім щорічно продовжувалося Кремлем, вже принесло московським керманичам ₽2 трлн.. Тому не дивно, що відповідаючи на питання про те, наскільки ймовірним є, що накопичувальну частину пенсії «розморозять», міністр праці і соціального захисту РФ Максим Топілін заявив: «Такої вірогідності немає… Замороження – це такий вигаданий термін, тому що ці гроші не вливаються в накопичувальну [частину пенсії], не компенсуються з бюджету». Відповідно до законодавства, дію якого Путін у попередньому році продовжив до 2020 року, вся сума, яку роботодавець відраховує за працівника до Пенсійного фонду (22% від зарплати), має йти на поточні виплати пенсіонерам, у тому числі 6%, які (як передбачалося спочатку) мали формувати накопичення громадян для виплат їм же після досягнення пенсійного віку. Таким чином, незважаючи на вересневі масові протести, Кремль дає ясно зрозуміти, з якого джерела буде шукати гроші на фінансування газотранспортних амбіцій – з кишень усіх громадян, які ще не встигли «піти на пенсію». Навіщо вмовляти німецьких, швейцарських та нідерландських акціонерів, навіщо звалювати ці проблеми на плечі власних олігархів, коли «Газпром» є «народним надбанням», тож нехай народ і працює заради його фінансування!

Однак у такому випадку проект «Nord Stream 2 AG» підпадає у немилість вже європейської бюрократії, через яку плани Путіна щодо 100% фінансування консорціуму можуть наразитися на серйозні перешкоди в Єврокомісії. Справа в тому, що відповідно до чинних у Європейському Союзі правил конкуренції виробник і постачальник енергоресурсів не можуть бути однією особою. У Кремлі ставляться до цих директив ЄС із нерозумінням, та вважають, що Німеччина їм «морочить голову»: з одного боку каже про важливість «Північного потоку» для німецької промисловості, а з іншого форсує будівництво термінала з приймання зрідженого газу, що відповідає американським інтересам у цій сфері.

Звичайно, ніколи не можна недооцінювати можливостей своїх супротивників, і про це ясно розуміють у Києві. Нагадаємо, що в інтерв'ю виданню Rheinische Post Президент України Петро Порошенко наголосив на тому, що, якщо з першого погляду «Nord Stream 2» не має жодного економічного сенсу, то, відповідно, його справжня мета – у важелі геополітичного тиску на Західну Європу. «Я можу лише застерегти європейських друзів з власного негативного досвіду: якщо ти залежиш від поставок газу з РФ, як це було з Україною декілька років тому, тебе можна шантажувати» – заявив Президент України.