Старі комп'ютери − на допомогу дітям з прифронтової зони: як ветеран АТО створює нові можливості
На прифронтових територіях сотні дітей в умовах онлайн-навчання не мають змоги повноцінно отримувати освіту. Чому? Причина проста: бо не мають комп’ютерів або навіть смартфонів. Розповідаємо, як вирішити ситуацію допомагає волонтер зі Світлодарська, а ще — як допомогти може кожен з нас.
Для дітей з прифронтових зон відсутність персональних комп'ютерів під час дистанційного навчання стала нагальною проблемою. Рішення знайшлося у Світлодарську, що на Донеччині. Щоб полегшити доступ до онлайн-навчання, колишній учасник АТО Андрій Полухін почав збирати та ремонтувати старі ноутбуки для дітей, які живуть поряд з війною.
У чому проблема?
Через небезпеку, спричинену близькістю бойових дій, прифронтові території на сході України і досі знаходяться в певній ізоляції. Сюди мало хто їздить з освітніми, інтелектуальними, культурними проєктами, та й самі місцеві намагаються зайвий раз не опинятися за межами своїх населених пунктів. Єдине, що залишається дітям з "жовтої зони", — розвиватися та відкривати світ через інтернет. Проте персональний ноутбук або сучасний смартфон є далеко не у кожного. Особливо гостро відсутність комп'ютерів відчули з початком пандемії. Дистанційне навчання, запроваджене в школах України у зв'язку з коронавірусом, стало справжнім випробуванням для дітей з зони розмежування.
Яке рішення?
Багато батьків дітей на прифронтових територіях не мають достатнього заробітку для забезпечення їхніх потреб для онлайн освіти. Просто не відкривається новий бізнес та немає достатньої кількості робочих місць. Тому діти часто беруть у батьків телефони, слухають таким чином уроки, а домашнє завдання заносять у школи. Можливість повноцінно навчатися онлайн для багатьох дітей з прифронтових містечок і сіл з'явилась завдяки громадській ініціативі "Відкрий онлайн учню".
Проєкт "ВОУ" — спільна розробка волонтера зі Світлодарська Андрія Полухіна і Благодійного фонду "Голоси дітей". З квітня минулого року молодий чоловік ремонтує непотрібні, старі ноутбуки та передає їх дітлахам.
Як це працює?
Андрій Полухін
Майстерня Андрія Полухіна — не звичайний сервісний центр на дому. Комп'ютерний майстер-самоучка, який безкоштовно лагодить гаджети для дітей зі сходу, про жахи війни знає не з чуток. Андрій, корінний киянин, був активним учасником Революції Гідності, а з початком війни добровільно поїхав на схід України як помічник капелана. Перша його ротація була в новий термінал Донецького аеропорту, там він отримав поранення. Потім мав ще 12 ротацій до Широкіно, Лебединського, Пісок. Після цього Андрій не захотів повертатися у рідний Київ, а разом з дружиною оселився в прифронтовому Світлодарську. Сьогодні він — один з керуючих молодіжним простором "VPN zone", координує проєкт "На лінії зіткнення" в Донецькій області, є секретарем Робочої групи з Громадської безпеки та Соціальної згуртованості в Світлодарській громаді та керує проєктом "Відкрий онлайн учню" у фонді "Голоси дітей".
З початком локдауну подружжя Полухіних почало займатися саморозвитком. Андрій спробував себе у програмуванні, а його дружина заглибилася в дизайн. Але у неї зламався ноутбук, і чоловік почав шукати інформацію, як його полагодити — штурмувати YouTube в пошуках відео про ремонт ноутбуків та комп'ютерів. Згодом перебрав усі ноутбуки вдома та в молодіжному центрі. Отримав досвід та почав шукати користі з цих знань.
"Якось я говорив із підлітком з нашого міста про локдаун та дистанційне навчання, — згадує Андрій. — Він сказав, що в той час практично не вчився, бо в нього не було ні телефона, ні комп'ютера. Батьки в нього мають алкогольну залежність, працюють мало і забезпечити його тим не можуть, тільки базовими речами. Я почав обмірковувати розмову і зрозумів, що на прифронті роботи небагато, і таких дітей тільки в Світлодарську може бути декілька десятків. А скільки ж по всій фронтовій лінії?".
Завдяки БФ "Голоси дітей" волонтер отримав базу дітей та партнерів і запропонував концепцію проєкту з передачі старих ноутбуків та комп'ютерів. Так стартував проєкт "ВОУ".
Перший ноутбук для проєкту Андрію Полухіну прислала з Києва його давня знайома. Він був у досить непоганому стані, тож Андрій додав оперативної пам'яті, поміняв термопасту та перевстановив софт. Це зайняло лише день. Наступного дня його передали дівчинці Олі з багатодітної сім'ї у Світлодарську. Сюрприз був настільки несподіваний, що мала довго не могла повірити, що подарунок призначений саме їй, позитивні емоції просто зашкалювали.
Потім, завдяки розголосу в соцмережах, непотрібні комп'ютери почали надсилати небайдужі люди з усієї України і навіть з-за кордону. Рекордом проєкту "Відкрий онлайн учню" стали 30 комп'ютерів з Німеччини, які вдалося отримати завдяки українській діаспорі Bamberg:UA та священикові Богдану Пушкарю. Вони дізналися про проєкт через Facebook та відгукнулися.
А в нього точно вийшло?
Проєкту Андрія Полухіна вже 10 місяців, за цей час йому надіслали приблизно 50 несправних гаджетів, більшу частину з яких вдалося реанімувати і передати дітям. Зараз у нього вдома ще близько двох десятків комп'ютерів, які потребують ремонту і вдосконалення. Критично важливі запчастини Андрій купує за свої кошти, але в основному "добуває" їх зі старих ноутбуків. "Ми пробуємо фандрейзити, — розповідає майстер, — але поки за час проєкту нам прислали лише 1000 грн".
Більше за все Андрій любить дарувати комп'ютери дітям у той момент, коли вони найменше цього очікують. І завжди тішиться щирому здивуванню та радості кожної дитини. "Мені подобається бачити обличчя дітей в приємному шоці. Це завжди надихає, адже вони про такі подарунки навіть і не мріють. Моя ж мрія — дати доступ до освіти всім учням, які живуть біля війни", — каже волонтер.
Він додає, що не розглядає свій проєкт як суто гуманітарний. "Гуманітарна допомога — то легко. Завіз, сфотографував і готово, — пояснює свою думку Андрій Полухін. — На прифронті вже починається "гуманітарна булімія". Але замість риби людям варто давати побільше вудок. Проєкт "ВОУ" націлений на освіту та саморозвиток, що колись дасть свій вихлоп у зайняту людину, що працюватиме на користь державі".
У найближчих планах волонтера — організувати невеличкі курси для підлітків, де їх будуть навчати ефективно працювати зі своєю апаратурою, зберігати її в робочому стані та правильно утилізувати. Також в Андрія є досвід роботи з підлітками, що мріють про щось більше, ніж робота на містоутворюючому підприємстві. Дехто з них, отримавши комп'ютер завдяки "ВОУ", вже починає досягати своєї мрії. Наприклад, навчається програмуванню.
Як допомогти проєкту "Відкрий онлайн учню"
Суть проєкту проста і взяти в ньому участь може кожний українець: ви надсилаєте старі ноутбуки Андрію — він їх лагодить і віддає школярам у прифронтових містах, у яких немає доступу до дистанційного навчання і взагалі до інтернет-знань. А таких дуже і дуже багато. Фонд "Голоси дітей" постійно поповнює списки дітей, яким потрібна така допомога, вся інформація ретельно перевіряється.
"Багато хто думає, — зізнаються у фонді, — що діти, які отримають комп'ютери, почнуть гратися у різні ігри цілими днями. Але це неможливо, бо ми передаємо найпростіші машини. Вони придатні лише для простих задач".
У вас немає старого ноута?
- Написавши Андрію Полухіну у приватні повідомлення на Фейсбук, ви можете допомогти купити запчастини для ремонту та аксесуари. Зараз, наприклад, є велика потреба у комп'ютерних мишках і вебкамерах; завжди не вистачає оперативної пам'яті, жорстких дисків, новіших процесорів та зарядок до ноутбуків.
- Можна придбати ліцензійне базове програмне забезпечення (Windows 10, Microsoft Office).
- Поширити допис про проєкт у соцмережах.
- Також можна зробити пожертву у фонд.
- У "ВОУ" також будуть вдячні і за корисні контакти для діяльності проєкту. Це можуть бути контакти підприємств, які можуть надати списані гаджети, чи прийняти за винагороду на утилізацію гаджети, що не піддаються ремонту.
Але не варто надсилати занадто старі ноутбуки. Мінімальна потреба — це 4 Гб оперативної пам'яті та двоядерний процесор. Або можливість їх встановити. Це мінімум для комфортної роботи з документами та відеозв'язком.
Ще більше корисних рішень!
Рік тому британська компанія Uswitсh.соm провела дослідження та з'ясувала низку цікавих фактів:
- Кожен сьомий мешканець має вдома гаджет, старший 10 років, а близько мільйона людей досі зберігають удома старі факси. Ще в 4 млн будинків стирають пил із відеоплеєрів.
- Близько 19% опитаних не позбавляються старої техніки, оскільки бояться за збереження особистих даних. Кожен шостий (17%) зберігає речі через сентиментальні причини.
- У середньому в кожному домогосподарстві зберігається 7 гаджетів, які не використовуються.
- У будинках британців на сьогодні залишаються 22 млн старих смартфонів та ноутбуків, поточною вартістю понад 1 млрд фунтів стерлінгів.
- П'ята частина опитаних (21%) не знають, куди взагалі можна подіти стару техніку.
Приблизно таку ж саму картину можна побачити і в Україні. Можливо, і у вас вдома припадає пилом щонайменше один уже не потрібний вам девайс. Тепер ви знаєте, що старий комп'ютер або ноутбук можна не просто задвинути ще глибше на антресоль, а й подарувати йому нове повноцінне життя, надіславши техніку Андрію Полухіну у Світлодарськ. Завдяки вам і роботі майстра діти, які живуть у районах, близьких до бойових дій, отримають надійного електронного друга для навчання та розвитку.
