Перші розмови про секс
Коли я була у другому класі зі мною трапилася така історія. У мене була подружка Наталка, якщо чесно я навіть не пам'ятаю з якої родини, бо дітям це не дуже цікаво, але вона кожного дня після школи йшла зі мною додому і перебувала у нас до повернення моїх батьків з роботи. Одного разу Наталка мене спитала: а ти знаєш як ти з'явилася на світ? Версій у радянських батьків тоді було небагато. Мої батьки проявили креативність та запропонували свою: мене купили у магазині. Загалом версія виглядала логічно. Я народилася у лютому, тому варіант з капустою чи лелекою виглядав би не правдоподібно, а тут магазин – наче все сходиться. Без жодного сумніву я переказала Наталці батьківську версію, на що отримала глузливо-поблажливий погляд та доволі категоричний коментарій: «Надя, який магазин? Вони просто кохалися». Більше Наталка до нас не приходила. Відповіді на свої питання я одразу не отримала, але через декілька місяців мені було надано якійсь журнал-газету про біологічні подробиці процесу запліднення та народження. Це був 1990 рік.
Яке ж було моє здивування, коли зараз у 2018 році донька моєї подруги з величезними від приголомшення очима поділилася з мамою шокуючою інформацією про те, що її подругу не народила мама, а принесла лелека. Я була переконана, що у наш час існування сексу на різний смак та доступу до відповідної інформації, розвитку психології та різноманіття літератури, такі пояснення батьки вже не використовують.
Чого ж ми батьки досі лякаймося цих перших розмов? Відповідь лежить на поверхні: у більшості з нас не було таких діалогів з дорослими. Ми не знаємо як такі знання можуть впливати на поведінку нашої дитини та схильні перебільшувати їх значення, бо не маємо власного досвіду. Нам складно абстрагуватися від своїх вражень та сприймати тему про секс як щось звичайно-побутове. А діти при перших спробах з'ясувати звідки вони взялись навіть і не здогадуються, що ці питання викликатимуть таке збентеження у дорослого. Тому першим правилом для дорослого у спілкуванні з дитиною на цю тему має бути збереження спокою та самовладання. Чим менше ми будемо схвильовані в моменти їх цікавості, тим більше шансів, що ці допитливі створіння залишаться задоволеними нашою відповіддю та віднесуть цю тему в розряд буденних. Якщо ви не можете відразу зібратися та ніяковієте, краще не починати та послатися на якісь термінові справи, після яких ви обов'язкового поговорите. Адже можете не сумніватися ваше сум'яття буде зафіксовано та безжально використано проти вас.
Уперше такі питання дитина починає задавати хіба що не з того часу, як навчиться формулювати речення. Серед найбільш поширених рекомендацій психологів щодо змісту та обсягу інформації про народження дитини у віці до 6 років є використання для таких розмов тактики пінг-понгу: лише відповідь на запитання без додаткових відомостей у галузях фізіології, акушерства та гінекології. Ця порада себе виправдовує, бо такий спосіб інформування дає можливість продумати наступний блок, поки маленький дослідник обдумує попередній матеріал. Особисто у мене між питаннями звідки вони взялися та як потрапили до животика минуло не менше місяця. Діти не запам'ятовують таку інформацію назавжди і можуть довгий час про ваші «сокровенні зізнання» не згадувати взагалі, бо для них це питання не є пріоритетним та може бути навіть менш цікавим ніж, наприклад, чому взимку йде сніг. Щодо пояснень як саме і хто у винен у народженні дитини, рекомендую все ж таки у дошкільному віці про весь процес запліднення не розповідати до адекватного розуміння дитиною будови полових органів чоловіка та жінки. На мій погляд, детальному розбору цих питань має передувати вивчення тіла людини, що можна робити паралельно, дозовано і лише те, що батьки можуть пояснити доступно та без напруження.
Варта уваги така порада як інформування про роль тата у процесі появи дитини на цей світ. Якщо відверто, я все ж таки вважаю, що усієї правди щодо внеску батька можна у дошкільному віці не розповідати, бо яку б версію ви не обрали, діти обов'язково задаватимуть уточнюючі питання, на які деяким батькам складно відповісти. Наприклад, психологи пропонують дітям 4-6 років давати уявлення не тільки про загальну концепцію взаємодії обох батьків, але й пояснювати, що татові сперматозоїди потрапили до маминої яйцеклітини. Все це добре, однак можна не сумніватися, що дитина вас запитає звідки ця речовина у тата взялася і як потрапляє до животика. Ви будете змушені обирати: або розповідати про статевий акт або все одно вигадувати якійсь інший шлях її потрапляння у лоно мами. Мені пощастило і я поки обійшлася без брехні, бо мої хлопці задовольнилися знаннями про те, що до животика вони потрапили, коли мама і тато покохали один одного, а пізніше захотіли, щоб вони народилися. Потім хлопці почали фантазувати, як вони там у животі один з одним спілкувалися і від теми татової участі у їх народженні відволіклися. Може я і консервативна мама, але я рада, що мені не довелося вже зараз пояснювати про те, як саме та з якою метою кохаються чоловік та жінка. На мій погляд, на етапі перших кроків пізнання власного тіла дітям складно буде зрозуміти причини такої фізичної близькості між людьми.
Ще одна цікава рекомендація від психологів – діалог дитини на тему сексу має відбуватися з батьком її статі. На їх думку, коли дитина усвідомлює свою статеву приналежність, то дівчинки асоціюють себе з мамою, а хлопчики із татом. Бесіди на такі делікатні теми з батьком однієї статі має сприяти правильному позиціонуванню дитини у суспільстві в якості жінки чи чоловіка. На мою думку, це правильний висновок спеціалістів, але якщо у вашій родині все навпаки це зовсім не означає, що у майбутньому ваша дитина буде дезорієнтована у виборі статевої ролі. Усі розмови про ЦЕ у шкільному віці зі мною, переважно, проводив тато, бо ми один одного краще розуміли. Пам'ятаю, як після тестування на уроках з статевого виховання його навіть викликали до школи, щоб з'ясувати як саме він мене інформує. Жодних бажань побути чоловіком у стосунках та експериментів із статтю партнера у мене не було. І я глибоко переконана, що першу інформацію має дитині давати той батько, який знає як це зробити і впевнений у собі. Обмін досвідом між жінками чи чоловіками є необхідним вже у підлітковому віці, коли дитина готується безпосередньо до початку власного сексуального життя.
Необхідно відзначити, що батьки мають бути першоджерелом інформації не тільки у процесі статевого виховання дитини. Вони мають бути прикладом та вчителем для дитини відносно рольових характеристик у стосунках чоловіка та жінки, системи їх цінностей. Дуже важливо, щоб дитина до свого повноліття зрозуміла, що передувати сексу має емоційно-почуттєвий зв'язок з партнером, мала уяву про орієнтовну норму моделі стосунків між чоловіком та жінкою та була у змозі визначити свої очікування від партнера. Адже дізнатися про фізіологію сексу можна у будь-якому віці, а ось на осягнення значимості цієї форми прояву почуттів у власному житті можна витратити багато років.
