Досвід 10:50 04 Кві 2021

Як вирішити проблему бродячих тварин: різні країни – різні підходи

4 квітня відзначають Всесвітній день бродячих тварин. Він покликаний продемонструвати турботу та співчуття до тварин, що опинилися на вулиці.

"Рубрика" ж вирішила дослідити, як у світі поводяться з бродячими тваринами, кого Україна має брати за приклад, а чий досвід нам не підходить.

Німецька філософія

Іноземцям, які потрапляють до Німеччини, здається, що питання захисту тварин вписано в генетичний код кожного німця. Зустріти бродячу тварину на вулиці практично неможливо. І цьому є своє пояснення.

У 2002 році Німеччина на конституційному рівні визнала права тварин. За жорстоке ставлення до тварини та залишення її на вулиці там можна отримати штраф до 25 тис. євро, або навіть ув'язнення до трьох років.

Коли ж люди не здатні піклуватися про тварину, її віддають до притулків. Таких у Німеччині вистачає. Їх діяльність забезпечує міська влада та громадські організації. Деякі притулки навіть примудряються продавати тварин, які до них потрапляють на утримання. Саме так — нові власники не просто забирають тварину з притулку, роблячи добру справу, а навіть інколи готові платити за неї гроші.

У Берліні працює найбільший у Європі притулок для домашніх тварин. Там утримують близько півтори тисячі тварин. І це не тільки коти та собаки, а й папуги, ігуани, мавпи та змії. Працюють у притулку 173 штатні працівники. До речі, у Німеччині навіть є офіційно визнана професія — захисник тварин.

Коли питання з бродячими тваринами в країні стабілізувалося і перейшло під доволі якісний контроль, влада вирішила переключитися на права домашніх улюбленців.

У 2020 році в Німеччині розробили законопроєкт, який передбачає, що власники собак мають вигулювати їх не менше двох разів на день. А залишати тварину саму на цілий день цим проєктом заборонялося. Поки нововведення в силу не вступили.

До переліку країн, які взагалі не мають безпритульних тварин, крім Німеччини входять також Бельгія, Данія, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Швейцарія та

Швеція. Там простежується симбіоз дій влади та громадських ініціатив, який дає крутий результат.

Італійська жертовність

В Італії ситуація менш позитивна. Особливо це стосується деяких регіонів.

Українець Сергій Златовецький живе в Італії і часто подорожує. У коментарі "Рубриці" він змалював ситуацію з бродячими тваринами так:

"Майже в усій Італії немає безпритульних тварин. Як тільки якусь з них бачать, то відразу включаються соціальні служби, починають шукати господарів і вирішувати, куди її прилаштувати. Але коли я був на півдні Італії, то там бродячих собак і котів багато".

Південні регіони в Італії вважаються біднішими за інші. Це позначається на житті не тільки тварин, а й людей. Якщо в інших регіонах тварин дуже часто забирають з притулків, то на півдні вони здебільшого проводять все життя у клітці, або взагалі на вулиці.

Всього в італійських притулках майже 100 тисяч тварин. Із них 67% — саме на півдні.

Через це там з'явилися добровольці, які перевозять бродячих собак з півдня на північ Італії. Одними з таких були Елізабетта Барб'єрі та Федеріко Тонін. Вони подолали не одну тисячу кілометрів, перевозячи тварин. Під час однієї з таких поїздок вони потрапили в ДТП та загинули.

У 2020 році уряд Італії виділив мільярд євро на "фонд для захисту добробуту тварин".

Цю суму розділили між регіонами за співвідношенням кількості місцевого населення до кількості тварин у притулках. Влада має витрачати ресурси на контроль над народжуваністю або на стерилізацію тварин.

Загалом в Італії діє правило, що тварина, яка опинилася на вулиці, має відразу потрапляти в притулок. Працівники шукають власника тварини. А якщо протягом шістдесяти днів ніхто тварину не забирає, то її після вакцинації та стерилізації можуть віддати або продати іншим особам. Від нових господарів вимагають гарантії належного лікування та догляду за тваринами.

Італія перебуває серед країн, де кількість безпритульних тварин тривалий час залишається без змін. У цьому переліку також Греція, Естонія, Іспанія, Литва, Мальта, Польща, Португалія, Угорщина, Чехія.

Британське самолюбство

Минулого року в Лондоні помер найвідоміший у світі вуличний кіт на ім'я Боб. Він став героєм книги та фільму, врятувавши свого наркозалежного господаря.

Бродячих котів у Британії набагато більше, ніж собак. Їх кількість за різними даними сягає майже 9 млн, тоді як собак — понад 50 тисяч. У Лондоні ж взагалі немає безпритульних тварин. Коли поодинокі коти та собаки з'являються на вулицях, їх відразу прилаштовують у притулки. Місцеві вважають наявність бродячих тварин ознакою країн третього світу.

Однак відсутність безпритульних тварин у столиці Британії частково досягається жорстоким методом. За місцевими правилами, бродячу тварину після її відлову утримують у притулку лише визначений час. Працівники притулку мають за цей час знайти їх господаря. Якщо цього не відбувається — тварину можуть піддати евтаназії.

У дослідженні Dogs Trust йдеться, що останні роки в Британії спостерігається зменшення кількості приспаних собак. У 2018 році евтаназії піддали понад 400 собак з агресивною поведінкою, а 25 — через незатребуваність.

У Британії діє "Королівське товариство запобігання жорстокості до тварин". Воно існує з 1824 року і нині має майже півтори тисячі найманих працівників. Вклад товариства в порятунок британських тварин величезний.

Хоча систему поводження з безпритульними тваринами у Великій Британії не можна назвати ідеальною, це не заважає британцям рятувати тварин з інших країн. Британка Андреа Сіддонс під час локдауну через Covid-19 організувала вантажний рейс Boeing 747 та перевезла понад 50 бродячих тварин з Кіпру до притулку у Великобританії.

За її словами, карантинні обмеження для людей не мають стосуватися тварин.

Загалом у Британії простежується спад кількості безпритульних тварин. Така ж ситуація у Болгарії, Ірландії, Словенії та Хорватії.

Американський прагматизм (чи жорстокість?)

У США діє закон про стерилізацію тварин. Усі власники домашніх улюбленців мають їх стерилізувати. Винятки роблять лише для собак-чемпіонів, переможців виставок, поліцейських собак, поводирів та тварин, що належать розплідникам.

Американські ЗМІ повідомляють, що кожного року до притулків у США потрапляє майже 6,5 млн тварин. Майже половина з них знаходить нових господарів, понад 700 тисяч повертаються додому, а майже 1,5 млн тварин піддаються евтаназії.

Питання гуманності в США тривалий час супроводжується палкими дискусіями. Частина організацій, у тому числі зоозахисних, вважає це більш гуманним шляхом, ніж залишати тварину на вулиці. Однак чимало і тих, хто не підтримує евтаназію.

Такі волонтери організовують "no-kill" притулки, де можуть утримувати тварину навіть до її природної смерті.

Крім США вбивства тварин як метод контролю популяції використовують в Албанії, Азербайджані, Вірменії та Молдові.

А що Україна?

Ситуація в Україні має спільні риси майже з кожною наведеною вище країною. Попри те, що майже у кожному великому місті є проблема з неконтрольованим розмноженням бродячих тварин, ми маємо і позитивні приклади, що здатні дати фору і європейським містам.

Кілька років тому команда волонтерів зібрала в Україні травмованих тварин, яких комунальні служби готові були приспати. Волонтерам вдалося переправити їх до Німеччини та врятувати їх життя. А потім вони почали брейнштормити — як вирішити цю проблему не тільки в Україні, а й у світі. Так з'явився стартап Animal-id.net.

"Одним з перших рішень став додаток, який дозволяє за короткий час порахувати кількість тварин. Його почали використовувати різні міжнародні організації у різних країнах світу. Після того, як ми зрозуміли величину проблеми, ми почали розробляти систему автоматизації прилаштування. Система з перших секунд допомагає прилаштовувати сотні тварин. Коли ловець виїжджає за твариною, він має її сфотографувати додатком і завантажити дані про неї. Потім її відправляють у притулок, роблять вакцинацію, стерилізацію, вона обростає даними, фотографіями, що згодом виливається в адопцію — "усиновлення". Люди, яка бачать всю інформацію про тварину, більш готові її забрати собі", — розповів засновник Animal-id.net Віктор Копач.

Аби підрахувати бездомних тварин, місто умовно ділять на сектори. Кожен волонтер бронює за собою один невеликий сектор — близько 1,5 км. Протягом двох годин він фотографує усіх бродячих тварин, яких зустрічає. Система обробляє інформацію та видає статистику.

Так, у 2016 році в Миколаєві зафіксували найбільшу в Україні кількість бродячих тварин — майже 7 тисяч. У 2018 році ця цифра зменшилася до 4,5 тисяч. Проблеми також і в Кривому Розі — там у 2019 році зафіксували понад 5 тисяч особин.

Підрахунок тварин хоч і сприяє контролю за ними, але це лише 15% вирішення ситуації. Тут, каже Віктор Копач, важлива ще ініціатива міст та держави в цілому.

За його словами, найкраща ситуація нині у Львові. Майже 96% тварин там протягом 15 днів знаходять нових власників.

Близько 50% домашніх тварин у Львові мають так звані QR-паспорти. Це жетони з QR-кодом. Коли його хтось зчитує, власнику приходить геолокація місця, де це відбулося. Кожного дня там повертаються додому від однієї до трьох загублених тварин. Деякі українські виробники нашийників для собак почали робити їх з уже вмонтованими QR-кодами.

Україна в цілому входить до переліку країн з великою кількістю безпритульних тварин. Якщо ж міста будуть звертати увагу на європейський досвід і контролюватимуть кількість безпритульних тварин гуманними методами, проблема дуже швидко вирішиться, впевнені зоозахисники.

Фото Unplash

↓Читайте також