Вітражі зі сміття: як на Житомирщині скляні відходи перетворюються на витвори мистецтва

Аліса Смагіна

Ви чули про це вже безліч разів. Ця проблема стосується кожного з нас і кожен з нас (а радше наші звички) є її частиною. 

Сміття. З кожним роком його стає все більше. Залишки їжі, пластик, будівельне сміття після ремонту, непотрібні меблі, інші побутові предмети, відходи виробництва та сфери обслуговування… А ще — скло. Лише американці щороку продукують 10 мільйонів тонн скляних відходів на рік. І тільки третина цього обсягу потрапляє в переробку.

Наразі світова концепція щодо зменшення кількості відходів в основному полягає в сортуванні відходів, відділення з них вторсировини, яка потім відправиться на переробку. Мова тут здебільшого йде про пластик, скло, папір та метал. 

Останнім часом набирають силу ідеї свідомого споживання та апсайклінгу. І якщо таке рішення набуває все більшого розголосу у сфері моди та одягу, то щодо решти типів відходів, у тому числі і скла, залишається не таким помітним.

Втім, вторинні відходи все частіше стають і арт-об'єктами — для привернення уваги до забруднення. До прикладу, цього року у французькому місті Бордо встановили 11-метрову різдвяну ялинку з перероблених сталі та скла, а в Ризі — так взагалі із сміття.

Витвори мистецтва з нікому не потрібних об'єктів створюють і в Україні. Про те, як звичайні обрізки скла перетворюються на унікальні декори, "Рубриці" розповів майстер з Житомирщини Олег Хромченко.

Ідея використовувати залишки скла для вітражних виробів прийшла до Олега Хромченка наприкінці 90-х. Ще з тих часів чоловік працює спеціалістом із прирізки скла для вікон та дверей, після встановлення якого завжди залишається маса обрізків. Викидати навіть невеликі шматки гарного матеріалу у майстра рука не піднімалася. 

"Коли набралася певна кількість обрізків, я почав над ними думати. І якось вночі чи зранку мені така думка прийшла, що потрібно спробувати щось із них зробити. Я спробував — вийшло!" — згадує Олег Хромченко.

Так майстер почав застосовувати ковальську техніку і з відходів скла народилися унікальні художні композиції — металовітражі. 

Олег Хромченко

Металовітраж — авторська технологія Олега Хромченка. На відміну від класичного вітража, у якому кольорове скло спаюється між собою мідним або латунним профілем в один цільний масив, вітраж пана Олега є набором окремих скляних елементів, скріплених за допомогою металевого каркасу. Усі ідеї метало-скляних мозаїк — теж авторські.

"Спочатку малюю ескіз на маленькому папері, потім його збільшую, домальовую на форматі, варю металевий скелет, а потім вставляю скло. Вітраж можна розбити, а тут можна вибити лише маленьку частинку. Металева рама виходить як решітка, тому я ці роботи називаю — металовітраж", — розповів майстер.

Ці двері у літній кухні — перша робота пана Олега, їй уже більше двох десятків років. Трохи пізніше до фантастичних дверей з квітковим орнаментом додалося панно-вікно з легендарним кораблем аргонавтів. А ще на подвір'ї в чоловіка побудована споруда, яку він називає козацькою вежею з вітражами. На неї люблять залазити внуки майстра, уявляючи себе українськими козаками.

У цій техніці майстер робить ворота, двері, предмети декору і навіть меблі. Для вітражів використовує не тільки обрізки дверного скла: кольорове скло він збирає по всьому місту, в роботу йде скло із старих веранд, ліхтарів, а для невеликих елементів мозаїки — навіть із пляшок. Тобто те, що більшість викинула б у смітник, стає йому в пригоді.

Робота зі створення кожного металовітражу трудомістка і потребує терплячості. Наприклад, на створення стільця на фото Олег Хромченко витратив близько року.

Коваль-самоучка Олег Хромченко ремеслу вітражів ніколи не вчився. Каже, цей дар у нього від природи. Проте вже є охочі записатися до нього на майстер-клас. Більше 300 готових металовітражних виробів прикрашають оселі земляків майстра. Роботи пана Олега охоче замовляють як українці, так і іноземці.

Кілька років тому Олег Хромченко відновив вітражі в старовинній церкві в сусідньому селі Іванкові. 

Сам чоловік говорить про себе як про творчу людину. Він — народний майстер, учасник регіональних, обласних виставок та обласного свята декоративно-прикладного мистецтва "Майстерний червень" у місті Житомир, а також коваль, скляр, художник і поет (має власну збірку віршів, присвячену захисникам України).

Любов Олега Хромченка до вітражного мистецтва стала у пригоді й Андрушівській громаді. 20 років в Андрушівці просто неба діє імпровізована галерея з класичних скляних вітражів. Раніше ці вітражі були встановлені на Житомирському заводі "Колорит", їх виготовлення датується 60-70 роками минулого століття. 

У 2000 роках завод розформували. Саме тоді у міської голови Галини Білецької і виникла ідея забрати скляні вироби в Андрушівку, встановивши їх навколо місцевого будинку культури.

Олег Хромченко розповідає, що всі ці роки доглядає за вітражами та періодично, після набігів вандалів, їх відновлює. А також робить додатковий захист, аби скляні вироби псували менше.

А роботи самого пана Олега прикрашають місто на свята:

Чоловік каже, що за роки хобі стало його повсякденною справою. Вигорання та втоми він не відчуває. "Це моє життя, я цим надихаюся", — стверджує майстер.

Що ще робити зі склом?

Якщо ви ще не готові самі апсайклити скло, то головне — не давати йому поповнювати і так уже величезні звалища. Обов'язково віддавайте скло на переробку! У багатьох дворах уже є окремі контейнери для скла, а також у наших населених пунктах можна відшукати різноманітні ініціативи з ресайклінгу від місцевих активістів та митців. 

Докладна відео-інструкція з сортування скла — тут. 

↓Читайте також

Новий тренд — перешивати речі з шафи. Як працює апсайклінг

Є проблема: куди дівати старі гаджети? Знайшли рішення